Постанова

від 07.08.2012 по справі 6/106/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 6/106/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мельник О.В. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.12 р. у справі №6/106/2011/5003 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ефкон-Вікна", м.Київ

про скасування рішення третейського суду

За участю представників:

Позивача (скаржника) - Калініченко Ігор Олександрович ( довіреність № б/н від 18.01.2012 р. )

Відповідача - Грапенюк Семена Семенівна ( довіреність № б/н від 30.03.2012 р. )

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі №6/106/2011/5003, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. та неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Грязнова В.В. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мельник О.В., суддя Дужич С.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.04.2012р. у справі №6/106/2011/5003 (суддя Яремчук Ю.О.) у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ефкон-Вікна" про скасування рішення третейського суду - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено на підставі яких пунктів ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути скасовано та не доведено порушення третейським судом при винесенні оскаржуваного рішення ст.6 Закону України «Про третейські суди»яка встановлює чіткий перелік справ які підвідомчі третейським судам (т.2, арк.справи 40-44).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Братіслава" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 52-55).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що третейський суд на підставі ч.2 ст.220 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та визнав договір укладеним на підставі саме ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Стверджує, що особливості застосування вказаної норми ЦК України роз'яснено Листом Верховного Суду України від 11.02.2009 року щодо узагальнення практики застосування судами Закону України "Про третейські суди".

Верховний Суд України зазначив, що «згідно з п.7 ст. 6 Закону №1701-IV третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах. Таким чином, виключно державними судами розглядаються справи щодо землі (відповідно до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК) : зокрема ч.2 ст.158 ЗК, за якою виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей); щодо визнання правочину дійсним або недійсним (відповідно до положень ЦК (зокрема, ч.2 ст.218, ч.3 ст.215 та ін.); щодо житла (відповідно до положень Житлового кодексу України (зокрема ст.109 цього Кодексу); щодо самочинного будівництва (відповідно до положень ЦК (зокрема, ст.376) тощо.

Стверджує, що з положень ст. 220 ЦК України та позиції Верховного Суду України вбачається, що правом визнання договору дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України наділений виключно державні судові органи, а не третейські суди.

Тому скаржник вважає, що розгляд справи та винесене за його наслідками оскаржуване рішення є незаконним, оскільки справу було розглянуто третейським судом в порушення п.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Крім того, розгляд справи постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»та винесене за його наслідками оскаржуване рішення є незаконним, оскільки на час розгляду справи в третейському суді між сторонами не існувало належним чином посвідченої третейської угоди.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, укладений між сторонами в простій письмовій формі договір містив застереження у вигляді третейської угоди, що в свою чергу стало підставою для вирішення спору в третейському суді.

Також у порушення матеріального права, господарський суд Вінницької області проігнорував норму ст. 657 ЦК України, про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту ного нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

На підставі викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.2012р. у справі №6/106/2011/5003 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

13.06.2012 представник відповідача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві стверджує, що в заяві про скасування рішення підставою для вимог про скасування рішення третейського суду є не підстави, визначені в ст. 51 Закону України «Про третейські суди», а відсутність належно укладеної між сторонами третейської угоди та прийняття рішення за відсутності ТзОВ «Братислава».

Відповідач, на підставі ч.1 ст.12 Закону України «Про третейські суди»та ч.1 ст.217 ЦК України , доводить, що договір, де міститься третейське застереження є дійсним. Також вважає, що прийняття рішення третейським судом за відсутності відповідача не має наслідком його недійсність (ст.41 Закону України «Про третейські суди»).

Вважає, що узагальнення судової практики Верховним Судом України від 11.02.2009 року, положення якого покладено в основу заяви позивача про перегляд рішення третейського суду, підготовлене суддею Верховного Суду України Л. І. Охрімчук та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики О. Є. Бурлай, к. ю. н. , не є актом Верховного Суду України та не являється частиною українського законодавства тому не може братися до уваги судом чи застосовуватися до спірних відносин.

Тому вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Прость рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2, арк.справи 71-73).

Представник позивача 13.06.2012р. подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмове клопотання про зупинення провадження у справи, у зв»язку з розслідуванням кримінальної справи №04-31538 щодо незаконного відчуження майна ТзОВ «Братіслава»шляхом підроблення судових рішень по примусовому виконанню рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств».

Колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки підстави для його задоволення, відповідно до ст.79 ГПК України, відсутні.

Представник ТзОВ «Братіслава»20.06.2012р. подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№6943/12, Д-3) у яких зокрема стверджує, що п.4 ст. 203 ЦК України вказує, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Так, відповідно до ст. 657 ЦК України даний договір купівлі-продажу від 23.01.2009р., в якому містилося положення у вигляді застереження щодо вирішення спорів у третейському суді, повинен укладатися у письмовій формі і підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України правовим наслідком недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору - є його нікчемність (т.2, арк.справи 82)

