Постанова

від 04.07.2012 по справі 18/287

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 18/287 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" на постанову від Київського апеляційного господарського суду 05.04.2012 у справі№ 18/287 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" простягнення заборгованості у сумі 106 092,70 грн. та повернення майна у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаКорчук І.І.; - відповідачаповідомлений, але не з'явився; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 03.07.2012 № 03.07-05/492 розгляд справи № 18/287 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: Козир Т.П. -головуючий суддя, судді Губенко Н.М., Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

18.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" про стягнення 91 810, 05 грн. заборгованості, 6 846, 43 грн. пені, 5 041, 65 грн. інфляційних втрат та 2 394, 57 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2011 у справі № 18/287 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю. За рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" 91 810, 05 грн. заборгованості, 6 846, 43 грн. пені, 5 041, 65 грн. інфляційних втрат та 2 394, 57 грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 у справі № 18/287 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. -головуючий суддя, судді Кошіль В.В., Моторний О.А.) рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 у справі № 18/287 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" 77 812,12 грн. заборгованості, 3 929,88 грн. пені, 3 596, 77 грн. інфляційних втрат, 1 906,77 грн. 3% річних; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 у справі № 18/287 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" визначених позивачем заборгованості за договором оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 з серпня 2010 року по липень 2011 року, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі прийняття робіт, натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих послуг у встановлені договором строки, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 91 810, 05 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" в листі № 069 від 17.08.2010 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна", що 29.07.2010 один з орендованих компресорів марки Kaeser М 26, інвентарний номер 06327 перестав працювати; про це було поінформовано позивача за телефоном для оперативної заміни на працюючий; проте, позивачем не було направлено уповноваженого представника для складання акту огляду несправного обладнання, не проведено ремонт компресора на місці та не замінено його на справний; 17.08.2010 перестав працювати другий компресор марки Kaeser М 26, про що було повідомлено позивача за допомогою телефонного, факсимільного та поштового зв'язку; вимогу про направлення акту обстеження та направлення представника для огляду несправного обладнання було повторно відправлено позивачу факсимільним зв'язком та цінним листом № 075 від 30 серпня 2010 року; відповідно до п. п. 12.1.1 з дати направлення офіційного листа про вихід обладнання із ладу нарахування орендної плати припиняється; всупереч вищенаведеним умовам договору позивач продовжував нараховувати орендну плату за обладнання, яке вийшло з ладу; обладнання було повернуто орендодавцю, що підтверджується актом повернення № РУ -00001590 від 18.08.2010; таким чином, заборгованість відповідача за договором оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ становить 77 812,12 грн.; рішення суду першої інстанції було прийнято за відсутності представника відповідача, оскільки процесуальні документи по справі направлялися за адресою: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 27, кв. 12, при цьому відповідач за вказаною адресою не знаходиться, що підтверджується ухвалою, яка була повернута до господарського суду міста Києва; місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 47-В, вказана адреса зазначена в установчих документах відповідача, в договорі та в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи; колегією суддів встановлено, що позивач нараховує пеню за кожен день прострочення з серпня 2010 року по липень 2011 року, тоді як, позовна заява подана 05.10.2011, тобто граничний строк позовної давності по стягненню пені закінчується 05.10.2010, а нарахована пеня раніше жовтня 2010 року судом до уваги не приймається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України (справу розглянуто господарським судом першої інстанції за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду), оскільки як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено апеляційним господарським судом, процесуальні документи по справі направлялися відповідачу за адресою: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 27, кв. 12, в той час як місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 47-В (вказана адреса зазначена в установчих документах відповідача, в договорі та в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи).

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд приймаючи нове рішення дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" в обґрунтування апеляційної скарги подало додаткові докази, зокрема, листи № 069 від 17.08.2010 та № 075 від 30.08.2010 та докази їх надсилання (а. с. 127-130).

Оскільки вказані докази подані особою, яка не брала участі у справі в ході її розгляду місцевим судом, оцінку таким доказам має надати саме суд апеляційної інстанції.

За приписами статті 34 вказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. п. 12.1.1 договору оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 з дати направлення офіційного листа про вихід обладнання із ладу нарахування орендної плати припиняється.

Приймаючи постанову у справі апеляційний господарський суд з посиланням на листи відповідача про вихід обладнання із ладу № 069 від 17.08.2010 та № 075 від 30.08.2010 дійшов висновку, що позивач всупереч п. п. 12.1.1 договору оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 продовжував нараховувати орендну плату за обладнання, яке вийшло із ладу.

Однак, при цьому поза увагою та правовим аналізом суду апеляційної інстанції залишилось те, що наявні в матеріалах справи копії листів відповідача про вихід обладнання із ладу № 069 від 17.08.2010 та № 075 від 30.08.2010 та докази їх надсилання (повідомлення про вручення поштових відправлень та описи вкладення у цінні листи) в порушення приписів ст. 36 ГПК України належним чином не засвідчені.

В матеріалах справи відсутні оригінали або належним чином засвідчені копії листів відповідача про вихід обладнання із ладу № 069 від 17.08.2010 та № 075 від 30.08.2010 та доказів їх надсилання, в той час як відповідно до частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До того ж, на поданих відповідачем копіях повідомлень про вручення поштових відправлень відсутні відмітки в графі "доставлено", в графі "за № ___ касового чека (квитанції)" та в графі "відбиток календарного штемпеля місця відправлення повідомлення".

Крім того, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. ст. 84, 101, 105 ГПК України, не зазначив період за який стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" заборгованість по орендній платі.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 у справі № 18/287.

Справу № 18/287 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА