Постанова

від 24.04.2012 по справі 22/267

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 22/267

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаолта" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі№22/267 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-108" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гаолта" простягнення 48 143,04 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: Комендант А.А.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-108" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаолта" 48 143,04 грн. суми заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ТОВ "Гаолта" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги відсутність обґрунтувань позивачем обсягів фактично наданих відповідачу послуг та їх вартість; доказів відповідача на підтвердження відсутності ремонту комунікацій будинку; ненадання відповідачу протягом останніх чотирьох років послуг з опалення, а також заперечень щодо включення до рахунків-фактур послуг : В«відшкодування мережВ» та В«прісна водаВ» , адже надання таких послуг взагалі договором не передбачено.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Спір по даній справі виник внаслідок наявності у відповідача заборгованості по сплаті комунальних послуг згідно виставлених на оплату рахунків за період з липня 2008р. по червень 2011р. на загальну суму 48 143, 04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що складений позивачем розрахунок боргу станом на 01.07.2011р.є обґрунтованим, оскільки містить вартість послуг за кожен місяць, згідно виставлених рахунків -фактур на оплату наданих позивачем послуг. Крім того, судами попередніх інстанцій було враховано заяву відповідача про застосування строку позовної давності відносно боргу в сумі 398,82 грн., однак ця сума не була предметом даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2004 р. між ТОВ В«ЖЕК-108В»та ТОВ В«ГаолтаВ» укладено договір № 15 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами п. 1.2 якого виконавець (позивач у справі) зобов'язався утримувати будинок та прибудинкову територію, а споживач зобов'язався своєчасно відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території на умовах Договору.

Відповідно до п. 8.1 укладеного договору, договір діє з 05 травня 2004р по 05 травня 2007р. і вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявляє про його розірвання за 30 днів до закінчення строку. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не було надано.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п. 3.1; 3.2; 3.3) плата по договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа кожного місяця; у випадку прийняття органами влади України рішень щодо змін цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами; розмір пропорційної частки витрат на утримання будинку та прибудинкової території встановлюється згідно річного кошторису експлуатаційних витрат та щоквартально перераховується за фактичними даними бухгалтерського обліку за методикою, затвердженою органами самоврядування.

Виходячи з вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк оплати за надані послуги відносно боргу, щодо якого вирішується спір, є таким, що настав, оплата мала здійснюватись відповідачем до 25 числа кожного місяця.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем наданих йому послуг. Жодних належних доказів ненадання позивачем послуг згідно укладеного договору у зазначений у позові період також суду не було надано.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаолта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі №22/267 -без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова