Рішення

від 17.11.2008 по справі 36/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/414

17.11.08

За позовом                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Вікторія»

До                         Громадської організації «Центр Правозахисту»

Про                            стягнення  вартості майна в сумі 5 525 грн. 00 коп. та

                           неустойки в сумі  1 610 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача               Кульомза А.В. – по дов. №б/н від 01.10.2008р.

Від відповідача          не з”явився

      В судовому засіданні  22.10.2008р. оголошувалась перерва до 17.11.2008р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи:

      На розгляд Господарського суду міста Києва  передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Вікторія»про стягнення з Громадської організації «Центр Правозахисту» 5 525 грн. 00 коп. вартості майна за договором оренди МТК №08-01/АО від 30.01.2008р. та 1 610 грн. неустойки  за неналежне виконання умов договору оренди МТК №08-01/АО від 30.01.2008р.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач  в порушенням  умов  договору оренди МТК №08-01/АО від 30.01.2008р. не повернув майно, а саме мобільну туалетну кабінку. Відповідно до умов вищезазначеного договору   втрата МТК або його знищення повністю  відшкодовується за рахунок відповідача.

        Представник відповідача в судовому засіданні  22.10.2008р. надав письмові пояснення відповідно до яких  зазначає, що  МТК був розміщений біля приміщення Секретаріату Президента України у зв'язку з проведенням акції голодування потерпілих від афери ГІБК «Еліта –Центр». Після закінчення акції  МТК зникла із місця розташування. Відповідач в телефонному режимі запропонував позивачу, як власнику МТК   звернутися в правоохоронні органи із відповідною заявою  про викрадення кабінки.

        В судовому засіданні 22.10.2008р. оголошувалась перерва до 17.11.2008р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Після оголошеної перерви представник відповідача не з»явився, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання та розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні. Таким чином, відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

       Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та  відповідача в судовому засіданні 22.10.2008р., враховуючи письмові пояснення відповідача на позов,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          30 січня   2008 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Віра –Вікторія» (далі позивач) та Громадською організацією «Центр Правозахисту»  (далі відповідач) був укладений договір    оренди  МТК №08-01/АО.

         Відповідно до умов даного договору  позивач  передав, а відповідач  прийняв в  тимчасове платне користування мобільну туалетну кабінку (надалі МТК) в кількості 1  одиниця  строком на 1 місяць.

         Загальна вартість  однієї одиниці МТК становить 5 525 грн. 00 коп.

(п. 1.1 договору).

          04 лютого 2008 року відповідач отримав від позивача МТК в кількості 1 одиниці, вартістю 5525 грн., що підтверджується актом прийому –передачі, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до п. 2.2.7 договору відповідач зобов'язаний по закінченню  строку оренди повернути МТК  позивачу в тому стані та комплектності, в якому МТК був переданий, з урахуванням нормального зносу, по акту прийому –передачі. Крім того,  відповідач зобов'язаний  був  письмово повідомити позивача, не пізніше  чим за тридцять днів, про дату передачі орендованого МТК, як у зв'язку із закінченням строку дії даного договору, так і у випадку дострокового розірвання договору.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         При розгляді справи судом встановлено, що після закінчення договору  оренди відповідач МТК   позивачу не повернув та не повідомив позивача  про дату повернення об'єкту оренди. Крім того, в судовому засіданні  представник відповідача підтвердив факт відсутності  МТК на місці, де він був  обладнаний.

         Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

         Це стосується відповідача який належними засобами доказування повинен був довести, що ним  умови договору в частині  повернення ТМК позивачу    виконані належним чином. Крім того, відповідачем не надано  доказів того, що відповідачем були застосовані будь - які заходи по розшуку майна, що передавалось йому в орендне користування, оскільки відповідно до п. 2.2.1 відповідач  гарантував збереження орендованого МТК до моменту припинення дії договору.

          Відповідно до  п.  2.2.9 договору  сторони передбачили, що  втрата МТК або його знищення повністю  відшкодовується за рахунок відповідача.

        З огляду на викладене суд приходить до висновку, що  позовні вимоги про стягнення  вартості МТК в сумі 5 525 грн. 00 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

        Відповідно до ст.  229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин  не звільняється від відповідальності  через неможливість виконання зобов'язання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених цим кодексом та іншими законами.

       У разі припинення договору найму  наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому  вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

        Якщо наймач не виконує обов'язку  щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 Цивільного кодексу України).

        Оскільки відповідач не повернув МТК  позивачу після закінчення строку дії договору, тому відповідач правомірно заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 1610 грн.  (805 грн. місячна плата  за користування ТМК  відповідно до п. 3.1 договору).

        З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі  подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 1610 грн.  обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України з відповідача підлягає стягненню державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та 118грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового на користь позивача.

Враховуючи викладене та  керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

            Стягнути з та Громадської організації «Центр Правозахисту»  

(м. Київ, вул. Нагорна, 25-27, код 34191333 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Вікторія»(м. Харків, вул. Новгородська, 22 кв. 68, код 33481927)  5 525 грн. 000 коп. вартість втраченого майна, 1610 грн. неустойки, 102  грн. 00 коп. державного мита  та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

         Після набрання рішенням законної сили видати накази.

          Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.