Постанова

від 23.04.2012 по справі 17/392

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 17/392 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаБорзенкова Ю.М., представник Грідін В.В., представник відповідачаПриходько Я.В., представник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 року у справі№ 17/392 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" простягнення 30 872, 26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 21 136,47 грн. заборгованості за договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 року, 3 846,82 грн. пені, 1 471,45 грн. 3 % річних та 4 417,52 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №17/392 (суддя Мудрий С.М.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 року (судді: Остапенко О.М. -головуючий, Скрипка І.М., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №17/392 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 21 136,47 грн. основного боргу, 3 846,82 грн. пені, 1 471,45 грн. 3 % річних, 4 417,52 грн. інфляційних витрат, 308,72 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Також заявником надані додаткові пояснення до касаційної скарги.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні 19.04.2012 року оголошувалась перерва на 23.04.2012 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача, 23.04.2012 року здійснювалось фіксування судового засідання по справі №17/392 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 27.12.2005 року ТДВ „СК „Альфа-Гарант" (перестрахувальник) та ВАТ „СК „Нова" (перестраховик) укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 (договір перестрахування), предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої нам за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06", змін та доповнень до Правил страхування.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.4.1 договору перестрахування, перестрахувальник зобов'язався передавати, а перестраховик - приймати від перестрахувальника в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 цього договору.

Згідно з умовами п. 3.2.2 договору перестрахування, перестрахувальник один раз на місяць надає перестраховику рахунки - бордеро премій та рахунки - бордеро збитків. Вказані рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.

Судами встановлено, що на підставі договору перестрахування між позивачем та відповідачем підписано рахунок - бордеро збитків № 24 за грудень 2007 року, у відповідності до умов якого перестраховик зобов'язаний відшкодувати перестрахувальнику свої частки страхового відшкодування збитків, а саме: п. 9 рахунку - бордеро збитків № 24 - ОСОБА_9, договір страхування № 06\02-005- 00069 - частка ВАТ "СК "Нова" -1109,11 грн.; п. 18 рахунку - бордеро збитків № 24 - ОСОБА_10, договір страхування № 06\05-133-23600 - частка ВАТ "СК "Нова" -1777,34 грн.; п. 21 рахунку - бордеро збитків № 24 - ОСОБА_11, договір страхування № 06-КЛЛ23-135-00147 - частка ВАТ "СК "Нова" -551,90 грн.; п. 22 рахунку - бордеро збитків № 24 - ОСОБА_12, договір страхування № 06-2\05-133-30020 - частка ВАТ "СК "Нова" -536,89 грн.; п. 23 рахунку - бордеро збитків № 24 - ОСОБА_13, договір страхування №06\05-133-22410-частка ВАТ "СК "Нова" -17161,23 грн. Всього по вищезазначеним пунктам рахунку - бордеро збитків частка відповідача складає 21 136,47 грн.

12.05.2009 року та 31.03.2011 року позивач звертався до відповідача з листами про погашення наявної заборгованості, однак відповіді не отримав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Зобов'язання з виплати частин страхового відшкодування згідно з рахунком - бордеро збитків № 24 за грудень 2007 року у розмірі 21 136,47 грн. не виконано.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Згідно частини 1 статті 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, як зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем, в порушення умов договору перестрахування та вищенаведених норм законодавства України, свої зобов'язання з виплати частин страхового відшкодування згідно з рахунком - бордеро збитків № 24 за грудень 2007 року у розмірі 21 136,47 грн. не виконано.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що його зобов'язання за договором перестрахування перед позивачем в розмірі 21 136,47 грн. припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до списку згрупованих поштових відправлень № 586 від 14.07.2010 року, ВАТ "СК „Нова" на адресу ТДВ "СК "Альфа-Гарант" направлено заяву про зарахування зустрічних вимог № 1405/1/3-10 від 14.07.2010 року, яка була отримана останнім 16.07.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02002 14720638.

Натомість, судом апеляційної інстанції зазначено, що, згідно з наявних в матеріалах справи доказів, 16.07.2010 року працівником ТДВ „СК „Альфа-Гарант" ОСОБА_14 було отримано від ВАТ „СК „Нова" лише лист за вих. № 1705/0/3-10 від 13.07.2010 року -регресну вимогу на суму 13 182,68 грн., яка була зареєстрована за вх. № 12/2521, а не заяву про зарахування зустрічних позовних вимог.

Крім того, як зазначено апеляційним господарським судом, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року у справі № 19/79 за позовом ТДВ „СК „Альфа-Гарант" до ВАТ "СК "Нова" про стягнення 15 125,23 грн., колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів (в розумінні ст. 34 ГПК України) надіслання відповідачем та отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних вимог № 1705/1/3-10 від 14.07.2010 року, оскільки за вих. № 1705/0/3-10 від 13.07.2010 року позивачем отримано лист-регресну вимогу на суму 13 182,68 грн., яка була зареєстрована за вх. № 12/2521.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містить стаття 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

При цьому колегія суддів зазначає, що у випадку, коли друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Доводи касаційної скарги щодо наявності у позивача перед відповідачем заборгованості по поверненню грошових коштів, колегією до уваги не приймаються, оскільки зазначена обставина не була предметом дослідження судів попередніх інстанцій, а відповідні докази, долучені заявником до додаткових пояснень до касаційної скарги, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції з огляду на положення розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 року у справі № 17/392 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда