Постанова

від 19.04.2012 по справі 46/86

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 46/86

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача -Мосійчук А.П., Жекової Г.І.

відповідача -Лісовського Д.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на рішення господарського суду м.Києва від 9 грудня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва" про стягнення 88390,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 75879,12 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором №1310377 від 15.11.1999 року, 10317,71 грн. інфляційних нарахувань та 2193,55 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м.Києва від 9 грудня 2011 року (суддя Омельченко Л.В.) провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 35423,51 грн., 1321,07 грн. інфляційних та 400,15 грн. 3% річних припинено. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року рішення суду в частині припинених позовних вимог скасоване. Прийняте в цій частині нове рішення, яким позов позивача задоволений частково. Викладено резолютивну частину рішення суду в наступній редакції "Припинити провадження по справі в частині стягнення 35423,51 грн. боргу. Стягнути з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 816,22 грн., 3% річних в сумі 277,46 грн., судові витрати". В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 1999 року між сторонами у справі був укладений договір №1310377 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності абонента для потреб опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати її оплату в порядку та на умовах даного договору.

Пунктами 1, 12 Додатку №2, укладеного до основного договору (а.с.22) передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно п.9 вказаного Додатку №2 відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду, який оформлює і повертає один примірник в районний відділ теплозбуту.

Пунктом 10 цього ж Додатку №2 до договору передбачений обов'язок відповідача щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника теплової енергії згідно з його розрахунком.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач послався на той факт, що на виконання умов укладеного договору за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 243257,79 грн., за яку відповідач розрахувався частково, сплативши тільки 167378,67 грн., у зв'язку з чим борг відповідача склав суму 75879,12 грн., на яку позивачем були нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач, не погоджуючись з позивачем, послався на застосування ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" у грудні 2008 року, січні та лютому 2009 року невірно завищених тарифів на теплову енергію, неправильне зарахування оплат, що проводилися за спірний період та відповідно, невірне визначення періодів прострочення платежів відповідача, в підтвердження чого надав суду контррозрахунок ціни позову (а.с.127-128).

Згідно ч.ч. 6,7 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, місцевий господарський суд, з яким в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив той факт, що з врахуванням застосування правильних тарифів, які були затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року в редакції Розпорядження №715 від 18.06.2007 року, заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення позивача з позовом до суду становить суму 35423,51 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем був сплачений борг в загальній сумі 65000 грн.

Тому, апеляційний господарський суд правильно погодився з прийнятим рішенням місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35423,51 грн. суми основного боргу, нарахованої за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що апеляційний господарський суд, при прийнятті оскаржуваної постанови, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 816,22 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 277,46 грн., скасувавши рішення місцевого господарського суду в цій частині і відмовив позивачеві в задоволенні решти частини його позовних вимог.

За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек