Постанова

від 11.11.2008 по справі 16/256-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/256-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 16/256-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючогоН.О. ВолковицькоїЛ.І. Рогач

за участю представників:

позивачаЛарченко А.В. –дов. № 27 від 05.08.2008р.

відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  приватного підприємства "Люкс-Трейд Груп"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 14.08.2008р.

у справі№ 16/256-08

господарського судуХерсонської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія"

доприватного підприємства "Люкс-Трейд Груп"

простягнення 22988, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 21 350, 00 грн. передплати, 1 498, 30 грн. інфляційних, 140, 43 грн. 3%  річних, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідно до договору від 30.01.2008р., у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання щодо поставки товару, а після пред'явлення вимоги про повернення суми здійсненої передплати, яку відповідач залишив без задоволення, у відповідача  виникло грошове зобов'язання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.06.2008р. (суддя Губіна І.В.) позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Люкс-Трейд Груп" основний борг на суму 21350, 00 грн.

Відповідач не виклав власної позиції щодо позову, надавши клопотання про зупинення провадження, яке відхилено судом.

Судове рішення вмотивовано тим, що при неможливість виконання обов'язку поставки продукції покладає на постачальника обов'язок у разі попередньої оплати покупцем продукції, яка підлягала поставці, повернути отримані кошти в повному обсязі, у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України.

Однак, в частині стягнення інфляційних збитків та річних відмовлено, оскільки гарантійний лист відповідача про повернення у строк передоплати не є договором; відповідно до угоди укладеної сторонами, відповідач визначався постачальником продукції і на нього не було покладено будь-якого грошового зобов'язання.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.08.2008р. (судді: Коробка Н.Д. –головуючий, Колодій Н.А., Яценко О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача основний борг 21 350, 00 грн., 1498, 30 грн. інфляційних та 140, 43 грн. - 3% річних.

Запорізький  апеляційний господарський суд погодився з висновками судового рішення про стягнення основного боргу з відповідача, однак скасував його в частині відмови стягнення інфляційних та 3%  річних, оскільки з моменту пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів у відповідача виникло грошове зобов'язання, що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України. Відтак боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про наявність безумовних підстав для скасування судового рішення в силу допущених процесуальних порушень, апеляційний господарський суд встановив, що місцевим господарським судом було належно повідомлено скаржника про час та місце судового засідання.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому скаржник зазначає, що в порушення вимог статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, невірно оцінили клопотання про зупинення провадження у справі, не з'ясували, чи дійсно укладався спірний договір, чим порушили статтю 84 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору, задоволення позову, суперечність фактичним обставинам справи та статтям 180 Господарського кодексу України, 638 Цивільного кодексу України, пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України.  

Заявник вважає, що судами помилково встановлено, що сторони усно домовились про укладання договору, оскільки це суперечить пункту 1 статті 208 Цивільного кодексу України, яка встановлює що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Крім того, неможливо визначити дату повернення передоплати, оскільки вимоги про повернення коштів відповідачем не отримано.

Касаційна скарга містить посилання на неналежне повідомлення скаржника про час та місце судового засідання.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні вказав на законність та обґрунтованість судових рішень.

Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи приватним підприємством "Люкс-Трейд Груп"  та товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" досягнуто угоду про поставку олії соєвої та соєвої макухи, за якою постачальником (продавцем) є відповідач, а покупцем (отримувачем) –позивач. Угоду про поставку продукції досягнуто шляхом надіслання відповідачем рахунків-фактур від 30.01.2008р. № 3001/1 та № 3001/2, в яких зазначено назву продукції, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, зокрема на макуху соєву на загальну суму 61 000, 00 грн. та на олію соєву на загальну суму 25 350, 00 грн.

На виконання умов договору, позивачем рахунки-фактури були оплачені платіжними дорученнями від 30.01.2008р. за № 1023 на суму 25 350, 00 грн. та за № 1024 на суму 61 000, 00 грн.

Відповідачем, в свою чергу, були оформлені та видані позивачу податкові накладні від 30.01.2008р. № 30/1 та № 30/2.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, що закріплено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарськими судами попередніх інстанцій підтверджено, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки відповідача полягають у поставці товару позивачеві, а обов'язки позивача - здійснити передоплату і прийняти товар.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Господарські суди обґрунтовано не прийняли до уваги твердження відповідача, що не можна вважати укладеною угоду, якщо між  сторонами не досягнуто домовленості з усіх істотних умов, та правомірно зазначили, що у рахунках-фактурах від 30.01.2008р. № 3001/1 та № 3001/2 міститься назва продукції, одиниця виміру кількість, ціна та вартість товару, тобто всі необхідні відомості для укладення угоди. З огляду на приписи статті 50 Цивільного кодексу України, відсутність домовленості сторін щодо строку виконання зобов'язання не є підставою, вважати спірний договір неукладеним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закон), інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, відповідач не мав змоги виконати зобов'язання з поставки товару із-за форс-мажорних обставин, про що зазначається у листуванні між сторонами (лист № 21/1 від 11.02.2008р., лист № 22 від 11.02.2008р., № 2003/1 від 20.03.2008р).

Відповідно до частини 2 статті  693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарськими судами встановлено, що листом від 11.02.2008р. № 22 товариство з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" звернулось до приватного підприємства "Люкс-Трейд Груп" з вимогою про повернення коштів в сумі 86350,00грн., перерахованих за рахунками-фактурами від 30.01.2008р. № 3001/1 та № 3001/2 на розрахунковий рахунок позивача.

Гарантійним листом від 20.03.2008р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку із форс-мажорними обставинами та на підставі листа товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" за № 22 від 11.02.2008р. приватним підприємством "Люкс-Трейд Груп" проведено повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" коштів на суму 65000,00 грн. Повернення коштів здійснено платіжними дорученнями № 76155 від 11.02.2008р. на суму 15000,00 грн. та № 84569 від 21.02.2008р. на суму 50000,00 грн. Цим листом відповідач гарантував повернення позивачу залишок суми в розмірі 21350,00 грн. у строк до 05.04.2008р.

Залишок суми у розмірі 21350,00 грн. відповідачем позивачу повернуто не було.

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобов'язання не вказаний, чи визначений моментом пред'явлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов'язання від дня пред'явлення вимоги. Закон не містить визначення самої форми пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, тощо. Господарськими судами правомірно вказано,  що лист від 11.02.2008р. № 22, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" звернулось до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 86350, 00грн. перерахованих останньому за рахунками-фактурами від 30.01.2008р. №3001/1 та № 3001/2, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України і є пред'явленням вимоги відповідачеві виконати зобов'язання про повернення передоплати за непоставлену продукцію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної  інстанції про те, що сума основного боргу підлягає стягненню у розмірі 21350, 00 грн.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що з моменту пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів у відповідача виникло грошове зобов'язання, і є правомірним нарахування позивачем на суму боргу у розмірі 21350, 00 грн. інфляційних втрат та 3% річних. Таке право позивача передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Висновки апеляційного суду, якими відхилено доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на належних та допустимих доказах та аналізі норм матеріального та процесуального права, наведених у постанові суду.

Посилання скаржника на неналежне повідомлення про час та місце судового засідання спростовано апеляційним господарським судом.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду, а твердження про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Люкс-Трейд Груп" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.08.2008р. у справі № 16/256-08 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий                                                                               Т. Дроботова

Судді :                                                                                          Н. Волковицька    

                                                                                                      Л.Рогач