Постанова

від 29.05.2012 по справі 5011-9/392-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 № 5011-9/392-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кошіля В.В.

суддів: Моторного О.А.

Шапрана В.В.

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача Ліщук С.В.,

від відповідача Кропивна К.А.,

від третьої особи Матвіяк Л.В.,

від прокурора Бєрова О.В.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 (судді Бондаренко Г.П. - головуючий, Самсін Р.І., Пригунова А.Б.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

За участю Прокуратури м. Києва

про визнання недійсним рішення частково, визнання недійсним договору частково

Встановив:

Відкрите акціонерне товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради (відповідач), у якій просило: визнати незаконним та скасувати пп. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 549/709 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України «Про планування і забудову територій»; визнати недійсним та виключити абзац дванадцятий п. 7.2 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 № 79-6-00163 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України «Про планування і забудову територій».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2011, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011, позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 16.12.2011 у даній справі, касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 у справі № 44/620 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи № 44/620 присвоєно № 5011-9/392-2012.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2012 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частина 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2003 №549/709 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» 02.12.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 02.12.2003 за № 79-6-00163 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі договір).

За умовами договору земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:79:241:0099 розміром 5,5074 га та кадастровий номер 8000000000:79:255:0107 розміром 0,1853 передаються у короткострокову оренду на 5 років для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. Голосіївській, 13 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 26.06.2003 № 549/709 (далі рішення № 549/709), затверджено проект відведення земельних ділянок Відкритому акціонерному товариству «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. Голосіївській, 13 у Голосіївському районі м. Києва; передано позивачу в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,79 га.

Підпунктом 4.1.6. п. 4 рішення № 549/709 встановлено обов'язок позивача передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік».

Відповідно до абзацу 12 п. 7.2. договору позивач зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинків (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині м. Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 232/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік».

25.12.2008 прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який, крім абзаців другого - дев'ятого підпункту 15 пункту 4 розділу «III. Прикінцеві та перехідні положення», набрав чинності з 14.01.2009.

Даним законом було, зокрема, внесено зміни до ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій», внаслідок чого частина восьма зазначеної статті набула такої редакції: «Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею».

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що вищезазначене є підставою для визнання незаконним і скасування пп. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 549/709 та для визнання недійсним і виключення абзацу 12 п. 7.2 договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 № 79-6-00163, оскільки вони не відповідають новій редакції частині восьмій ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій».

Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, рішення № 549/709 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» прийнято Київською міською радою 26.06.2003.

Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», крім абзаців другого дев'ятого підпункту 15 пункту 4 розділу «III.Прикінцеві та перехідні положення», набрав чинності з 14.01.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положенню ч. 1 ст. 58 дано офіційне тлумачення згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 17/241 та є обов'язковою для врахування в силу положень ст. 11128 ГПК України.

Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» набрав чинності 14.01.2009, після прийняття Київською міською радою рішення від 26.06.2003 № 549/709 та після укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003. Цим законом не передбачено надання зворотної сили в часі відносно юридичних осіб.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п.п. 4.1.6 п. 4 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 549/709.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості визнання недійсним договору (пунктів договору), з підстав його невідповідності законодавчому акту, що був прийняти вже після укладення цього договору, висновок господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним та виключення абзацу 12 п. 7.2. договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 є вірним та обґрунтованим.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені Відкритим акціонерним товариством «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-9/392-2012 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-9/392-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-9/392-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Кошіль В.В.

Судді Моторний О.А.

Шапран В.В.