Представник позивача (скаржника) подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання, в якому зазначає, що в результаті розслідування кримінальної справи №04-31538 щодо незаконного відчуження майна ТзОВ "Братіслава" шляхом підроблення судових рішень по примусовому виконанню рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" слідчими органами встановлено, що постійно діючий третейський суд при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" ніколи не знаходився за вказаною на фірмовому бланку адресою. За адресою вказаною на фірмовому бланку знаходиться Товариство сприяння оборони України, яке зазначає, що договір оренди з третейським судом при Асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" - не укладався. Підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених в ній. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.12 р. у справі №6/106/2011/5003 скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача подала через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи копію постанови про закриття кримінальної справи №04-31538. Заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що третейська угода була укладена в належній формі (письмово), а тому вважається дійсною. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.12 р. у справі №6/106/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.08.2012р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.01.2009р. ТзОВ "Братіслава" (продавець) уклало з ТзОВ "Ефкон-Вікна" (покупець) договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, продавець передає у власність покупцю об'єкт нерухомого майна -9/10 торговельних павільйонів -бар "Флоренція", розташовані в м.Києві, вул. Р.Окіпної (літера А) загальною площею 249,00 кв.м., а покупець приймає зазначений об'єкт та сплачує продавцю договірну ціну за нього.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець сплачує продавцю договірну ціну об'єкта в момент підписання даного договору.

Відповідно до п. 8.2 договору, всі спори, розбіжності та суперечки, що можуть виникнути у сторін в ході виконання данного договору, сторони вирішили передати для остаточного вирішення до постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" м. Вінниці у складі судді Корнєєва Євгена Леонідовича.

ТзОВ "Ефкон-Вікна" звернулося до постійно діючого третейського суду асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" з позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи даний позов ухилянням ТзОВ "Братіслава" від нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу від 23.01.2009р.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 02.02.2009р. визнано договір від 23.01.2009р. купівлі-продажу нерухомого майна - 9/10 торговельних павільйонів -бару "Флоренція", розташованих в м. Києві, вул. Р.Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м. - дійсним; визнано право власності на частину об'єкта нерухомого майна у розмірі - 9/10 торговельних павільйонів -бару "Флоренція", розташованих в м. Києві, вул. Р. Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м. за ТзОВ "Ефкон-Вікна", код ЄДРПОУ 32960203.; зобов'язано ТзОВ "Ефкон-Вікна", згідно ст.ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації, а Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, провести відповідні дії по реєстрації права власності на частину об'єкту нерухомого майна, провести відповідні дії по реєстрації права власності на частину об'єкту нерухомого майна в розмірі 9/10 торговельних павільйонів -бару "Флоренція", розташованих у м. Києві по вул. Р. Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м.

09.02.2009р. ухвалою Ленінського районного суду м.Вінниці на підставі заяви ТзОВ "Ефкон-Вікна" про видачу виконавчого документа, суд ухвалив заяву задовольнити та видати ТзОВ "Ефкон-Вікна" виконавчого листа по справі за позовом ТзОВ "Ефкон-Вікна" до ТзОВ "Братіслава" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно за цим договором для примусового виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 02.02.2009р.; визнано за ТзОВ "Ефкон -Вікна" право власності на частину об'єкту нерухомого майна в розмірі 9/10 торговельних павільйонів -бару "Флоренція", розташованих в м.Києві по вул. Раїси Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м.

Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідно до матеріалів інвентарної справи №37879 (вул. Окіпної Раїси,16, м. Київ) 15.06.2009р. укладено договір міни згідно якого, ТзОВ "Ефкон-Вікна" зобов'язується передати у власність ТзОВ "Ретейл Трейд Компані" належні йому 9/10 частин торговельних павільйонів бару "Флоренція" (в літері А), що знаходиться в будинку №16 по вулиці Окіпної Раїси в м. Києві в обмін на 5 (п'ять) торговельних кіосків типу "Акцент-115С". Даний договір нотаріально посвідчений 15.06.2009р. та зареєстрований нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №1667. Майно в розмірі 9/10 торговельних павільйонів -бару "Флоренція", розташованих в м. Києві по вул. Раїси Окіпної №16 (літера А) загальною площею 249,00 кв.м. зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за ТзОВ "Ретейл Трейд Компані"23.06.2009р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про третейські суди" (в редакції від 10.01.2008р., що діяла на момент прийняття рішення третейським судом) передбачено, що рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону, рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст. 12 Закону).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону, третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Також згідно ч.5 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Частиною 7 статті 12 Закону передбачено, що недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

У ч.1 ст. 217 ЦК України зазначено, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством чітко встановлено, що дійсність третейського застереження не залежить від дійсності договору, в якому вона викладена. Тому, рішення третейського суду, яким спірний договір визнано дійсним, на даний час є чинним і ніким не скасоване, відповідно і договір, де міститься третейське застереження в цілому є дійсним.

Твердження ТзОВ "Братіслава", що прийняття третейським судом рішення за відсутності їхнього представника є наслідком його недійсності є помилковим.

Відповідно до ст.41 Закону, ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про третейські суди», суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Тому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що рішення третейського суду містить не передбачені законами України способи захисту прав та охоронюваних інтересів.

Сттатея 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У частині 2 ст. 220 ЦК України передбачене права сторони договору, що потребує нотаріального посвідчення на звернення до суду з позовом визнати такий договір дійсним у разі ухилення іншої сторони від такого посвідчення.

Тому колегія суддів вважає, що ТзОВ «Ефкон-Вікна»правомірно, відповідно до норм законодавства звернувся до постійно діючого третейського суду асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" з позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що позивачем не доведено на підставі яких пунктів ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути скасовано та не доведено порушення третейським судом при винесенні оскаржуваного рішення ст.6 Закону яка встановлює чіткий перелік справ які підвідомчі третейським судам, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.12 р. у справі №6/106/2011/5003 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.