Рішення

від 12.04.2012 по справі 5011-9/392-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/392-2012 12.04.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій"

До Київської міської ради

Третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

За участю Прокуратури м. Києва

про визнання недійсним рішення частково, визнання недійсним договору частково

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Самсін Р.І.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_2 (дов. №225-КР-277 від 21.02.2012р.);

від третьої особи ОСОБА_3 (дов. №044/95-125 від 11.01.2012р.)

від прокуратури Бєрова О.В. (посв. №23 від 23.01.2012р.)

В судовому засіданні 12 квітня 2012 року у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2009 р. Відкрите акціонерне товариства "Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, у якій просило:

- визнати незаконним та скасувати пп. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26,06.2003 р. № 549/709 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій";

- визнати недійсним та виключити абзац дванадцятий п. 7.2 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р. № 79-6-00163 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій".

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що оспорюванні положення рішення Ради 26.06.2003 р. № 549/709 та договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р. № 79-6-00163 суперечать Закону України "Про планування і забудову територій" з урахуванням доповнення, внесеного Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р., яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р., позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду міста Києва від 16.12.2011р. у даній справі, касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р. у справі №44/620 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.01.2012р. за №04-1/7 призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа №44/620 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2012р. справу №2011-9/392-2012 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. та призначено до розгляду на 02.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року розгляд справи відкладено на 23.02.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року розгляд справи відкладено на 01.03.2012 року, у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі, а також залученням за клопотанням позивача до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

01.03.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про колегіальний розгляд справи, у відповідності до якої просить суд розглянути справи №5011-9/392-2012 у колегіальному складі.

01.03.2012 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до В.о. Голови Господарського суду міста Києва з заявою для визначення складу колегії для розгляду справи №5011-9/392-2012.

Розпорядженням від 01.03.2012 року В.о. Голови Господарського суду міста Києва призначено розгляд справи №5011-9/392-2012 колегіально у складі: головуючий суддя- Бондаренко Г.П., суддя Самсін Р.І., суддя Смирнова Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року справу №5011-9/392-2012 прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 21.03.2012 року.

Судове засідання 21.03.2012 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012 року розгляд справи відкладено на 12.04.2012 року.

10.04.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва третьою особою подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання 12.04.2012 року позивач не з'явився, ухвала суду від 21.03.2012 року направлена позивачу за адресою зазначеною у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13 повернута до суду поштою з приміткою: «за зазначеною адресою вибули».

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання.

Представником третьої особи надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог.

Представником прокуратури надано усні пояснення по справі.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 16.12.2011 р. у справі №44/620, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2003 №549/709 між Київською міською радою (далі по тексту - Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством „Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій" (далі по тексту - Позивач) укладено Договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. Голосіївській,13 у Голосіївському районі м. Києва, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) 02.12.2003 №79-6-00163 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі по тексту - Договір).

Предметом вказаного договору оренди є земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:79:241:0099 розміром 5,5074 га та кадастровий номер 8000000000:79:255:0107 розміром 0,1853.

У відповідності до п. 4 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»від 26.06.2003р. №549/709 (далі по тексту -Рішення №549/709), затверджено проект відведення земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. Голосіївській, 13 у Голосіївському районі м. Києва.

Передано Позивачу в дострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,79 га.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4 Рішення №549/709 встановлено обов'язок Позивача передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту -Третя особа) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% від загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 №232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік».

Абзацом 12 пункту 7.2. Договору встановлено обов'язок Позивача передати Головному управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової).

25.12.2008 року прийнято Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який, крім абзаців другого - дев'ятого підпункту 15 пункту 4 розділу "III. Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності з 14.01.2009 року.

Цим законом було, зокрема, внесено зміни до ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", внаслідок чого частина восьма зазначеної статті набула такої редакції: "Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею".

Зазначене вище, на думку Позивача є підставою для визнання незаконним і скасування пп. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 р. № 549/709 та для визнання недійсним і виключення абзацу дванадцятого п. 7.2 Договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р. №79-6-00163, оскільки вони не відповідають новій редакції частині восьмій ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідач у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях наданих в судових засіданнях заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Позивач підписуючи Договір в існуючій редакції погодився із передбаченими даним Договором умовами оренди земельної ділянки та визначеними умовами договору зобов'язаннями. Посилаючись на рішення Конституційного суду України у справі №1-9/2009 Відповідач зазначає про те, що рішення органів місцевого самоврядування підлягають приведенню у відповідність до закону саме органами місцевого самоврядування, якими їх було прийнято шляхом прийняття рішення. Також, Відповідач зазначає про те, що Позивачем необґрунтовано порушення вимог ст. 203 ЦК України на момент укладення Договору, а тому вимога про визнання недійсним та виключення з нього абзацу 12 пункту 7.12. є безпідставною.

У наданих усних та письмових пояснення по справі Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 16.12.2011р. у справі №44/620, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи у відповідності до ст. 111-12 ГПК України, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»від 26.06.2003р. №549/709, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Відповідач передає, а Позивач приймає у короткострокову оренду на 5 (п'ять) років земельні ділянки, місце розташування яких вул. Голосіївська, 13 (тринадцять) у Голосіївському районі м. Києва, загальним розміром 5,6927 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення у межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені в плані (нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.12.2003 року №79-6-00163 у книзі записів державної реєстрації договорів).

25.12.2008 року прийнято Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який, крім абзаців другого дев'ятого підпункту 15 пункту 4 розділу "III.Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності 14.01.2009 року.

Зазначеним законом було, зокрема, внесено зміни до ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", внаслідок чого частина восьма зазначеної статті набула такої редакції: "Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею".

За твердженням Позивача, підпункт 4.1.6 пункту 4 Рішення №549/709 та абзац 12 пункту 7.2. Договору суперечать нормам Закону України «Про планування і забудову територій»в новій редакції, що є підставою для визнання їх недійсними.

Рішення №549/709 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»прийнято Київською міською радою 26.06.2003 року.

Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», крім абзаців другого дев'ятого підпункту 15 пункту 4 розділу "III.Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності з 14.01.2009 року.

Рішенням від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. А положення частини першої статті 58 Конституції України (про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", окрім окремих його положень, набрав чинності, як зазначалось раніше, 14.01.2009р., тобто після прийняття Київською міською радою рішення від 26.06.2003р. №549/709 та після укладення між Позивачем та Відповідачем Договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003р. Цим законом не передбачено надання зворотної сили в часі нормам відносно юридичних осіб.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №17/241 Господарського суду м. Києва та є обов'язковою для врахування в силу положень ст.111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п.п. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 р. №549/709.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, передбачено загальні вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням наведеного вище, позовна вимога про визнання недійсним та виключення абзацу 12 пункту 7.2. Договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003р. також не підлягає задоволенню, як безпідставна та необґрунтована, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості визнання недійсним договору (пунктів договору), з підстав його невідповідності законодавчому акту, що був прийняти вже після укладення цього договору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій" задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя Р.І. Самсін

Суддя Ю.М. Смирнова

Рішення підписано 18.04.2012 року