Рішення

від 09.04.2012 по справі 16-15/76-08-1663

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 16-15/76-08-1663

Господарський суд Одеської області

у складі колегії суддів:

головуючого судді -Желєзної С.П.

судді -Рога Н.В.

судді -Власова С.Г.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідачів: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2, про визначення та стягнення вартості частки майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту -ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» (далі по тексту -ТОВ „Пол і КВ» ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2.) про визначення шляхом проведення судової бухгалтерської експертизи вартості частки майна ТОВ „Пол і КВ» , яка підлягає виплаті ОСОБА_1. у зв'язку із його виходом із складу учасників даного товариства, стягнення вартості цієї частки, а також про зобов'язання ТОВ „Пол і КВ» внести зміни та доповнення до установчих документів, пов'язані з виходом позивача зі складу учасників товариства, та здійснити державну реєстрацію цих змін. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача внаслідок невизначення та невиділення його частки в майні ТОВ „Пол і КВ» після його звернення із заявою про вихід зі складу учасників цього товариства та вимогою про виплату вартості частки майна товариства, пропорційній долі позивача у статутному капіталі

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р., позовні вимоги ОСОБА_1. було задоволено, визначено вартість частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті позивачу у зв'язку із його виходом із складу учасників цього товариства, у розмірі 8 687 600 грн., присуджено до стягнення з ТОВ „Пол і КВ» на користь ОСОБА_1. вартість частки майна названого товариства в розмірі 8 687 600 грн., розподілено між сторонами по справі судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. зі справи № 15 / 76 - 08 - 1663 було скасовано, з направленням даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставою для скасування названих судових актів стало неповне з'ясування судами першої та другої інстанцій всіх обставин справи в їх сукупності, що укладалось у неправильному визначенні календарної дати виходу ОСОБА_1. зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» , а також у неналежній правовій оцінці висновків судової експертизи, покладених в основу скасованих рішень, як належних та допустимих доказів по справі, що в сукупності стало наслідком прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. вказану справу було прийнято до провадження суддею Желєзною С.П., з присвоєнням справі номеру № 16 - 15 / 76 - 08 - 1663. В подальшому, дану справу було прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Власова С.Г., суддя Рога Н.В., про що постановлено ухвалу від 24.11.2010р.

На підставі ухвали суду від 13.12.2010р. по даній справі було призначено комплексну судову оціночно -економічну експертизу, на вирішення якої покладено наступні питання: визначити дійсну (ринкову) вартість всього майна, що належало ТОВ „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових зобов'язань або поточних біологічних активів з урахуванням майнових зобов'язань ТОВ „Пол і КВ» ; визначити вартість частки майна (активів та пасивів) ТОВ „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., що підлягає виплаті учасникові товариства ОСОБА_1. у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» , пропорційно його частці у статутному капіталі даного товариства. Проведення комплексної судової оціночно -економічної експертизи було доручено Київському науково -дослідному інституту судових експертиз (далі по тексту -Київський НДІСЕ), з покладенням на ОСОБА_1. витрат за проведення експертного дослідження. У зв'язку із призначенням судової експертизи, провадження у даній справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, про що постановлено ухвалу від 13.12.2010р.

На виконання ухвали суду від 13.12.2010р. про призначення комплексної судової економічно-оціночної експертизи, 14.09.2011р. до господарського суду надійшов висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, у зв'язку із чим, провадження у даній справі було поновлено на підставі ухвали суду від 10.10.2011р.

В процесі розгляду даної справи з метою дотримання принципу змагальності сторін господарським судом було задоволено клопотання ТОВ „Пол і КВ» про призначення по справі додаткової комплексної судово -оціночної експертизи, на вирішення якої покладено наступні питання: яка ринкова вартість всього майна товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» , облікованого на його балансі станом на 15.04.2008р., в тому числі і того, яке не було предметом дослідження в ході проведення судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судової експертизи, результати якої відображені у висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15 від 31.08.2011р.; визначити ринкову вартість всього майна, в т.ч. об'єктів нерухомості та земельної ділянки, що належало товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., із застосуванням витратного і дохідного методичних підходів та відповідних їм методів оцінки; визначити ринкову вартість всього майна, в т.ч. об'єктів нерухомості та земельної ділянки, що належало товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., із застосуванням порівняльного методичного підходу (методу продажу аналогів), з використанням відомостей щодо пропозицій продажу подібних об'єктів та реальних цін аналогічного майна, які склались в результаті фактично укладених угод про їх купівлю-продаж; при проведенні додаткової комплексної судової оціночно-економічної експертизи забезпечити участь експертів відповідних кваліфікацій, в тому числі економічної. Проведення призначеної додаткової судової експертизи було доручено Київському НДІСЕ, з покладенням на ТОВ „Пол і КВ» розрахунків за проведення експертного дослідження. З огляду на викладене, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, провадження по даній справі було зупинено на час проведення експертного дослідження.

27.03.2012р. до суду надійшло повідомлення Київського НДІСЕ про неможливість проведення призначеної по даній справі судової експертизи у зв'язку із невнесенням плати за проведення експертного дослідження, що стало підставою для поновлення провадження у даній справі на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України.

Під час нового розгляду даної справи місцевим господарським судом позовні вимоги ОСОБА_1. були неодноразово змінені та доповнені. Так, згідно із заявою від 19.10.2011р. (т. 21, а.с. 41 - 43) позивач, посилаючись на висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, просив суд стягнути з відповідача вартість частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті ОСОБА_1. у зв'язку із його виходом зі складу учасників цього товариства, в розмірі 10 285 350 грн., інфляційні витрати в сумі 2 131 634 грн., три відсотки річних в сумі 774 792 грн., а всього грошові кошти в загальній сумі 13 191 776 грн. Крім того, позивач просив суд в рахунок погашення названої суми заборгованості звернути стягнення на наступне майно, що належить ТОВ „Пол і КВ» на праві власності: нежилі будівлі загальною площею 1 288,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 28, що в цілому складаються з нежилих будівель під літ. „АВ» , „БВ» , „ВВ» , „ГВ» , „ЕВ» , „ЖВ» ; нежилі будівлі та споруди загальною площею 6 028,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, що в цілому складаються з нежитлових будівель під літ. „ГВ» площею 1 276,1 кв.м., п'ятиповерхового будинку під літ. „ДВ» площею 2 344 кв.м., трьохповерхового будинку під літ. „ЕВ» площею 2 408,2 кв.м. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом.

В подальшому, згідно із заявами від 01.12.2011р. (т. 21, а.с. 88) та від 09.04.2012р. (т. 22, а.с. 26) позивачем було збільшено розмір заявлених ним позовних вимог на суму нарахованих протягом періоду з 18.10.2011р. по 06.04.2012р. інфляційних витрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 231 269 грн. Розглянувши названі заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

З 01.11.2011р. набрав чинності Закон України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011р. № 3674-VI, на підставі якого, в тому числі, було внесено зміни і до ГПК України в частині порядку, підстав та розміру справляння судових витрат.

Так, положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збірВ» cудовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України „Про судовий збірВ» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

У пункті 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. № 01-061175/2011 „Про Закон України "Про судовий збірВ» наголошено, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Отже, невиконання позивачем наведеної вимоги Закону тягне за собою передбачені пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК наслідки у вигляді повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог або про пред'явлення нових позовних вимог, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; до такого звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог.)

Так, за звернення до суду із даним позовом, яке мало місце ще до набрання чинності Законом України „Про судовий збірВ» , ОСОБА_1. було сплачено до державного бюджету державне мито в сумі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. Здійснюючи в подальшому численні збільшення розміру позовних вимог, які за своєю правовою природою є майновими, позивачем жодного разу не було сплачено до державного бюджету відповідні суми державного мита. До моменту набрання чинності Законом України „Про судовий збірВ» положеннями законодавства не було передбачено можливості повернення заяв про збільшення розміру позовних вимог у випадку невнесення позивачем державного мита за їх розгляд. Крім того, положеннями ч. 2 ст. 46 ГПК України (в редакції Закону України від 07.07.2011р., чинній на час звернення ОСОБА_1. до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р.) суду було надано право при вирішенні справи по суті на стягнення з позивача недоплаченої суми державного мита за подання заяв про збільшення розміру позовних вимог.

Однак у зв'язку з набранням чинності Законом України „Про судовий збірВ» , статтю 46 було виключено з ГПК України. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 6 Закону України „Про судовий збірВ» та правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у вищезазначеному інформаційному листі, у господарського суду відсутні підстави для прийняття до розгляду заяв ОСОБА_1. про збільшення розміру позовних вимог, що були подані до суду після набрання чинності Законом України „Про судовий збірВ» , тобто після 01.11.2011р., при відсутності доказів оплати суми судового збору.

З наведених обставин господарським судом як остаточні розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1., викладені у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 19.10.2011р.

Крім того, у п. 3 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р. ОСОБА_1. було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Пол і КВ» , що перебувають на його розрахункових рахунках, а також на належне відповідачу нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 1 288,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 28; нежилі будівлі та споруди загальною площею 6 028,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а. В обгрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 посилається на вжиття відповідачем заходів, направлених на неможливість виплати належної позивачу частки майна ТОВ „Пол і КВ» у зв'язку із його виходом із складу учасників даного товариства.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В свою чергу, згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві . Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Таким чином, вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на майно та грошові кошти, належні відповідачеві, положеннями чинного процесуального закону не передбачено, а наведений у ст. 67 ГПК України перелік заходів до забезпечення позову є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, в процесі розгляду даної справи судом ОСОБА_1. не було приведено заявлені вимоги у відповідність до приписів ст. 67 ГПК України.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позовуВ» від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 зазначається: у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що ОСОБА_1. не було надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих наявність обставин, які можуть зробити неможливим виконанням рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову, як-то доказів, підтверджуючих виявлення з боку ТОВ „Пол і КВ» наміру на відчуження належного йому майна з метою уникнення майнової відповідальності та невиконання зобов'язань перед позивачем.

З огляду на вищевикладені обставини, господарським судом у задоволенні клопотання ОСОБА_1. про вжиття заходів до забезпечення позову було відмовлено.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених ОСОБА_1. позовних вимог, наголошуючи на невідповідності висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складеного 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, положенням чинного законодавства. При цьому, на вимогу Київського НДІСЕ відповідачем не було надано витребуваних матеріалів, необхідних для проведення додаткової комплексної судової оціночно-економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 05.12.2011р., а також не сплачено на користь експертної установи плату за проведення експертного дослідження. Крім того, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по даній справі, ТОВ „Пол і КВ» наголошує, що судом було безпідставно взято до уваги календарною датою виходу ОСОБА_1. з даного товариства 15.04.2008р.

У судове засідання, призначене на 09.04.2012р., сторони з'явились після закінчення судового засідання, в якому було оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення. Про причини неможливості своєчасної явки у назване судове засідання представники сторін суд завчасно не повідомили, у зв'язку з чим справу було розглянуто за відсутності представників сторін.

Третьою особою під час нового розгляду справи письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду надано не було. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.10.1997р. було зареєстровано юридичну особу ТОВ „Пол і КВ» , що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 2107 від 24.09.2004р., виданою Головним управлінням статистики в Одеській області. В подальшому, виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.09.2003р. було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Пол і КВ» серії А 00 № 2251909.

Згідно зі ст.ст. 1, 50 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (далі по тексту -Закон України „Про господарські товаристваВ» ; в редакції Закону України від 14.03.1995р., чинній на час створення ТОВ „Пол і КВ» ) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, тобто товариства, що мають статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Положеннями ст.ст. 6,7 Закону України „Про господарські товаристваВ» передбачено, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 5.8.3 нової редакції статуту ТОВ „Пол і КВ» , затвердженої рішенням зборів засновників, оформленим протоколом № 5 від 11.09.2003р., зареєстрованої Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 24.09.2003р. за № 26303264Ю0010897 (надалі за текстом -нова редакція статуту ТОВ „Пол і КВ» ), товариство з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» , надалі „ПідприємствоВ» , організовано на підставі Законів України „Про власністьВ» , „Про підприємства в УкраїніВ» , „Про господарські товаристваВ» , „Про зовнішньоекономічну діяльністьВ» , „Про інвестиційну діяльністьВ» для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Підприємство створюється громадянами України, які іменуються в подальшому „УчасникиВ» , у складі: ОСОБА_2. та ОСОБА_1. Підприємство діє на основі Установчого договору та цього Статуту, пойменованих у подальшому „Установчі документиВ» , з додержанням умов господарської діяльності, встановлених законодавством України. Вклади Учасників у Статутний фонд, оцінені в гривнях, розмір часток Учасників у Статутному фонді, а також у майні та прибутку Підприємства, кількість голосів на Зборах визначені наступним чином: ОСОБА_2. - 9 250,00 грн., що становить 50% статутного фонду; ОСОБА_1 - 9 250,00 грн., що становить 50 % статутного фонду.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про господарські товаристваВ» (в редакції Закону України від 15.05.2003р., чинній на час проведення державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ „Пол і КВ» ) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

В силу положень ст. 4 Закону України „Про господарські товаристваВ» акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту . Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. В свою чергу, положеннями ст. 51 названого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Так, в кінці 2006 р., як вказує позивач, другий учасник ТОВ „Пол і КВ» ОСОБА_2., який також займає посаду директора цього товариства, заявив про свій намір надалі займатися підприємницькою діяльністю самостійно, у зв'язку з чим, між позивачем та ОСОБА_2. була досягнута усна домовленість про розподіл майна товариства в натурі і принципи розподілу майна. Проте, незважаючи на неодноразові звернення позивача до ОСОБА_2., який є директором товариства, з вимогою про визначення належної йому частки майна товариства і проведення розподілу майна товариства, ніякі дії проведені не були, а на початку 2007 р. позивача було відсторонено від будь-якої участі в управлінні товариством та позбавлено права на отримання інформації про фінансово-господарську діяльність товариства.

