Рішення

від 21.10.2008 по справі 2/573

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/573

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/573

21.10.08

За позовомДо

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЕНЕРГО-АЛЬЯНС»Приватного науково-виробничого впроваджувального підприємства «АГРО ІТЕ»визнання недійсним договору

                    Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивачаСоболевський І.В.

Від відповідачане з'явився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні 16.10.08р. перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Енерго-Альянс», позивач у справі, звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір № 08/06 від 17 квітня 2006 року, укладений між позивачем та відповідачем - Приватним науково-виробничим впроваджувальним підприємством «АГРО ІТЕ», як вчинений під впливом обману, та застосувати до відповідача господарсько-правові санкції, передбачені ст. 230 ЦК України.   

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не мав намірів виконувати умови спірного договору і здійснити поставку Позивачу нафтопродуктів, згідно покладеним на себе зобов'язанням; надавав Позивачу неправдиву інформацію та замовчував наявність обставин, які перешкоджали вчиненню спірного договору; дії, вчинені Відповідачем після укладення спірного договору, є доказами обману, під впливом якого укладений спірний договір.

Відповідач свою позицію щодо позову виклав у відзиві на позовну заяву від 28 листопада 2006 р. в якому з позовними вимогами не погодився в повному обсязі і у задоволенні позову просить відмовити, мотивуючи це тим, що Відповідач мав на меті виконання умов спірного договору та здійснив всі необхідні дії для імпорту в Україну нафтопродуктів; Позивач не виконав у повному обсязі зобов'язання по оплаті авансового платежу, що, в свою чергу, унеможливило виконання Відповідачем свого зобов'язання, внаслідок чого Відповідач зупинив виконання свого зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів; спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а твердження, Позивача про повернення російським постачальником сплачених йому коштів Відповідачу не відповідає дійсності.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві та просив в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем і Відповідачем 17.04.2006р. укладений договір № 08/06, відповідно до п.1.1. якого Відповідач зобов'язався поставити Позивачу нафтопродукти узгодженими партіями, а Позивач зобов'язався їх оплатити й прийняти в асортименті, кількості згідно поданим заявкам, узгодженим з Відповідачем.

Сторони встановили строк поставки узгодженої партії нафтопродуктів у кількості 3000мт до 26.06.2006р.

Позивач здійснив оплату поставки узгодженої партії нафтопродуктів у кількості 3000мт у розмірі 1148000,00 грн.

Посилання Відповідача про виставлення Позивачу рахунку-фактури №СФ-0067 від 04.05.2006р. на суму 1429574,08 грн. не підтверджуються матеріалами справи та належними доказами.

Також в матеріалах справи відсутні відповідні докази про зупинення Відповідачем, згідно ч.3 ст. 538 ЦК України, виконання свого зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів Позивачу.

Згідно твердженням Відповідача, на виконання спірного договору ним був укладений контракт №20/04/М від 20.04.2006р. з товариством з обмеженою відповідальністю «НЕП-2000»(Російська Федерація) на поставку нафтопродуктів на територію України.

Таким чином, Відповідач на момент укладення спірного договору 17.04.2006р. не мав у власності нафтопродукти, що є предметом спірного договору, а також не мав прав на набуття таких нафтопродуктів у власність у майбутньому, або ж документів, які підтверджують реальність придбання Відповідачем таких нафтопродуктів в майбутньому.

Відповідач не надав суду доказів, що спростовують факт замовчення Відповідачем існування обставин, які можуть перешкоджати укладенню спірного договору - на дату укладення спірного договору Відповідач не мав реальної можливості здійснити поставку передбачених договором нафтопродуктів Позивачу на умовах, визначених спірним договором.

Твердження Відповідача про здійснення всіх необхідних дій для імпорту в Україну нафтопродуктів відповідно до спірного договору не приймаються судом, як достатні докази реальності намірів Відповідача на здійснення імпорту нафтопродуктів в Україну, оскільки, отримані Відповідачем висновки та сертифікати щодо імпорту нафтопродуктів в Україну від уповноважених державних установ для здійснення імпорту Відповідачем не використовувались, а перераховані експедитору, згідно договору №10004/06 від 10.04.2006р. грошові кошти у розмірі 290999,00 грн. Відповідач зобов'язав експедитора повернути. У відповідності до листа експедитора №308/03 від 16.11.2006р. експедитор повернув Відповідачу 129700,00 грн.

Під час судового розгляду справи Позивачем заявлялось клопотання про витребування від ВАТ «Укрексімбанк»документів, що стосуються розрахунків Відповідача за зовнішньоекономічним контрактом  №20/04/М від 20.04.2006р. з товариством з обмеженою відповідальністю «НЕП-2000»(Російська Федерація).

Зазначене клопотання було задоволено судом.

На виконання ухвали суду від 05.06.2008р. №2/573 про витребування документів, ВАТ «Укрексімбанк»надало копії додаткової угоди №1 від 01.08.2006р. до Контракту №20/04/М від 20.04.2006р.; копії Контракту №16/05/Р від 16.05.2006р. та додаткової угоди №1 від 01.08.2006р. до Контракту №16/05/Р від 16.05.2006р.; копії акту №1-16/05/Р від 28.07.2006р. приймання-передачі робіт по Контракту №16/05/Р від 16.05.2006р.; копії акту №1-СВ від 31.07.2006р. звірки взаєморозрахунків до Контракту №20/04/М від 20.04.2006р.; копії акту №2-СВ від 31.07.2006р. звірки взаєморозрахунків до Контракту №16/05/Р від 16.05.2006р.

