Ухвала

від 03.11.2014 по справі 2/234-47/90-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 листопада 2014 року Справа № 2/234-47/90-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Чернова Є.В., розглянувши заявуЗаступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.10.2013 у справі№ 2/234-47/90-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" доКиївської міської ради за участюПрокуратури міста Києва провизнання незаконним пункту 4.6 рішення та визнання недійсним і виключення абзацу тринадцятого пункту 8.4 договору,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 924/2334, визнання недійсним та виключення абзацу тринадцятого пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.09.2005 № 85-6-00315 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 2/234-47/90-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013, позов задоволено; визнано незаконним та скасовано пункт 4.6 рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 924/2334 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва" щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової); визнано недійсним та виключено абзац тринадцятий пункту 8.4 договору оренди вказаної земельної ділянки, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зроблений запис від 16.09.2005 за № 82-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме: щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2013 у справі № 2/234-47/90-2012, в якій просить зазначену постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі № 926/1160/13, від 04.12.2012 у справі № 5011-9/392-2012 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2013 у справі № 2/234-47/90-2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування пункту 4.6 рішення Київської міської ради, визнання недійсним та виключення абзацу тринадцятого пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що оскаржувані пункти рішення та договору щодо обов'язку відповідача по передачі 10% загальної площі будинків (крім службової) суперечать вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011, в Прикінцевих положеннях якого зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Водночас у постанові від 01.10.2014 у справі № 926/1160/13 суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними пунктів договору оренди, виходив з того, що: посилання місцевого суду та відповідача на норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними, оскільки цей Закон регулює містобудівну діяльність при здійсненні забудови територій, а стаття 40 цього Закону, регулює пайову участь замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки, у розвитку інфраструктури населеного пункту; за договором оренди землі відповідачу надана земельна ділянка в оренду для обслуговування нежитлових приміщень, а не для забудови, і внесок, передбачений умовами договору, не є пайовою участю забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, а є платою за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди землі; договір оренди в оспорюваній частині відповідає вимогам діючого законодавства та акту органу місцевого самоврядування, чинного на момент реєстрації договору і, відсутні обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним на момент його вчинення.

У постанові від 04.12.2012 у справі № 5011-9/392-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування підпункту 4.1.6 пункту 4 рішення Київської міської ради, визнання недійсним та виключення абзацу 12 пункту 7.2 договору оренди земельної ділянки, виходячи із встановлених судами обставин справи стосовно того, що Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" не передбачено надання зворотної сили в часі нормам відносно юридичних осіб.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи № 2/234-47/90-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді І. Вовк Б. Грек Л. Стратієнко Є. Чернов