Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-1315/12/1370

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 р. м. Львів № 2а-1315/12/1370

16 год. 09 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Шегинського Р.А., представника відповідача Бєлкіної Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ - Фасад»до державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень -рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ -Фасад»(далі -ТзОВ «МДФ -Фасад») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ( далі - ДПІ у Яворівському районі Львівської області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000321600 від 31.01.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0000331600 від 31.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач своєчасно та у повному обсязі звітувався до ДПІ Яворівського району Львівської області з податку на додану вартість, а також своєчасно та у строки визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Податковим Кодексом України сплачував самостійно нараховані податкові зобов'язання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 28.02.2012 року. Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим. В обгрунтування заперечень на позовну заяву посилається на те, що платником податків допущено порушення строків сплати самостійно нарахованих та узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак за результатами проведеної перевірки було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ-Фасад»зареєстроване 02 липня 2002 року, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 13182052 від 28.02.2012 року .

12.01.2012 року державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області було складено акт № 25/16-0/32053273 «Про результати перевірки дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ-Фасад», за період з 30.11.2010 року по 22.12.2011 року».

Перевіркою було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим було порушено п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового Кодексу України та п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ТзОВ «МДФ-Фасад»сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою: до 30 календарних днів в сумі - 2 022,40 гривень; що є більшою, ніж 30 календарних днів в сумі 109 830,43 гривень.

В акті перевірки також зазначено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, згідно яких сума штрафних санкцій складає 22 168,3 гривень.

Зокрема, на підставі акту перевірки 12.01.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 31.01.2012 року за формою «Ш»№0000321600, яким відповідно до акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового Кодексу України та п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% , у сумі 21 966,09 гривень.

31.01.2012 року відповідачем було прийняте також податкове повідомлення-рішення за формою «Ш»№ 0000331600, яким відповідно до акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового Кодексу України та п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% , у сумі 202,24 гривень.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон 2181-ІІІ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до ст.15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. ( п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону 2181-ІІІ)

Пункт 54.1 статті 54 ПК України передбачає крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 ст. п.14.1. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем подано податкові декларації з податку на додану вартість за період, який було охоплено перевіркою, що проводилася відповідачем. Вказані декларації позивачем подано до ДПІ Яворівського району Львівської області своєчасно, що підтвердили сторони у судовому засіданні і підтверджено квитанціями про прийняття декларацій.

Крім того, позивачем подано копії платіжних документів, згідно яких ним здійснювались платежі з податку на додану вартість з призначенням платежу: за жовтень 2010 року платіжним дорученням № 25 від 26.11.2010 року на суму 20 214 грн.; за листопад 2010 року платіжним дорученням № 70 від 24.12.2010 року на суму 10 010 грн.; за грудень 2010 року платіжним дорученням № 107 від 27.01.2011 року на суму 10 034 грн.; за січень 2011 року платіжним дорученням № 150 від 23.02.2011 року на суму 10 670 грн.; за лютий 2011 року платіжним дорученням № 191 від 30.03.2011 року на суму 10 070 грн.; за березень 2011 року платіжним дорученням № 219 від 29.04.2011 року на суму 9 960 грн.; за квітень 2011 року платіжним дорученням № 257 від 30.05.2011 року на суму 7 730 грн.; за травень 2011 року платіжним дорученням № 301 від 25.06.2011 року на суму 10 040 грн.; за червень 2011 року платіжними дорученнями № 321 від 14.07.2011 року на суму 2 000 грн. та № 337 від 26.07.2011 року на суму 7 200 грн.; за липень 2011 року платіжним дорученням № 394 від 26.08.2011 року на суму 9 300 грн.; за серпень 2011 року платіжним дорученням №439 від 23.09.2011 року на суму 9 600 грн.

Станом на момент проведення перевірки у платника податків ТзОВ «МДФ-Фасад»податковий борг з податку на додану вартість відсутній, а докази (вищевказані платіжні доручення), що є у справі, вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за жовтень 2010 року серпень 2011 року, відтак сплата позивачем зобов'язань по податку на додану вартість за вказаний період підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, зважаючи на наявність платіжних доручень, які підтверджують повну і своєчасну сплату позивачем своїх грошових зобов'язань з податку на додану вартість, суд вважає висновок відповідача про порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання необґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлення -рішень № 0000321600 від 31.01.2012 року та № 0000331600 від 31.01.2012 року недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року за № 0000321600. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0000331600.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ- Фасад»(с. Домажир, вул. Молодіжна, 614; ідентифікаційний код 32053273) 222 (двісті двадцять дві) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.