Рішення

від 20.04.2012 по справі 32/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/235 20.04.12

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуючого судді Підченко Ю.О.

Суддів Ковтун С.А.

Головатюк Л.Д.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС», м Київ

про стягнення 490 294,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, ОСОБА_3 -юрисконсульт

від відповідача: Гулько С.В. -директор, ОСОБА_5 - адвокат

У зв'язку з складністю справи розпорядженням виконуючого обов'язки голови Господарського суду міста Києва від 22.02.2012року призначено колегіальний її розгляд , у складі трьох суддів.

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство швейна фабрика «ВОРОНІН»звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС»про стягнення з останнього основного боргу в сумі 426 503,15 грн. відповідно до Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06. 2009року та штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 42 650,15 грн. за порушення умов Додаткової угоди від 25.11.2011року .

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись нате, що ним на підставі пункту 3 Угоди від 25.11.2011року до Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06. 2009року перераховано на адресу відповідача борг в сумі 22 500 грн. Акт прийому -передачі, про який домовилися сторони в пункті 1 Угоди, було складено лише 16.03.2012року, а строк виконання зобов'язань згідно пункту 2 Угоди настав 25.05.2011року. Строк погашення суми заборгованості в розмірі 404 003,15 грн., як це зазначено пунктом 1 Угоди, повинен відбутися 31.12.2011року. Натомість, позивач звернувся з позовом до суду 08.12.2012року. Таким чином, строк виконання зобов'язань за Угодою для відповідача не настав, а вимогу в розумінні статті 530 ЦК України на адресу відповідача позивачем не надіслано в розумінні вимог статті 530 ЦК України. Щодо клопотань позивача про збільшення розміру позовних вимог, то вони містять численні арифметичні помилки, не ґрунтуються на первинних документах щодо проведених господарських операцій між сторонами ( довідки бухгалтерських служб, нарахування штрафу від суми заборгованості ).

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позивачем відповідно до вимог статті 22, 66 ГПК України заявлено клопотання про застосування заходів забезпечення позову, у вигляді арешту майна у межах ціни позову, яке належить відповідачеві. Мотиви застосування таких заходів, обґрунтовує перебуванням у Шевченківському суді міста Києва справи про виділення в натурі приміщення відповідача, яке знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема,12, для його подальшого відчуження. На думку позивача, мета позовного провадження, це - ухиленні відповідача від відповідальності по зобов'язань у даній господарській справі.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на діяльність його підприємства, у тому числі правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов'язків.

За такими обставинами у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН»щодо забезпечення позову відносно накладення арешту на майно відповідача, слід відмовити.

Використовуючи своє право, передбачене статтею 22 ГПК України, позивач неодноразове збільшував розмір своїх позовних вимог, у зв'язку з чим залишив за собою право на стягнення з відповідача:

· основного боргу в сумі 450 306,00 грн. відповідно до Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06. 2009року;

· штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 39 988,00 грн. за порушення умов Додаткової угоди від 25.11.2011року. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 490 294,00 грн. грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України), слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Оскільки збільшення відбулося відносно вимог заявлених у позові, вони прийняті судом до розгляду .

Позов мотивовано тим, що 01.06.2009року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС», далі Замовник, та Публічним акціонерним товариством швейна фабрика «ВОРОНІН», далі Виконавець, було укладено Договір №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини, далі Договір.

Відповідно до предмету Договору, передбаченого пунктом 1.1, Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт по розкрою брюк, пошив швейних виробів (чоловічих костюмів, піджаків) із сировини Замовника, відповідно до діючих на підприємстві Виконавця технологій та норм витрат сировини (включаючи 3% виробничих втрат).

Обсяги виробництва зі строками узгодження, базова вартість робіт, порядок прийняття замовлень, пошив виробів узгоджуються між сторонами на підставі Додатку №1 від 01.06.2009року до Договору.

Розділом 4 Договору сторонам передбачений порядок прийомки -здачі готової продукції, Так, переборка давальницької сировини здійснюється Виконавцем у строки передбачені Договором та Додатковими угодами до нього ( пункти 4.1). Пунктами 4.5,4.6 Договору встановлено, що замовлення вважається прийнятим Виконавцем у повному обсязі з моменту підписання останнім акту здачі-прийомки готової продукції за Замовленням із давальницької сировини. Виконавець протягом 10-ти робочих днів після здачі Замовнику останньої партії готової продукції за замовленням, складає акт використання давальницької сировини. Решта давальницької сировини повертається Замовнику протягом 10-ти робочих днів після складення акту використання давальницької сировини.

Вартість робіт погоджується сторонами на підставі протоколу вартості виготовлення швейних виробів ( пункт 5.1 Договору). Пошив виробів, їх оплата, вартість сировини Виконавця здійснюється у безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Замовника на рахунок Виконавця, або внесенням грошових коштів через бухгалтерію Виконавця. За взаємною домовленістю сторін, інші форми розрахунків використовується сторонами згідно Додаткових угод.

Пункт 5.3 Договору вказує на те, що Замовник здійснює розрахунок за виконаний обсяг робіт у наступному порядку:

· 50% розрахункової вартості попереднього замовлення Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця за 5 днів до запуску Замовлення до виробництва;

· кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківський днів після отримання останньої партії виробів, з урахуванням фактичних даних по обсягах Замовлення. У випадку порушення строків оплати авансу Виконавець має право зупинити запуск Замовлення у виробництві, і на нього не покладається відповідальність за невиконання строків наступних замовлень.

За твердженням позивача передача швейних виробів відповідачу здійснювалася на підставі товарно-транспортних накладних та довіреностей представників відповідача. У зв'язку з непогашенням заборгованості відповідачем станом на 25.11.2011року за Договором №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06. 2009року, між сторонами було укладено Додаткову Угоду від 25.11.2011року, де пунктами 2 та 3 встановлені строки виконання сторонами зобов'язань за Договором. Відповідач у встановлені Угодою строки не розрахувався, а тому за ним утворився основний борг, в сумі 450 306,00 грн., який позивач і намагається стягнути з відповідача.

Пунктом 6 Додаткової угоди від 25.11.2011року до Договору у №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06. 2009року сторонам передбачено, що за порушення умов даної Угоди відповідач сплачує збитки та штрафні санкції згідно Договору, а також штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості .

Оскільки відбулося порушення умов Договору та Угоди, позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафу з урахуванням його збільшеного розміру від суми заборгованості в розмірі 450 306,00грн, і який дорівнює 39 988,00 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (калькуляцію), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837ЦК України договір вважається укладеним.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто, Догові підряду має обов'язковий матеріальний результат.

За наслідками звірки розрахунків сторони не досягли згоди відносно суми заборгованості за Договором та Угодою. Судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.

Суд вважає за необхідне надати належну правову оцінку Угоді від 25.11.2011ркоу, укладеної між сторонами. Зміст Угоди полягає у наступному, зокрема:

ь укладення Угоди відбулося у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором;

ь пунктом 1 Угоди передбачено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в розмірі 426 503,15 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 71 083,85 грн.), яке виникло по Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009року. Надання позивачем послуг підтверджується актом прийому-передачі від ( дата не вказана);

ь пунктом 2 Угоди передбачено, що строк виконання зобов'язань ( оплати послуг), вказаного в пункті 1 Угоди, настав 25.05.2011року;

ь сторони домовилися встановити про наступний порядок погашення відповідачем заборгованості за Договором, а саме відповідач здійснює погашення заборгованості наступним чином:

§ в розмірі 22 500,00 грн. до 06.12.2011року;

§ в розмірі 404 003,15 до 31.12.2011року;

ь початок строку позовної давності на стягнення заборгованості в розмірі 404 003,15 грн., в тому числі ПДВ в сумі 67 333,85 грн. за Договором, встановлено сторонами пунктом 4 Угоди;

ь у випадку порушення відповідачем зобов'язань (порядку погашення заборгованості) по даній Угоді, позивач протягом 10 днів має право звернутися з позовними вимогами до Господарського суду міста Києва;

ь за порушення умов даної Угоди відповідач сплачує збитки та штрафні санкції згідно Договору, а також штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Докази у справі свідчать, що відповідач на виконання умов Угоди перерахував позивачеві суму боргу в розмірі 6 500 грн., однак до звернення кредитора з позовом. Тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 500 грн., слід відмовити. Відповідно до розрахункових документів до матеріалів справи значиться що відповідач 09.12.2011року перерахував на адресу позивача основний борг в сумі 2 200 грн., а 09.12.2011року суму боргу в розмірі 13 800 грн., що дорівнює 16 000 грн., однак після звернення кредитора з позовом.

За такими обставинами провадження у справі щодо стягнення з відповідача загальної суми основного боргу в сумі 16 000 грн., слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Щодо решти частини заборгованості в сумі 427 806,00 грн., яку намагається стягнути позивач з відповідача, то вимоги в цій частині позову не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та доказах на їх підтвердження, і є хибними виходячи із наступного:

· так, укладена між сторонами Угода від 25.11.2011року до Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини не містить застережень, що вона є його невід'ємною частиною;

· за змістом пункту 3 Угоди до Договору №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009року, сторони погодили внесення суми заборгованості в розмірі 404 003,15 грн. до 31.12.2011року, а звернення позивача з позовом відбулося 08.12.2011року. Таким чином, строк оплати за Угодою для відповідача не настав ;

· пунктом 1 укладеної між сторонами Угоди передбачено, що непогашене відповідачем зобов'язання дорівнює 426 503,15 грн., в тому числі ПДВ в розмір 71 083,85 грн., яке виникло на підставі Договору. Втім Угода містить застереження відносно якого зазначено, що надання позивачем послуг відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від (дата в Угоді відсутня). Позивач не передав у зазначений час, тобто до 06.12.2011року відповідачу у повному обсязі виготовлену ним продукцію (костюми), вартість реалізації яких дорівнює 282 831 грн.

· залишки давальницької сировини, яка знаходилися у розпорядженні позивача, на адресу відповідача не передавалися, тому відсутні правові підстави для стягненням з відповідача суми заборгованості;

· акт прийому -передачі, про який домовилися сторони в пункті 1 Угоди, було складено сторонами лише 16.03.2012року, тобто саме з цього моменту і виник борг. Оскільки домовленості між сторонами, зазначені в Угоді не виконанні не має підстав стверджувати про порушене право позивача та задоволенні позову щодо стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 6 Угоди. Позивач не виконав умов Угоди, а саме не передав продукцію відповідачу, і не підтвердив виконання своїх послуг згідно акту прийому-передачі, як це відображено пунктом 1 Угоди;

· пунктом 5.3 Договору передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківських днів після отримання останньої партії виробів, з урахуванням фактичних даних на обсягів Замовлення. Позивач тільки 22.03.2012року передав останню партію виробів по замовленню № 9149, що підтверджується товарно-транспортною накладною №20543 від 22.03.2012року, реалізаційна вартість якого станом на 01.07.2010року складає 282 831 грн.;

· погоджені строки перерахування відповідачем заборгованості на користь позивача визначені сторонами в пункті 3 Угоди. Таким чином, перерахування відповідачем суми заборгованості в розмірі 404 003,15 не проведено з боку відповідача на тих підставах, що строк оплати за Угодою не настав.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не надано доказів виникнення у відповідача суми основного боргу в розмірі 404 003,15 грн.( 427 806,00 грн.), оскільки відсутні правові підстави для його стягнення за Угодою. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми решти частини основного боргу в розмірі 427 806,00 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого. Ствердження відповідача щодо визнання ним частково суми заборгованості підтверджується його поясненнями та вчиненням дій, які розглядаються судом як визнання частки боргу в сумі 22 500 грн., встановленою сторонами в пункті 3 Угоди.

Оскільки докази у справі свідчать про перерахування на адресу позивача суми боргу в розмірі 22 500 грн., і своїми діями відповідач пункту 3 Угоди, то з останнього підлягає стягненню штраф, передбачений пунктом 6 Угоди за порушенням її умов. Наданий позивачем розрахунок штрафу не відповідає фактичним обставинам справи, містить арифметичні помилки, його розрахунок не відповідає сумі основного зобов'язання. Штраф за ініціативою суду перераховано, у зв'язку з чим він складається із: ( сумі основного боргу, яку потрібно було б перерахувати до 06.12.2011року (22 500,00 грн. х 10% = 2 250 грн.). Оскільки мало місце порушення умов Угоди позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу, підлягають задоволенню частково в сумі 2 2500 грн. У задоволенні решти частини штрафу в сумі 37 738,00 грн., слід відмовити.

Позивач не сплатив в установленому порядку та розмірі судовий збір в сумі 422,81 грн., передбачений статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір». Тому вказана суму стягується з позивача на користь державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору на наслідками розгляду спору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, частини п'ятої статті 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4,6 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 526, 530, 599, 627, 638, 837 ЦК України, ст. ст. 55, 173, п. 8 ст. 181, 194, 202, 230, 231 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-6, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, ч.5 ст. 49, ст.. 55, ч.1 п.1-1 ст. 80, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. ч 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН», 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, код ЄДРПОУ 0030925, на користь:

- державного бюджету України судовий збір в сумі 422, 81 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

2. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС»щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 16 000,00 грн. -припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС», 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 12, код ЄДРПОУ 19029756, на користь:

- Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН», 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, код ЄДРПОУ 0030925, штраф в сумі 2 250,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 365,00 грн. видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС»щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 434 306,00 грн. - відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС»щодо стягнення з останнього штрафу в сумі 37 738,00 грн. -відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 25.04.2012р.

Головуючий Підченко Ю.О.

Судді Ковтун С.А.

Головатюк Л.Д.