Рішення

від 03.10.2008 по справі 12/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/274

03.10.08

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство

"Більшовик"

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"

Про                              стягнення 768 184,69 грн.

   Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Сухомлин А.О. –предст. (дов. №1992-13 від 23.09.08 р.),

Михалюк К.О. –предст. (дов. № 34-13 від 15.01.08 р.)

Від відповідача          Гринчук О.Ю. –предст. (дов. № 09/01 від 09.01.08 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" про стягнення 768 184,69 грн. боргу за поставлений відповідачу протягом 2001-2003 рр. товар, а також витрат по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 18.09.08 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/274 та призначено розгляд справи на 03.10.08 р.

Ухвалою суду від 19.09.2008 р. вжито заходів до забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Техенергобуд".

02.10.08р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.

В судовому засіданні 03.10.08 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було здійснено оплати за поставлений йому протягом 2001-2003 років товар.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позов факт прийняття поставленого позивачем товару та його не оплати з боку відповідача не заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Також відповідачем подано 02.10.08 р. до відділу діловодства суду заяву про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.

В судовому засіданні 03.10.08 р. оголошено перерву до 15 год. 45 хв. 03.10.08 р.

Перед початком судового засідання о 15 год. 45 хв. 03.10.08 р. представником позивача подано письмове клопотання про поновлення строку позовної давності.

В судовому засіданні 03.10.08 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2001-2003 рр. Відкрите акціонерне товариство «Більшовик», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» декілька партій товару на загальну суму 768 184,69 грн.

Поставки товарів здійснювалися по наказам (товарно-розпорядчим накладним), що видавалися позивачем відповідачу. Товари приймалися повноважними представниками відповідача на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є документами суворої звітності.

Так позивач здійснив наступні поставки товарів: 1. За наказом № 70, 20.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 10'404,44 грн.; 2. За наказом № 71, 24.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 13'740,06 грн. 3. За наказом № 75, 26.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 24'000,20 грн.; 4. За наказом № 85, 16.05.2001 року - Автошинина суму 14'400,00 грн.; 5. За наказом № 88, 18.05.2001 року - Автошини на суму 24'000,00 грн.; 6. За наказом № 90, 23.05.2001 року - Автошини на суму 94'409,41 грн.; 7. За наказом № 97, 01.06.2001 року - Автошини на суму 11'400,12 грн.; 8. За наказом № 102, 14.06.2001 року - Автошини на суму 19'000,20 грн.; 9. За наказом № 114, 04.07.2001 року - Автошини на суму 7'680,00 грн.; 10. За наказом № 118, 10.07.2001 року - Автошини на суму 4'800,00 грн.; 11. За наказом № 139, 10.08.2001 року - Автошини на суму 38'000,40 грн.; 12. За наказом № 137, 10.08.2001 року - Автошини на суму 98'610,57 грн.; 13. За наказом № 135, 07.08.2001 року - Автошини на суму 17'285,88 грн.; 14. За наказом № 156, 17.09.2001 року - Автошини на суму 6 227,28 грн.; 15. За наказом № 179, 23.11.2001 року - Листи на суму 1'866,02 грн.; 16. За наказом № 192, 29.12.2001 року - Автошини на суму 20'176,50 грн.; 17. За наказом № 191, 25.12.2001 року - Автошини на суму 26'388,00 грн.; 18. За наказом № 183, 06.12.2001 року - Автошини на суму 5'188,14 грн.; 19. За наказом № 194, 29.12.2001 року - Автошини на суму 5'188,07 грн.; 20. За наказом № 4, 18.01.2002 року - Автошини на суму 68'939,38 грн.; 21. За наказом № 5, 21.01.2002 року - Автошини на суму 60'407,10 грн.; 22. За наказом № 6, 22.01.2002 року - Автошини на суму 1'759,20 грн.; 23. За наказом № 14, 31.01.2002 року - Автошини на суму 84'117,36 грн.; 24. За наказом № 26, 27.03.2002 року - Автошини на суму 18'558,02 грн.; 25. За наказом № 5, 29.03.2002 року - Автошини на суму 1'152,00 грн.; 26. За наказом № 28, 29.03.2002 року - Автошини на суму 18'480,60 грн.; 27. За наказом № 29, 29.03.2002 року - Автошини на суму 69'800,04 грн.; 28. За наказом № 13, 16.04.2003 року - Блоки на суму 2'205,70 грн.

