Постанова

від 06.04.2012 по справі 2а-453/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2012 р. Справа № 2a-453/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представників позивача - Вінтоняк Є.Д., Семчук М.В.,

представників відповідача - Савчук М.Я., Семанів Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Сивуля"

до відповідача: Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042300, № 0000032300, № 0000091700 від 12.01.2012 р,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сивуля" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042300, № 0000032300, № 0000091700 від 12.01.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки приватного підприємства «Сивуля»(надалі також -позивач), оформленої актом №1517/231/13656357 Державною податковою інспекцією в Рожнятівському районі (надалі також -відповідач) винесені: податкове повідомлення-рішення № 0000042300 від 12.01.2012 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 32499,00 грн., з яких за основним платежем 30993,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1506,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 12.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 19910,00 грн., з яких за основним платежем 18630,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1280,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000091700 від 12.01.2012 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 2337,00 грн., в тому числі за основним платежем 600,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1680,00 грн., а також донараховано пеню за несвоєчасну сплату податку в розмірі 57,00 грн. З вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується вважає їх неправомірними, прийнятими всупереч вимог чинного законодавства, а тому зазначені рішення відповідача підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові, просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях по справі. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, в їх сукупності, судом встановлено наступне.

1. За результатами планової виїзної перевірки приватного підприємства «Сивуля»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року Державною податковою інспекцією в Рожнятівському районі складено Акт від 28.12.2011 року №1517/231/13656357 (надалі -Акт), згідно з яким виявлено, що позивачем, в порушення вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР , із змінами та доповненнями, у першому кварталі 2011 року віднесено до складу валових витрат вартість списаних матеріалів на будівництво виставкового залу на суму 32320 грн.

Крім цього, перевіркою показників, відображених у рядку 04.10 Декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року в сумі 573849 грн., яка здійснювалась на підставі документів: головних книг, аналізів рахунку 151 «Капітальне будівництво», 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», 10 «Основні засоби», актів на списання ТМЦ, запасних частин, будівельних матеріалів, перевірених суцільним порядком, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.10 Декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин»на загальну суму 91651 грн., в тому числі за другий квартал 2010 року на 10234 грн., за четвертий квартал 2010 року на 13842 грн., за перший квартал 2011 року на 67575 грн.

Таким чином, як встановлено в Акті перевірки, позивачем включено до складу валових витрат вартість придбаних та списаних будівельних матеріалів, на що не представлено документальне підтвердження того, що ці ТМЦ використано виключно у цілях, що відповідають визначенню терміну "господарська діяльність" згідно з п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року на загальну суму 91651 грн., в тому числі за другий квартал 2010 року на 10234 грн., за четвертий квартал 2010 року на 13842 грн., за перший квартал 2011 року на 67575 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем знято витрати позивача на поліпшення основних фондів за 2010 рік, І квартал 2011 року на загальну суму 91651,00 грн., а також виключено з витрат на придбання товарів вартість списаних матеріалів на будівництво виставкового залу в сумі 32320,00 грн. Як наслідок, відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0000042300 від 12.01.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 32499,00 грн., з яких за основним платежем 30993,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1506,00 грн.

З огляду на вищевказане, завищення задекларованих позивачем витрат на поліпшення основних фондів в сумі 91651 грн., перевіряючі мотивували відсутністю документального підтвердження того, що ці ТМЦ використовувались виключно у цілях, що відповідають визначенню терміну "господарська діяльність".

З вказаними висновками суд не погоджується із наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується Декларацією з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, позивачем, в рядку «04.10»відображено витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин в сумі 250193,00 грн. (а.с.82). Водночас витрати позивача на будівництво та поліпшення основних засобів в 2010 році, підтверджені в судовому засіданні актами списання товарно-матеріальних цінностей (надалі ТМЦ), становили 331429,75 грн., без ПДВ (а.с.115-123). Таким чином сума задекларованих позивачем витрат є меншою від суми витрат, підтверджених актами списання ТМЦ. Крім цього, позивачем відповідно до Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в Додатку К1/1 відкориговані за 2010 рік витрати, використані не в господарській діяльності позивача на загальну суму 413212,00 грн., (а.с.83). Вказана сума підтверджується Додатком №12 Акту «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПП «Сивуля»за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року»(а.с.114).

Відповідно до Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року позивачем в рядку «04.10»відображено витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин в сумі 62551,00 грн. Актами списання ТМЦ за перший квартал 2011 року, позивачем підтверджені витрати пов'язані з будівництвом та поліпшенням основних засобів на загальну суму 165937,88 грн., (а.с.124-127), що теж перевищує суму витрат, задекларованих позивачем в рядку 4.10 Декларації за І квартал 2011 року.