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 був змушений звернутись до учасника та директора ТОВ „Пол і КВ» ОСОБА_2. із заявою про вихід зі складу учасників названого товариства з 15.04.2008р. та про виділення належної йому частини майна товариства, пропорційній розміру внеску до статутного капіталу. Крім того, ОСОБА_1 як носій корпоративних прав вимагав проведення у лютому 2008р. позачергових загальних зборів учасників (засновників) ТОВ „Пол і КВ» , на розгляд яких поставити наступні питання: звіт директора та ревізійної комісії ТОВ „Пол і К" про діяльність товариства за 2007 р., затвердження балансу та звітів фінансової діяльності за 2007 рік; вихід засновника (учасника) ОСОБА_1. зі складу засновників (учасників) ТОВ „Пол і К" та поділ в натурі належної йому частки в майні, а також розподіл між учасниками майнових та немайнових прав і обов'язків ТОВ „Пол і К"; затвердження переліку об'єктів нерухомого та рухомого майна, які виділяються у власність ОСОБА_1. у зв'язку з його виходом із товариства; проведення інвентаризації майна і аудита (ревізії) господарсько-фінансової діяльності товариства за 2006-2007 роки; обмеження повноважень виконавчих органів керування товариством по розпорядженню майном і грошовими коштами з метою захисту майнових прав учасників і забезпечення виділу майнової частки ОСОБА_1. в натурі або виплаті йому відповідної компенсації; перевибори керівництва (директора) товариства і ревізійної комісії; внесення змін в статутні документи ТОВ „Пол і К", пов'язаних з виходом засновника (учасника) ОСОБА_1. зі складу засновників (учасників) ТОВ „Пол і К" та їх державної реєстрації. Вказана заява була датована 10.01.2007р. та була пред'явлена до відправлення на користь одержувачів 11.01.2008р. через установи поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення до листа із відповідним календарним штемпелем відділення поштового зв'язку.

Однак, як стверджує ОСОБА_1, незважаючи на направлення заяви про вихід зі складу учасників та виплати йому частки майна ТОВ „Пол і КВ» , пропорційній розміру внеску до статутного капіталу, а також висловлену у цій заяві вимогу про проведення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і КВ» для вирішення цих питань, на момент первісного звернення ОСОБА_1. до суду із даним позовом позачергові збори учасників товариства проведені не були, не прийнято рішення про вихід позивача зі складу учасників товариства та не визначена належна йому частка майна товариства у зв'язку з виходом зі складу товариства. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що ТОВ „Пол і КВ» , всупереч положенням чинного законодавства, після спливу календарного року з моменту виходу позивача із складу учасників, не здійснило виплати на користь ОСОБА_1. вартості майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі.

Вищевикладені обставини в їх сукупності, за переконанням позивача, свідчать про порушення його корпоративних прав як учасника господарського ТОВ „Пол і КВ» , який в установленому законом порядку вийшов з останнього, на отримання частини вартості майна цього товариства, пропорційній розміру внеску до статутного капіталу. Таким чином, з посиланням на висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, позивачем в межах даної справи висуваються позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Пол і КВ» вартості частки майна останнього, що підлягає виплаті ОСОБА_1. у зв'язку із його виходом зі складу учасників цього товариства в розмірі 10 285 350 грн., інфляційні витрати в сумі 2 131 634 грн., три відсотки річних в сумі 774 792 грн., а всього грошові кошти в загальному розмірі 13 191 776 грн., а також про звернення стягнення на належне ТОВ „Пол і КВ» майна в рахунок погашення заборгованості з виплати частки у майні товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п. 1.1, 5.8.3 нової редакції статуту ТОВ „Пол і КВ» , учасником даного господарського товариства були ОСОБА_2. та ОСОБА_1 Вклади Учасників у Статутний фонд, оцінені в гривнях, розмір часток Учасників у Статутному фонді, а також у майні та прибутку Підприємства, кількість голосів на Зборах визначені наступним чином: ОСОБА_2. - 9 250,00 грн., що становить 50% статутного фонду; ОСОБА_1 - 9 250,00 грн., що становить 50 % статутного фонду.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Позивачем в процесі здійснення належних йому корпоративних прав було повідомлено ТОВ „Пол і КВ» та іншого учасника даного товариства ОСОБА_2. про вихід із складу учасників даного суб'єкта господарювання з 15.04.2008р., а також висловлено вимогу про виплату частки майна товариства, пропорційну долі ОСОБА_1. у статутному капіталі. Вказану заяву було вручено до відправлення установам поштового зв'язку 11.01.2008р.

Положеннями ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: вийти у встановленому порядку з товариства.

Згідно зі ст. 10 Закону України „Про господарські товаристваВ» (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час подання позивачем заяви про вихід із складу учасників ТОВ „Пол і КВ» ; далі по тексту -Закон України „Про господарські товаристваВ» ) учасники товариства мають право зокрема вийти в установленому порядку з товариства. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Аналогічне за змістом право надається учасниками ТОВ „Пол і КВ» , що знайшло своє відображення у п. 4.1.3 нової редакції статуту даного товариства.

В силу положень ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

У відповідності до ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

В пункті 3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (з наступними змінами та доповненнями) зауважено, що згідно статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника

При цьому, статутом TOB "Пол і К" особливий порядок та строк виходу учасників зі складу товариства не передбачений.

Таким чином, як приписами чинного на час волевиявлення ОСОБА_1. про вихід зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» законодавства, так і положеннями нової редакції статуту цього господарського товариства, передбачено можливість вільного виходу учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю в будь-який час, незалежно від волі інших учасників, на власний розсуд. Вирішуючи питання про календарну дату виходу ОСОБА_1. зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» , суд виходить з наступного.

Так, якщо звернутись до положень ст. 148 ЦК України, зміст яких наведено вище по тексту рішення, вбачається, що календарна дата подання заяви учасника товариства про вихід зі складу його учасників та календарна дата виходу учасника можуть відрізнятись між собою. Вказаними положеннями закону передбачена можливість учасників товариства з обмеженою відповідальністю вільно, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб здійснювати реалізацію належних їм корпоративних прав, що, в даному випадку, укладається у передбаченій законом можливості виходу учасника із товариства в будь-який час із зазначенням дати свого виходу.

Положеннями статей 12, 13 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі самостійно, на власний розсуд, визначити момент свого виходу із складу учасників.

Згідно із заявою, відправленою 11.01.2008р. установами поштового зв'язку, ОСОБА_1. було самостійно визначено 15.04.2008р. календарною датою свого виходу із складу учасників ТОВ „Пол і КВ» . Крім того, в процесі розгляду даної справи позивачем було підтверджено власний намір вийти зі складу учасників цього товариства саме з 15.04.2008р. Таким чином, приймаючи до уваги здійснений судом правовий аналіз вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також враховуючи зміст волевиявлення позивача щодо моменту його виходу зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» , суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників названого господарського товариства саме з 15.04.2008р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на заяву позивача про вихід останнього зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» , після закінчення трьох місяців з моменту подачі заяви про вихід з товариства, не було вирішено питання щодо виходу позивача зі складу учасників товариства, не визначено та не сплачено позивачу вартість належної йому частки у зв'язку з виходом з товариства.

Більш того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011р., за наслідком розгляду справи № 3 / 17 - 493 - 2011 за позовом ОСОБА_1. до ТОВ „Пол і КВ» про оскарження рішень загальних зборів товариства було встановлено, що позивач вийшов зі складу учасників названого товариства саме з 15.04.2008р. , а тому, згідно з положеннями ст. 35 ГПК України, даний факт є преюдиціальним та не потребує доведення при вирішенні інших господарських спорів за участю названих сторін.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників ТОВ „Пол і КВ» з 15.04.2008р.

Згідно зі ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства , пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, враховуючи факт виходу позивача зі складу учасників відповідача, а також приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку про виникнення у ТОВ „Пол і КВ» кореспондуючого правам позивача обов'язку виплатити на його користь вартість частки майна товариства, що пропорційна долі позивача у статутному капіталі, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди про інший порядок виконання відповідачем даного зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про господарські товаристваВ» товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Положеннями ст. 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

У пункті 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносинВ» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (з наступними змінами та доповненнями) зазначається наступне. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачена можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. N 87.

Таким чином, учасник товариства вправі вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової), а не балансової вартості майна товариства, на момент його виходу зі складу учасників. При цьому, до складу майна товариства входять всі види його майнових активів, як-то основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, а власним капіталом товариства є частина в його активах, зменшена на суму його зобов'язань.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. З метою дослідження питання про визначення вартості частки майна відповідача, що підлягає виплаті позивачу у зв'язку із його виходом із даного товариства, господарським судом згідно з ухвалою 13.12.2010р. було призначено по даній справі відповідну експертизу, оскільки у суду відсутні спеціальні знання для самостійного визначення цього питання.

Як вбачається з висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ (т. 21, а.с. 16 - 36), вартість частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті ОСОБА_1. у зв'язку із його виходом із складу учасників товариства, станом на 15.04.2008р. складає 10 285 350 грн. Здійснюючи вказане експертне дослідження, комісією експертів було визначено ринкову вартість майна відповідача на момент виходу позивача із складу його учасників, оскільки ОСОБА_1 наполягав саме на такому способі визначення вартості належної йому до виплати частки, що, в свою чергу, положеннями чинного законодавства не заборонено.

При цьому, за переконанням ТОВ „Пол і КВ» , названий експертний висновок є неповним, у зв'язку з чим відповідачем було заявлено клопотання про призначення по даній справі додаткової судової комплексної оціночно - економічної експертизи, на вирішення якої запропоновано поставити питання згідно із наданим ТОВ „Пол і КВ» переліком.

Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності, зміст якого викладений у ст. 4-3 ГПК України. В силу цього принципу сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З метою надання відповідачу можливості реалізації своїх прав шляхом надання додаткових обґрунтувань власної позиції по справі та з дотриманням принципу змагальності сторін, господарським судом згідно з ухвалою від 05.12.2011р. було задоволено клопотання ТОВ „Пол і КВ» та призначено по даній справі додаткову комплексу судову оціночно -економічну експертизу. Витрати за проведення експертного дослідження, дорученого Київському НДІСЕ, судом було покладено на відповідача.

Листом від 16.02.2012р. (т. 22, а.с 8-9) Київським НДІСЕ було повідомлено суд про необхідність витребування від ТОВ „Пол і КВ» документів, необхідних для проведення додаткової судової експертизи, призначеної згідно з ухвалою від 05.12.2011р. Крім того, експертною установою було повідомлено про необхідність внесення плати за проведення судової експертизи, з метою отримання якої Київським НДІСЕ було виставлено відповідний рахунок. Зі змістом вимог експертної установи ТОВ „Пол і КВ» було повідомлено завчасно, що підтверджується підписами представника відповідача від 20.02.2012р. на клопотанні Київського НДІСЕ (т.22, а.с.10) та виставленому останнім рахунку (т. 22, а.с. 11). Однак, незважаючи на викладені обставини, ТОВ „Пол і КВ» без поважних причин не було сплачено вартість проведення додаткової судової експертизи, а також не було надано витребуваних для експертного дослідження документів, що в сукупності унеможливило проведення призначеної додаткової судової експертизи, призначеної згідно з ухвалою від 05.12.2011р. Таким чином, ТОВ „Пол і КВ» не скористалось наданої йому законом та судом можливістю надання додаткових документів та доказів по справі на підтвердження власної правової позиції.

Слід зазначити, що зауваження ТОВ „Пол і КВ» до висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15 від 31.08.2011р., засновані на припущеннях про необґрунтоване застосування обраних комісією експертів методичних підходів, зокрема порівняльного, не знайшли свого підтвердження з огляду на той факт, що відповідачем не було надано витребуваних документів -фактично укладених угод купівлі-продажу майна подібного тому, яке обліковувалось на балансі ТОВ „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., необхідних для визначення ринкової вартості основних фондів ТОВ „Пол і КВ» виходячи не з цінових пропозицій на вказане майно у досліджуваний період, а з вартості реальних цін продажу останнього. Крім того, відповідачем не було надано повний перелік майна ТОВ „Пол і КВ» , яке обліковувалось на його балансі станом на 15.04.2008р., що унеможливлювало дослідження вартості не тільки основних фондів даного господарського товариства на момент виходу позивача зі складу його учасників.

Оскільки відповідачем не було сплачено вартість проведення призначеної по даній справі судової експертизи та не було надано необхідних для проведення експертного дослідження документів, суд дійшов висновку, що звернення ТОВ „Пол і КВ» до суду із клопотанням про призначення додаткової судової експертизи мало на меті штучне затягування судового процесу по даній справі.

При цьому, згідно із листом від 12.12.2011р. (т. 21, а.с. 129 - 130), Київським НДІСЕ було повідомлено суд про підтримання комісією експертів складеного ними висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15 від 31.08.2011р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, вжиття з боку ТОВ „Пол і КВ» дій, направлених на неможливість проведення призначеної згідно з ухвалою від 05.12.2011р. додаткової судової експертизи, дозволяє суду дійти висновку про хибність та необґрунтованість тверджень відповідача про неповноту висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складеного 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ.

Суд зазначає, що судовою експертизою, результати якої оформлені висновком Київського НДІСЕ № 1576/11-15 від 31.08.2011р., визначено саме ринкову вартість належних ТОВ „Пол і КВ» основних фондів на момент виходу ОСОБА_1. зі складу учасників цього товариства, а також враховано від'ємне значення балансу ТОВ „Пол і КВ» станом на 15.04.2008р., тобто враховано розмір відповідних зобов'язань товариства. З огляду на викладене, за наслідком надання остаточної правової оцінки названому висновку судової експертизи, суд визнає його належним та допустимим доказом на підтвердження вартості частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті на користь ОСОБА_1. у зв'язку із його виходом зі складу учасників цього товариства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вартість майна ТОВ „Пол і КВ» пропорційна долі позивача у статутному капіталі, що підлягає виплаті на користь останнього у зв'язку із його виходом зі складу учасників товариства, складає 10 285 350 грн.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, згідно зі ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до ст.ст. 530, 610 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як свідчать матеріали справи, ТОВ „Пол і КВ» не було здійснено виплату на користь ОСОБА_1. вартості майна товариства пропорційно розміру долі позивача у статутному капіталі в строк до 12 місяців з дня виходу позивача зі складу учасників, тобто до 15.04.2009р., чим були порушені зобов'язання, які покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» у зв'язку із виходом із його складу учасника. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність присудження до стягнення з ТОВ „Пол і КВ» на користь ОСОБА_1. вартості частки майна вказаного товариства в розмірі 10 285 350 грн. пропорційно частці позивача у статутному капіталі.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання з виплати частки вартості майна товариства учаснику, що вибув, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок суми заборгованості із урахуванням індексу інфляції, яка складає 12 416 984 грн., з яких 2 131 634 грн. є інфляційними витратами.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми витрат від інфляції /т. 21, а.с. 44 - 45/ в сумі 2 131 634 грн. за прострочення виконання відповідачем прийнятих зобов'язань з виплати частки майна учаснику товариства, що вибув, господарський суд зазначає наступне. При здійснені цього розрахунку ОСОБА_1, було допущено помилку, що укладалось у здійсненні розрахунку інфляційних витрат шляхом щомісячного індексування вже проіндексованої на індекс інфляції суми боргу за кожний попередній місяць.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця -червня.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, розмір інфляційних витрат на суму боргу відповідача протягом періоду з травня 2009р. по вересень 2011р., як то зазначено у здійсненому ОСОБА_1. розрахунку, повинен становити 2 008 815,65 грн., а саме:

10 285 350 * 1,1953084391 (зведений індекс інфляції протягом періоду з травня 2009р. по вересень 2011р.) - 10 285 350 = 2 008 815,65 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення з ТОВ „Пол і КВ» інфляційних витрат, нарахованих за невиконання останнім зобов'язання з виплати частки вартості майна товариства учаснику, що вибув, підлягають частковому задоволенню на суму 2 008 815,65 грн.

Окрім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем станом на 17.10.2011р. на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 10 285 350 грн. було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 774 792,02 грн. Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /т. 21, а.с. 46/, суд дійшов висновку про допущення ОСОБА_1. низки помилок при його здійсненні, що укладається в наступному.

Так, перш за все, позивачем невірно визначено, що кількість днів прострочення спірного грошового зобов'язання відповідача станом на 17.10.2011р. складає 914 днів. Враховуючи правила перебігу строків, визначені ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку, протягом якого триває порушення вищезазначеного грошового зобов'язання ТОВ „Пол і КВ» , розпочався з 16.04.2009р., тобто з наступного дня від останнього дня строку для виконання відповідачем обов'язку виплати ОСОБА_1. належної йому частки у майні ТОВ „Пол і КВ» . У зв'язку з викладеним, станом на 17.10.2011р. кількість днів простроченого грошового зобов'язання з боку відповідача складає 915 днів. Крім того, ОСОБА_1. було необґрунтовано визначено у здійсненому розрахунку, що кількість днів у календарних роках, протягом яких триває порушення спірного грошового зобов'язання, складає 364 дня.

За таких обставин, станом на 17.10.2011р. правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

10 285 350 грн. * 915 днів * 0,03 / 365 днів = 773 514,68 грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в частині стягнення трьох відсотків річних на суму 773 514,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Пол і КВ» перед ТОВ ОСОБА_1. в загальному розмірі 13 067 680,33 грн., яка складається з вартості частки майна відповідача, що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з його виходом з цього товариства в розмірі 10 285 350 грн., інфляційних витрат в сумі 2 008 815,65 грн. та трьох відсотків річних в сумі 773 514,68 грн. витікає з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позову ОСОБА_1. в частині вимог про стягнення вартості частки майна ТОВ „Пол і КВ» , яка підлягає виплаті позивачу у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства, на суму 13 067 680,33 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1. вартість частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з його виходом з цього товариства, в розмірі 10 285 350 грн., інфляційні витрати в сумі 2 008 815,65 грн. та три відсотки річних в сумі 773 514,68 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1. в частині звернення стягнення на належне ТОВ „Пол і КВ» майно в рахунок погашення спірної суми заборгованості, суд зазначає, що позивачем взагалі не було визначено правового обґрунтування позовним вимогам у названій частині. Однак враховуючи юридичну направленість даних позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 148 ЦК України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно зі ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Таким чином, суд зазначає, що захист порушених корпоративних прав учасника, що вибув, на одержання частини вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційної розміру внеску до статутного капіталу, може здійснюватись шляхом присудження до стягнення вартості цієї частини майна, або виключно за домовленістю із товариством -переданням майна товариства в натурі, якщо інший порядок виплати не передбачений статутом.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами по справі згоди щодо передачі належного ТОВ „Пол і КВ» майна в натурі в якості виплати частки майна товариства на користь ОСОБА_1., а новою редакцією статуту ТОВ „Пол і КВ» спеціальний порядок виплати учаснику, що вибув, частки майна товариства, пропорційній розміру внеску до статутного капіталу, не передбачений. Таким чином, в даному випадку, єдиним законодавчо можливим способом захисту порушених корпоративних прав позивача є саме примусове стягнення вартості частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті ОСОБА_1. у зв'язку з його виходом із складу учасників товариства.

При цьому, положеннями процесуального закону передбачена можливість звернення стягнення на належне відповідачу майно у зв'язку із зміною способу та порядку виконання судового рішення.

В силу приписів ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Наведеними положеннями закону господарським судам у виняткових випадках надано право на зміну способу та порядку виконання рішення суду, вбачається, що положення даної статті підлягають застосуванню виключно за наявності беззаперечних та достеменних доказів, з яких вбачається необхідність вжиття заходів для реалізації рішення у зв'язку із неможливістю його виконання у визначений порядок і спосіб. За відсутності таких доказів, до моменту набрання рішенням законної сили, а також до моменту вжиття заходів, направлених на його примусове виконання із використанням процедур, передбачених Законом України „Про виконавче провадженняВ» , зміна способу та порядку виконання судового акту є передчасною та необґрунтованою.

У зв'язку з викладеним, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в частині звернення стягнення на належне ТОВ „Пол і КВ» майно в рахунок погашення спірної суми заборгованості.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1. позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Пол і КВ» на користь ОСОБА_1. вартості частки майна ТОВ „Пол і КВ» , що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з його виходом з цього товариства, в розмірі 10 285 350 грн., інфляційних витрат в сумі 2 008 815,65 грн. та трьох відсотків річних в сумі 773 514,68 грн. відповідно до ст.ст. 1, 6, 7, 50 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р.), ст.ст. 3, 4 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 15.05.2003р.), ст.ст. 10, 12, 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст.ст. 11 - 13, 116, 148, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 66, 139, 167 Господарського кодексу України. В решті заявлених позовних слід відмовити відповідно до ст.ст. 15, 16, 148 ЦК України, ст. 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст. 121 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 44 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р., чинній на час звернення ОСОБА_1. до суду заявою про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р.) судові витрати складаються з державного мита , сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 46 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р.) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Положеннями п. а ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне митоВ» (в редакції Закону України від 07.07.2011р., чинній на час звернення ОСОБА_1. до суду заявою про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р.) встановлено, що за звернення до господарського суду із заявами майнового характеру справляється ставки державного мита в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою заявлені ОСОБА_1. позовні вимоги носять майновий характер, оскільки направлені на стягнення з ТОВ „Пол і КВ» грошових коштів. Так, при зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1. було сплачено до державного бюджету державне мито в сумі 1 700 грн. В подальшому, неодноразово збільшуючи розмір заявлених позовних вимог, позивачем жодного разу не було внесено до державного бюджету суму державного мита. Виходячи із заявленої ціни позову, ОСОБА_1 був зобов'язаний сплатити в дохід державного бюджету суму державного мита в максимальному розмірі, визначеному п. а ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне митоВ» , а саме в сумі 25 500 грн. , у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не було доплачено суму державного мита в розмірі 23 800 грн. Недоплачене державне мито підлягає стягненню з ОСОБА_1. в дохід державного бюджету.

Згідно квитанціями № 2550800 від 21.12.2009р. (т. 21, а.с. 102), № 2550839 від 21.12.2009р. (т. 21, а.с. 104), № 10 від 15.04.2011р. (т. 21, а.с. 108) позивачем було внесено грошові кошти в сумі 23 156,64 грн. в якості плати за проведення судових експертиз, призначених по даній справі, згідно із виставленими рахунками (т. 21, а.с. 101, 103, 107). Крім того, при зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1. було сплачено судові витрати з оплати послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 грн. Названі витрати позивача, відповідно до приписів ст. 44 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р.), підлягають включенню до судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.

Положеннями ч. 5 ст. 49 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р.) передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, понесені позивачем витрати з оплати послуг на ІТЗ судового процесу, витрати з оплати призначених по даній справі судових експертиз, а також державне мито за розгляд даних позовних вимог підлягають покладенню на ТОВ „Пол і КВ» пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 6, 7, 50 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 15.05.2003р.), ст.ст. 10, 12, 54 Закону України „Про господарські товаристваВ» від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст.ст. 11 - 13, 15, 16, 116, 148, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 66, 139, 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 75, 82-85, 121 ГПК України, ст.ст. 44, 46, 49 ГПК України (в редакції Закону України від 31.05.2011р.),ст.ст. 1, 3, 6 Закон України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і КВ» /65012, м. Одеса, Мукачівський провулок, 5; місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 28, код ЄДРПОУ 25040391, п/р 26002102756001 в ПАТ „Альфа-БанкВ» , МФО 300346/ на користь ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ вартість частки майна вказаного товариства в розмірі 10 285 350 грн. 00 коп. /десять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп./, інфляційні витрати в сумі 2 008 815 грн. 65 коп. /два мільйони вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 65 коп./, три відсотки річних в сумі 773 514 грн. 68 коп. /сімсот сімдесят три тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 68 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп. /двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 116 грн. 89 коп. /сто шістнадцять грн. 89 коп./, витрати з оплати судових експертиз 22 938 грн. 80 коп. /двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім грн. 80 коп./. Наказ видати.

3. Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України недоплачене державне мито в сумі 23 800 грн. 00 коп. /двадцять три тисячі вісімсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12.04.2012р.

Головуючий суддя Желєзна С.П.

суддя Н.В. Рога

суддя С.Г. Власова