Рішення

від 29.09.2008 по справі 15/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  15/357

29.09.08

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна”

довиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Головного управління економіки та інвестицій

провизнання недійсним договору в частині

та зустрічним позовом Головного управління економіки та інвестицій виконавчого     органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

дотовариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна”

простягнення 10 330 420,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом):         Макаренко Ю.О.(дов. від 16.11.2007)

від відповідача (позивача за зустрічним позовом):         Сахацький С.О.(дов. від 22.08.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2007 на розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна” (далі –ТОВ „БСК „Україна”) до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –головне управління економіки та інвестицій КМДА) про визнання недійсним пункту 3.1.1 договору №186 від 02.03.2006, укладеного між ТОВ „БСК „Україна” та головним управлінням економіки та інвестицій КМДА, з моменту укладення цього договору.

Заявою від 14.07.2008 позивач за первісним позовом в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України змінив предмет позову та просив суд визнати недійсними пункти 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору №186 від 02.03.2006, укладеного між ТОВ „БСК „Україна” та Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА, з моменту укладення цього договору.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „БСК „Україна” посилається на регулювання спірних правовідносин спеціальними нормами Господарського кодексу України, а саме ч. 2 ст. 177, ч. 4 ст. 175, що виключає застосування загальних норм права, які встановлюють відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання та нарахування інфляційних втрат.

Головне управління економіки та інвестицій КМДА проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечує, у відзиві на позовну заяву покликається на відповідність підпунктів 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 оспорюваного договору №186 від 02.03.2006 вимогам закону та відсутність підстав для застосування ч. 4 ст. 175 ГК України до правовідносин між сторонами, оскільки вони не містять ознак благодійництва.

22.10.2007 Головне управління економіки та інвестицій КМДА звернулось до господарського суду м. Києва із зустрічним позовом до ТОВ „БСК „Україна”, у якому  просить стягнути з ТОВ „БСК „Україна” 10 330 420,00 грн., в тому числі 8 927 560,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1 402 860,00 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом Головне управління економіки та інвестицій КМДА посилається на порушення ТОВ „БСК „Україна” зобов'язань за договором №186 від 02.03.2006, який укладений між ТОВ „БСК „Україна” та Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА, по сплаті пайового внеску на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку загальною площею 29 739,10 кв.м. з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 6 679,40 кв.м. та підземним паркінгом по вул. Микільсько-Слобідській, 1-а, у Дніпровському районі м. Києва в розмірі 7 467 960,00 грн. у термін з березня по грудень 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

ТОВ „БСК „Україна” у відзиві на зустрічну позовну заяву позовні вимоги Головного управління економіки та інвестицій КМДА не визнає, зазначаючи про повну сплату пайового внеску за договором №186 від 02.03.2006, а також відсутність підстав для стягнення санкцій у зв'язку з наявністю спеціальних норм Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 177, ч. 4 ст. 175), які регулюють правовідносини сторін та виключають застосування загальних норм, що встановлюють відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання і є підставою для визнання недійсними відповідних пунктів договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Хоменко М.Г.) від 14.08.2007 було порушено провадження у справі №15/357 та призначено її до розгляду на 12.06.2007.

У судовому засіданні 12.06.2007 судом було оголошено перерву на 26.06.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2007 згідно зі ст. 69 ГПК України та на підставі заяви сторін продовжено строк вирішення спору у справі №15/357, розгляд справи відкладено на 06.08.2007.

У судовому засіданні 21.08.2007 судом було оголошено перерву на 22.10.2007.

У зв'язку з надходженням від Головного управління економіки та інвестицій КМДА зустрічної позовної заяви, ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2007 розгляд справи було відкладено на 20.11.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2007 зустрічну позовну заяву Головного управління економіки та інвестицій КМДА прийнято до розгляду, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 18.12.2007.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2007 розгляд справи в порядку приписів п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 28.01.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2008 провадження у справі №15/357 відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України було зупинено до вирішення господарським судом м. Києва справи №16/28.

У зв'язку з припиненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі №15/357 (прийняття господарським судом м. Києва рішення від 06.03.2008 у справі №16/28, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008), а також, враховуючи закінчення суддівських повноважень судді Хоменка М.Г., розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Шевченка Е.О. від 24.06.2008 №33 справу №15/357 передано для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2008 справу №15/357 прийнято до свого провадження суддею Головатюком Л.Д., розгляд справи призначено на 14.07.2008.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання 14.07.2008 представника ТОВ „БСК „Україна” ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2008 розгляд справи в порядку приписів п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.08.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2008 слухання справи було відкладено на 01.09.2008 для подання додаткових доказів по справі.

01.09.2008 представником ТОВ „БСК „Україна” через канцелярію суду було подано клопотання про перенесення слухання справи.

01.09.2008 в судовому засіданні судом було оголошено перерву на 24.09.2008.

24.09.2008 в судовому засіданні судом було оголошено перерву на 29.09.2008.

Заявою від 29.09.2008 Головне управління економіки та інвестицій КМДА на підставі ст. 22 ГПК України змінило позовні вимоги за зустрічним позовом та просило суд стягнути з ТОВ „БСК „Україна” на користь Головного управління економіки та інвестицій КМДА 2 862 460,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування підстав змінених позовних вимог за зустрічним позовом Головне управління економіки та інвестицій КМДА посилається на сплату ТОВ „БСК „Україна” 7 467 960,00 грн. за договором №186 від 02.03.2006, зарахування позивачем за зустрічним позовом в порядку ст. 534 ЦК України даних коштів в рахунок погашення неустойки та частини основного боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, заперечення сторін проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ „БСК „Україна” та Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА на підставі нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 №271/431 в редакції рішення Київської міської ради від 27.12.2005 №622/3083) укладено договір №186 від 02.03.2006, предметом якого, відповідно до пункту 1.1 є сплата ТОВ „БСК „Україна” пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (пайового внеску) у зв'язку з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на вул.Микільсько-Слобідській, 1-а, у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 договору №186 від 02.03.2006 ТОВ „БСК „Україна” зобов'язалось перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій КМДА пайовий внесок у сумі 7 467 960,00 грн.(без ПДВ) у термін з березня по грудень 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 договору №186 від 02.03.2006 встановлена відповідальність ТОВ „БСК „Україна” за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, пеня у розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

У зв'язку з порушенням ТОВ „БСК „Україна” встановлених договором №186 від 02.03.2006 строків сплати пайового внеску Головне управління економіки та інвестицій КМДА направило ТОВ „БСК „Україна” лист від 19.02.2007 №049-08/1143, яким повідомило про невиконання умов договору та вимагало сплатити заборгованість, в тому числі пеню та інфляційні втрати, а також попереджало про вжиття заходів щодо її стягнення у примусовому порядку, якщо заборгованість не буде сплачена.

Вважаючи, що положення пп. 3.1.1., 3.1.2 п. 3.1 договору №186 від 02.03.2006, які встановлюють відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по сплаті пайового внеску, не відповідають вимогам закону, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання їх недійсними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги ТОВ „БСК „Україна” за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Головного управління економіки та інвестицій КМДА в частині стягнення пені та інфляційних втрат слід відмовити, провадження у справі в частині позовних вимог за зустрічним позовом Головного управління економіки та інвестицій КМДА про стягнення основного боргу –припинити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Згідно з п. 5 ст. 22 Закону України „Про столицю України –місто –герой Київ” у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Пунктом 1 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток №2 до рішення Київської міської ради від 27.12.2005 р. №622/3083) передбачено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Відповідно до пункту 2 вказаних Нормативів розмір пайової участі (внеску) інвестора (забудовника) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва визначається за принципами: компенсації витрат бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури: інвестори мають компенсувати витрати бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури пропорційно до навантаження на інфраструктуру міста, яке вони будуть здійснювати у разі реалізації проекту будівництва (реконструкції); комплексного підходу до розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста: соціальна та інженерно-транспортна інфраструктура розвивається рівномірно по всій території міста; урахування соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста: розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) визначається з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста; сприяння залученню інвестицій в економіку міста: визначення розміру пайової участі з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста має створювати сприятливі умови для залучення інвестицій в економіку міста.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГК України суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть незалежно від статутної мети своєї діяльності брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Таким чином, Господарський кодекс України містить спеціальну норму, яка регулює правовідносини, щодо участі суб'єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування.

Згідно з ч. 4 ст. 175 ГК України, суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Отже, спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами Господарського кодексу України, що виключає застосування загальних норм права, зокрема, які встановлюють господарсько-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що акт державного чи іншого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Наведеної правової позиції також дотримується Верховний суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням підзаконних нормативних актів (постанова ВСУ від 19.09.2006 у справі №34/515-18/455).

Рішення Київської міської ради від 27.12.2005 №622/3083 в частині пункту 4.9 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (“Наслідки порушення інвестором (забудовником) умов Порядку”) суперечить наведеним нормам Господарського кодексу України, оскільки встановлює відповідальність за зобов'язанням, право вимоги за яким обмежено нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, а тому господарський суд керуючись положеннями ст. 4 ГПК України, не застосовує положення наведеного рішення Київської міської ради при вирішенні спору.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Заперечення Головного управлінням економіки та інвестицій КМДА не приймаються до уваги, так як ТОВ „БСК „Україна” взяло на себе зобов'язання по сплаті пайового внеску згідно ч. 2 ст. 177 ГК України, а не згідно з Законом України „Про благодійництво та благодійні організації”.

Частина четверта статті 175 ГК України не обмежується лише благодійництвом, а передбачає й інші випадки, передбачені цим Кодексом та іншими законами. Одним з таких випадків є визначений у ч. 2 ст. 177 ГК України.

В зв'язку з викладеним договір №186 від 02.03.2006 р. в частині пункту 3.1, підпунктів 3.1.1., 3.1.2 підлягає визнанню недійсним.

Стосовно зустрічних позовних вимог Головного управлінням економіки та інвестицій КМДА господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що станом на час подачі зустрічного позову ТОВ „БСК „Україна” не сплатило залишок пайового внеску по договору №186 від 02.03.2006 у розмірі 7 463 960,00 грн. Платіжними дорученнями позивача №305 від 01.06.2007, №423 від 24.07.2007 було сплачено частину пайового внеску в сумі 4 000 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що платіжним дорученням №147 від 23.09.2008 ТОВ „БСК „Україна” повністю сплатило Головному управлінню економіки та інвестицій КМДА за договором №186 від 02.03.2006 залишок пайового внеску у розмірі 7 463 960,00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог за зустрічним позовом Головного управлінням економіки та інвестицій КМДА згідно з п. 1? ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, ТОВ „БСК „Україна” повністю сплатило пайову участь (внески) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 1-а, у Дніпровському районі м. Києва.

В силу приписів ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008 №01-8/211).

Враховуючи зазначене, судом на підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України не приймається заява Головного управління економіки та інвестицій КМДА від 29.09.2008 про зміну позовних вимог (зменшення розміру стягуваних сум у зв'язку з зарахуванням на підставі ст. 534 ЦК України в рахунок погашення пені сплаченого ТОВ „БСК „Україна” 23.09.2008 залишку пайового внеску у розмірі 7 463 960,00 грн.).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у стягненні пені з ТОВ „БСК „Україна” в розмірі 1 402 860,00 грн. та втрат від інфляції на сумі 1 463 600,00 грн. відповідно до пункту 3.1, підпунктів 3.1.1, 3.1.2 договору №186 від 02.03.2006 слід відмовити у зв'язку з недійсністю договору в частині цих пунктів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі, про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 1 463 600,00 грн. втрат від інфляції і 1 402 860,00 грн. пені та про припинення провадження по справі в частині зустрічних позовних вимог про стягнення 7 463 960,00 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску.

Оскільки, позивачем за первісним позовом було сплачено відповідачу за первісним позовом за договором №186 від 02.03.2006 суму основної заборгованості вже після звернення позивача за зустрічним позовом до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п. 1? ч. 1 ст. 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна” до головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними пунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору № 186 від 02.03.2006 - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними пункти 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору №186 від 02.03.2006, який укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна”.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 7 463 960,00 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 1 463 600,00 грн. втрат від інфляції та 1 402 860,00 грн. пені - відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-сервісна компанія „Україна”(вул. Московська, 7, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 31569244, п/р № 260083019164 в акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку, МФО 300012) на користь головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 24262621, р/р 31517932700001 в УДК у м. Києві, МФО 820019) 25 500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя           Л.Д. Головатюк

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення – 17.10.2008