Рішення

від 11.04.2012 по справі 45/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/188 11.04.12

За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон» До Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» Про Розірвання іпотечного договору та усунення перешкод у здійсненні права власності Суддя Балац С.В. Представники сторін: Від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю; Від відповідача Не з'явились.

Суть спору:На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про розірвання іпотечного договору № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрованого у реєстрі за № 7287 та укладеного між Акціонерним товариством закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»та Закритим акціонерним товариством «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»; виключити реєстраційний запис № 6042070 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, положення про який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/85 щодо нерухомого майна, а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287 та виключити реєстраційний запис № 6356924 з Державного реєстру іпотек, тимчасове положення про який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 31.03.2004 р. № 410, щодо нерухомого майна а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010 р. порушено провадження у справі № 45/188.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. зупинено провадження у справі № 45/188 до вирішення справи № 29/126-А (К10337/09) Вищим адміністративним судом України за позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції до Закритого акціонерного товариства «ТАС -ІНВЕСТБАНК», третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кідма»про стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. поновлено провадження у справі № 45/188.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як майновим поручителем було передано в іпотеку нерухоме майно на забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Кідма», що випливають із генерального договору № 01-В від 07.03.2006 р. про авалювання векселів, строк дії якого закінчився 31.12.2009 р. Так як, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кідма»виконало свої зобов'язання за основним договором № 01-В від 07.03.2006 р. про авалювання векселів тому і припинились зобов'язання за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, були отриманні відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції повернуті відділенням поштового зв'язку.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

15.11.2007 р. між Акціонерним товариством закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон», як іпотекодавцем (надалі -позивач) та Закритим акціонерним товариством «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», як іпотекодержателем (нададі -відповідач) укладено іпотечний договір № 01-В/Ш-1 (надалі -договір), відповідно до п. 1 якого іпотекодавець, як майновий поручитель, передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань боржника, які випливають із генерального договору № 01-В про авалювання векселів від 07.03.2006 р.

Відповідно до розділу 2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), загальною площею 1 756,70 кв. м. та будівля фасувальної дільниці (літ Е), загальною площею 477,20 кв. м., що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31 та належать іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до розділу 6 договору іпотека за іпотечним договором діє до припинення основного зобов'язання. Іпотека також припиняється на підставах передбачених Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до довідки довідкою Кіровоградської МДПІ від 04.09.2008 р. № 7112/10/1520 та постанови Господарського суду міста Києва від 23.04.2007 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 р. (№ 29/126-А (22-а-4911/08)) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2012 р. (№ К-10337/09) у справі № 29/126-А авальовані податкові векселі погашені повністю, а отже, зобов'язання за генеральним договором № 01-В про авалювання векселів від 07.03.2006 р. припинились.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств та організацій шляхом вжиття передбачених вказаним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 573 Цивільного кодексу України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотека згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом, Законом України «Про іпотеку».

Згідно умов ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, чинним законодавством України встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реальні існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

Як про те зазначено вище, основне зобов'язання забезпечене іпотекою припинено.

Згідно з пунктом 6.1. договору, іпотека за іпотечним договором діє до припинення основного зобов'язання. Іпотека також припиняється на підставах передбачених Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 17 Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється зокрема у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом

Як вбачається з матеріалів справи, усі забезпечені іпотекою зобов'язання виконанні належним чином.

З огляду на ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Тобто, забезпечення виконання зобов'язання класифікуються на окремо визначені види, які мають свої особливості і застосовуються до певних правовідносин незалежно один від одного.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Виходячи з ч. 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

За визначенням майнового поручителя, наведеного в ст. 1 Закону України "Про іпотеку", це - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Враховуючи те, що основне зобов'язання, що було забезпечено іпотекою припинено, тому і договір іпотеки є припиненим.

Так як, зобов'язання за генеральним договором № 01-В від 07.03.2006 р. виконано повністю, тому іпотечний договір № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р. припинив свою дію.

Тому, провадження у справі в частині вимог про розірвання іпотечного договору № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрованого у реєстрі за № 7287 та укладеного між Акціонерним товариством закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»та Закритим акціонерним товариством «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як, відсутній предмет спору.

Щодо вимог позивача про виключення реєстраційного запису № 6042070 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, положення про який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/85 щодо нерухомого майна, а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287 та виключення реєстраційного запису № 6356924 з Державного реєстру іпотек, тимчасове положення про який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 31.03.2004 р. № 410, щодо нерухомого майна а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287, то суд відмічає наступне:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 р., № 01-08/163 вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанови Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 р. № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344, п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 р. № 01-8/2229 і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія»в частині про виключення реєстраційного запису № 6042070 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, положення про який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/85 щодо нерухомого майна, а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287 та виключення реєстраційного запису № 6356924 з Державного реєстру іпотек, тимчасове положення про який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 31.03.2004 р. № 410, щодо нерухомого майна а саме: будівля трикотажної дільниці (літ В, Г, Д), будівля фасувальної дільниці (літ Е), що знаходяться у місті Києві по вулиці Боженка, 31, яке передано Закритому акціонерному товариству «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»у іпотеку за іпотечним договором № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі за № 7287, так як, обрані позивачем способи захисту не відповідають способам захисту права визначеним у ст. 16 Цивільного кексу України.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги з цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про розірвання іпотечного договору № 01-В/Ш-1 від 15.11.2007 р., зареєстрованого у реєстрі за № 7287 та укладеного між Акціонерним товариством закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»та Закритим акціонерним товариством «ТАС - ІНВЕСТБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк».

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата складення повного рішення 17.04.2012 р.