Рішення

від 14.08.2008 по справі 2/214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/214

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/214

14.08.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріблінг»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Авандіс»

ПроСтягнення 148 350,87 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Чабан Б.Ю.  

Від відповідача     не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріблінг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авандіс»про стягнення сум основної заборгованості, пені та витрат від інфляції за Договором суборенди №1 від 01.01.08р., а також про стягнення суми збитків, та неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди.

Ухвалою від 17.06.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити, з врахуванням заяви про їх уточнення.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —         

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріблінг»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авандіс»(Відповідач) було укладено Договір №1 суборенди (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати в строкове платне користування Відповідачеві обумовлений Договором об'єкт, а відповідач прийняти і використовувати такий об'єкт відповідно до умов Договору та сплачувати за користування вказаним об'єктом орендну плату.

Об'єктом суборенди, згідно п. 1.2 Договору, є нежилі приміщення загальною площею 503 кв.м., з яких 84 кв.м. - офісне приміщення на другому поверсі будівлі - літера «21» і приміщення площею 419 кв.м. - на першому поверсі в будівлі літера «47», які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська 1 А (Об'єкт оренди).

На виконання п. 3.2 Договору, 01 січня 2008 року Позивач передав Відповідачеві Об'єкт оренди, що засвідчує підписаний сторонами Акт прийому-передачі Об'єкта оренди.

Підпунктом 9.2.2 пункту 9.2 Договору встановлено обов'язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до вимог Договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору орендна плата за перший місяць суборенди повинна сплачуватись протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати укладення Договору.

Відповідно до п. 5.7 Договору орендна плата за другий та наступні місяці сплачується відповідачем на користь позивача не пізніше 5-го числа кожного місяця, що оплачується.

Відповідно до п. 5.5 Договору орендна плата не включає вартість електроенергії, послуги з водопостачання та водовідведення, прибирання та вивезення сміття, користування телефонним зв'язком, а також будь-яких інших послуг, що споживаються Відповідачем при користуванні Об'єктом оренди (Послуги) і відшкодовуються Відповідачем, у відповідності до п. 5.10 Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач свої зобов'язання за Договором оренди виконував неналежним чином в частині внесення орендної плати та плати по відшкодуванню вартості Послуг.

06 лютого 2008 року Позивачем у відповідності до п. 14.1 Договору було направлено Відповідачу повідомлення про дострокове його розірвання №05/01-Р (надалі - Повідомлення), де Позивач довів до відома відповідача, що у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань, Договір припиняється 26 лютого 2008 року, а також вимагав у строк до 26 лютого 2008 року погасити заборгованість з орендної плати та спожитих послуг і звільнити приміщення від майна Відповідача. Також вказаним Повідомленням Позивач попередив, що у разі невиконання вимог зазначених у Повідомленні, з 27 лютого 2008 року до відповідача, на підставі п.п. 11.3, 11.4 Договору буде вжито оперативно-господарських санкцій.

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 07 лютого 2008 року.

Судом встановлено, що у строк до 26 лютого 2008 року Відповідач не погасив заборгованість і не звільнив Об'єкт оренди від свого майна; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Відповідно до п. 11.2 Договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати та/або плати за спожиті Послуги, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду доказів погашення пені, інфляційних витрат та 3% річних, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги також і в цій частині.

Ст. 20 ГК України передбачає можливість захисту прав суб'єктів господарювання, зокрема, ч. 2 вказаної статті вказує на можливість захисту шляхом застосування оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 253 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання. Ч. 2 даної статті обмежує використання оперативно-господарських санкцій лише тими санкціями, передбачені договором.

Відповідач не звільнив Об'єкт оренди до 26 лютого 2008 року (останній день дії Договору), чим порушив зобов'язання, передбачене пп. 9.2.9 п. 9.2 Договору.

У випадку такого порушення умовами Договору, а саме п. 11.5 передбачено застосування оперативно-господарських санкцій та нарахування неустойки, що передбачено п. 11.3 Договору.

У відповідності до п. 11.5 Договору у випадку не звільнення об'єкта оренди від майна Відповідача в останній день строку суборенди, Позивач вправі застосувати до Відповідача оперативно-господарську санкцію у вигляді вилучення майна відповідача з об'єкту оренди та його тримання до моменту виконання відповідачем всіх зобов'язань за Договором.

На підставі Наказу Позивача №11-од від 03 квітня 2008 року: 11 квітня 2008 року було звільнено офісне, а 26 травня 2008 року виробниче приміщення від майна Відповідача. За фактом звільнення приміщень було складено Акти звільнення приміщень та відповідні описи вилученого майна з вказаних приміщень.

П. 11.3 Договору регламентує відповідальність відповідача у випадку прострочення повернення Об'єкта оренди або несвоєчасне вивезення майна відповідача з нього, і згідно даного пункту у випадку настання таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у розмірі 5% місячної орендної плати за кожен день такого прострочення.

Отже, зважаючи на вимоги п. 11.3 Договору, а також беручи до уваги те, що офісне приміщення було звільнено лише 11 квітня 2008 року, а виробниче приміщення 26 травня 2008 року, позивач нараховує неустойку в розміні 111 922 грн. 20 коп.

Проте, зважаючи на те, що застосування неустойки є правом сторони, а не обов'язком, а також беручи до уваги, що ст. 551 ЦК України встановлено, можливість зміни сторонами розміру неустойки, позивач просить стягнути неустойку розмір, якої є меншим за розмір встановлений Договором, а саме 74117 грн. 37 коп.

В результаті застосування позивачем оперативно-господарських санкцій шляхом звільнення Об'єкту оренди від майна відповідача ним були понесені додаткові витрати, а саме у «виробничому»приміщенні розташовувались складні механізми (верстати), демонтаж яких потребує спеціальних знань та навиків, з метою звільнення цього приміщення позивач змушений був звернутися до спеціалізованої організації, СПД Гнип І.М., для здійснення такого монтажу та відповідно оплатити такі послуги.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом відшкодування збитків управленої сторони.

Відповідно до ст. 225 ГК України до збитків, що підлягають відшкодуванню    особою,    яка    допустила    господарське правопорушення,   включаються  додаткові   витрати   понесені   стороною,   яка  зазнала  збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

П. 11.7 Договору передбачено, що збитки, спричинені однією із сторін стягуються з винної сторони понад розмір пені чи неустойки.

Як зазначалось вище, Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості, пені, інфляційних витрат, 3% річних; також відповідач не надав доказів погашення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення та збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з наданим Позивачем розрахунком сум заборгованості, пені, інфляційних витрат, 3% річних, неустойки за несвоєчасне повернення приміщення та збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авандіс»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11; Код ЄДРПОУ 34882850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріблінг»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 А; код ЄДРПОУ 32707591) 60 789 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 4 888 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 64 коп. пені, 6 864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 04 коп. інфляційних витрат, 691 (шістсот дев'яносто одна) грн. 34 коп. 3% річних, 74 117 (сімдесят чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 37 коп. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. збитків, 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 51 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                           І.О.Домнічева