Постанова

від 18.04.2012 по справі 35/404

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 35/404

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Рудченка С.Г.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. №3521-19 від 24.10.2011р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт»

на рішення господарського суду м. Києва

від 18.01.2012р. (дата підписання - 23.01.2012р.)

у справі № 35/404 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Другої Київської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт»

про стягнення 355 789,04 грн.

встановив:

У листопаді 2011р. Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» в особі Другої Київської філії звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Кредитним договором №2612-1 від 26.12.2007р. та додатковими угодами до нього.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати у повному обсязі процентів за користування ним, у зв'язку з чим станом на 27.10.2011р. розмір кредитної заборгованості ТОВ «Боровков Прінт» перед Банком складав 358 789,04 грн., з яких: 183 005,17 грн. - заборгованість за кредитом; 24 343,79 - заборгованість за процентами; 21 790,27 грн. - пеня згідно п.3.2.6 Кредитного договору; 38 201,84 грн. - інфляційні нарахування; 29 243,28 грн. - проценти річних у розмірі 30% згідно п.3.2.16 Кредитного договору; а також 62 204,69 грн. - штраф у розмірі 30% згідно п.3.2.17 Кредитного договору за порушення позичальником умов цього договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №35/404.

11.01.2012р. Банк подав до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с.56-57), в якій зазначив, що 04.01.2012р. відповідач - ТОВ «Боровков Прінт» частково погасив суму основного боргу за Кредитним договором у розмірі 3 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив розмір заявленої до стягнення суми основного боргу на зазначену суму та просив стягнути із позичальника, крім раніше заявлених вимог, 180 005,17 грн. заборгованості за неповернутим кредитом.

Заява Банку про зменшення розміру позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач - ТОВ «Боровков Прінт» заперечив проти заявлених Банком вимог щодо стягнення із Товариства штрафу згідно п.3.2.16 та п.3.2.17 Кредитного договору, посилаючись на положення ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки та належних до сплати штрафних санкцій, а також на приписи ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в якій визначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Правової позиції щодо решти заявлених Банком вимог відповідач у своєму відзиві не висловив.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №35/404 (суддя - Літвінова М.Є.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення зі ТОВ «Боровков Прінт» на користь ПАТ «Західінкомбанк» 180 005,17 грн. заборгованості за кредитом, 24 343,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 21 790,27 грн. пені; 62 204,69 грн. штрафу; 38 201,84 грн. інфляційних втрат та 29 243,28 грн. процентів річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що наявними у справі документами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим ТОВ «Боровков Прінт» заборгувало Банку 180 005,17 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) по кредиту та 24 343,79 грн. по несплаченим процентам за користування ним.

З огляду на встановлені судом першої інстанції порушення відповідачем умов Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, господарський суд визнав обгрунтованими та арифметично вірними розрахунки заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 30% річних згідно п.3.2.16 та п.3.2.17 Кредитного договору і задовольнив позивні вимоги у цій частині у заявленому розмірі.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у даній справі в частині задоволення вимог про стягнення із ТОВ «Боровков Прінт» штрафу у розмірі 30% від простроченої суми боргу на суму 62 204,69 грн. та штрафу у розмірі 30% річних за порушення умов договору на суму 29 243,28 грн. скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційного оскарження відповідач зазначав про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, зокрема, ст.551 ЦК України, ст.231 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт вказував, що при прийнятті рішення за результатами розгляду спору по суті, судом першої інстанції не було взято до уваги, що заявлений Банком розмір штрафних санкцій згідно п.3.2.16 та п.3.2.17 Кредитного договору, а саме: 30% річних (окрім передбаченої цим же п.3.2.16 Кредитного договору 45% річних за користування кредитними коштами понад визначений умовами договору строк кредитування - 25.02.2009р.) та 30% від простроченої суми боргу, є неспіврозмірно великими, порівняно із сумою основного боргу та понесеними Банком у зв'язку з цим збитків.

Крім того, за оцінкою скаржника, аналіз правових норм діючого законодавства України, зокрема, ч.1 ст.231 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», дає підстави стверджувати, що за несвоєчасне виконання ним, як позичальником, своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором Товариство має нести відповідальність виключно у вигляді сплати пені (неустойки), яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Відтак, висновки місцевого господарського суду про обгрунтованість заявлених Банком вимог щодо стягнення із відповідача штрафу у розмірі 30% від простроченої суми боргу - 62 204,69 грн. та 30% процентів річних - 29 243,28 грн., на думку апелянта, є неправомірним, а рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. №35/404 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 05.03.2012р.

24.02.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, а рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. №01-22/1/4 у зв'язку із зайнятістю судді Буравльова С.І. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. та від 19.03.2012р. №35/404 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.03.2012р.) у порядку ст.77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 18.04.2012р.

Крім того, ухвалою від 19.03.2012р. №35/404 апеляційний господарський суд зобов'язував позивача надати письмові пояснення з приводу порядку та періоду (із зазначенням конкретних дат) нарахування заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та відсотків річних за порушення відповідачем строків виконання кредитних зобов'язань.

11.04.2012р. на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. через канцелярію суду від Банку надійшли письмові пояснення щодо порядку нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат, пені за прострочення повернення кредиту, 30% річних від простроченої суми основного боргу по кредиту та штрафу у розмірі 30% від простроченої суми заборгованості по кредиту та по процентам.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення ТОВ «Боровков Прінт» судової кореспонденції. Про причини неявки свого представника відповідач суду не повідомив.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що неявка у дане судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Західінкомбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (надалі - Банк, кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт» (надалі - позичальник, боржник) був укладений Кредитний договір №2312-1 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби, на поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів та здійснення статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 300 000,00 грн., строком кредитування - до 25.12.2008р., зі сплатою 19% річних (п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору). Позичальник, в свою чергу, зобов'язувався забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов договору (п. 3.2.1 Кредитного договору).

16.07.2008р. сторони підписали Додатковий договір до Кредитного договору, в якому визначили новий розмір процентів за користування кредитними коштами - 23% річних (п.1.1 Кредитного договору),

У Додатковому договорі від 25.12.2008 до Кредитного договору сторони продовжили встановлений п.1.2 термін користування коштами - до 25.02.2009р. та встановили нову відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 35% річних (п.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.2.3 Кредитного договору (у редакції Додаткового договору від 25.12.2008р.) позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 35% річних, за період з першого по п'ятнадцяте число поточного місяця - останнього робочого дня перед шістнадцятим числом місяця, за період з шістнадцятого числа поточного місяця до кінця місяця - останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора.

Крім того, у Додатковому договорі від 25.12.2008р. сторони погодили викласти п.3.1.16 Кредитного договору у новій редакції, в якому, зокрема, зазначили, що у разі неповернення кредиту у термін, передбачений у п.1.2 даного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 45% річних.

В силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт належного виконання Банком своїх зобов'язань в частині надання відповідачу кредиту у розмірі 300 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи випискою із відкритого у Банку позичкового рахунку ТОВ «Боровков Прінт» від 07.12.2011р. (а.с.50).

Натомість, відповідач своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти у повному обсязі у визначений договором строк - до 25.02.2009р. не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, заборгувавши Банку 204 348,96 грн., з яких: 180 005,17 грн. - заборгованість за кредитом та 24 343,79 грн. - заборгованість за процентами.

Часткове погашення суми основного боргу та наявність заборгованості за Кредитним договором на вказану суму підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позичальника - ТОВ «Боровков Прінт» (а.с.6-8, 40-41, 58).

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу за кредитом у розмірі 180 005,17 грн. та за процентами у розмірі 24 343,79 грн. відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи наведені обставини справи, перевіривши правильність виконаного Банком розрахунку суми основного боргу, судова колегія погоджується із правомірним висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення із ТОВ «Боровков Прінт» 180 005,17 грн. заборгованості за кредитом та 24 343,79 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позичальник у визначений п.1.2 Кредитного договору строк - до 25.02.2009р. кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі не сплатив, боржник (позичальник) є таким, що порушив зобов'язання.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.2.6. Кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення та сплати грошових сум згідно вимог будь-якого з п.п. 3.2.2, 3.2.3, 6.5 додатково до встановленої процентної ставки позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки.

З огляду на порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати процентів за користування ним Банк нарахував та просив стягнути із ТОВ «Боровков Прінт» 21 790,27 грн. пені, з яких згідно приєднаних до позову розрахунків: 20 952,84 грн. пені за прострочення повернення кредиту, нарахованої за період з 26.02.2009р. по 25.08.2009р., та 837,43 грн. пені за прострочення сплати процентів, нарахованої за період з 16.05.2011р. по 18.07.2011р. (розрахунки пені - а.с.32,34).

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку пені за порушення строків повернення кредиту на суму 20 952,57 грн., судова колегія дійшла висновку, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

В той же час, судова колегія не може погодитися із сумою визначеної місцевим господарським судом до стягнення із відповідача пені за порушення позичальником строків сплати процентів за користування кредитом - 837,43 грн. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині у заявленому Банком розмірі - 837,43 грн., суд першої інстанції не здійснив належної перевірки наданого йому позивачем розрахунку пені (а.с.34) та залишив поза увагою той факт, що визначена Банком кількість днів прострочення у його розрахунку (колонка 6) не відповідає фактичній кількості днів у визначених позивачем періодах (колонка 3-4). Наприклад, вказавши період нарахування пені з 16.05.2011р. по 31.05.2011р. (колонка 3-4), Банк, при цьому, виходив з того, що кількість днів прострочення становить 30 днів, в той час як в дійсності період з 16.05.2011р. по 31.05.2011р. складає 16 днів.

Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням заявлених Банком періодів прострочення (а.с.34, колонка 3-4), судова колегія визначила, що за несвоєчасну сплату позичальником процентів за користування кредитними коштами до стягнення із відповідача підлягає пеня у розмірі 306,73 грн.

Таким чином, до стягнення із відповідача підлягає пеня на загальну суму 21 259,57 грн. (20 952,57 грн. - пені за кредитом + 306,73 грн. - пені за процентами = 21 259,57 грн.), у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду у частині стягнення 530,70 грн. пені підлягає скасуванню.

Згідно п.3.2.17 Кредитного договору, у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 30 процентів від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень.

На підставі п.3.2.17 Кредитного договору, Банк нарахував та просив стягнути із позичальника штраф у розмірі 30% від простроченої суми боргу, що становить 62 204,69 грн., з яких: 54 901,55 грн. штрафу за порушення умов договору щодо строку повернення кредиту та 7 303,14 грн. штрафу за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами.

Судова колегія не може погодитися із доводами апелянта щодо неправомірності заявлених Банком вимог про стягнення із відповідача штрафу на підставі п.3.2.17 Кредитного договору.

Приписами ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

При цьому, згідно правової позиції Вищого господарського суду України, наведеної у постанові від 28.01.2010р. у справі №15/63, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Перевіривши обгрунтованість заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 30% від простроченої суми боргу та нарахованих Банком інфляційних втрат за період з березня 2009р. по вересень 2011р. включно на суму 38 201,84 грн., апеляційний господарський суд визнав його вірним, у зв'язку з чим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині є обгрунтованим.

