Постанова

від 05.04.2012 по справі 18/287

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2012 № 18/287

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Кошіля В.В.

Моторного О.А.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача - Корчук І.І.

від відповідача - Мазін А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»

про стягнення заборгованості у сумі 106092,70 грн. та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (далі - відповідач) про стягнення з 91810,05 грн. заборгованості, 6846,43 грн. пені, 5041,65 грн. інфляційних втрат, 2394,57 грн. трьох відсотків річних, 1060,93 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» 91810 грн. 05 коп. заборгованості, 6846 грн. 43 коп. пені, 5041 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2394 грн. 57 коп. 3 % річних, 1060 грн. 93 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року по справі № 18/287 - скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.04.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності та пояснення стосовно суми розрахунків.

04.04.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2011 року залишити без

змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (орендар) виникли на підставі укладеного 19.02.2010 року договору оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ (а.с. 19-21).

Предметом даного договору є те, що орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2 договору № ОС19/02/10-13ЛІ найменування обладнання, яке передається відповідачу за цим договором, його комплектність, технічні характеристики зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання відповідачу, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які позивач за договором вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Відповідно до п. 3.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ при передачі відповідачу кожної одиниці обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання акту, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання відповідачу та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату, строк оренди обладнання, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту.

Орендар набуває право на отримання в оренду кожної одиниці обладнання, за умови попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.6. цього договору (п. 3.7. договору).

Пунктом 4.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.

Згідно з п. 4.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.

Пунктом 5.1 договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, в іншому двосторонньому документі сторін, підписаному до цього договору, або у вимозі позивача про повернення обладнання у визначений строк у визначених договором випадках. Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, відповідач повинен повернути його позивачу протягом трьох діб після направлення такої вимоги позивача про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана у письмовій формі під розпис уповноваженій особі відповідача, або рекомендованим чи цінним листом.

У відповідності до п. 5.10 договору № ОС19/02/10-13ЛІ підтвердженням факту повернення орендованого майна позивачу є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні відповідача та не повернуто позивачу.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди обладнання, пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на користь відповідача були надані послуги на загальну суму 91 810,32 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт, проте відповідач в порушення умов договору та положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 612 ЦК України не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог повністю виходячи з наступного.

Пунктом 6.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ сторони погодили, що відповідач сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок позивача за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання позивачу згідно п. 5.10 договору.

Відповідно до п. 6.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата нараховується на основі тарифу позивача за добу або місяць оренди обладнання, узгодженому та наведеному у акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.

Згідно з п. 6.6. договору №ОС19/02/10-13ЛІ період розрахунків відповідача становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення оренди обладнання за вказаний період. Орендар вносить орендну плату в наступному порядку, передбаченого пунктами:

- 6.6.1. договору, згідно з яким орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду;

- 6.6.2. договору, згідно з яким за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк за три робочих дня до початку такого періоду розрахунків;

- 6.6.3. договору, за умовами якого не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо відповідач не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків;

- 6.6.4. договору, яким передбачено, якщо відповідач повертає обладнання раніше дати закінчення чергового періоду розрахунків, сторони діють в такому випадку в наступному порядку: орендар повертає обладнання на склад позивача у встановленому договором порядку, та сторони підписують акт повернення обладнання; сторони підписують акт виконаних робіт, яким засвідчують кількість днів фактичного користування орендованим обладнанням відповідачем у розрахунковому періоді, протягом якого повертається обладнання; за даними акту виконаних робіт відповідач направляє позивачу лист з зазначенням строку зайво передплаченого орендного користування обладнанням та сумою переплати по орендній платі. Цим же листом відповідач повідомляє позивача про необхідність перерахування вказаної суми переплати за зазначений в листі рахунок, або про зарахування цієї суми переплати в оплату по інших об'єктах орендованого обладнання.

За умовами п. 6.7. договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата вноситься відповідачем в безготівковій формі на рахунок позивача на підставі та в розмірі згідно умов договору та акту прийому-передачі. Виставлення рахунку позивачем та направлення акту виконаних робіт для підписання відповідачу здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Відповідач повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов п. 6.6.договору, інакше, відповідач буде вважатись таким, що прострочив платіж.

Згідно з п. 6.10 договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата вважається сплаченою відповідачем з дня зарахування її на рахунок позивача. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Відповідно до п. 6.12 договору № ОС19/02/10-13ЛІ позивач до 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, яким було надані послуги оренди, направляє відповідачу поштою чи кур'єром оригінал акту здачі-прийняття робіт в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану відповідачем в реквізитах.

