Рішення

від 12.08.2008 по справі 16/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  16/259

12.08.08

За позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Благодійної організації «Фонд інформаційної та правової підтримки підприємців»

Простягнення  5 312 грн. 97 коп.

                                                                                                   Суддя  Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача:                      Конта М.П. –дор.

Від відповідача:          не з”явився

Обставини справи:

Пред‘явлені вимоги про стягнення з відповідача 4716 грн. 04 коп. –заборгованості з орендної плати за договором оренди № 1750, 321 грн. 50 коп. збитків від врахування індексації, 275 грн. 43 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов договору оренди № 1750  свої зобов”язання по сплаті платежів не виконував належним чином та в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідач письмового відзиву та документів витребуваних судом не надав, свого представника в судове засідання не направив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та  відповідачем - Благодійною організацією „Фонд інформаційної та правової підтримки підприємців” (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1750.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), площею 131,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, на 9 поверсі будівлі, кім. 901,902,903,904,910, що знаходиться на балансі Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві. Майно передається в оренду для розміщення благодійної організації.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але  не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання –передачі майна.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців і діє з 20.05.2005р. до 20.04.2006р. включно.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, а саме: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок  Балансоутримувача.

30.03.2007р. між сторонами підписаний додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди № 1750, яким було визначено орендну плату та встановлено перший, базовий місяць (січень 2007 року –4 584,88 грн.) на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна».

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату повністю до Державного бюджету України не вніс, в результаті чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 4716,04 грн. за лютий та березень місяць 2008 р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та згідно п.5.2 договору орендар  зобов'язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 716,04 грн. основного боргу за лютий –березень 2008 р.обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 3.5. договору  передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно розрахунку пеня становить 275 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем розмір збитків від індексу інфляції становить 321 грн. 50 коп.

Свого контр розрахунку суми позову відповідач не надав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032,м.Київ, бул.Т.Шевченка,5-Г, код ЄДРПОУ 19030825) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Благодійної організації „Фонд інформаційної та правової підтримки підприємців” (01601,  м. Київ,  вул. Еспланадна, 4-6, код ЄДРПОУ 21677149) на користь Державного бюджету (одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, р/р 31112093700011, код 26077968 ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕКД: 22080200) 4 716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 04 коп. заборгованості, 275 (двісті сімдесят п»ять) грн. 43 коп. пені , 321 (триста двадцять одна) грн. 50 коп. збитків від нарахування індексації.

3.Стягнути з Благодійної організації „Фонд інформаційної та правової підтримки підприємців” (01601,  м. Київ,  вул. Еспланадна, 4-6, ЄДРПОУ 21677149) в доход Державного бюджету України  102 (сто дві) грн.00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя                                                            О.М.Ярмак