Постанова

від 22.08.2012 по справі 32/235

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 32/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 22.08.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 (підписане 25.04.2012),

у справі № 32/235 (головуючий суддя: Підченко Ю.О., судді: Ковтун С.А., Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма

«Бізнесторгсервіс»

про стягнення 490 294, 00 грн,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство швейна фабрика «Воронін» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» про стягнення 490 294, 00 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 450 306, 00 грн основного боргу відповідно до договору № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, 39 988, 00 грн штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості за порушення умов додаткової угоди від 25.11.2011 (а.с. 10-12 том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 32/235 стягнуто з Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін» на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 422, 81 грн, видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгсервіс» щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 16 000, 00 грн припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін» штраф в сумі 2 250, 00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 365, 00 грн. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгсервіс» щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 434 306, 00 грн та штрафу в сумі 37 738, 00 грн відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «Воронін» штрафу в сумі 2 250, 00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 365, 00 грн скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції був встановлений той факт, що позивач тільки 22.03.2012 передав останню партію виробів за замовленням № 9149, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 20543 від 22.03.2012, проте неналежно кваліфіковане те, що погоджені строки перерахування відповідачем заборгованості на користь позивача визначені сторонами в пункті 3 угоди, а тому перерахування відповідачем суми заборгованості в розмірі 404 003, 15 грн не проведено з боку відповідача на тих підставах, що строк оплати за угодою не настав.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України, замість судді Поляк О.І. введено до складу судової колегії суддю Синицю О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.08.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 змінено склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Мальченко А.О. та Буравльова С.І.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС» (замовник/відповідач) та Публічним акціонерним товариством швейна фабрика «ВОРОНІН» (виконавець/позивач) було укладено договір №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по розкрою брюк, пошив швейних виробів (чоловічих костюмів, піджаків) із сировини замовника, відповідно до діючих на підприємстві виконавця технологій та норм витрат сировини (включаючи 3% виробничих втрат) (а.с. 6-10 том 1).

Обсяги виробництва зі строками узгодження, базова вартість робіт, порядок прийняття замовлень, пошив виробів узгоджуються між сторонами на підставі додатку № 1 від 01.06.2009 до договору.

Розділом 4 договору сторонам передбачений порядок прийомки - здачі готової продукції, Так, переборка давальницької сировини здійснюється виконавцем у строки передбачені договором та додатковими угодами до нього ( пункти 4.1). Пунктами 4.5,4.6 договору встановлено, що замовлення вважається прийнятим виконавцем у повному обсязі з моменту підписання останнім акту здачі-прийомки готової продукції за замовленням із давальницької сировини. Виконавець протягом 10-ти робочих днів після здачі замовнику останньої партії готової продукції за замовленням, складає акт використання давальницької сировини. Решта давальницької сировини повертається замовнику протягом 10-ти робочих днів після складення акту використання давальницької сировини.

Вартість робіт погоджується сторонами на підставі протоколу вартості виготовлення швейних виробів ( пункт 5.1 договору). Пошив виробів, їх оплата, вартість сировини виконавця здійснюється у безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця, або внесенням грошових коштів через бухгалтерію виконавця. За взаємною домовленістю сторін, інші форми розрахунків використовується сторонами згідно додаткових угод.

Згідно п. 5.3 договору замовник здійснює розрахунок за виконаний обсяг робіт у наступному порядку: 50% розрахункової вартості попереднього замовлення замовник перераховує на поточний рахунок виконавця за 5 днів до запуску замовлення до виробництва; кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківський днів після отримання останньої партії виробів, з урахуванням фактичних даних по обсягах замовлення. У випадку порушення строків оплати авансу виконавець має право зупинити запуск замовлення у виробництві, і на нього не покладається відповідальність за невиконання строків наступних замовлень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що передача швейних виробів відповідачу здійснювалася на підставі товарно-транспортних накладних та довіреностей представників відповідача. У зв'язку з непогашенням заборгованості відповідачем станом на 25.11.2011 за договором № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, між сторонами було укладено додаткову угоду від 25.11.2011, де пунктами 2 та 3 встановлені строки виконання сторонами зобов'язань за договором. Як вказує позивач, відповідач у встановлені угодою строки не розрахувався, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 450 306, 00 грн основного боргу та 39 988, 00 грн штрафу розмірі 10 % від суми заборгованості на підставі п. 6 додаткової угоди від 25.11.2011 за порушення умов договору та угоди.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В подальшому між сторонами була укладена угода про порядок погашення заборгованості від 25.11.2011, зі змісту якої вбачається, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в розмірі 426 503, 15 грн.(в тому числі ПДВ в сумі 71 083, 85 грн), яке виникло за договором № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009. Надання позивачем послуг підтверджується актом прийому-передачі від (дата не вказана) (а.с. 12 том 1).

Пунктом 2 угоди передбачено, що строк виконання зобов'язань (оплати послуг), вказаного в пункті 1 угоди, настав 25.05.2011.

Відповідно до п. 3 угоди сторони домовилися встановити наступний порядок погашення відповідачем заборгованості за договором № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, а саме відповідач здійснює погашення заборгованості наступним чином: в розмірі 22 500, 00 грн до 06.12.2011; в розмірі 404 003, 15 грн до 31.12.2011.

Сторони домовились вважати початком строку позовної давності на стягнення заборгованості в розмірі 404 003, 15 грн, в тому числі ПДВ в сумі 67 333, 85 грн за договором № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009 з моменту підписання даної угоди (п. 4 угоди).

У випадку порушення відповідачем зобов'язань (порядку погашення заборгованості) за даною угодою позивач протягом 10 днів має право звернутися з позовними вимогами до Господарського суду міста Києва (п. 5 угоди).

За порушення умов даної угоди відповідач сплачує збитки та штрафні санкції згідно договору № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, а також штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 6 угоди).

Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що на час підписання спірної угоди боргу за договором № 4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009 у розмірі 426 503, 15 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 71 083, 85 грн) у відповідача не існувало, оскільки позивачем не були виконані умови даного договору, передбачені п. 1.1 по виконанню робіт по розкрою брюк, пошив швейних виробів (чоловічих костюмів, піджаків) із сировини замовника, і, як наслідок, не був підписаний акт приймання - передачі.

Пунктом 1 укладеної між сторонами угоди передбачено, що непогашене відповідачем зобов'язання дорівнює 426 503, 15 грн, в тому числі ПДВ в розмір 71 083, 85 грн, яке виникло на підставі договору. Втім Угода містить застереження відносно якого зазначено, що надання позивачем послуг відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від (дата в Угоді відсутня). Позивач не передав у зазначений час, тобто до 06.12.2011 відповідачу у повному обсязі виготовлену ним продукцію (костюми), вартість реалізації яких дорівнює 282 831, 00 грн.

Отже, оскільки залишки давальницької сировини, яка знаходилися у розпорядженні позивача, на адресу відповідача не передавалися, у суду відсутні правові підстави для стягненням з відповідача суми заборгованості.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що акт прийому - передачі, про який домовилися сторони в пункті 1 угоди, було складено сторонами лише 16.03.2012, тобто саме з цього моменту і виник борг. Оскільки домовленості між сторонами, зазначені в угоді, не виконанні, не має підстав стверджувати про порушене право позивача та задоволенні позову щодо стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 6 угоди. Позивач не виконав умов угоди, а саме не передав продукцію відповідачу, і не підтвердив виконання своїх послуг згідно акту прийому-передачі, як це відображено пунктом 1 угоди.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківських днів після отримання останньої партії виробів, з урахуванням фактичних даних на обсягів замовлення. Позивач тільки 22.03.2012 передав останню партію виробів по замовленню № 9149, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 20543 від 22.03.2012, реалізаційна вартість якого станом на 01.07.2010 складає 282 831, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів виникнення у відповідача заборгованості за угодою, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 450 306, 00 грн основного боргу слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

Проте, колегією суддів було встановлено та підтверджується банківською випискою (а.с. 119 том 1), що підставою перерахування грошових коштів у сумі 22 500, 00 грн є договір №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, а не угода про порядок погашення заборгованості від 25.11.2011, а отже висновок суду першої інстанції проте, що позивачем визнана частка боргу в сумі 22 500, 00 грн, встановленої сторонами в пункті 3 угоди, є безпідставним, оскільки розрахунки за спірною угодою починаються з моменту передачі виготовленої продукції, що підтверджується актом прийому - передачі.

За таких обставин, твердження суду про те, що мало місце порушення відповідачем умов угоди є хибним та таким, що спростовується матеріалами справи та вищевикладеними висновками суду, а відтак стягнення з відповідача штрафу у сумі 2 2500, 00 грн є неправомірним, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні штрафу.

Крім того, враховуючи перерахування грошових коштів у сумі 22 500, 00 грн саме за договором №4-ПДС-09 про переробку давальницької сировини від 01.06.2009, припинення провадження на суму 16 000, 00 грн на підставі частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору також є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 32/235 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 задовольнити.

2. Рішення господарського міста Києва від 20.04.2012 у справі № 32/235 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС» на користь Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН» 2 250, 00 грн штрафу, 365, 00 грн. судового збору та в частині припинення провадження у справі на суму 16 000, 00 грн.

3. В іншій частині рішення господарського міста Києва від 20.04.2012 у справі № 32/235 залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства швейна фабрика «ВОРОНІН» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, код ЄДРПОУ 0030925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСТОРГСЕРВІС» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 12, код ЄДРПОУ 19029756) 804, 75 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Мальченко А.О.

Буравльов С.І.