Рішення

від 20.04.2012 по справі 6/106/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 квітня 2012 р.

Справа 6/106/2011/5003

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава" ( просп. Воз"єднання,5, м. Київ, 02160)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефкон-Вікна" (просп. Воз"єднання,буд.19, кв 308, м. Київ, 02160, вул. Андрія Малишка, буд. 25/1, літ. А, м. Київ, 022206, код ЄДРПОУ 32960203)

про скасування рішення третейського суду

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Братіслава» звернулось з позовом в господарський суд Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ефкон-Вікна» про скасування Рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» (м. Вінниця, вул. Визволення, 2 к. 230, свідоцтво про реєстрацію №7 Видане Вінницьким обласним управлінням юстиції 31.08.2006р.) від 02.02.2009р.

Позовні вимоги мотивовано ти, що 02.02.2009р. постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» розглянуто позовну заяву ТОВ «Ефкон-Вікна» до ТОВ «Братіслава» про визнання договору купівлі-продажу від 23.01.2009р. дійсним. За наслідками розгляду справи Третейським судом винесено рішення, яким позов задоволено.

Позивач не погоджується з даним рішенням та вважає що воно є незаконним оскільки справу було розглянуто третейським судом в порушення п. 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а саме, без належно укладеної між сторонами третейської угоди та за відсутності представника ТОВ «Братіслава» в судовому засіданні.

ТОВ «Братіслава» обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на практику Верховного Суду України, а також на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, вважає, що право визнання договору дійсним наділені виключно державні судові органи, а не третейські суди.

За таких обставин позивач вважає, рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 23.01.2009р. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2012 року позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив (надавши відзив на позов від 05.04.2012р.).

Як видно із матеріалів справи, 23.01.2009р. між ТОВ «Братіслава» (Продавець) та ТОВ «Ефкон-Вікна» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі- Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупцю об'єкт нерухомого майна - 9/10 торговельних павільйонів - бар «Флоренція», розташовані в м. Києві, вул. Р. Окіпної (літера А) загальною площею 249,00 кв.м, а Покупець приймає зазначений об'єкт та сплачує Продавцю договірну ціну за нього.

Згідно п. 3.1 Договору Покупець сплачує Продавцю договірну ціну Об'єкта в момент підписання даного договору.

У п. 8.2 Договору зазначено, що всі спори, розбіжності та суперечки, що можуть виникнути у Сторін в ході виконання данного Договру, Сторони вирішили передати для остаточного вирішення до постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» м. Вінниці у складі судді Корнєєва Євгена Леонідовича.

Оскільки, ТОВ «Братіслава» ухилялось від нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу від 23.01.2009р., тому відповідач звернувся до Постійно діючого Третейського суду асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" з позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що 02.02.2009р. рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» визнано Договір від 23.01.2009р. купівлі-продажу нерухомого майна - 9/10 торговельних павільйонів - бару «Флоренція», розташованих в м. Києві, вул. Р. Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м.; визнано право власності на частину об'єкта нерухомого майна у розмірі - 9/10 торговельних павільйонів - бару «Флоренція», розташованих в м. Києві, вул. Р. Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м. за ТОВ «Ефкон-Вікна», код ЄДРПОУ 32960203.; зобов'язано ТОВ «Ефкон-Вікна», згідно ст.ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації, а Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, провести відповідні дії по реєстрації права власності на частину об'єкту нерухомого майна, провести відповідні дії по реєстрації права власності на частину об'єкту нерухомого майна в розмірі 9/10 торговельних павільйонів - бару «Флоренція», розташованих у м. Києві по вул. Р. Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м.

09.02.2009р. ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці на підставі заяви ТОВ «Ефкон-Вікна» про видачу виконавчого документа, суд ухвалив заяву задовольнити та видати ТОВ «Ефкон-Вікна» виконавчого листа по справі за позовом ТОВ «Ефкон-Вікна» до ТОВ «Братіслава» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно за цим договором для примусового виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 02.02.2009р.; визнано за ТОВ «Ефкон - Вікна» право власності на частину об'єкту нерухомого майна в розмірі 9/10 торговельних павільйонів - бару «Флоренція», розташованих в м. Києві по вул. Раїси Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м.

Як видно із інвентарної справи №37879 (вул. Окіпної Раїси,16, м. Київ) 15.06.2009р. укладено договір міни згідно якого, ТОВ «Ефкон-Вікна» зобов'язується передати у власність ТОВ «Ретейл Трейд Компані» належні йому 9/10 частин торговельних павільйонів бару «Флоренція» (в літері А), що знаходиться в будинку №16 по вулиці Окіпної Раїси в м. Києві в обмін на 5 (п'ять) торговельних кіосків типу «Акцент-115С». Даний договір нотаріально посвідчений 15.06.2009р. та зареєстрований нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №1667.

Із інвентарної справи видно, що майно в розмірі 9/10 торговельних павільйонів - бару «Флоренція», розташованих в м. Києві по вул. Раїси Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м. зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за ТОВ «Ретейл Трейд Компані» 23.06.2009р.

Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закону )третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

У ч. 4 ст. 12 Закону зазначено, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Також згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Ч. 8 ст. 12 Закону передбачено, що недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону передбачено, що якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

У ч.1 ст. 217 ЦК України зазначено, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

Таким чином, суд вважає, що законодавством чітко встановлено, що дійсність третейського застереження не залежить від дійсності договору, в якому вона викладена. Тому, рішення Третейського суду, яким спірний договір визнано дійсним, на даний час є чинним і ніким не скасоване, відповідно і договір, де міститься третейське застереження в цілому є дійсним.

Посилання ТОВ «Братіслава» про те, що прийняття рішення Третейським судом здійснювалось за відсутності їхнього представника є наслідком його недійсності не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.14 Закону ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

Крім того, посилання позивача на те, що прийняття рішення третейським судом, що стосується дійсності правочину щодо відчуження нерухомого майна не знайшло підтвердження в суді.

Відповідно до ст.6 Закону, суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Разом з тим, господарський суд не погоджується з доводами позовної заяви, що рішення третейського суду містить не передбачені законами України способи захисту прав та охоронюваних інтересів.

У ст. 16 ЦК України зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У частині 2 ст. 220 ЦК України передбачене права сторони договору, що потребує нотаріального посвідчення на звернення до суду з позовом визнати такий договір дійсним у разі ухилення іншої сторони від такого посвідчення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі яких пунктів ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано та не доведено порушення третейським судом при винесенні оскаржуваного рішення ст.6 Закону яка встановлює чіткий перелік справ які підвідомчі третейським судам, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Яремчук Ю.О.

Повне рішення складено 23 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( просп. Воз"єднання,5, м. Київ, 02160)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 02160, вул. Андрія Малишка, буд. 25/1, літ. А, м. Київ, 022206, код ЄДРПОУ 32960203)