Аналіз наданих ВАТ «Укрексімбанк»документів свідчить про те, що Відповідач, уклав зовнішньоекономічний контракт №16/05/Р від 16.05.2006р. на виконання робіт з товариством з обмеженою відповідальністю «НЕП-2000»(Російська Федерація) та здійснив розрахунок по цьому контракту в сумі 4.301.016,00 російських рублів з урахуванням коштів, що були перераховані по контракту №20/04/М від 20.04.06р.

У судовому засіданні представник Відповідача відмовився надати відповіді щодо мети та підстав замовчування зазначених фактів від Позивача і продовження введення в оману останнього, щодо можливості здійснення поставки нафтопродуктів (відповідь на претензію №01/038 від 18.09.2006р.).

Також, судом береться до уваги намагання Відповідача, отримати грошові кошти від експедитора, згідно листа Відповідача від 20.10.2006р. №01/040, на інший рахунок, ніж знаходився під арештом, відповідно до ухвал суду про забезпечення позову від 16.10.2006р. та від 01.11.2006.

Клопотання Відповідача про витребування від Позивача документів не можуть бути задоволені судом, оскільки у відповідності до ст.ст. 32-34, 38 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; сторона яка порушує клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Згідно ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 230 ЦК України правочин, укладений під впливом обману, визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У відповідності до п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Проаналізувавши взаємовідносини сторін, всебічно й об'єктивно розглянувши та дослідивши наявні документи й пояснення сторін у їх сукупності суд дійшов висновку, що Відповідач на момент укладення спірного договору №08/06 від 17.04.2006р. не мав у власності нафтопродукти, що є предметом спірного договору, а також не мав прав на набуття таких нафтопродуктів у власність у майбутньому, або ж документів, які підтверджують реальність придбання Відповідачем таких нафтопродуктів в майбутньому.

Тобто, при укладенні спірного договору Відповідач умисно ввів Позивача в оману, замовчуючи існування зазначених обставин, які завідомо перешкоджали укладенню спірного договору.

Дії Відповідача, здійснені після укладення спірного договору, з укладення зовнішньоекономічного контракту №16/05/Р від 16.05.2006р. на виконання робіт з товариством з обмеженою відповідальністю «НЕП-2000»(Російська Федерація) та проведення розрахунку по ньому на суму 4.301.016,00 російських рублів, судом розглядається, як доказ відсутність намірів у Відповідача виконувати умови спірного договору і здійснити поставку нафтопродуктів Позивачу, згідно взятим на себе зобов'язанням.

Тобто, при укладенні спірного договору Відповідач умисно ввів Позивача в оману, шляхом повідомлення відомостей про наміри Відповідача здійснити поставку нафтопродуктів, які не відповідають дійсності і що мають суттєве значення для укладення спірного договору.

Дії Відповідача, здійснені після укладення спірного договору, щодо запевнення Позивача у можливості здійснення поставки нафтопродуктів (відповідь на претензію №01/038 від 18.09.2006р.) судом розглядається, як доказ заперечення Відповідачем наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Суд Погоджується та вважає обґрунтованим розрахований та поданий Позивачем розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у зв'язку із вчиненням спірного правочину  - 1 251 312,48 грн., з них 1 148 000,00 грн. втрачених коштів перерахованих Відповідачу, 94 917,45 грн. відсотків по банківському кредиту та 8 395,03 грн. комісії банку.

У відповідності до ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; з Відповідача до Державного бюджету України додатково достягується сума держмита, в зв'язку з встановленням судом фактичного розміру спричинених Відповідачем збитків.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №08/06 від 17 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК ЕНЕРГО-АЛЬЯНС»та приватним науково-виробничим впроваджувальним підприємством «АГРО ІТЕ», як вчинений товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК ЕНЕРГО-АЛЬЯНС»під впливом обману з боку приватного науково-виробничого впроваджувального підприємства «АГРО ІТЕ».

Стягнути з приватного науково-виробничого впроваджувального підприємства «АГРО ІТЕ»(м. Київ, вул. Суворова, 9; код ЄДРПОУ 16460382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЕНЕРГО-АЛЬЯНС»(м. Київ, вул. Кудрявська, 23, корпус 2; код ЄДРПОУ 33598948) 2 502 624 (два мільйони п'ятсот дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 96 коп. збитків у подвійному розмірі, завданих у зв'язку з вчиненням недійсного договору №08/06 від 17 квітня 2006 року, судові витрати: 100 000 (сто тисяч) грн. сплачених за послуги адвоката, 12 235 (дванадцять тисяч двісті тридцять п'ять)  грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватного науково-виробничого впроваджувального підприємства «АГРО ІТЕ»(м. Київ, вул. Суворова, 9; код ЄДРПОУ 16460382) 12791 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 24 коп. державного мита до державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                          І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –04.11.2008р.