Постанова

від 19.04.2012 по справі 31/108

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 31/108 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К., суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., за участю представників сторін від позивачаЛєтаєв А.Д., від відповідача Дзюбенчук В.А., від третьої особиКорнійчук Л.М., від прокуратуриХодаківський М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. у справі№ 31/108 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" простягнення 27 910 250 грн. за участюГенеральної прокуратури України

В судовому засіданні 12.04.2012 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 р. Заступник прокурора міста Києва (надалі -Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі -Управління) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" про стягнення 24018030,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та пені в сумі 3892220,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем, як інвестором, умов договору № 276 від 16.05.2008р. щодо оплати пайових внесків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. у справі № 31/108 (суддя Качан Н.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17257802,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4289433,65 грн.; на користь Державного бюджету України -25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. у справі № 31/108 (колегія суддів у складі : головуючого судді Ропій Л.М., суддів Кондес Л.О., Рябухи В.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі № 31/108 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24008678,37 грн. заборгованості. В решті позову відмовлено".

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення в частині стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, дійшов висновку, що правильною є сума заборгованості у розмірі 24 008 678,37 грн., яка визначена прокурором в позовній заяві. При цьому, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в позові щодо стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. з огляду на сплив річного строку позовної давності та відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.

Прокурор подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Прокурор посилається на те, що судами неправильно застосовано ст. ст. 261, 262, 267 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України та не враховано, що у відповідності до ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурори та їх заступники подають до позову суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокуратура не була стороною договору № 276 від 16.05.2008р., про факт порушення інтересів держави з боку відповідача стало відомо лише в лютому 2011 р. під час проведення перевірки щодо несплати до бюджету коштів суб'єктами господарювання, які здійснюють економічну діяльність, пов'язану з будівництвом у м. Києві.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи повністю.

18.04.2012 р. Прокурор подав уточнення до касаційної скарги, відповідно до якого просив судові рішення у справі № 31/108 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. скасувати та в цій частині позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови в позові щодо стягнення 3892220,00 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2008 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір № 276 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, згідно з п. 1.1 якого предметом цього договору є сплата відповідачем, за договором інвестором, пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із прибудовою адміністративного корпусу з підземним паркінгом до існуючої адміністративно-виробничої будівлі на вул. Фрунзе, 19-21 у Подільському районі м. Києва.

Пунктом 3.1 договору № 276, в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.2008р., встановлено, що відповідач сплачує пайовий внесок, вказаний в п. 2.1 цього договору, згідно з наступним графіком: 2073,98 тис. грн. (без ПДВ) в строк з травня 2008р. по червень 2008р. включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; у сумі 1 166,61 тис. грн.(без ПДВ) у строк до 28 вересня 2008р. включно; по 15,00 тис. грн.(без ПДВ) у строк з грудня 2008р. по вересень 2009р. включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; 17 349,19 тис. грн.(без ПДВ) у строк з жовтня 2009р. по грудень 2009р. включно, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач порушив зобов'язання зі сплати пайових внесків, внаслідок чого у нього у нього виникла заборгованість в сумі 24 008 678,37 грн., розмір якої визначений з урахуванням коригування пайового внеску на індекс інфляції від дати розрахунку, що передбачено п. 3.11 договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24 008 678,37 грн. постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржується.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору № 276 сторони погодили, що у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру несплаченої щомісячної частки пайового внеску за кожен день прострочення; пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами третьою - п'ятою статті 267 ЦК України встановлено, що: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Управління є стороною договору, обізнаною щодо обставин його виконання товариством, і саме Управління Прокурором самостійно визначено особою, уповноваженою здійснювати функції держави в спірних правовідносинах (стаття 29 ГПК України).

З огляду на наведене як місцевий, так і апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що перебіг позовної даності щодо стягнення пені за договором пайової участі починається з дня, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, тобто з дня, коли Управління, як сторона за договором та орган, що самостійно визначений Прокурором особою, уповноваженою здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, могло довідатися про порушення прав держави щодо несплати до бюджету коштів суб'єктами господарювання, які здійснюють економічну діяльність, пов'язану з будівництвом у м. Києві, а не з моменту, коли Прокурору стало відомо про відповідне порушення.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що висновки судів про відмову в позові частині стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. з підстав спливу строків позовної давності є передчасними, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджені обставини щодо періоду, за який заявлені вимоги про стягнення пені.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо, якщо відповідно до договору пеня підлягає стягненню за кожен день прострочки зобов'язання (п. 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438), а враховуючи норми ст.ст. 257, 258, 267 ЦК України та наявність заяви відповідача пеня може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, що передує моменту звернення з позовом.

Місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення обмежився лише посиланням на те, що пеня нараховується з 2008 р., при цьому, не встановив по який день нарахована пеня. Суд апеляційної інстанції взагалі не з'ясовував період нарахування пені, що визначений Прокурором в позовній заяві.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору щодо стягнення пені.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова в частині позовних вимог щодо стягнення пені підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини справи, здійснити належну оцінку цих обставин, доводів сторін у справі і поданих ними доказів, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. у справі № 31/108 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3892220,00 грн. скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.