В судовому засіданні представники відповідача звернули увагу суду, що представлені суду акти списання ТМЦ не були предметом перевірки, а тому не можуть бути взяті судом до увагу якості доказу.

Суд вважає дані твердження безпідставними та необґрунтованими виходячи із наступного.

Як зазначалось в Акті (а.с.14), перевірка показників, відображених у рядку «04.10»Декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року у сумі 573849 грн., здійснювалась на підставі документів, зокрема, актів на списання ТМЦ. Крім цього, відповідно до Додатку 4 до Акту «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПП «Сивуля»(рядок 4), в тому числі, предметом перевірки були «акти списання»(а.с.112,113).

В судовому засіданні, при співставленні даних, відображених в поданих суду актах списання ТМЦ з даними, викладеними в Акті перевірки, окремих актів списання ТМЦ, які б містили суми витрат, що не були документально підтверджені під час перевірки, зокрема, за другий квартал 2010 року на суму 10234 грн., за четвертий квартал 2010 року на суму 13842 грн., за перший квартал 2011 року на суму 67575 грн., судом не виявлено.

Висновки, викладені в Акті щодо не підтвердження документального списання ТМЦ на суму 91651 грн., не обґрунтовуються жодними вихідними даними, які б дали суду можливість визначити, які саме акти списання ТМЦ і на яку суму були предметом перевірки, а які витрати під час перевірки документально не підтверджено.

Відповідно до частини 4 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової служби України від № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі -Порядок) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Частиною 5 цього Порядку передбачено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В частині 6 Порядку зазначається, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів .

З огляду на вищевказане та вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доводи представників відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується виявленого відповідачем порушення, в частині віднесення позивачем до складу валових витрат вартості списаних матеріалів на будівництво виставкового залу на суму 32320 грн., суд зазначає наступне.

В Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в Додатку К1/1 позивачем відкориговані витрати за перший квартал 2011 року, використані не в господарській діяльності позивача на загальну суму 140754,00 грн. (а.с.85). Вказаний розмір витрат підтверджується даними перевірки, а саме: Додатком №12 Акту «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПП «Сивуля»за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року»(а.с.114).

Представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що витрати в сумі 32320 грн., витрачені на будівництво виставкового залу увійшли в загальну суму 140754,00 грн., запасів, які використані не в господарській діяльності, а тому не вплинули на податкові зобов'язання позивача.

Представники відповідача дані твердження заперечували, оскільки по даних бухгалтерського обліку дана операція підтверджується бухгалтерським проведенням Дт 23 «Виробництво»- Кт 201 «Сировина і матеріали», що підтверджується Додатком (без №) до Акту (а.с.100), а в колонку 4 цієї таблиці позивачем віднесені матеріали (запаси), які по даних бухгалтерського обліку відображені бухгалтерськими проведеннями Дт 151-Кт 20, 22, 26 та Дт 943 -Кт 203, що підтверджується Додатком №12 до Акту (а.с.101 та 114), а отже сума 32320 грн. і надалі перебуває у складі валових витрат.

Згідно з наявними в матеріалах справи актом списання №СпТ-000006 від 17.02.2011 року на суму 30279,35 грн. (без ПДВ) та актом списання № СпТ-000010 від 28.02.2011 року на суму 73936,78 грн., (без ПДВ) позивачем витрачено на будівництво виставкового залу в І кварталі 2011 року в загальному розмірі 104216,13 грн.(без ПДВ) (а.с.124,125). Вказані суми витрат проведені по субрахунку 151 «Капітальне будівництво».

Представник позивача не заперечувала той факт, що первинно сума 32320 грн. помилково віднесена бухгалтерським проведенням Дт 23 «Виробництво»- Кт 201 «Сировина і матеріали», проте в подальшому була сторнована і увійшла частково в суму 30279,35 грн., проведену по рахунку 20 «Виробничі запаси»- субрахунку 151 «Капітальне будівництво», частково в суму 73936,78 грн., проведену бухгалтерським проведенням по рахунку 26 «Готова продукція»- субрахунку 151 «Капітальне будівництво», що підтверджується даними Журналу-ордеру і Відомостями по рахунку 151 Капітальне будівництво за І квартал 2011 року, представлену для огляду в судовому засіданні.

Крім цього, товарно-матеріальні цінності, передбачені в Додатку (без №) до Акту (а.с.100), відповідають тим, що відображені в актах списання №СпТ-000006 від 17.02.2011р., та № СпТ-000010 від 28.02.2011 р. як такі, що використані на будівництво основних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість списаних матеріалів на будівництво виставкового залу в сумі 32320 грн. не вплинуло на визначення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, оскільки при коригуванні витрат, відображених в Розрахунку приросту убутку балансової вартості запасів за І квартал 2011 року їх вартість увійшла в суму 140754 грн. -запаси, використані не в господарській діяльності, а допущені та виправлені позивачем помилки в бухгалтерському обліку, виявлені під час перевірки, не є підставою для виключення 32320 грн. з витрат на придбання товарів.

З наведених підстав та вказаних правових норм податкове повідомлення-рішення №0000042300 від 12.01.2012 р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 32499,00 грн., є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

2. Перевіркою виявлено заниження податку на додану вартість на суму 18630 грн., в тому числі за січень 2010 року на 300 грн., за червень 2010 року - на 2047 грн., за грудень 2010 року - на 2768 грн., за лютий 2011 року - на 6452 грн., за березень 2011 року - на 7063 грн.

В частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту, а саме показників у поданих позивачем Деклараціях з податку на додану вартість (р. 10.1, колонка Б) «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою», позивачем включено до складу податкового кредиту декларацій по ПДВ та додатку №5 до декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ", реєстру отриманих податкових накладних, суми ПДВ, які, за висновками перевіряючих, не підтверджені податковими накладними на суму 300 грн.

Вказана сума розходжень встановлені Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкового кредиту підприємства та податкових зобов'язань контрагента з податку на додану вартість (а.с.131-134), а саме: в січні 2010 року - 300 грн. по ВКП «Електробудкомплект»(ідн. код 30107578). Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 18330 грн. (в тому числі в червні 2010 року -на суму 2047 грн., в грудні 2010 року -на суму 2768 грн., у лютому 2011 року - на суму 6452 грн., в березні 2011 року -на суму 7063 грн. ПДВ) від придбаних та списаних на витрати будівельних матеріалів, на що не представлено документальне підтвердження того, що ці ТМЦ використано виключно у цілях, що відповідають визначенню терміну "господарська діяльність" згідно із п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року, чим порушено пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість".

Суд не може погодитись з викладеними твердженнями відповідача, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено в судовому засіданні позивач в січні місяці 2010 року отримав від ВКПФ «Електробудкомплект»товарно-матеріальні цінності у відповідному асортименті, що підтверджується податковою накладною від 15.01.2012 року №0010 (а.с.92), оформленою належним чином, у відповідності до якої загальна сума поставки складала 9585 грн., в тому числі ПДВ 1597,50 грн. Вищевказана операція відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року в рядку №4 (а.с.93).

У відповідності до представленого відповідачем Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»вищевказана господарська операція відображена ВКПФ «Електробудкомплект»в розмірі 7785 грн., в тому числі ПДВ 1297,50 грн., тобто сума ПДВ на 300 грн., менша ніж у, нею ж виписаній, податковій накладній, при цьому відповідач посилається на порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон про ПДВ).

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із Довідкою про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010р., Вищого адміністративного суду України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, посилання відповідача на розбіжності, встановлені Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента з податку на додану вартість, за умови наявності належно оформлених первинних бухгалтерських документів, в тому числі податкової накладної, відображення даних податкової накладної в реєстрі податкових накладних за відповідний період, а також відсутність фактів, які б ставили під сумнів товарність операції в цілому, не є підставою для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 300 грн.

Що стосується посилань відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 18330 грн. (в тому числі в червні 2010 року -на суму 2047 грн., в грудні 2010 року -на суму 2768 грн., у лютому 2011 року -на суму 6452 грн., в березні 2011 року -на суму 7063 грн. ПДВ) від придбаних та списаних на витрати будівельних матеріалів, не підтверджених Актами списання ТМЦ на загальну суму 91651 грн., слід зазначити, що дані обставини судом досліджувались при оцінці правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000042300 від 12.01.2012 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток і безпосередньо пов'язані з висновками щодо заниження податку на додану вартість в розмірі 18330 грн. Судом вже надавалось правове обґрунтування безпідставності таких висновків, а отже податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 12.01.2012 р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 18630,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1280,00 грн., теж підлягає скасуванню.

3. В частині податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000091700 від 12.01.2012 р. необхідно зазначити наступне.

Як встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем на підставі Договору оренди від 02.01.2011 року, терміном дії до 31.12.2011 року, ПП «Сивуля»орендувало вантажний транспортний засіб ЗИЛ ММЗ 554 у фізичної особи ОСОБА_7, з помісячною орендною платою 500 грн.

В порушення пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України за період з 02.01.2011 року по 30.09.2011 року податок з доходів фізичних осіб з орендної плати у сумі 4000 грн., позивачем не утримувався та не надходив до бюджету.

За результатами даного порушення відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 600 грн., (4000 х 15%).

Крім цього, у відповідності до вимог абзацу другого п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України за виявлене порушення відповідачем накладено штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, у зв'язку із чим, визначено суму штрафних санкцій в розмірі 150 грн.

Суд вважає дані грошові зобов'язання в частині неправомірними, виходячи із наступного.

За змістом статті 168 Податкового кодексу України, в редакції, станом на 01.01.2011 року, обов'язок утримувати та сплачувати (перераховувати) в бюджет податок із суми доходу, який нараховувався (виплачувався, надавався) платнику податку покладався на платника податку безпосередньо під час виплати такого оподаткованого доходу (пп.168.1.2. п.168.1. ст.168 ПКУ).

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»№ 3609-VI, від 07.07.2011р., з 05 серпня 2011 року набрали чинності зміни, якими доповнено підпункт 168.1.5. пункт 168.1 статті 168 ПКУ відповідно до яких, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Суд погоджується з доводами представника позивача, викладеними в позовній заяві та підтвердженими в судовому засіданні, що оскільки ПП «Сивуля»не проводилось жодних нарахувань і виплат орендної плати за вказаним договором оренди, а внесені доповнення до п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якими з 05.08.2011 року установлено новий порядок перерахування до бюджету податку з доходу, нарахованого, але не виплаченого фізичній особі - платнику податку то у позивача виникає обов'язок щодо сплати ПДФО за нарахованими, але не виплаченими, оподатковуваними доходами, тільки за два місяці 2011р.

Таким чином, з розрахунку за серпень, вересень 2011 року оподаткований дохід платника податку повинен становити 1000 грн.=(500х2міс.), відтак сума утриманого податку з доходів з фізичних осіб, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету становить 150 грн.=(100х15%), а розмір штрафних санкцій за несплату даного податку становитиме 37,50 грн.= (150х25%).

Крім вищевказаного, за результатами перевірки встановлено порушення в частині не подання в органи ДПС у строки встановлені ПКУ для податкового кварталу, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Формою № 1ДФ., затвердженою наказом Державної податкової служби України № 1020, від 24.12.2010 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784. Так, позивач здійснював закупівлю товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб-підприємців, однак, нараховані та виплачені доходи по окремих фізичних особах-підприємцях не відображались у звіті за формою 1-ДФ з ознакою «157», а саме: за І квартал 2011 року не включено до звіту 1-ДФ нараховані та виплачені доходи фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 (ідн. № НОМЕР_1); за III квартал 2011 року не включено до звіту 1-ДФ ОСОБА_9, (ідн. № НОМЕР_2) та ОСОБА_10 (ідн. № НОМЕР_3).

Відповідно до абз. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи які мають статус податкових агентів зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

В п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік , подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1.2. «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової служби України № 1020, від 24.12.2010 р. (надалі -Порядок) дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме : юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок , передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Крім цього, у відповідності до вказаного Порядку під ознакою доходу «157»законодавець визначає самозайнятих осіб, які отримують дохід як фізичні особи -підприємці, які сплачують єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування, дохід фізичних осіб -підприємців від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування; дохід фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статті 177 та 178 розділу IV ПКУ).

З огляду на вищевказані обставини з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує податковий агент доходи платникам податку протягом звітного періоду. А як зазначалось вище, податковим агентом по відношенню до фізичної особи вважається не тільки юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, але й та, на яку покладено обов'язок нараховувати та виплачувати доходи платникам податку, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм.

Відповідно до пункту 119.2 ст.119 ПКУ неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.. Загальна сума штрафних санкцій за допущення даного порушення становить 1530 грн.(Додаток №3 а.с.137).

Також, внаслідок несвоєчасного перерахування в бюджет утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за травень 2009 року, відповідачем донараховано пеню в сумі 57,00 грн. (пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " № 889-ІV від 22.05.2003 року, чинного на момент виникнення порушення). Правомірність даного донарахування підтверджується обставинами, викладеними в Акті (а.с.23), а також Додатком 2 «Розрахунок повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб по ПП «Сивуля»за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року»(а.с.135).

Таким чином, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 1530 грн., за порушення вимог б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та пені в сумі 57,00 грн., за несвоєчасне перерахування в бюджет утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за травень 2009 року.

За наведених підстав податкове повідомлення-рішення №0000091700 від 12.01.2012 р., підлягає скасуванню в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 450 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 грн., в задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі № 0000042300 від 12.01.2012 р.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі № 0000032300 від 12.01.2012 р.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі № 0000091700 від 12.01.2012 р., в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 450 (Чотириста п'ятдесят гривень) 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 ( Сто дванадцять гривень) 00 коп..

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сивуля" (ідн. код 13656357) судовий збір в розмірі 505 (П'ятсот п'ять гривень) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 11.04.2012 року.