Рішення

від 15.08.2011 по справі 8/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/250 15.08.11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Відкритого акціонерного товариства " Національна акціонерна страхова

компанія "Оранта"

про стягнення 14 156,82 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за дов. № 147/2011 від 17.03.11 р.

від відповідача: не з'явився

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 14 156,82грн. шкоди в порядку регресу (11 950,00грн.-основного боргу, 1 254,75грн.-інфляційного збільшення суми боргу, 952,07грн.-пені).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування.

Позовну заяву 31.05.2011 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 8/250 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.06.2011.

У судовому засіданні, що відбулось 30.06.2012, позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Відповідач в свою чергу надав суду свої заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивачем виплачено в порядку регресу суму у розмірі 11 950,00грн., а отже ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»визнає суму страхового відшкодування у розмірі 11 440,00грн.(за мінусом франшизи в сумі 510,00грн.).

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.06.2011 року оголошено перерву до 14.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.07.2011 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 05.08.2011

Позивач 25.07.2011 подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 13 552,64грн. (11 440,00грн.-основного боргу, 1201,20грн.-інфляційного збільшення суми боргу, 911,44грн.-пені).

Відповідачі у судове засідання 05.08.2011 не з'явилися, хоча належним чином були повідомленіпро день та час розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2008 року Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі -Позивач) та Представництвом Відкритого акціонерного товариства "Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод" (далі - Страхувальник) був укладений Генеральний договір страхування транспортних засобів № 1014583, у розвиток якого було укладено додаток №23/1019590 від 21.04.2009 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

09 грудня 2009 року в м.Житомирі на вул.Малікова відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Водій ОСОБА_2 виїжджаючи з двору будинку на головну дорогу не надав перевагу в русі, в результаті чого здійснив наїзд на застрахований автомобіль, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків. Під час даної ДТП застрахованим автомобілем, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008, довіреності № 1068 від 07.09.2009, керувала ОСОБА_3.

Відповідно до фактів, викладених у Довідці ВДАІ з обслуговування м.Житомира при УДАІ УМВС України в Житомирській обл. від 09.12.2009 застрахований автомобіль отримав такі механічні пошкодження: деформація переднього лівого крила, розбитий передній бампер, передня ліва фара, зірвана з кріплення ліва протитуманна фара, пошкоджено ліве переднє колісо.

Згідно Постанови Богунського районного суду м. Житомира від 24.12.2009 року у справі №3-5374/09 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Внаслідок ДТП Страхувальник, як власник транспортного засобу "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав матеріального збитку в розмірі 12739,36 грн. Розмір збитку визначений згідно звіту № 443 від 28.12.2009 та Акту огляду транспортного засобу №429 від 14.12.2009 року.

Згідно рахунку-фактури № ЖТ-0001958 від 14.12.2009 та рахунку-фактури №73 від 14.12.2009 фактична вартість відновлювального ремонту становить 11950,00 грн.

На підставі страхового акту № 3810/09 до договору №1014583 від 21.04.2008 Страхувальнику виплачене страхове відшкодування в розмірі 11950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 158181 від 09.02.2010 та платіжним дорученням №15819 від 09.02.2010р. (копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 р., до Позивача, який виплатив свою частку в сумі страхового відшкодування за Генеральний договір страхування транспортних засобів № 1014583 від 21.04.2009, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке ВАТ "Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод" має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до ОСОБА_2

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до умов ст. 1172 Цивільного кодексу України "юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків".

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Відповідача, про що свідчить поліс № ВВ/4467095 від 08.06.2009р. Згідно даного полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500 грн. Франшиза - 510 грн.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи , розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування"франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи уточнені позовни вимоги Позивача, основна заборгованість Відповідача становить 11 440,00грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним в уточнених позовних вимогах, з відповідача підлягає стягненню 1201,20 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з п.37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 911,44 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не надано доказів, що підтверджують відсутність їх вини у порушенні зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, уточнені вимоги позивача про стягнення 13 552,64грн. (11 440,00грн.-основного боргу, 1201,20грн.-інфляційного збільшення суми боргу, 911,44грн.-пені) заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 135,52грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528,614,993 Цивільного кодексу України, ст.ст.6,22,29,35,37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства " Національна акціонерна страхова

компанія "Оранта" (01032, м.Київ, вул. Жилянська,75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька,33-37, код ЄДРПОУ 19411125) 11 440,00(одинадцять тисяч чотириста сорок)грн.00коп. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1201,20(одна тисяча двісті один)грн.. 20коп-інфляційного збільшення суми боргу, 911,44(дев»ятсот одинадцять)грн.44коп.-пені, 135,52(сто тридцять п»ять)грн. 52коп.-державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 20.04.12