Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а-1315/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/51454/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012

у справі № 2а-1315/12/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МДФ-Фасад" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000321600 та від 31.01.2012 № 0000331600.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт своєчасного виконання платником податкового обов'язку зі сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим підстави для притягнення Товариства до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 126 Податкового кодексу України відсутні.

На вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій Інспекцією подана касаційна скарга, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи та просить повністю відмовити у задоволенні позову Товариства, скасувавши оскаржувані судові акти.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, Інспекцією було проведено перевірку дотримання Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 30.11.2010 по 22.12.2011.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 12.01.2012 № 25/16-0/32053273, в якому викладено висновок податкового органу про несвоєчасну сплату Товариством узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період. Наведені обставини стали підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000321600, за яким позивачеві визначено штраф за порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань у сумі 21966,09 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000331600, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити 202,24 грн. штрафу.

Адміністративні суди обох інстанцій, підтримуючи позицію позивача у справі про безпідставність застосування до нього оспорюваних сум штрафних санкцій, мотивували свої висновки посиланням, зокрема, на залучені до матеріалів справи копії податкових декларацій з ПДВ, подані платником до контролюючого органу за перевірені звітні періоди, та копії платіжних доручень, якими засвідчено своєчасну сплату Товариством задекларованих зобов'язань.

Однак при цьому суди не з'ясували причини, за яких відповідні кошти не були своєчасно перераховані до бюджету на погашення відповідних податкових зобов'язань платника.

Положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв до 31.12.2011) передбачено, що:

за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16);

днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.5 статті 16).

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В силу вимог пункту 129.7 цієї ж статті Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

А відтак для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про належне виконання Товариством податкового обов'язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ судам слід було з'ясувати причини, за яких відповідні кошти не надійшли до бюджету у відповідний строк, перевіривши, у тому числі, наявність достатнього залишку на рахунках позивача у день подання платіжних доручень, дотримання ним умов для здійснення банківського платежу тощо.

Натомість суди обмежилися лише формальним посиланням на наявні у справі докази щодо своєчасного подання платником до банку платіжним доручень без повного та всебічного дослідження обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Наведене вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 у справі № 2а-1315/12/1370 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько