Постанова

від 18.04.2012 по справі 20/264

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 20/264

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. від 14.03.2012р.;

відповідача: ОСОБА_3 - дов. №25/11 від 28.11.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Стиль-Н"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.01.2012р.

у справі №20/264 (суддя Палій В.В.)

за позовом Корпорації „Майкрософт"

до Приватного підприємства „Стиль-Н"

про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 78 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Корпорація „Майкрософт" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Стиль-Н" (далі - відповідач) компенсації за порушення авторського права у розмірі 78 800,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач здійснив неправомірне використання неліцензійних комп'ютерних програм, виключні майнові авторські права на які належать позивачу.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що в діях відповідача правоохоронними органами не було виявлено порушення права інтелектуальної власності, зокрема, шляхом відтворення, зберігання та використання у своїй діяльності неліцензійних (контрафактних) примірних програм Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro. За твердженням відповідача, системні блоки, про які зазначає позивач, не належали відповідачу та не використовувались ним у господарській діяльності підприємства. Вимоги позивача базуються виключно на припущеннях. На думку відповідача, позивач не довів факт порушення його прав відповідачем, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №20/264 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 78 800,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. Зокрема, в своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив:

- відповідач, який відтворив, зберігав на своїх комп'ютерах та використовував у своїй діяльності неліцензійні (контрафактні) примірники комп'ютерних програм (що, зокрема, підтверджується висновком спеціаліста від 09.02.2009р. №24/ікт), авторське право на які належить позивачу, такими діями вчинив порушення авторського права позивача;

- посилання директора відповідача на те, що їй невідомо, яке програмне забезпечення встановлено на таких комп'ютерах, є безпідставним;

- відповідач, як власник комп'ютерів, є відповідальною особою за ті копії програм, які зберігаються у цифровій формі у пам'яті таких комп'ютерів;

- відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірність використання неліцензійних комп'ютерних програм, а саме Microsoft Windows XP Pro (4 примірника), Microsoft Office 2003 Pro (4 примірника).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №20/264 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- судом не було з'ясовано питання щодо належності комп'ютерів відповідачу;

- в процесі розгляду справи не встановлено контрафактності творів;

- докази, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача, відсутні;

- позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 13.03.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 14.03.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №20/264 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 14.03.2012р. представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в процесі судового розгляду у суду виникла необхідність витребувати від сторін додаткові докази по справі, ухвалою суду від 14.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2012р.

В судовому засіданні 04.04.2012р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.04.2012р. надав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.04.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.04.2012р.

В судовому засіданні 18.04.2012р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 18.04.2012р. представник позивача надав додаткові пояснення по справі та підтримав пояснення, надані в попередніх судових засіданнях, і просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач є власником виключних прав інтелектуальної власності на комп'ютерні програми Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro.

Як уже зазначалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що відповідачем на 4 комп'ютерах було здійснено відтворення, зберігання та використання у своїй підприємницькій діяльності неліцензійних комп'ютерних програм, авторські права на які належать позивачу, а саме: Microsoft Windows XP Pro (4 примірника), Microsoft Office 2003 Pro (4 примірника). На підтвердження викладеного, позивач надав суду висновок спеціаліста №24/ікт від 09.02.2009р. та посилався на матеріали перевірки співробітниками відділу ДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві №59/942 від 10.02.2009р.

На підставі ст. ст. 15, 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 440, 443 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача 78 800,00 грн. компенсації за порушення авторських прав позивача.

Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються Законом України „Про авторське право і суміжні права".

Згідно зі ст. 1 названого Закону виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

В ст. 440 Цивільного кодексу України зазначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

В ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

В ст. 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права" вказано, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

У відповідності до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно зі ст. 426 Цивільного кодексу України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Комп'ютерні програми, країною походження яких є США, підлягають охороні в Україні згідно зі ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (в редакції Паризького акту від 24.07.1971р. зі змінами від 02.10.1979р.). Відповідно до її положень щодо творів, стосовно яких авторам надається охорона на підставі Бернської Конвенції, автори користуються в державах-учасницях цієї конвенції такими ж правами, які надаються відповідними законами цих країн своїм громадянам.

Відповідно до п."а" ч.1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема, майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав.

Місцевий господарський суд визнав встановленим факт відтворення, зберігання та використання відповідачем у своїй підприємницькій діяльності неліцензійних комп'ютерних програм Microsoft Windows XP Pro (4 примірника), Microsoft Office 2003 Pro (4 примірника), авторські права на які належать позивачу. При цьому, суд посилався на матеріали перевірки дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при здійсненні своєї діяльності, проведеної співробітниками відділу ДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дійсно, в матеріалах справи наявний лист від 10.02.2009р. №59/942 за підписом начальника Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києва (том справи - 1, аркуш справи - 16), яким представник позивача повідомлявся про те, що 04.02.2009р. співробітниками відділу ДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві під час проведення перевірки відповідача в приміщенні останнього було виявлено та вилучено неліцензійне програмне забезпечення, в тому числі „Windows XP professional Service Pack 2" - 4 примірники, „Microsoft Office - професійний випуск версії 2003" - 4 примірники. В додатку до названого листа було надіслано висновок спеціаліста №24/ікт від 09.02.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-34).

Однак, ані лист від 10.02.2009р. №59/942, ані висновок спеціаліста №24/ікт від 09.02.2009р. не дають змогу ідентифікувати комп'ютери (системні блоки), на яких було виявлено неліцензійне програмне забезпечення, саме як такі, що були вилучені у відповідача.

В листі від 10.02.2009р. №59/942 взагалі відсутні відомості про те, що комп'ютери (системні блоки) вилучались у відповідача. У вступній частині висновку спеціаліста зазначено, що на дослідження надано 4 системних блока персонального комп'ютера, а в дослідницькій частині наводяться номери накопичувальних жорстких магнітних дисків наданих на дослідження системних блоків. Однак у висновку спеціаліста відсутнє посилання на документ (акт, розписка, тощо), за яким передавались системні блоки з ідентифікуючими ознаками останніх. В матеріалах справи також відсутні будь-які акти або інші документи, в яких би було зафіксовано факт вилучення комп'ютерів з приміщення відповідача 04.02.2009р. та передачу саме вилучених комп'ютерів на експертне дослідження.

Посилання позивача на розписку директора відповідача ОСОБА_4 (том справи - 1, аркуш справи - 91), згідно з якою остання отримала в Шевченківському районному управлінні внутрішніх справ в м. Києві 4 системних блоки, вилучені в офісі Приватного підприємства «Стиль-Н», не може бути прийнято до уваги, оскільки розписка не містить відомостей щодо того, коли були вилучені системні блоки, за яких обставин та які саме системні блоки, у зв'язку з чим неможливо беззаперечно стверджувати, що директор відповідача отримала саме ті 4 системні блоки, які були об'єктом дослідження в науково-дослідному експертно-криміналістичному центру, за результатами проведення якого складено висновок спеціаліста №24/ікт від 09.02.2009р.

Окрім того, як вірно зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, поза увагою місцевого господарського суду залишились пояснення директора відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 94), згідно з якими вилучені комп'ютери не використовувались в господарській діяльності підприємства та не належали йому.

Колегією суддів враховано посилання позивача на те, що відповідач ототожнює поняття кримінально правової відповідальності, до якої притягали директора Приватного підприємства „Стиль-Н", як фізичну особу, та майнової відповідальності відповідача, як юридичної особи. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з постановою прокурора Шевченківського району м. Києва від 16.03.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 78-79) про скасування постанови старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.02.2009р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 Кримінального кодексу України, дослідча перевірка по факту відтворення примірників комп'ютерних програм, авторські та суміжні права на розповсюдження яких на території України належать корпораціям «Microsoft», «Adobe Systems», «Corel», «Autodesk» проведена не в повному обсязі. Опитана директор підприємства в своєму поясненні вказала, що системні блоки були придбані у 2007 році, яке саме програмне забезпечення було встановлено на системні блоки їй невідомо, так як системні блоки не використовувались в господарській діяльності підприємства та належать співробітникам останнього. Окрім того, в ході дослідчої перевірки не з'ясовано, яким чином використовувалось програмне забезпечення, встановлене на системних блоках, яке було виявлено в ході дослідження.

Позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних на підтвердження придбання відповідачем 4 комп'ютерів, які в подальшому були вилучені 04.02.2009р. в ході проведення перевірки відповідача (том справи - 1, аркуші справи - 92-93).

Однак з копій вищезгаданих накладних взагалі неможливо встановити, що саме було придбано. Згідно з поясненнями директора відповідача комп'ютери придбавались у 2007 році, натомість одна з видаткових накладних датована 2004 роком, а з копії іншої не вбачається ані найменування придбаного товару і дати його придбання, ані назви покупця.

Також відповідачем надано лист б/н від 02.03.2012р. за підписом директора Приватного підприємства „Стиль Н" (том справи - 1, аркуш справи - 159-167), згідно з яким вилучені 04.02.2009р. з приміщення відповідача комп'ютери належали працівникам підприємства і використовувались ними в особистих цілях. Після повернення комп'ютерів з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві комп'ютери були передані власникам за актами приймання-передачі. На підтвердження викладеного суду надані копії заяв від власників комп'ютерів на ім'я директора Приватного підприємства „Стиль Н" та актів приймання-передачі.

Таким чином, навіть якщо припустити, що 4 системні блоки, про які зазначає позивач у своєму позові, були вилучені з офісного приміщення відповідача, жодних доказів, які б свідчили про те, що саме відповідач є власником цих комп'ютерів ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не надано.

Належні та допустимі докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

Оскільки доводи позивача про відтворення, зберігання та використання відповідачем у своїй підприємницькій діяльності неліцензійних комп'ютерних програм Microsoft Windows XP Pro та Microsoft Office 2003 Pro, авторські права на які належать позивачу, без отримання відповідного дозволу та без виплати винагороди не знайшли свого підтвердження, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що відповідач порушив авторські права позивача і останні підлягають судовому захисту шляхом виплати компенсації.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у позові.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційним господарським судом підтвердились доводи апеляційної скарги, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №20/264 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.

Оскільки судом задоволено апеляційну скаргу відповідача, витрати останнього по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Стиль-Н" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №20/264 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Корпорації „Майкрософт" (США, 98052, штат Вашингтон, м. Редмонд, Майкрософт Уей, 1) на користь Приватного підприємства „Стиль-Н" (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4, код ЄДРПОУ 32621295) 804,75 грн. (вісімсот чотири гривні 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №20/264 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.