Рішення

від 12.04.2012 по справі 2/234-47/90-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/234-47/90-2012 12.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»

До Київської міської ради

За участю Прокуратури міста Києва

Про визнання незаконним пункту 4.6 рішення та визнання недійсним і виключення абзацу

пункту 8.4 договору

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю

від прокуратури не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" звернулось до суду з позовною заявою до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та визнання недійсним та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 №85-6-00315.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 в справі № 2/234 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 в справі № 2/234 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 в справі № 2/234 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 в справі № 2/234 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 суддею Станіком С.Р. було прийнято до свого провадження для нового розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та визнання недійсним та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 №85-6-00315, присвоївши вказаному провадженню № 2/234-47/90-2012, розгляд справи призначено на 06.03.2012.

В судовому засіданні 06.03.2012 оголошено перерву до 15.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 розгляд справи відкладено до 12.04.2012 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.03.2012).

В судовому засіданні 12.04.2012 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивні зокрема тим, що п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та пункт 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 №85-6-00315, на даний час суперечать частині восьмій статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011, оскільки вказаними законами встановлено заборону органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь- яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 прийнято в межах повноважень та визначеної компетенції відповідача, відповідно до норм чинного на час його прийняття законодавства, а тому підстави для його скасування у вказаній частині -відсутні, які відсутні і підстави для визнання недійсним пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 №85-6-00315, оскільки норми Закону, на які посилається позивач, в якості підстав невідповідності їм пункту договору, не мають зворотної дії у часі.

Також, відповідач наголошував на пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, обумовленого статтею 257 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у позові.

Прокуратура міста Києва своїх представників в судове засідання 12.04.2012 -не направила, причин неявки представників -не повідомила. Про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2004 Київською міською радою було прийнято рішення «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва», відповідно до якого:

- затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва (пункт 1);

- припинено Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України право користування частиною земельної ділянки площею до 1,53 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 14.01.58 N 86 військовій частині N 16809 під будівництво житлових будинків та дитячого садку (лист-згода від 14.09.2004 N 227/2984) та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови (пункт 2);

- передано товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 19,55 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва, у тому числі: площею 18,02 га - за рахунок земель міської забудови; площею 1,53 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (пункт 3);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс": Передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 10 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 N 267/1142 "Про бюджет м. Києва на 2004 рік" (пункт 4.6, далі -оспорюваний пункт).

08.07.2005 між відповідачем - Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем - ТОВ «Будспецсервіс», як орендарем, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №924/2334, укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі м. Києва, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), та зроблений запис від 16.09.2005 за № 82-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Абзацом тринадцятим пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 08.07.2005 передбачено, що орендар (відповідач) зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київради від 18.12.2003 №267/1142 «Про бюджет м. Києва на 2004 рік».

Пунктом 14 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI було доповнено Закон України «Про планування і забудову територій»статтею 27-1, частиною восьмою якої зокрема було визначено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

В свою чергу, 14.01.2009 в газеті «Урядовий кур'єр»№ 4 було офіційно опубліковано Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 N 800-VI, згідно якого частина восьма статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» викладена в редакції, згідно якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Позивач листом № 32 від 29.05.2009 звернувся до відповідача, в якому з метою приведення рішення Київради та договору оренди у відповідність до Закону України «Про планування і забудову територій»просив скасувати п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та виключити абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 №85-6-00315.

Як зазначав позивач у позові, жодних заперечень до пропозиції ТОВ «Будспецсервіс»щодо скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005р. №85-6 00315 Київрадою надано не було.

Проте, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради від 29.05.2009 № 21162, своїм листом від 09.07.2009 № 05-358/18994 повідомило про те, що рішення Київради про скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) від 16.09.2005 №85-6-00315 не приймалось.

Також, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011, який набрав чинності 12.03.2011, також закріплена зазначена заборона, відповідно до якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 Закону).

Абзацом 2 пункту 7 Розділу V «Прикінцеві положення»Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.11р., який набрав чинності 12.03.2011, встановлено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи /місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, повноваження органу місцевого самоврядування мають бути визначені на рівні Конституції України та законів України.

Зазначена позиція відображена в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009, у якому зазначено, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органоїд місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушуй цивільні права або інтереси.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи на ведене, суд дійшов висновку, що з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI, зокрема пунктом 14 якого було доповнено Закон України «Про планування і забудову територій»статтею 27-1 і частиною восьмою якої зокрема було визначено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею -обов'язок відповідача по передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), обумовлене у оскаржуваному положенні п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та оспорюваному абзаці тринадцятому пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки № 82-6-00315 від 16.09.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315 -припинився і вказані пункти рішення і договору, відповідно, стали суперечити на майбутнє вимогам вказаних Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI (пункту 14) та частині восьмій статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI).

Також, суд враховує і те, що в подальшому, Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 N 800-VI, частина восьма статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»була викладена в редакції, згідно якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею, а Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011, який набрав чинності 12.03.2011 встановлено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом , підлягають приведенню у відповідність із цим Законом , чого відповідачем здійснено не було. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Як зазначив Вищий господарський суд України повертаючи справу на новий розгляд, і вказівки якого є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, необхідним при розгляді справи є встановлення закону, якому не відповідає акт, що скасовується (в тому числі прийняття його поза межами визначеної законом компетенції) та з'ясування порушення яких прав і охоронюваних законом інтересів позивача відбулося в зв'язку з цим.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 дане визначення поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом , як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Під порушенням права слід розуміти позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване положення п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та оспорюваний абзац тринадцятий пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки № 82-6-00315 від 16.09.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), порушують право власності позивача на 10 % загальної площі будинків (крім службової), яке відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 2 згаданої статті особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки обов'язок відповідача по передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), обумовлене у оскаржуваному положенні п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004 №924/2334 та оспорюваному абзаці тринадцятому пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки № 82-6-00315 від 16.09.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315 -припинився і вказані пункти рішення і договору, відповідно, стали суперечити на майбутнє вимогам вказаних Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI (пункту 14) та частині восьмій статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»16.09.2008 N 509-VI, а в подальшому -і в редакції вказаної статті згідно Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 N 800-VI), відповідач жодних дій по приведенню оскаржуваного пункту рішення та оспорюваного пункту договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства -не вчинив, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо володіння, користування і розпорядження 10 % загальної площі будинку по вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у м.Києві.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування пункту 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №924/2334 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва»щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) та визнання недійсним та виключення абзацу тринадцятого пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005 за № 82-6-00315 -є законними, обгрутованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідач у письмовому відзиві просив застосувати до вимог позивача трирічний строк позовної давності згідно ст. 257, 261 Цивільного кодексу України.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом № 32 від 29.05.2009 з проханням привести рішення Київради та договір оренди в оспорюваних частинах у відповідність до Закону України «Про планування і забудову територій», але відповідач жодних дій по внесенню відповідних змін - не вчинив, навпаки Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради від 29.05.2009 № 21162, листом від 09.07.2009 № 05-358/18994 повідомлено позивача про те, що рішення Київради про скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) від 16.09.2005 №85-6-00315 не приймалось, відтак позивач дізнався про порушення його прав з 09.07.2009, а враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 16.07.2009, відтак, трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено, і підстави для його застосування у суду відсутні.

Державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (які були сплачені позивачем до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №924/2334 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва»щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової).

3. Визнати недійсним та виключити абзац тринадцятий пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі м. Києва, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), та зроблений запис від 16.09.2005 за № 82-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме: щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової).

4. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" (код ЄДРПОУ 32555547; місцезнаходження: 01133 м.Київ, вул. Мечникова, 8, к. 22) державне мито в сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 315,00 грн. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата підписання рішення -17.04.2012