Рішення

від 12.09.2008 по справі 51/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/34

12.09.08

За позовом  Закритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстріміс»

про                стягнення 67 027 грн. 27 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача:     Гунда О.Т., Шанюк О.М. –пред. за довірен.

від відповідача: Філоненко Ю.І. –пред. за довріен.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 67 027 грн. 27 коп. за договором від 15.02.2007 року № 766, з яких 31800 грн. 99 коп. основного боргу та 35226 грн. 28 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Позивач у судовому засіданні 25.06.08р. підтримав заявлені позовні вимоги, які обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх  договірних зобов'язань в частині своєчасної сплати орендної плати.

У зв`язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду і неявкою у призначені судом засідання представника відповідача, ухвалами господарського суду міста Києва від 25.06.08р., від 07.07.08р. та від 30.07.08р. розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 08.08.08р.,15.08.08р., 22.08.08р. та 05.09.08р.  судом, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював суму позову. Відповідно до остаточного уточнення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 31800 грн. 00 коп. основного боргу та 45 045 грн. 03 коп. штрафу за період з 01.02.2007 року по 30.07.2008 року, а також покласти на боржника понесені позивачем судові витрати.

У судовому засіданні 15.08.08р. відповідач надав суду заяву, в якій визнав суму основного боргу в розмірі 31800,99 грн. Проти решти задоволення позовних вимог відповідач заперечив.

У даному судовому засіданні  представник відповідача надав повідомлення філії АКБ «Золоті Ворота»у м.Києві №1345 від 03.09.08р., адресоване головному бухгалтеру Першої Київської філії ВАТ «ВіЕйБі банк», в якому зазначено, що в платіжному дорученні №52 від 29.10.07р. було невірно вказано призначення платежу. Вірним є наступне призначення «Оплата орендна основних засобів згідно договору №766 від 15.02.07р.- 32000 грн.». У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що станом на час розгляду даної справи у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Представник позивача  із пред`явленим відповідачем повідомленням не погодився.    

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.09.2008 за згодою представників сторін  судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, господарський суд міста Києва, -

      В С Т А Н О В И В:

15.02.2007 між сторонами було укладено договір оренди основних засобів виробництва № 766, відповідно до якого позивач зобов`язався передати, а відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти в строкове платне користування основні засоби виробництва (надалі –майно) вартістю 327369 грн. 75 коп., яке розміщене за адресою: 03055, м. Київ, Тбіліський пров., 4/10, у приміщеннях, зданих орендарю в суборенду і знаходиться на балансі позивача.

На виконання умов договору позивач  здійснив передачу відповідачу майна, що підтверджується актом приймання –передачі обладнання та інвентаря від 06.07.2007 (копія –у матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору на відповідача був покладений обов'язок щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця за наступний місяць після поточного, починаючи з другого місяця дії договору, сплачувати позивачу за користування майном оренду плату у сумі 6000 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому сторони передбачили, що обов'язок відповідача вносити орендну плату починається з моменту передачі майна в оренду, тобто з дати підписання сторонами акту приймання –передачі, а саме з 06.07.2007.

Крім того, п. 8.4 договору сторони встановили, що у разі не виконання орендарем умов п. 3.2 договору до 15 числа звітного місяця –орендар сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми, визначеної у п. 3.1; до 30 числа звітного місяця –орендар сплачує штраф у розмірі 25% від неоплаченої суми, визначеної у п. 3.1.

Як вбачається з матеріалів справи, що 19.02.2007 відповідачем за оренду основних засобів виробництва в квітні –травні 2007 року було перераховано на рахунок позивача 23 141 грн. 98 коп. Зазначені обставини підтверджується прибутковим касовим ордером № 8 від 19.02.2007 року (копія наявна в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що відповідно до умов договору оренди зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів виникли у відповідача лише з моменту передачі позивачем майна,  тобто з 06.07.2007, позивач звернув увагу суду на те, що ним почала нараховуватись орендна плата лише після підписання сторонами акту приймання –передачі майна. Таким чином, за липень 2007 було нараховано орендну плату у розмірі 5142 грн. 97 коп., а подальший розмір орендної плати нараховувався по договірній ціні та складав 6000 грн. на місяць.

Зважаючи на те, що відповідачем було здійснено переплату авансової оплати, беручи до уваги й те, що в договорі не визначено періоду зарахування авансового платежу, позивач на власний розсуд зарахував грошові кошти у сумі 23 141 грн. 98 коп. в рахунок орендних платежів за період з липня 2007 по 31.10.2007 включно, проти чого не заперечував відповідач.

Перевіривши обґрунтований розрахунок позивача по заборгованості за орендними платежами, суд встановив, що залишок боргу  відповідача за жовтень 2007 складає 0,99 коп. За період з листопада 2007 року по 31.03.2008 року відповідачу було нараховано оренду плату на суму 30000 грн. 00 коп., а за квітень 2008 року –лише 1800 грн. 00 коп., оскільки договірні правовідносини сторін припинилися внаслідок розірвання договору № 766 від 15.02.2007  шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди № 1 від 09.04.2008 року (копія наявна в матеріалах справи).   

Зважаючи на те, що відповідач не виконав належним чином своїх грошових зобов'язань, судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду заборгованість боржника за період з жовтня 2007 по квітень 2008 складає 31 800 грн. 99 коп.

Зазначений факт підтверджується  матеріалами справи та наявними у ній поясненнями відповідача, який визнав суму основного боргу.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оцінюючи надане у судовому засіданні 15.09.08р. представником відповідача повідомлення про зміну призначення платежу в платіжному дорученні № 52 від 29.10.07р., суд відзначає, що, по-перше, відповідач змінив призначення платежу вже після порушення провадження у справі, і  позивач не погоджується прийняти зазначені зміни, а по-друге, у судовому засіданні 15.08.08р. представник відповідача визнав суму боргу. За таких обставин  пред`явлене відповідачем повідомлення не може бути прийнятим судом в якості доказу сплати боргу.     

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31800 грн. 99 коп. підлягає задоволенню.  

Окрім того, позивач  заявляє вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 45 045 грн. 03 коп. за період прострочення з 01.02.2007 р. по 30.07.2008 р. контррозрахунку штрафу не надав.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу, суд встановив, що по-перше, позивачем невірно визначений період, за який може стягуватись відповідний вид штрафної санкції, а по - друге, позивачем не враховано, що за неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за квітень, боржник мав сплатити штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій підлягає задоволенню частково, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди основних засобів № 766 від 15.02.07р. з відповідача підлягає стягненню 7 680 грн. 24 коп.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, позивачем  в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення  № 176 від 05.06.2008 року на суму  670  грн. 27 коп. Збільшуючи розмір позовних вимог, позивач сплатив в доход державного бюджету України додатково ще 102 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 218 від 30.07.2008 року). Таким чином загальна сума мита, яка надійшла в доход державного бюджету від позивача складає 772 грн. 27 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити  1 % від ціни позову, а саме 768 грн. 46 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 3 грн. 81 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстріміс»(02156, м. Київ, вул.. Братиславська, 32-а, кв. 28, код ЄДРПОУ 34750449) на користь Закритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(03055, м. Київ, вул. Тбіліський провулок, 4/10, код ЗКПО 25399701) – з бу дь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення,  основний  борг у сумі 31800,99 (тридцять одна тисяча вісімсот) грн. 99 коп., 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 24 коп. штрафу, державне мито в сумі 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 60 (шістдесят)  грн. 62 коп.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Закритому акціонерному товариству «Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(03055, м. Київ, вул. Тбіліський провулок, 4/10, код ЗКПО 25399701) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 3 (три)  грн. 81 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

Дата підписання 29.09.2008