Рішення

від 18.07.2008 по справі 8/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  8/173

18.07.08

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармасофт"     

До                          Товариства з обмеженою відповідальністю"УА Компанія Укрфармексім"

про                         стягнення 10564,75 грн.

                                                                                                                          Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник - Мовчан А.П. (дов. №25 від 07.04.2008р.)

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 6180,00 грн., що становить заборгованість за договором поставки № 3 від 11.01.2006р. та додатковою угодою № 1 до даного договору та 482,71 грн. пені, 217,37 грн. трьох відсотків річних, 1684,67 грн. збитків від інфляції, 2000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2008р. розгляд справи був призначений на 18.07.2008р.

У судове засідання, призначене на 18.07.2008р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Через канцелярію суду  від позивача надійшло клопотання  про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 9329,86 грн. основного боргу, 2398,41 грн. пені, 396,47 грн. трьох відсотків річних, 3069,52 грн. збитків від інфляції та 2000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі з врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог.    

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

11.01.2006р між ТОВ «Фармасофт»- «постачальник»та ТОВ «УА Компанія Укрфармексім»- «покупець»був укладений договір поставки № 3, відповідно до п.1.1 якого «постачальник»зобов'язався продати, а «покупець»купити ветеринарні препарати в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна сума договору становить сумарну вартість відвантаженого товару по накладним за період дії цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар, який був отриманий відповідачем на суму 11778,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВО-Рн-0000290 від 26.12.2006р., № ВО-Рн-0000295 від 27.12.2006р., № ВО-Рн-0000296 від 27.12.2006р., № ВО-Рн-0000027 від 25.01.2007р. (копії в матеріалах справи).  

Таким чином, позивач виконав власні зобов'язання належним чином.

Умовами договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару проводиться у національній валюті України з відтермінуванням платежу до 30 діб з моменту поставки шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок «постачальника». Оплата за кожну партію товару проводиться згідно дати, вказаної в накладній.  (п.3.1 та п.3.2 договору).

Відповідач не виконав власні зобов'язання належним чином, розрахувався з позивачем за виконані роботи, як зазначає позивач, частково.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи не погашена та становить з  врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог  9329,86 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 9329,86 грн.  основного боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 2398,41 грн. пені, 396,47 грн. трьох відсотків річних, 3069,52 грн. збитків від інфляції та 2000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки № 3 від 11.01.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив за отриманий товар у встановлений договором строк, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 396,47 грн. трьох відсотків річних, 3069,52 грн. збитків від інфляції правомірні та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушень термінів платежу за поставлену партію товару «покупець»сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).        

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.   261 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 482,71 за період з 26.01.2007р. по 26.07.2007р. В іншій частині слід відмовити.

Як свідчать матеріали справи, 07.04.2008р. між ТОВ «Фармасофт»- «замовник»та ПП «Юридична фірма «Евіденс»- «виконавець»був укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого «замовник»доручив, а «виконавець»взяв на себе зобов'язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань ТОВ «УА Компанія Укрфармексім»(ЗКПО 33543464).

Сторони погодили, що після підписання даного договору «замовник»не пізніше 3-денного терміну сплачує «виконавцю»плату за виконання послуг по юридичному забезпеченню в розмірі 2000,00 грн. (п.3.1 договору про надання юридичних послуг від 07.04.2008р.)

В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем зобов'язання по  договору про надання юридичних послуг від 07.04.2008р.

Посилання позивача на платіжне доручення № 901 від 08.05.2008р., як на підставу виконання позивачем власних зобов'язань по договору про надання юридичних послуг від 07.04.2008р. є безпідставним, оскільки зі змісту вказаного платіжного доручення вбачається, що ТОВ «Фармасофт»перерахував ПП «Юридична фірма «Евіденс»2000,00 грн.  за юридичне обслуговування згідно договору № б/н від 05.05.2008р., тоді як у даному випадку мова йде про договір про надання юридичних послуг від 07.04.2008р., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг не підтверджена документально, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позов та доказів сплати заборгованості суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9329,86 грн. основного боргу, 482,71 грн. пені, 396,47 грн. трьох відсотків річних, 3069,52 грн. збитків від інфляції,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 9, 258, 261, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Компанія Укрфармексім»(02183, м.Київ, пр-т.Ватутіна, 24-в, кв.49; ЗКПО 33543464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасофт»(04107, м.Київ, вул. Половецька, 14; код ЗКПО 30440702) 9329 (дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 86 коп. основного боргу, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 71 коп. пені, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 47 коп. трьох відсотків річних, 3069 (три тисячі шістдесят дев'ять) грн. 52 коп. збитків від інфляції 132 (сто тридцять дві) грн. 79 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій чаcтині позову відмовити.

Рішення набирає законної  сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 24.07.2008р.