Всього Позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 768 184,69 грн.

Приймання поставленого товару відповідачем здійснювалося через представників за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є документами суворої звітності, а саме довіреність КАЗ № 137585 від 12.04.01, довіреність КАЗ №137587 від 18.04.01, довіреність КАЗ № 137589 від 26.04.01, довіреність КАН №588707 від 16.05.01, довіреність КАН №588710 від 18.05.01, довіреність КАН №588711 від 23.05.01, довіреність КАН № 588723 від 01.06.01, довіреність КАН № 588739 від 14.06.01, довіреність КАН №588758 від 04.06.01, довіреність КАН №588764 від 10.06.01, довіреність КАН № 588777 від 10.08.01, довіреність КАН №588776 від 30.07.01, довіреність КАН №588788 від 06.08.01, довіреність КАН № 588843 від 17.09.01, довіреність ЯДО №833647 від 23.11.01, довіреність ЯДО №833660 від 29.12.01, довіреність ЯДО №833656 від 24.12.01, довіреність ЯДО №833649 від 06.12.01, довіреність ЯДО №833667 від 29.12.01, довіреність ЯДО № 833673 від 18.01.02, довіреність ЯДО №833675 від 21.01.02, довіреність ЯДО №833691 від 01.02.02, довіреність ЛАЙ №020855 від 25.03.02, довіреність ЛАЙ №020865 від 29.03.02, довіреність ЛАЙ №020864 від 29.03.02, довіреність ЯЖИ №059135від 11.04.03.

Належним чином засвідчені копії наказів позивача та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом у судовому засіданні по справі.

Таким чином, суд встановив, що протягом 2001-2003 років позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 768 184,69 грн.

Відповідно до листа ВАТ «НВП «Більшовик»№ 446-13 від 28.01.2008 р., направленого на адресу ТОВ «Техенергобуд», позивач повідомив про те, що протягом 2001-2003 років позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 839297,30 грн. Проте зазначені товари позивачем оплачені не були та взаємозаліку за поставлені товари між Сторонами по зустрічних однорідних вимогах не відбулося.

Тому позивач у зазначеному листі заявив вимогу про оплату поставлених товарів на загальну суму 839 297,30 грн.

Направлення позивачем листа №446-13 від 28.02.08 відповідачу з вимогою оплатити вартість поставлених товарів на суму 839 297,30 грн. підтверджується фіскальними чеками Укрпошти, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву не заперечується факт здійснення йому позивачем поставки товарів по вищезазначених наказах та факт несплати вартості товарів зазначених поставок.

В той же час відповідач заперечує проти вимог позивача, обґрунтовуючи це пропуском позивачем строку позовної давності по заявлених вимогах.

Зазначене відповідач обґрунтовує наступним.

Під час прийняття поставлених товарів відповідач отримав від позивача наступні документи: 1) накази, які одночасно є товарними накладними по поставлених товарах; 2) рахунки-фактури щодо кожної поставки відповідно.

У зв'язку з цим відповідач стверджує, що виставлення йому позивачем разом з наказами (товарними накладними) на відпуск товарів рахунків-фактур до таких поставок є пред'явленням позивачем вимоги про оплату поставленого товару, тобто вимогою про виконання зобов'язання в розумінні ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України. Тому оплата поставленого товару мала бути здійснена протягом семиденного строку з моменту виставлення рахунку-фактури.

У зв'язку із цим, на думку відповідача, строк позовної давності по позовних вимогах треба обраховувати від дати закінчення семиденного строку з моменту виставлення рахунка-фактури.

Оскільки, остання поставка була здійснена 16.04.03 р., а рахунок-фактура було видано відповідачу 16.04.03р. за № 13, то строк позовної давності по останній поставці із заявлених позивачем розпочався, на думку відповідача 22.04.03 р. та сплинув відповідно 22.04.06 р.

Позивачем в ході судового засідання було зазначено, що поставки товарів, вимоги про оплату яких є предметом позову, були здійснені з метою проведення взаємозаліку (зарахування зустрічних однорідних вимог) по зобов'язаннях між Сторонами.

Отже, позивач вважав, що зустрічні вимоги Сторонами зараховано і зарахуванням погашено.

У зв'язку із цим позивач не заявляв позовних вимог до відповідача про сплату зазначених сум протягом встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, а відповідач не здійснював сплати за поставлений йому позивачем товар.

Пізніше з 2004 р. відповідачем було заявлено до позивача ряд грошових вимог про сплату заборгованості за поставлений позивачу (ВАТ «НВП «Більшовик») відповідачем (ТОВ «Техенергобуд») товар та здійснені підрядні роботи на загальну суму 691758,04 грн. Позивач оплатити зазначені грошові вимоги відмовився посилаючись на проведені зарахування однорідних зустрічних вимог шляхом поставки відповідачу товарів протягом 2001-2003 рр. У зв'язку із цим відповідачем було подано ряд позовних заяв до суду про стягнення з позивача основних боргів на загальну суму 691758,04 грн.

Вимоги відповідача про стягнення боргів з позивача по судових справах № 13/618-31/404, № 22/3, № 22/4 були судами задоволені, стягнуто з позивача грошові кошти:

1) по справі №13/618-31/404 632878,04 грн. основного боргу, 135367,21 грн. збитків від інфляції, 40612,16грн. 3% річних, 34941,48 грн. штрафу (рішення господарського суду м. Києва від 14.12.06 р. 28.02.07 р. набрало законної сили).

2) по справі № 22/3 6400 грн. (рішення господарського суду м. Києва від 20.12.07 р. 24.06.08 р. набрало законної сили).

3) по справі № 22/4 52480 грн. (рішення господарського суду м. Києва від 20.12.07 р. 24.06.08р. набрало законної сили).

Суд взяв до уваги також той факт, що накази (товарні накладні) позивача, по яких здійснювалися поставки товарів, в графі «на какие цели»зазначено «взаємозалік». Даний факт на думку суду також свідчить про те, що вищезазначені поставки товарів відповідачу здійснювалися позивачем з метою проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог Сторін.

Таким чином, на думку позивача строк позовної давності треба вираховувати з моменту вступу в силу відповідних рішень суду, по яких з позивача стягнуто на користь відповідача грошові кошти за поставлені товари та здійснені підрядні роботи. Оскільки саме з цього моменту позивач довідався про те, що його право на отримання плати за поставлений товар порушено відповідачем.

Представником відповідача в ході судового розгляду було заперечене проведення будь-яких взаємозаліків між Сторонами спору по грошових вимогах, що є предметом позову.

Також, представником відповідача було зазначено в ході судових засідань, що відповідачем, у 2004 році в ході розгляду Господарським судом м. Києва справи № 13/618-31/404, було оголошено про не проведення зарахування зустрічних вимог між Сторонами, у тому числі вимог, що є предметом спору. Дана справа розглядалася судом у 2004 р. У зв'язку з цим, на думку представника відповідача, саме з цього моменту позивач довідався про те, що відповідач не бажає проводити взаємозаліку по зустрічних зобов'язаннях.

В той же час представником відповідача в ході судового розгляду по даній справі не заперечувалося наміру провести такі взаємозаліки по вимогах, що є предметом позовних вимог.

Також представник позивача в ході судового засідання зазначив, що рахунок-фактура є документом бухгалтерського обліку на рівні з товарною накладною і видається при поставці товарів. В той же час, вважати його заявленою вимогою про виконання зобов'язання в розумінні ст. 165ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України не має підстав, оскільки рахунок-фактура, як комерційний документ бухгалтерського обліку, характеризує кількість, асортимент поставленого товару та ціну товару.

Отже судом встановлено, що позивач здійснюючи поставки товарів відповідачу мав за мету проведення зарахування однорідних зустрічних вимог Сторін. А відповідачем такого наміру не заперечувалося, а заперечувався лише факт проведення взаємозаліку.

Крім того не заслуговує на увагу доводи відповідача про те, що з закінченням семиденного строку після виставлення рахунку-фактури позивачем починає свій перебіг строк позовної давності для вимог позивача.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Згідно зі ст. 165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Так суд вважає, що рахунок-фактура, як комерційний документ оформляється продавцем товару, з метою надання відповідачу вартісної характеристики товару. Відповідач в свою чергу, може здійснити оплату за поставлений товар як на підставі рахунку-фактури так і на підставі товарної накладної.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд врахувавши те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли в період дії Цивільного кодексу УРСР, дійшов висновку, що до підстав виникнення правовідносин поставки між сторонами та виконання зобов'язань сторін за здійсненими поставками товарів повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, а до наслідків виконання –норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004 р.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Стаття 71 ЦК УРСР 1963 року встановлює, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Ст. 76 ЦК УРСР встановлює, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Ст. 79 ЦК УРСР встановлює, що перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність –це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами ст. 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що порушення права позивача на оплату за поставлений товар відбулося саме з вступу в силу рішень судів, за якими з позивача на користь відповідача було стягнуто борги по вимогах, що є однорідними та зустрічними з вимогами, що є предметом цього позову.

З огляду на викладене, підстави для застосування до вимог позивача позовної давності –відсутні.

Таким чином, суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог, а також відхиляє клопотання позивача про поновлення строків позовної давності, оскільки на думку суду строки позовної давності позивачем по заявлених вимогах не пропущено.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин між сторонами, а саме статті 245 ЦК УРСР 1963 р. за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, а саме пункту 4 Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснював поставки товарів відповідачу (на загальну суму 768 184,69 грн.) з метою проведення взаємозаліків по зустрічних вимогах.

Зазначеним позивач повністю виконав свій обов'язок щодо поставки товарів відповідачу.

Зобов'язання відповідача перед позивачем (на загальну суму 768 184,69 грн.) поступово –по мірі здійснення поставок, були позивачем припинені шляхом зарахування зустрічних вимог в порядку ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.

В той же час, відповідачем у 2004 р. подано до суду позови та стягнуто з позивача грошові суми, які позивачем рахувалися як припинені (погашені).

У зв'язку із зазначеним, саме з вступу в силу рішень судів по справах № 13/618-31/404 №22/3 № 22/4 почав перебіг строк позовної давності для вимог позивача до відповідача, що є предметом даного спору.

Заборгованість відповідача по поставлених товарах (за цим позовом) відповідачем погашена не була. Належних доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Таким чином, на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за поставлені позивачем, але не оплачені відповідачем товари на загальну суму 768 184,69 грн.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивачем у позовній заяві наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Підстави для застосування до вимог позивача строку позовної давності відсутні.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар в сумі 768 184,69 грн. законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(поштова адреса: 03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21, юридична адреса: 01034, м. Київ, вул.. Рейтарська, 35-А, Код ЄДРПОУ 25272797, р/р № 26008010038980 в Філії "Центральне РУ" ВАТ «Фінанси та кредит»м. Києва, МФО 300937, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(03067, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. №49/2, Код ЄДРПОУ 14308569, п/р 26004301230004 в Філії "Жовтневе відділення ПІБ" м. Києва, МФО 322067) 768184 (сімсот шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 69 коп. боргу, 7681(сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 85 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2008 р. № 12/274.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко

Дата підписання

03.10.08 р.