Пунктом 6.13. договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що відповідач зобов'язаний підписати та повернути позивачу один підписаний примірник акту здачі-приймання робіт до 20 числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт і відсутності письмової мотивованої відмови відповідача від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним відповідачем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Згідно наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку позовних вимог останній просив суд стягнути з відповідача заборгованості по орендній платі за період з серпня 2010 року по липень 2011 року у розмірі 91 810,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» в листі № 069 від 17.08.2010 року повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», що 29.07.2010 року один з орендованих компресорів марки Kaeser М 26, інвентарний номер 06327 перестав працювати. Про це було поінформовано позивача за телефоном для оперативної заміни на працюючий.

Проте, позивачем не було направлено уповноваженого представника для складання акту огляду несправного обладнання, не проведено ремонт компресора на місці та не замінено його на справний.

Крім того, 17.08.2010 року перестав працювати також другий компресор марки Kaeser М 26, про що було повідомлено позивача за допомогою телефонного, факсимільного та поштового зв'язку.

Також, вимогу про направлення акту обстеження та направлення представника для огляду несправного обладнання було повторно відправлено позивачу факсимільним зв'язком та цінним листом № 075 від 30 серпня 2010 року.

Відповідно до п. 12.5. договору якщо при огляді технічного стану обладнання буде встановлено, що причиною поломки обладнання є його нормальний знос, орендодавець зобов'язаний забезпечити ремонт такого обладнання на місці за власний рахунок.

Відповідно до п.п. 12.1.1. з дати направлення офіційного листа про вихід обладнання із ладу нарахування орендної плати припиняється.

Проте всупереч вищенаведеним умовам договору позивач продовжував нараховувати орендну плату за обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи обладнання було повернуто орендодавцю, що підтверджується актом повернення № РУ - 00001590 від 18.08.2010 року (а.с. 27).

За змістом ч. 3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на викладене вище, колегія дійшла до висновку, що частина орендної плати за обладнання була нарахована позивачем неправомірно, оскільки нараховувалась на обладнання, яке не працювало.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ становить 77 812,12 грн.

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 5041,65 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 2 394, 57 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок інфляційної складової боргу та 3 % річних колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції у розмірі 3 596,77 грн. та 3 % річних у розмірі 1 906,77 грн.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення пені на підставі п. 9.1.1. договору.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.1.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ відповідач несе відповідальність за прострочення виконання будь яких грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити проценти із розрахунку 24% річних від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

З матеріалів справи вбачається, що рішення по справі було прийнято за відсутності представника відповідача, оскільки процесуальні документи по справі направлялися за адресою: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 27, кв. 12, при цьому відповідач за вказаною адресою не знаходиться, що підтверджується ухвалою, яка була повернута до Господарського суду м. Києва.

Місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 47-В, вказана адреса міститься в установчих документах відповідача, в договорі та в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а клопотання про застосування строків позовної давності таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, а отже не мав можливості заявити клопотання в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегією суддів встановлено, що позивач нараховує пеню за кожен день прострочення з серпня 2010 року по липень 2011 року, тоді як, позовна заява подана 05.10.2011 року.

Таким чином, граничний строк позовної давності по стягненню пені закінчується 05.10.2010 року, а нарахована пеня раніше жовтня 2010 року судом до уваги не приймається.

Враховуючи строк позовної давності, загальна сума пені яка підлягає стягненню становить 3 929,88 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі № 18/287 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 49 ГПК України за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2», з державного бюджету України 12,97 грн. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого квитанцією № ПН3222 від 03.02.2012 року.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі № 18/287 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (юридична адреса: інд. 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-б; код ЄДРПОУ 33639910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (юридична адреса: інд. 04074, Київ, вул. Бережанська, 9; поштова адреса: інд. 03151, Київ, вул. Народного ополчення, 1, оф. 321 код ЄДРПОУ 32664239) 77 812,12 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять гривень 12 коп.) заборгованості, 3 929,88 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 88 коп.) пені, 3 596,77 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 77 коп.) інфляційних втрат, 1 906,77 грн. (тисячу дев'ятсот шість гривень 77 коп.) 3% річних, 872,92 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 92 коп.) витрат по сплаті держмита та 194,07 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (юридична адреса: інд. 04074, Київ, вул. Бережанська, 9; поштова адреса: інд. 03151, Київ, вул. Народного ополчення, 1, оф. 321 код ЄДРПОУ 32664239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (юридична адреса: інд. 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-б; код ЄДРПОУ 33639910) 1060,92 грн. (тисячу шістдесят гривень 92 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (юридична адреса: інд. 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-б; поштова адреса: інд. 01004, Київ, вул. Червоноармійська, 27, кв. 12 код ЄДРПОУ 33639910) з державного бюджету України 12,97 грн. (дванадцять гривень 97 коп.) зайве сплаченого судового збору, перерахованого квитанцією № ПН3222 від 03.02.2012 року, оригінал якого залишити у матеріалах справи № 18/287.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 18/287 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Кошіль В.В.

Моторний О.А.