Ухвала

від 06.10.2015 по справі 2а-1315/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р. Справа № 876/6624/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Городоцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ - Фасад» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МДФ - Фасад» (далі - ТзОВ «МДФ - Фасад») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Яворівському районі) про скасування податкових повідомлень - рішень від 31.01.2012 року №0000321600 та № 0000331600.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31.01.2012 року №0000321600 та №0000331600, прийняті ДПІ в Яворівському районі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що платником податків допущено порушення строків сплати самостійно нарахованих та узгоджених зобов»язань з податку на додану вартість, а, відтак, за результатами проведеної перевірки було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «МДФ - Фасад», код ЄДРПОУ 32053273, знаходиться за адресою: 81083, Львівська область, Яворівський район, с. Домажир, вул. Молодіжна, 614. Зареєстроване як юридична особа 02.07.2002 року, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №13182052 від 28.02.2012 року.

12.01.2012 року ДПІ у Яворівському районі було проведено перевірку дотримання позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ ПК України, за результатами якої складено акт №25/16-0/32053273 «Про результати перевірки дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ ПК України ТзОВ «МДФ - Фасад», за період з 30.11.2010 року по 22.12.2011 року».

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання за платежем податок на додану вартість, чим було порушено п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ ПК України та п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ТзОВ «МДФ - Фасад» сплатив узгоджену суму податкового зобов»язання за платежем податок на додану вартість із затримкою: до 30 календарних днів - в сумі 2022,40 грн.; більшою, ніж 30 календарних днів - в сумі 109830,43 грн.

В акті перевірки також зазначено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов»язання зі сплати податку на додану вартість, згідно яких сума штрафних санкцій складає 22168,3 грн.

На підставі акта перевірки від 12.01.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 31.01.2012 року за №0000321600 та №0000331600.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 31.01.2012 року №0000321600 та №0000331600 та не надано жодного доказу, який би спростовував доводи позивача, а саме - своєчасне перерахування ним податку на додану вартість до бюджету.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181-ІІІ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов»язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов»язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об»єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об»єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов»язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов»язання, яку зазначає у податковій декларації.

Пункт 54.1 ст. 54 ПК України передбачає, крім випадків, передбачених податковим законодавством, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов»язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов»язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181-ІІІ, платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов»язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов»язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов»язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов»язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Окружний суд вірно звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться податкові декларації з податку на додану вартість за період, який було охоплено перевіркою, що проводилася відповідачем. Вказані декларації позивачем подано до ДПІ Яворівського району своєчасно, що підтверджувалося сторонами в судовому засіданні та квитанціями про прийняття декларацій.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, згідно яких останнім здійснювались платежі з податку на додану вартість з призначенням платежу: за жовтень 2010 року платіжним дорученням №25 від 26.11.2010 року на суму 20214 грн.; за листопад 2010 року платіжним дорученням №70 від 24.12.2010 року на суму 10010 грн.; за грудень 2010 року платіжним дорученням №107 від 27.01.2011 року на суму 10034 грн.; за січень 2011 року платіжним дорученням №150 від 23.02.2011 року на суму 10670 грн.; за лютий 2011 року платіжним дорученням №191 від 30.03.2011 року на суму 10070 грн.; за березень 2011 року платіжним дорученням №219 від 29.04.2011 року на суму 9960 грн.; за квітень 2011 року платіжним дорученням №257 від 30.05.2011 року на суму 7730 грн.; за травень 2011 року платіжним дорученням №301 від 25.06.2011 року на суму 10040 грн.; за червень 2011 року платіжними дорученнями №321 від 14.07.2011 року на суму 2000 грн. та №337 від 26.07.2011 року на суму 7200 грн.; за липень 2011 року платіжним дорученням №394 від 26.08.2011 року на суму 9300 грн.; за серпень 2011 року платіжним дорученням №439 від 23.09.2011 року на суму 9600 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що станом на момент проведення перевірки у платника податків ТзОВ «МДФ -Фасад» податковий борг з податку на додану вартість відсутній, а платіжні доручення вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за жовтень 2010 року - серпень 2011 року, відтак, сплата позивачем зобов»язань по податку на додану вартість за вказаний період підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції.

При цьому згідно п. 3.8 цієї ж Інструкції, «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов»язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Статею 24 цього Закону передбачено, що подання ініціатором до банку або іншої установи - учасника платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, належним чином оформлені, які містять відбиток банку про проведення платежу і підпис уповноваженої особи банку, колегія суддів прийшла до висновку про те, що такими підтверджується повна і своєчасна сплата ТзОВ «МДФ - Фасад» своїх грошових зобов»язань з податку на додану вартість.

За наведених вище обставин платник податків не несе відповідальності за несвоєчасне надходження коштів до бюджету.

Крім цього, виписками з банківського рахунку ТзОВ «МДФ - Фасад» підтверджується те, що станом на момент перерахування податку на додану вартість протягом жовтня 2010 року - серпня 2011 року позивач мав на банківському рахунку достатню кількість обігових коштів для перерахування до бюджету та виконання свого конституційного обов»язку зі сплати податків.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов»язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз»яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов»язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у п.п. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні». Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0000321600 та №0000331600, прийняті ДПІ в Яворівському районі неправомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року у справі №2а-1315/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький