Рішення

від 11.07.2006 по справі 41/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.06р.

Справа № 41/120

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбассвуглеавтоматика",

м. Донецьк

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бард-Груп", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область 

про стягнення 51001,76 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Воловик В.О., довіреність б/н від 23.05.06 року

Від відповідача: не з'явився    

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог (заява б/н, отримана судом 11.07.06 року), звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок несплати останнім вартості отриманої вугільної продукції –17689,56 грн., та вартості залізничного тарифу –22018,76 грн., інфляційних витрат –4628,78 грн., 3 % річних –1108,66 грн., неустойки –5555,96 грн., всього –51001,76 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 75 від 30.06.05 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому процесі не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судових засідань повідомлений судом належним чином. Нез'явлення представника відповідача в судові засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

30 червня 2005 року між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Донбассвуглеавтоматика” та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю "Бард-Груп", був укладений договір поставки № 75, за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу у справі) вугільну продукцію, асортимент, кількість та ціна якої вказані в протоколах узгодження цін та в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків к договору, які є його невід'ємними частинами; та покупець, відповідно, прийняв на себе зобов'язання вказану продукцію прийняти та сплатити.

На виконання умов договору позивачем було поставлене відповідачу вугілля  марки АС в кількості 349 тон на суму 103998,51 грн., що підтверджено актами приймання-передачі від 07.07.05 року та від 25.07.05 року та вугілля марки АМ в кількості 204 тони на суму 69357,96 тон, що підтверджено актом приймання-передачі від 18.07.05 року, всього на загальну суму, за умовами укладеного між сторонами договору –173356,47 грн.

Згідно п. 5.1 договору, розрахунки за ним здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача у справі) у національній валюті України за мірою реалізації, не пізніше 10 банківських днів з дати поставки.

Позивач посилається на те, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Крім того повернув його частину позивачу на суму 89724,04 грн., до стягнення ним пред'явлено 17689,56 грн.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленого  позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Сторонами не подані суду докази сплати відповідачем заборгованості за поставлену позивачем вугільну продукцію за договором № 75 від 30.06.05 року. Відсутність заборгованості, що є предметом позову, відповідачем не доведена.

За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача боргу за несплату отриманого від позивача товару в межах пред'явленої позивачем суми –17689,56 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, залізничний тариф сплачується покупцем (відповідачем у справі) шляхом перерахування попередньої оплати на поточний рахунок постачальника до моменту поставки.

Оскільки сторонами термін оплати відповідачем вартості залізничного тарифу не конкретизований, тобто не визначений, в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у разі, коли строк виконання зобов'язання не встановлений кредитор (позивач у справі) вправі вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Форма вимоги не обумовлена законодавством, тому така вимога може бути заявлена шляхом надіслання або надання рахунку, листа, претензії, тощо.

Ухвалами від 16.05.06 року та від 13.06.06 року господарський суд вимагав від позивача надати вимогу на оплату вартості залізничного тарифу та докази її надіслання або надання відповідачу.

Подані позивачем рахунки-фактури № ДУ-0000104 від 07.07.05 року, б/н від 25.07.05 року № ДУ-0000116 від 31.07.05 року суд не може прийняти в якості доказів звернення позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України з вимогою до відповідача на оплату залізничного тарифу, оскільки доказів їх надіслання або надання відповідачу на неодноразову вимогу суду позивачем не надано, тому в частині стягнення з відповідача залізничного тарифу в сумі 15167,76 грн. позов залишається без розгляду.

Щодо стягнення з відповідача витрат по залізничному тарифу в розмірі 6851 грн., пред'явлених до сплати позивачем рахунком-фактурою № ДУ-0000105 від 18.07.05 року в цій частині позов підлягає задоволенню, оскільки в виписках банку, за якими відповідачем здійснені частково розрахунки за вугільну продукцію з позивачем, копії яких долучені до матеріалів справи, є посилання на рахунок № ДУ 0000105 від 18.07.05 року, тобто підтверджений факт його отримання відповідачем, але грошові кошти перераховані саме за вугілля, посилання в них на оплату залізничного тарифу не вбачається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних з простроченої суми. За період прострочення з  серпня 2005 року по березень 2006 року  нарахована позивачем сума інфляційних збитків становить 4628,78 грн., 3 % річних за період з 04.08.05 року по 26.04.06 року - 1108,66 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обгрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково, інфляційних збитків в розмірі 2659,77 грн., 3 % річних в розмірі 842,77 грн., оскільки в частині стягнення з відповідача витрат по залізничному тарифу в розмірі 15167,79 грн. позов залишений без розгляду, крім того, позивачем невірно визначений індекс інфляції за вересень-грудень 2005 року.

Пунктом7.2. договору передбачено, що прострочення оплати тягне за собою право постачальника (позивача у справі) стягнення пені (штрафної неустойки) з покупця (відповідача у справі) із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.

Нарахована позивачем сума пені за період з 04.08.05 року по 04.02.06 року становить 5555,96 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення пені суд вважає обгрунтованою, але слід зазначити, що, по-перше, позивачем помилково визначений період її нарахування. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Одже, пеню слід рахувати за 182 дні, починаючи з 22.07.05 року по кожному факту поставки, та з моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати залізничного тарифу згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № ДУ-0000105 від 18.07.05 року, враховуючи часткову оплату та часткове повернення відповідачем отриманої продукції, по-друге, на суму 15167,79 грн. в даному випадку пеня не нараховується, оскільки в цій частині позовних вимог позов залишений без розгляду.

Враховуючи, що стягненню підлягає сума більша, ніж нарахована позивачем, позов  частині стягнення з відповідача пені задовольняється в межах пред'явленої позивачем суми.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-84, 116, 117  ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бард-Груп” –50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Купріна,130, код ЄДРПОУ 32693249, р/р 26001060790001 в КФ АКІБ „УкрСиббанк” м. Кривий Ріг, МФО 306834 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбассвуглеавтоматика” –83045, м. Донецьк, вул. Проф.. Богославських,5а, код ЄДРПОУ 32355716, р/р 2600201515563 в філії Відкритого акціонерного товариства „Укрексімбанк” м. Донецька, МФО 334817 суму боргу 24540,56 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок грн. 56 коп.), інфляційних витрат – 2659,77 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 77 коп.), 3 % річних –842,77 грн. (вісімсот сорок дві грн. 77 коп.) , пеню  5555,96 грн. (п'ять тисяч п'ятсот  п'ятдесят п'ять грн. 96 коп.), витрати по сплаті держмита в сумі 335,99 грн.  (триста тридцять п'ять грн. 99 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –77,64 грн. (сімдесят сім грн. 64 коп.).

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача залізничного тарифу в розмірі 15167,79 грн. та нарахованих на вказану суму інфляційних збитків, 3 % річних та пені позов залишити без розгляду.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 13.07.06 року