Крім того, відповідно до п.3.2.16 Кредитного договору (у редакції Додаткового договору від 25.12.2008р.) у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Отже, за розрахунком позивача, за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування ним відповідач повинен сплатити на користь Банку, окрім підвищеної процентної ставки у розмірі 45% річних та 30% штрафу від простроченої суми боргу, інфляційні втрати у розмірі 38 201,84 грн. за період з 26.02.2009р. по 25.08.2009р. та 30% річних на загальну суму 29 343,28 грн., нарахованих на заборгованість по кредиту за період з 26.02.2009р. по 25.08.2009р. у розмірі 27 603,27 грн., а також на заборгованість по процентам (за підвищеною ставкою - 45% річних) за період з 16.05.2011р. по 18.07.2011р. у розмірі 1 640,01 грн.

Місцевий господарський суд визнав заявлені Банком у цій частині вимоги обгрунтованими та задовольнив їх у заявленому позивачем розмірі.

Утім, апелянт із висновками суду першої інстанції у цій частині судового рішення не погодився, вказавши, що розмір штрафних санкцій, нарахованих кредитором, значно перевищує розмір завданих йому збитків. У доводах апеляційного оскарження відповідач зазначив, що за таких обставин справи, окрім сплати 45% річних від суми неповернутого кредиту, за позичальником зберігається обов'язок сплатити більш, як 120% боргу. Відтак, враховуючи, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим, порівняно із збитками кредитора, апелянт вказував на необхідність застосування господарським судом приписів ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо зменшення розміру санкцій.

В той же час, апелянт зазначив, що на його думку, з огляду на положення ч.2 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань передбачені виключно Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у вигляді пені, яка не повинна перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення. Отже, вимоги Банку про стягнення всіх інших видів відповідальності у даному випадку є неправомірними.

У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п.4 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010р. з подальшими змінами та доповненнями, приймаючи рішення про стягнення сум за кредитним договором, суду слід керуватись положенням ч.1 ст.1050 ЦК та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, визначена у п.3.2.16 Кредитного договору (у редакції Додаткового договору від 25.12.2008р.) підвищена процентна ставка на рівні 45% річних визначена як плата за користування позичальником кредитними коштами понад строк, визначений у п.1.2 Кредитного договору - 25.02.2009р.

Судова колегія виходить з того, що у разі , коли в договорі кредиту встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з прострочкою сплати боргу (повернення кредиту), розмір ставки, на яку збільшена плата за користування кредитом, слід вважати іншим розміром процентів, встановлених договором у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

За змістом Кредитного договору підвищена процентна ставка на рівні 45% річних застосовується у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту понад 25.02.2009р., отже, передбачені п.3.2.16 Кредитного договору 45% річних за своєю правовою природою включають в себе не лише визначену за домовленістю сторін плату (винагороду) за користування грошовими коштами - 35% річних, але й відповідальність за порушення позичальником грошових зобов'язань, у розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, у погодженому договором розмірі 10% річних, порівняно з законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення із відповідача додатково 30% річних на підставі цього ж п.3.2.16 Кредитного договору задоволенню не підлягають, з огляду на приписи ст.61 Конституції України щодо неприпустимості подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційного оскарження в частині вимог про скасування рішення місцевого господарського суду щодо стягнення із відповідача 30% річних у розмірі 29 243,28 грн.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції відповідно до ст.49 ГПК України. У зв'язку з наведеним, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, аналогічно, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт» на рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №35/404 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №35/404 в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача 29 243,28 грн. процентів річних та пені на суму 530,70 грн.

3. Прийняти у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Викласти резолютивну частину судового рішення у такій редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 34717125) на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, м. Луцьк, пр-т Перемоги, буд. 15, код ЄДРПОУ 19233095) 180 005,17 грн. заборгованості за кредитом, 24 343,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 21 259,57 грн. пені; 62 204,69 грн. штрафу; 38 201,84 грн. інфляційних втрат та 3 260,15 грн. державного мита та 216,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

У задоволенні іншої частини позову відмовити.».

6. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, м. Луцьк, пр-т Перемоги, буд. 15, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боровков Прінт» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 34717125) 297,74 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

8. Матеріали справи №35/404 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Поляк О.І.

Рудченко С.Г.