Постанова

від 21.10.2013 по справі 2/234-47/90-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 2/234-47/90-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Алєєвої І.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Ткаченка А.Т., дов. № 225-КР-1160 від 23.09.2013 року;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Івченко О.А., посв. № 000643 від 02.08.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року

у справі № 2/234-47/90-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс"

до Київської міської ради

за участю прокурора

про визнання незаконним пункту 4.6 рішення та визнання недійсним і виключення абзацу пункту 8.4 договору

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, просило визнати незаконним та скасувати п. 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 та визнати недійсним та виключити абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 року № 85-6-00315 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України "Про планування та забудову територій" (т. 1, а.с. 2-5).

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані положення суперечать нормам Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року та ч. 8 ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.12.2000.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2009 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року (головуючий Авдеєв П.В., судді Тищенко А.І., Куксов В.В.) (т. 1, а.с. 70-73) позов задоволено (т. 1, а.с. 39-43).

Заступник прокурора міста Києва вступив у справу шляхом звернення з апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 57-61).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 року (головуючий Добролюбова Т.В., судді Гоголь Т.Г., Швець В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 93-95).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року справі привласнено № 2/234-47/90-2012 (т. 1, а.с. 98-99).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2012 року (суддя Станік С.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року (головуючий Тарасенко К.В., судді Гаврилюк О.М., Михальська Ю.Б.) (т. 2, а.с. 113-121) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва" щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової); визнано недійсним та виключено абзац тринадцятий пункту 8.4 договору оренди вказаної земельної ділянки, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зроблений запис від 16.09.2005 року за № 82-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме: щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової); вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 133-139).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 129-135).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2013 року касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2013 року (т. 2, а.с. 126).

Ухвалою Вищого господарського суду України 17.07.2013 року строк розгляду касаційної скарги продовжено та відкладено розгляд справи на 21.08.2013 року (т. 2, а.с. 139-140).

У судовому засіданні 21.08.2013 року оголошено перерву у справі до 23.08.2013 року (т. 2, а.с. 143).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 23.08.2013 року (т. 2, а.с. 144).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1015 від 22.08.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 145).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2013 року касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2013 року (т. 2, а.с. 146-148).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/760 від 19.09.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Алєєва І.В. (т. 2, а.с. 149).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 21.10.2013 року (т. 2, а.с. 152-155).

У судове засідання 21.10.2013 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника відповідача - Київської міської ради, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2004 року Київською міською радою було прийнято рішення "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва", відповідно до якого затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка N 2) у Печерському районі м. Києва (пункт 1); припинено Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України право користування частиною земельної ділянки площею до 1,53 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 14.01.1958 № 86 військовій частині № 16809 під будівництво житлових будинків та дитячого садку (лист-згода від 14.09.2004 № 227/2984) та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови (пункт 2); передано товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 19,55 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва, у тому числі: площею 18,02 га - за рахунок земель міської забудови; площею 1,53 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (пункт 3); товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс": має передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 10 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року № 267/1142 "Про бюджет м. Києва на 2004 рік".

08.07.2005 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва, який зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис від 16.09.2005 року за № 82-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року № 267/1142 "Про бюджет м. Києва на 2004 рік".

Пунктом 14 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 року № 509-VI було доповнено Закон України "Про планування і забудову територій" статтею 27 1 , частиною 8 вказаної статті закріплено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року № 800-VI було змінено ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", частину 8 ст. 27 1 було викладено у наступній редакції: "Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 32 від 29.05.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" звернулось до Київської міської ради, в якому просило виключити п. 4.6 Рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 та виключити абзац щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 10% загальної площі будинків (крім службової) пункту 8.4 спірного договору оренди земельної ділянки.

Листом № 05-358/18994 від 09.07.2009 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило позивача про те, що рішення Київської міської ради про виключення п. 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 та внесення змін до договору оренди земельної ділянки не приймалось, а питання про внесення змін до договору від 16.09.2005 року № 82-6-00315 буде розглянуто після прийняття Київрадою відповідного рішення.

Частиною 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Згідно абз. 2 п. 7 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно п. 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 року № 509-VI обов'язок відповідача по передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), обумовлений в оскарженому положенні п. 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 та оспорюваному абзаці тринадцятому пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки № 82-6-00315 від 16.09.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 року № 85-6-00315 не грунтується на чинному законодавстві і вказані пункти спірного рішення і договору стали суперечити вимогам вищезгаданого закону.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що на час виникнення спірних правовідносин дана норма Закону ці правовідносини не регулювала, а тому посилання судів першої та апеляційної інстанції на невідповідність пунктів 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 924/2334 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва" вимогам частин 7, 8 ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій" є помилковими, відхиляються з огляду на вимоги ч. 8 ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій".

Також безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на факт виконання рішення Київської міської ради № 1130/3963, оскільки предметом спору є інший акт органу місцевого самоврядування.

Не вбачає судова колегія і порушень норм матеріального права в частині застосування ст. ст. 202, 627 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки наявність волевиявлення сторін на укладення правочину не позбавляє їх у подальшому права вимоги визнання цього правочину недійсним з підстав передбачених законом.

Не відповідають матеріалами справи і доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки додаткові обгрунтування позивачем заявлених вимог Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не можуть вважатись зміною підстав позову.

Також не заслуговують на увагу посилання, які містяться у касаційній скарзі на неправильне застосування приписів ст. 5 Цивільного кодексу України, оскільки згідно ст. 8 Цивільного кодексу України суди не позбавлені можливості застосування принципу аналогії права та приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України з врахуванням окремих думок суддів Конституційного Суду України стосовно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зокрема, Савенка М.Д., Скоморохи В.Є. та рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України".

Стосовно доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності судова колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлений факт дотримання позивачем у спорі вимог ст. ст. 257-261 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2009 року № 05-358/18994.

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" звернулось з позовом 16.07.209 року, суди дійшли висновку, що загальний строк позовної давності позивачем не пропущено.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 2/234-47/90-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва