Рішення

від 23.04.2012 по справі 39/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/77

23.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-2"

до 1) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

2) Державної митної служби України

3) Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш"

4) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок № 17114

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Нечай О.В.

Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: не з'явилися

від відповідача-3: Антонов О.М.

від відповідача-4: Постоялкіна О. В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-2" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідач-1), Державної митної служби України (відповідач-2), Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" (відповідач-3) про визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок № 17114 «Автопідйомник телескопічний»від 11.08.2008 року; зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання недійсним повністю патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний"; зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) вилучити відомості про реєстрацію патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" з державного реєстру патентів на промислові зразки України; зобов'язати Державну митну службу України виключити промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114, який належить відповідачу-3, не є новим, не відповідає умовам патентоспроможності та не відповідає умові надання правової охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. порушено провадження у справі № 39/77 та призначено справу до розгляду на 13.05.2011 р. о 10:30 год.

13.05.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 13.05.2011 р., подав відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 13.05.2011 р., подав відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні, призначеному на 13.05.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, посилаючись на те, що відповідач-3 є власником патенту на промисловий зразок № 17114 та зареєстрований в м. Мелітополь, Запорізької області. Представник відповідача-1 проти задоволення клопотання заперечував. Представник відповідача-2 проти задоволення клопотання заперечував. Клопотання судом відхилено, як необгрунтоване.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.05.2011 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.05.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.05.2011 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 30.05.2011 р., звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз‘яснені судовим експертом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність призначення експертизи спірного об‘єкта інтелектуальної власності, у зв‘язку з чим сторонам слід надати можливість запропонувати суду питання, які на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р., на підставі ст.ст. 41, 69, 77, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 06.06.2011 р. о 11:20 год., витребувано додаткові докази у справі та надано сторонам можливість запропонувати суду перелік питань, які на думку сторін необхідно поставити на вирішення судового експерта.

03.06.2011 року позивач звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

03.06.2011 року відповідач-3 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з огляду на те, що зі змісту поданого позову не вбачається, яким правом інтелектуальної власності володіє позивач.

03.06.2011 року відповідач-3 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

03.06.2011 року відповідач-3 звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача-3 судом задоволено.

06.06.2011 року представник відповідача-3 надіслав суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилено.

06.06.2011 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав пояснення про відсутність необхідності у призначенні експертизи. Пояснення залучені до матеріалів справи.

06.06.2011 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав пояснення щодо невідповідності промислового зразка за патентом № 17114 умовам надання правової охорони. Пояснення залучені до матеріалів справи.

06.06.2011 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав пояснення щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Пояснення залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, у справі № 39/77 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Мещеряковій Наталії Миколаївні (04071, вул. Костянтинівська, 32, офіс 9), провадження у справі № 39/77 зупинено до закінчення проведення судової експертизи об‘єктів інтелектуальної власності.

30.11.2011 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист № 216 від 25.11.2011 р. за підписом директора ТОВ "Експертне бюро з питань інтелектуальної власності" п. Н.М. Мещерякової, відповідно до якого до суду були повернуті матеріали господарської справи № 39/77 у трьох томах разом із висновком № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р., на підставі ст.ст. 79, 86 ГПК України, поновлено провадження у справі № 39/77, розгляд справи призначено на 30.01.2012 р. о 12:20 год.

30.01.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., судом розглядалося клопотання позивача про відкладення розгляду справи, подане до суду 30.01.2012 р. Представник відповідача-1 проти задоволення заявленого клопотання заперечував. Представник відповідача-2 проти задоволення заявленого клопотання заперечував. Представник відповідача-3 проти задоволення заявленого клопотання заперечував. Клопотання позивача судом відхилене.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 30.01.2012 р. подав письмові пояснення, в яких, зокрема, вказав на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, а також вказав на відсутність у позивача права, за захистом якого позивач звернувся з позовом. Пояснення передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 30.01.2012 р. не з'явився.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., звернуся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., звернувся до суду з усним клопотанням про заміну первісного відповідача-1 у справі на належного, а саме: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України.

Клопотання відповідача-1 обгрунтоване тим, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 (зі змінами і доповненнями), постановлено, зокрема, утворити Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Зібрані у справі докази, зокрема, свідоцтво (серія А01 № 378097 від 21.02.2011 р.) про державну реєстрацію юридичної особи, свідчать про здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 р., на підставі ст.ст. 24, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.02.2012 р. о 10:30 год. та зобов'язано позивача, зокрема, висловити в письмовому вигляді позицію щодо клопотання відповідача-1 про заміну первісного відповідача-1 у справі на належного, а саме: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 13.02.2012 р., підтримав подане ним клопотання про заміну первісного відповідача-1 у справі на належного, а саме: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України. Клопотання судом відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р., на підставі ст.ст. 24, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.02.2012 р. о 10:30 год. та залучено до участі у справі у якості відповідача-4 - Державну службу інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45).

24.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

27.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав платіжне доручення № 445 від 09.09.2011 на суму 15019,20 грн. про сплату за проведення експертизи.

27.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав пояснення щодо висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 100/11-НМ від 25.11.2011 р. Зокрема, позивач погоджується з висновком судової експертизи у справі № 39/77, яким стверджується, що "Сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 2), що охороняється патентом України № 17114 від 08.2008, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме, до 04.04.2008 року", проте, враховуючи законодавчо встановлену вимогу щодо однаковості сукупностей суттєвих ознак варіантів промислового зразка, позивач вважає суперечливим інший висновок судового експерта, а саме: "В матеріалах справи 39/77 відсутні відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 1), що охороняється патентом України № 17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, саме: до 04.04.2008 року". Крім того, на думку позивача, експертом не було вказано на яку саме дату виникла вказана у висновку загальновідомість. За наведених обставин, позивач вважає за необхідне отримати від судового експерта усні роз'яснення щодо даного ним висновку та відповіді на питання з цього приводу в порядку статті 31 ГПК України.

27.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав пояснення щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і строку позовної давності.

27.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про виклик в судове засідання судового експерта для надання письмових або усних пояснень своїх висновків та відповіді на поставлені питання.

Представник відповідача-4 в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2012 р., подав відзив на позовну заяву про визнання недійсним патенту України на промисловий зразок з урахуванням висновку № 100/11-НМ судової експертизи, відповідно до якого зазначив, що вважає даний висновок експертизи неясним та таким, що потребує додаткових роз'яснень судовим експертом.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2012 р. підтримав подане ним до суду 27.02.2012 р. клопотання про виклик в судове засідання судового експерта для дачі роз'яснень. Представники відповідача-1 та відповідача-2 клопотання позивача підтримали. Представник відповідача-3 проти задоволення клопотання позивача заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 27.02.2012 р., оголошено перерву до 12.03.2012 р. о 11:00 год.

03.03.2012 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

В судовому засіданні, призначеному на 12.03.2012 р., судом розглядалось клопотання відповідача-2 про розгляд справи без участі представника відповідача-2. Клопотання відповідача-2 судом задоволено.

Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 в судове засідання, призначене на 12.03.2012 р. не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

В судовому засіданні, призначеному на 12.03.2012 р., суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 39/77 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р., на підставі ст. ст. 4-6, 86 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 39/77.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Нечай О.В., Капцова Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. справа № 39/77 прийнята до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Нечай О.В., Капцова Т.П., розгляд справи призначено на 02.04.12 о 10:10 год.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання, призначене на 02.04.2012 р., не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 02.04.2012 р. надав усні заперечення стосовно заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 02.04.2012 р. судом розглянуте клопотання позивача про виклик в судове засідання судового експерта для дачі роз'яснень, подане позивачем до суду 27.02.2012 р.

Згідно Висновку № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р., експерт Мещерякова Н.М. прийшла до наступних висновків:

"В матеріалах справи 39/77 відсутні відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 1), що охороняється патентом України № 17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, саме: до 04.04.2008 року.

Сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 2), що охороняється патентом України № 17114 від 08.2008, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме, до 04.04.2008 року".

Представники позивача та відповідача-4 вважають зазначений висновок судової експертизи суперечливим та таким, що потребує додаткових роз'яснень з боку судового експерта, у зв'язку з чим, зокрема, позивач звернувся до суду з клопотанням про виклик в судове засідання судового експерта для дачі роз'яснень.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні 27.02.2012 р. підтримали клопотання позивача про виклик в судове засідання судового експерта для дачі роз'яснень, тоді як представник відповідача-3 проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України у судовому процесі може брати участь судовий експерт.

Частина 2 статті 31 ГПК України містить відсилочну норму про те, що права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу".

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку.

Крім того, підпунктом 2.1.4. пункту 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2009, № 965/5) на експерта покладено обов'язок з'явитися на виклик особи або органу, яка призначила експертизу, для надання роз'яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення.

Підпунктом 2.2.6. п. 2.6 вищенаведеної Інструкції передбачено, що експерт має право викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень.

Згідно ч. 3 ст. 31 ГПК України судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року розгляд справи відкладено на 23.04.2012 року зобов'язано сторони надати суду перелік питань, які, на їх думку, потребують роз'яснень чи доповнень щодо Висновку № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р. судовим експертом та зобов'язати судового експерта з'явитись в судове засідання для надання роз'яснень чи доповнень з приводу проведеної ним експертизи.

В судове засідання, призначене на 23.04.2012 року, представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 23.04.2012 р. від останнього до суду не надходило.

Наведене свідчить, що позивач не відмовився від позову, тобто підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання, призначене на 23.04.2012 р., не з'явились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 23.04.2012 р. від останніх до суду не надходило.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.04.2012 р. без участі представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представники сторін не надали та не надіслали суду перелік питань, які, на їх думку, потребують додаткових роз'яснень судовим експертом.

Судовий експерт Мещерякова Н. М. з'явилася в судове засідання, призначене на 23.04.2012 року, та надала пояснення щодо висновку судової експертизи № 100/11-НМ від 25.11.2011 року.

Представники відповідача-3 та відповідача-4 в судовому засіданні, призначеному на 23.04.2012 р., надали усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.04.2012 р. відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, судового експерта, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 за результатами формальної експертизи, проведеної згідно п. 5 ст. 14 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", на ім'я відповідача-3 було зареєстровано патент України № 17114 на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" у двох варіантах, заявка на реєстрацію якого № s200800684 подана 04.04.2008р., а публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 15 від 11.08.2008р., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні було встановлено, що після реєстрації патенту України № 17114 на промисловий зразок «Автопідйомник телескопічний»відповідач-3 звернувся до позивача з претензією за № 35-37 від 11.11.2008р., в якій пропонував укласти ліцензійний договір на використання позивачем промислового зразка за патентом України № 17114.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про подання відповідачем -3 заяви, на підставі якої 12.02.2009 року Державною митною службою України (відповідачем -2) було включено промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема промислові зразки.

Об'єктом промислового зразка, відповідно до ч. 2 ст. 461 Цивільного кодексу України, можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" також встановлено, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом (ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 156 Господарського кодексу України та п. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»також встановлено, що право інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (ч. 2 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру (Державний реєстр патентів України на промислові зразки відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки") і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу.

Суб'єктами права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України, є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

Суб'єктами права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок є автор промислового зразка та інші особи, які набули прав на промисловий зразок за договором чи законом (ч. 1 ст. 463 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, на промисловий зразок є право на його використання, виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії), виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визнаються Цивільним кодексом України та іншим законом (ч. 1 ст. 426 Цивільного кодексу України).

Використанням, зокрема, промислового зразка у сфері господарювання є, в тому числі виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону (ч. 3 ст. 156 Господарського кодексу України).

Пунктом 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлено, що використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

В той же час, відповідно до ст. 461 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону є новим. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки.

Судом також враховано, що відповідно до ст. 18 закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, на підставі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом не лише своїх порушених або оспорюваних прав, а і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Під поняттям «охоронюваний законом інтерес», відповідно до рішення Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р., необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в тому, що на думку позивача спірний патент України № 17114 не є новим та не відповідає умовам надання правової охорони, а позивач має намір щодо використання виробів, які містять усю сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 17114.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-2" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідач-1), Державної митної служби України (відповідач-2), Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" (відповідач-3) про визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок № 17114 «Автопідйомник телескопічний»від 11.08.2008 року; зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання недійсним повністю патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний"; зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) вилучити відомості про реєстрацію патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" з державного реєстру патентів на промислові зразки України; зобов'язати Державну митну службу України виключити промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114, який належить відповідачу-3, не є новим, не відповідає умовам патентоспроможності та не відповідає умові надання правової охорони.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно встановити: чи являвся промисловий зразок за патентом України № 17114 на момент подачі відповідачем-3 заявки на отримання даного патенту патентоспроможним за критерієм «новизна».

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 39/77, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення суттєвих ознак промислового зразка необхідні спеціальні знання, судом відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначено судову експертизу, судовому експерту Мещеряковій Наталії Миколаївні (04071, вул. Костянтинівська, 32, офіс 9).

На вирішення експерта було поставлене наступне питання:

- чи наявні в матеріалах справи відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний", що охороняється патентом України № 17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме: до 04.04.2008 року?

У дослідницькій частині Висновку № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р., експертом, зокрема, зазначено, що відповідно до копії матеріалів заявки №200800684 від 04.04.2008 (а.с. 66-70, том І, справи № 39/77):

"Автопідйомник (рис. 1) містить платформу 1, встановлену на опорному пристрої 2, оснащеному чотирма висувними опорами 3. На опорному пристрої 2 закріплена підйомно-поворотна основа, яка складається з підйомної рами 4 та поворотної рами 5, закріпленої з можливістю повороту навкруг горизонтальної осі та підйому на необхідний кут комплекту колін (або стріли) 6 з люлькою 7. Люлька приєднана до стріли через ізолятори 8. Стріла 6 підтримується стійкою 9. Управління робочими органами автопідйомника здійснюється трьома пультами: пультом 10 управління висувними опорами 3, пультом 11 управління стрілою 6 та пультом 12 управління рухом комплекту колін. Підйомно-поворотна основа управляється приводом повороту (редуктором з гідродвигуном) 13, а підйомна 4 та поворотна 5 рами взаємодіють через редуктор підйому 14. Автопідйомник оснащений також сидінням для оператора 15.

Дизайнерське оформлення зовнішнього вигляду основних конструктивних вузлів автопідйомника обумовлене принципами додержання раціональності форми, максимальної зручності при експлуатації та безпеки обслуговування. Слід зазначити, що на формі та розмірах деяких конструктивних елементів, які візуалізуються при спогляданні виробу, але не є його суттєвими ознаками, в даному описі увага не акцентується.

Довжина автопідйомника (фактично це є довжина стріли з люлькою) в транспортному положенні (зобр. 1.1) перебуває у співвідношенні близько 3,3 до його висоти та ширини. Стріла являє собою комплект з трьох колін, з'єднаних між собою телескопічно. На зобр. 1.1 показана стріла в транспортному (згорнутому) положенні, на зобр.1.8 - з розкритим комплектом колін. Всі коліна стріли майже однакової довжини. Стріла закріплена на підйомній рамі (поз. 4 на рис. 1, зобр. 1.1, 1.3) підйомно-поворотної основи та спирається на стійку (поз. 9 на рис. 1, зобр. 1.1), на якій закріплені елементи комунікації та управління робочими органами. Висота стійки майже в 2,5 рази менша висоти автопідйомника. (Опис підйомно-поворотної основи наведений нижче).

Стріла закінчується люлькою (поз. 7 на рис. 1), що має опорну прямокутну площадку, по периметру якої встановлені вертикально спрямовані стінки, виконані з окремих металевих стійок (зобр. 1.1, 1.2, 1.5). В кожному кутку нижньої частини опорної площадки розміщені ізолятори (поз. 8 на рис. 1, зобр. 1.1, 1.2), які, в свою чергу, встановлені на прямокутній рамі. Довжина опорної площадки приблизно вдвічі перевищує її ширину і майже в 1,45 разів перевищує довжину прямокутної рами.

До опорної площадки зліва та справа прикріплені драбинки (трапи) для заходження в люльку обслуговуючого персоналу. На задній вертикальній стінці люльки закріплений пульт управління (поз. 12 на рис. 1, зобр. 1.1), за допомогою якого здійснюється управління рухом комплекту колін.

Варіанти представленого виробу відрізняється лише відмінностями в конструктивній побудові вертикально спрямованих стінок люльки, які в першому варіанті виконані з телескопічних стійок (див. зобр. 1.9, 1.10 та зобр. 1.2, 1.5), а в другому - із суцільних стійок (зобр. 2.1).

Передня та задня стінки люльки, представленої на зобр. 1.9, змонтовані з трьох однакових за висотою телескопічних стійок, які у верхній та середній частині з'єднані поперечними планками. Середня стійка позиційована на середині опорної площадки люльки, крайні стійки одночасно є крайніми сторонами бокових стінок люльки. Висота стійок майже однакова з довжиною передньої та задньої стінок люльки. Між стійками, що є крайніми сторонами бокових стінок люльки, розміщені дві менші стійки, які сягають рівня поперечної планки. Менші стійки віддалені від крайніх стійок на відстань, що становить близько 1/6 довжини бокових стінок. Всі стійки мають прямокутний переріз. На зображенні 1.10 представлена описана люлька зі складеними телескопічними стійками. При такій її конфігурації висота стінок зменшується приблизно в 1,7 рази.

Стінки другого варіанту люльки (зобр. 2.1) змонтовані зі стійок однакової висоти, які мають круглий переріз. Передня та задня стінки утворені з трьох стійок, бокові стінки - з двох. У верхній частині ці стійки об'єднані елементом круглого перерізу, який при спогляданні зверху має форму прямокутника, кути якого закруглені. Приблизно на середині своєї висоти стійки також об'єднані елементом круглого перерізу, що простягається від однієї крайньої сторони бокових стінок до другої, розташованої протилежно. Стінки люльки віддалені від країв опорної площадки, на якій вони встановлені, на відстань, що становить близько 1/15 довжини площадки.

Опорний пристрій автопідйомника (поз. 2 на рис. 1, зобр. 1.1, 1.6) має складну геометричну форму, домінуючим елементом якої є прямокутна опорна рама (зобр. 1.1), що спирається на чотири висувні опори (поз. 3 на рис. 1). Опорна рама зварена зі стальних гнутих профілів, що мають форму швелеру, при цьому висота швелеру майже вдвічі більша за ширину його полиць. Довжина опорної рами приблизно в 2,5 рази перевищує ширину. Висувні опори спрямовані під кутом близько 60° відносно горизонтальної поверхні. У перерізі вони мають коробчасту форму. На одній з бокових сторін опорної рами розташована вертикально спрямована стійка (поз. 9 на рис. 1, зобр. 1.6), яка у перерізі має коробчасту форму. До верхньої частини стійки прилягає горизонтально орієнтована деталь з піднятими кінцями. Висота стійки приблизно в 2,2 рази менша за довжину опорної рами. На стійці закріплений пульт управління висувними опорами (поз. 10 на рис. 1, він візуалізується також на зобр. 1.4 та 1.1). На опорній рамі, на відстані близько 2/3 її довжини (при відліку від вертикальної стійки), закріплений кільцеподібний опорно-поворотний пристрій, призначений для встановлення на ньому з можливістю повороту підйомно-поворотної основи. Його діаметр приблизно в 1,3 рази перевищує ширину опорної рами. По периметру опорно-поворотного пристрою виконані технологічні отвори, рівновіддалені один відносно одного. Отвори призначені для розміщення в них кріпильних деталей при закріпленні підйомно-поворотної основи. Внутрішня поверхня опорно-поворотного пристрою має зубці, які визначають шаг повороту підйомно-поворотної основи.

Підйомно-поворотна основа представлена на зобр. 1.7 та 1.1. Вона складається з двох елементів - поворотної рами (поз. 5 на рис. 1) та встановленої на ній підйомної рами (поз. 4 на рис. 1). Підйомна рама призначена для закріплення на ній стріли.

Поворотна рама має форму складної геометричної фігури, яка при спогляданні асоціюється з формою ящика, тилові грані якого мають форму рівновеликих неправильних п'ятикутників, а бокова грань (вона одна) - форму прямокутника, у якого „вирізана" нижня частина грані. Верхня сторона тилових п'ятикутних граней орієнтована під кутом близько 15° до горизонталі (зобр. 1.1), а нижня сторона на протяжності, що становить приблизно половину довжини верхньої сторони, орієнтована в горизонтальному напрямку, після чого спрямовується вверх під кутом близько 40°. Висота лівої і правої бокових сторін кожної тилової грані співвідносяться приблизно як 4:1. Довжина бокової грані приблизно в 1,7 разів перевищує її висоту і складає близько 0,4 від довжини верхньої сторони тилових граней.

На тиловій грані поворотної рами на трубчастій штанзі закріплений пульт управління стрілою (поз. 11 на рис. 1, зобр. 1.1, 1.7, 1.4), а також сидіння для оператора (поз. 15 на рис. 1) та полиця. Поворотна рама закріплена на опорній плиті, яка має форму диску, діаметр якого сумірний з діаметром кільцеподібного опорно-поворотного пристрою, представленого на зобр. 1.6. По периметру опорної плити виконані технологічні отвори, відповідні отворам, розміщеним на опорно-поворотному пристрої. За допомогою кріпильних елементів, встановлених в отвори, опорна плита закріплюється на опорно-поворотному пристрої і повертається разом з ним.

Підйомна рама підйомно-поворотної основи (поз. 4 на рис. 1) також має форму складної геометричної фігури з двома рівновеликими тиловими гранями неправильної п'ятикутної форми, виготовленими з гнутого профілю, який у перерізі має форму, подібну до швелеру. Ці грані з'єднані двома елементами, також виготовленими з гнутого профілю - кутників. При спогляданні зверху підйомна рама має форму прямокутника, у якого довжина приблизно в 0,4 рази перевищує ширину (довжину кутників). Нижня сторона п'ятикутної грані на протяжності, що становить приблизно 0,8 довжини верхньої сторони, „зрізана" під кутом близько 8° до горизонталі, після чого вона відхиляється вверх під кутом близько 30°. Ліва та права бокові сторони п'ятикутної грані перебувають у приблизному співвідношенні 0,6. Між п'ятикутними гранями розташовані два паралельні елементи, які поділяють верхню сторону грані на три приблизно однакові частини, а у просторі між цими елементами перпендикулярно останнім розташовані ще два елементи, рівновіддалені від п'ятикутних граней. Ці елементи мають форму пластин, ширина яких майже однакова з шириною полиць кутників.

Між поворотною та підйомною рамами розміщений гідроциліндр зі штоком (зобр. 1.7), які мають форму труб, та елементи управління функціональними вузлами автопідйомника (останні візуалізуються також на зобр. 1.3, 1.4). На опорній плиті поворотної рами під "вирізаною" нижньою частиною її бокової грані розміщений привід повороту (поз. 13 на рис.1) - черв'ячний редуктор з гідродвигуном, який являє собою вузол, що складається з деталі дископодібної форми та деталі трубчатої форми".

Дослідивши опис до заявки на промисловий зразок та зображення двох варіантів промислового зразка, які внесено до Державного реєстру патентів на промислові зразки (зображення 1.1 –1.10, 2.1), експерт в межах своїх повноважень визначив у Висновку № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р. суттєві ознаки промислового зразка за патентом України на промисловий зразок № 17114 від 11.08.2008 р. (таблиця 1 висновку), які були взяті до уваги для подальшого дослідження.

Для відповіді на поставлене перед експертизою питання експертом досліджено всі матеріали справи № 39/77 на предмет відомостей та зображень промислових виробів, що протиставляються промисловому зразку, який охороняється патентом України № 17114.

В процесі вивчення матеріалів справи № 39/77 експертом виявлено та досліджено:

- зображення автогідропідйомника телескопічного (а.с. 67, том ІІ) –рисунок А.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-15 (а.с. 68, том ІІ) - рисунок В.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18 (а.с. 68, том ІІ) - рисунок С.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-22 (а.с. 68, том ІІ) - рисунок D.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18 на шасі ГАЗ-3309 (а.с. 69, том ІІ) - рисунок E.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18 на шасі ГАЗ-3307 (а.с. 69, том ІІ) - рисунок F.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18 на шасі ЗИЛ-433362 (а.с. 69, том ІІ) - рисунок G.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18 на шасі МАЗ-437041 (а.с. 69, том ІІ) - рисунок H.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18-09 на шасі ГАЗ-3309 (а.с. 88, том ІІ) - рисунок I.1 у висновку;

- зображення автогідропідйомника на шасі FAW (а.с. 90, 91, 93, 94, 95, 99, 101, том ІІ) рисунrb J.1, J.2 у висновку;

- зображення автогідропідйомника телескопічного АП-18-03 на шасі ГАЗ-3307 із заводським номером 448 (а.с.116-130, том ІІ) - рисунrb K.1 –K.14 у висновку.

В ході вирішення питання щодо того, "чи наявні в матеріалах справи відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний", що охороняється патентом України № 17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме: до 04.04.2008 року? ", експертом проводено порівняльний аналіз сукупності суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 17114 від 11.08.2008 р. та ознак, якими характеризуються протиставлені йому вироби, а саме промислові вироби зображені на рисунках I.1. (автопідйомник АП-18-09 на шасі ГАЗ-3309, а.с. 88, том II), J.1, J.2 (автопідйомник на шасі FAW, а.с. 90, 91, 93, 94, 95, 99, 101 том II) та К.1.-К.14. (автопідйомник АП-18-03 на шасі ГАЗ-3307, а.с. 116-130 том II), виявлені в матеріалах справи і, щодо яких достеменно відомо, що їх зовнішній вигляд став загальновідомим до дати подання заявки за зазначений промисловий зразок до Установи, тобто до 04.04.2008 року. Порівняння суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 17114 від 11.08.2008 р. з ознаками, промислових виробів, наведених в матеріалах справи № 39/77 наведені експертом в таблиці 2 висновку.

В ході вищезазначеного порівняння експертом встановлено, що:

- з наведеного у матеріалах справи зображення автопідйомника АП-18-09 на шасі ГАЗ-3309 (а.с. 88, том II) (рисунок I.1.) встановити факт використання всіх суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 17114 неможливо;

- з наведеного у матеріалах справи зображення автопідйомника на шасі FAW (а.с. 90, 91, 93, 94, 95, 99, 101 том II) (рисунки J.l., J.2.) встановити факт використання всіх суттєвих рк промислового зразка за патентом України № 17114 неможливо;

-у зовнішньому вигляді автопідиомника АП-18-03 на шасі ГАЗ-3307 (а.с. 116-130 том II) (рисунки К.1. - К.14.) використано всі суттєві ознаки промислового зразка (варіант 2) за тентом України № 17114.

Отже, вивчивши усі наявні в матеріалах господарської справи № 39/77 матеріали, документи та відомості, експерт дійшов наступного висновку:

"В матеріалах справи 39/77 відсутні відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 1), що охороняється патентом України № 17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, саме: до 04.04.2008 року.

Сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 2), що охороняється патентом України № 17114 від 08.2008, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме, до 04.04.2008 року".

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно з інформаційним листом ВГСУ від 21.08.2008 р. № 01-8/498 "Про атестованих судових експертів з питань, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, та науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України" додано Витяг з Реєстру атестованих судових експертів, який містить відомості щодо тих осіб, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів та можуть проводити експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності.

Як зазначено у висновку № 100/11 - НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 експертне дослідження доручено Мещеряковій Наталії Миколаївні, яка має вищу філологічну та юридичну освіту, вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності за спеціальностями (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_1 від 9 червня 2008 р., строк дії до 8 липня 2014 р.):

13.1.1. Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами;

13.4. Дослідження, пов'язані з промисловими зразками;

13.6. Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями.

Стаж експертної роботи з 2006 року.

Про кримінальну відповідальність згідно із ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експерта попереджено.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку, якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.

Експерт Мещерякова Н.М., що виконувала за ухвалою суду судову експертизу у господарській справі № 39/77 та надала Висновок № 100/11-НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 від 25.11.2011 р., відповідно до ухвали від 02.04.2012 р. додатково була викликана в судове засідання 23.04.2012 р. та надала пояснення щодо висновку судової експертизи № 100/11-НМ від 25.11.2011 р.

З огляду на наведене, суд вважає, що Висновок № 100/11 - НМ судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності за господарською справою № 39/77 складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін та судового експерта, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" передбачено, що правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Згідно ч. 1 ст. 461 Цивільного кодексу України, промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень (п. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

У пункті 8.1.4.1 Правил складання і подання заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002р. № 110, закріплено, що суть промислового зразка характеризується сукупністю відображених на зображеннях його суттєвих ознак, які визначають зовнішній вигляд виробу з його естетичними та/або ергономічними особливостями. Ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака. Для розкриття суті промислового зразка описується сукупність його суттєвих ознак, відображених на зображеннях, з посиланням на них (а також на креслення загального вигляду, ергономічну схему, карту, якщо вони є в матеріалах заявки).

Як вбачається з матеріалів справи, датою подання заявки на видачу патенту є 04.04.2008 р., отже відповідність заявленого відповідачем-3 на реєстрацію промислового зразка «Автопідйомник телескопічний»умовам патентоспроможності за критерієм «новизна», коли сукупність суттєвих ознак вказаного промислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки, повинна була визначатися відповідачем-1 станом на дату подання заявки.

Як встановлено судом, в матеріалах справи № 39/77 відсутні відомості, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 1), що охороняється патентом України №17114, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме: до 04.04.2008 року.

В той же час, в матеріалах справи наявні докази того, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка "Автопідйомник телескопічний" (варіант 2), що охороняється патентом України № 17114 від 11.08.2008, стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, а саме до 04.04.2008 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірний промисловий зразок, що охороняється патентом України № 17114 (віріант 1), відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна", як передбачено ч. 1 ст. 461 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", оскільки він був новим на дату подання заявки.

Суд також дійшов висновку, що спірний промисловий зразок, що охороняється патентом України № 17114 (віріант 2), не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна", як передбачено ч. 1 ст. 461 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", оскільки він не був новим на дату подання заявки.

Права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписом абзацу 6 п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 23.12.1993р. № 3770-ХІІ встановлено, що патент України може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Законом України «Про охорону прав на промислові зразки», у разі невідповідності промислового зразка умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Відповідно до п.п. "а" п. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", захист прав на промисловий зразок здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Статтею 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначені способи захисту прав на промислові зразки.

Відповідно до п. 2 ст. 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації.

Таким чином, на підставі вивчених матеріалів справи, результатів експертизи, пояснень сторін та судового експерта, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним повністю патенту України № 17114 від 11.04.2008р. на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" на підставі невідповідності зареєстрованого промислового зразка умовам патентоспроможності є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в частині варіанту 2 зазначеного промислового зразка.

Суд погоджується з твердженням відповідача-2 про те, що під час проведення експертизи заявки на промисловий зразок заявлений об'єкт не перевіряється на відповідність такій умові патентоспроможності як "новизна", оскільки:

- відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", під час проведення експертизи встановлюється дата подання заявки на підставі ст. 12 Закону; визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів, зазначених у п. 2 ст. 5 Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам ст. 11 Закону та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам;

- пунктом 4.1. ст. 4 Правил розгляду заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2002р. № 198, також передбачено, що після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки проводиться формальна експертиза заявки під час якої: визначається належність об'єкта, що заявляється, до об'єктів, яким надається правова охорона; перевіряється правильність оформлення документів заявки відповідно до розділу 3 Правил складання та подання заявки на промисловий зразок затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002р. № 110, та відповідність матеріалів заявки вимогам ст. 11 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки"; проводиться класифікація об'єкта, що заявляється, відповідно до МКПЗ; перевіряється єдність промислового зразка;

- згідно п.1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Судом враховано, що представником відповідача-3 в судовому засіданні 30.01.2012 р. були подані письмові пояснення, в яких, в т.ч., було вказано на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду. Наведені пояснення суд розцінює у якості заяви сторони у спорі про застосування строків позовної давності, зробленої до винесення судом рішення. Втім, розглянувши спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позивачем не було пропущено строки позовної давності.

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 ЦК України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зібрані у справі докази свідчать, що заявка на реєстрацію патенту на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" у двох варіантах № s 200800684 була подана 04.04.2008 р., а публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 15 від 11.08.2008 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Фактично позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок № 17114 - 01.01.2011 року, що підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства суду, а отже в межах строку позовної давності. Натомість згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, лише сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання недійсним повністю патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" та про зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Державної служби інтелектуальної власності України) вилучити відомості про реєстрацію патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" з державного реєстру патентів на промислові зразки України.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені (п. 3 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (п. 4 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Згідно п. 1.2. ст. 1 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001р. № 290, Державний реєстр патентів України на промислові зразки - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на промислові зразки, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Пунктом 2.2. ст. 2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001р. № 290 встановлено, що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Підставою для внесення відомостей до реєстру, відповідно до п. 2.3. ст. 2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001р. № 290, зокрема є рішення судових органів.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 (зі змінами і доповненнями), постановлено, зокрема, утворити Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Відповідно до Свідоцтва (серія А01 № 378097 від 21.02.2011 р.) про державну реєстрацію юридичної особи підтверджується здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України (відповідач-4).

Відповідно до п. 3 "Положення про Державну службу інтелектуальної власності", затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 436/2011 до основних завдань Державної служби віднесено реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Державна служба інтелектуальної власності відповідно до п. 4 положення про неї, зокрема, організує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти на об'єкти права інтелектуальної власності, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності, видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

За таких обставин підлягають задоволенню частково позовні вимоги про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання недійсним патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" в частині варіанту 2. Також, підлягають задоволенню частково позовні вимоги про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України вилучити відомості про реєстрацію патенту № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" з державного реєстру патентів на промислові зразки України в частині варіанту 2.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

Зібрані у справі докази, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЄ №962798), свідчить про припинення юридичної особи Державного департаменту інтелектуальної власності.

За таких обставин, провадження у справі № 39/77 в частині позовних вимог до Державного департаменту інтелектуальної власності підлягає припиненню відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач також звернувся з позовом про зобов'язання Державної митної служби України (відповідач-2) виключити промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Серед основних завдань, які виконують митні органи, реалізуючи митну політику України, приписами частини 2 статті 11 Митного кодексу України визначено сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 256 Митного кодексу України особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності та яка має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені її права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності на підставі заяв власників майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.

Порядок реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про зареєстровані у митному реєстрі об'єкти права інтелектуальної власності надсилається всім митним органам України.

Після реєстрації у митному реєстрі об'єкта права інтелектуальної власності на підставі даних такого реєстру митні органи вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів, що можуть містити охоронювані законодавством України об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру (частини 1-6 ст. 256 Митного кодексу України).

Порядок реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі визначається Порядком реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 № 622 (далі - Порядок).

Згідно з п. 5 наведеного Порядку, для включення об'єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру правовласник або його представник подає до Держмитслужби заяву про сприяння захисту майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності та додані до неї матеріали, перелік яких наведено в пункті 5 Порядку.

На підставі поданої Державним підприємством Мелітопольський завод «Гідромаш»заяви, промисловий зразок «Автопідйомник телескопічний», що охороняється патентом України на промислові зразки № 17114, включено до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності 12.02.2009 за № 121, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Державної митної служби України про включення об'єкту права інтелектуальної власності до митного реєстру.

На підставі пункту 11 Порядку термін реєстрації зазначеного промислового зразка продовжено до 12.08.2012 р.

Пунктом 10 Порядку визначається вичерпний перелік випадків, за наявності яких Держмитслужба може виключити об'єкти права інтелектуальної власності з митного реєстру. Зокрема, об'єкт права інтелектуальної власності виключається Держмитслужбою з митного реєстру за рішенням суду.

Як вище зазначено, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним повністю патенту України № 17114 від 11.04.2008 р. на промисловий зразок «Автопідйомник телескопічний»на підставі невідповідності зареєстрованого промислового зразка умовам патентоспроможності є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в частині варіанту 2 зазначеного промислового зразка.

Таким чином, враховуючи наведене, наявні підстави для виключення Державною митною службою України (відповідач-2) в частині варіанту 2 промислового зразку "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності. А отже, позовні вимоги позивача про зобов'язання Державної митної служби України виключити промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в частині варіанту 2 зазначеного промислового зразка.

Станом на час зверенння позивача з позовом до суду діяла редакція ст. 44 ГПК України, згідно якої до складу судових витрат були віднесені державне мито, суми що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у справі № 39/77 було зобов'язано позивача провести попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого експертом рахунку.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи в загальній сумі 15019,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 445 від 09.09.2011 р.

За змістом статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки згідно з п. 8 ст. 14 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлено, що за заявкою на промисловий зразок проводиться формальна експертиза, суд приходить до висновку, що на відповідача-4 не можуть бути покладені судові витрати.

Крім того, відповідач-2 включив до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України на промислові зразки № 17114 на підставі поданої відповідачем-3 заяви, станом на дату включення промислового зразку "Автопідйомник телескопічний" до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності патент України на промислові зразки № 17114 був дійсним. Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача-2 також не можуть бути покладені судові витрати.

За таких обставин, на позивача та відповідача-3 покладаються в рівних частинах витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 15019,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 4-6, 22, 24, 31, 32, 33, 34, 41, 43, 44, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позовних вимог позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним в частині варіанту 2 патент України № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний", який видано Державному підприємству Мелітопольський завод "Гідромаш" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.191; ідентифікаційний код 00240106).

4. Зобов'язати Державну служби інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 45; ідентифікаційний код 37552556) внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі щодо визнання недійсним в частині варіанту 2 патенту України № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний", який видано Державному підприємству Мелітопольський завод "Гідромаш" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.191; ідентифікаційний код 00240106).

5. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 45; ідентифікаційний код 37552556) повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання недійсним в частині варіанту 2 патенту України № 17114 від 11.08.2008 року на промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний", який видано Державному підприємству Мелітопольський завод "Гідромаш" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.191; ідентифікаційний код 00240106).

6. Зобов'язати Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, ідентифікаційний код 00033005) виключити в частині варіанту 2 промисловий зразок "Автопідйомник телескопічний" за патентом України № 17114 від 11.08.2008 з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

7. Стягнути з Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.191; ідентифікаційний код 00240106) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 7509,60 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'ять гривень 60 коп.) витрат на проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

8. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

9. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Нечай О.В.

Капцова Т.П.

Дата підписання повного рішення: 27.04.2012 р.