Постанова

від 17.04.2012 по справі 14-18-01/1838

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 № 14-18-01/1838

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Дзюбка П.О.

за участю секретаря Карпюк С.О.,

представників:

від заявника - ОСОБА_2 (дов. від 13.04.2012),

від боржника - ОСОБА_3 (дов. від 27.10.2011), Білик О.А. - ліквідатор,

від ТОВ "АгроНіка" - ОСОБА_5 (дов. від 15.01.2007),

ОСОБА_6 (дов. від 15.01.2007),

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" (Товариство)

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012

у справі № 14-18-01/1838 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою Української аграрної біржі

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012 (в редакції ухвали про виправлення описки від 31.01.2012) у справі № 14-18-01/1838 видано наказ на виконання ухвали суду від 26.02.2007 (абзаци третій і четвертий резолютивної частини) у цій справі. Встановлено, що виданий наказ підлягає виконанню лише в частині наступного майна: посівний ячмінь, незавершене будівництво по рослинництву та 10 голів великої рогатої худоби - всього майна на суму 391354 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012, відмовити в задоволенні заяви ВСК ім. Шевченка про видачу наказу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 у справі № 14-18-01/1838 клопотання боржника-банкрута у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Білика О.А., від 17.02.2012 задоволено повністю. Змінено спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (з виправленою ухвалою суду від 31.01.2012 опискою) у справі №14-18-01/1838 із повернення майна (зокрема, посівного ячменю на суму 17000,00 грн., незавершеного виробництва по рослинництву на суму 343389,00 грн., десяти голів великої рогатої худоби на суму 30965,00 грн.) на стягнення його вартості грошима та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка суму 391354,00 грн. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" від 16.02.2012 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 09-08.3/3490 від 27.03.2012), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012, відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ВСК ім. Шевченка про зміну виконання рішення, задовольнити заяву ТОВ "АгроНіка" про виправлення помилки в наказі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, внести виправлення до наказу господарського суду Черкаської області від 30.01.2012, а саме у графі "Строк пред'явлення наказу до виконання по" замість "31.01.2013" вказати "26.02.2008", визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Черкаської області від 30.01.2012 у справі № 14-18-01/1838.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 визнано недійсним договір оренди майна від 01.06.2006 №1/2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" і спілкою співвласників КСП ім. Шевченка, вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" і передано боржнику майно на загальну суму 1148525 грн. (в тому числі: незавершене будівництво, пасіка, посівний ячмінь, незавершене виробництво по рослинництву та 10 голів великої рогатої худоби - на суму 434899 грн. - спірне майно).

На виконання зазначеної ухвали від 26.02.2007 ТОВ "АгроНіка" та ліквідатор боржника підписали акт від 31.07.2007 за яким ліквідатор прийняв від Товариства майно згідно переліку на загальну суму 757171,00 грн. за виключенням спірного майна на суму 434899 грн.

20.12.2011 ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Білик О.А. звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу наказу на примусове виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 у даній справі. Будь-яких обґрунтувань щодо необхідності видачі виконавчого документа на виконання зазначеного судового рішення ліквідатором у заяві не наведено. До заяви було додано копію ухвали від 26.02.2007.

У письмових поясненнях від 25.01.2012 ліквідатор зазначив, що підставою для видачі наказу на примусове виконання судового рішення є обставини часткового невиконання Товариством "АгроНіка" ухвали від 26.02.2007, а саме в частині неповернення боржнику спірного майна на суму 391354,00 грн., а саме: посівний ячмінь на суму 17000,00 грн., незавершене виробництво по рослинництву на суму 343389,00 грн., велика рогата худоба в кількості 10 голів на суму 30965,00 грн.

Задовольняючи заяву ліквідатора, суд першої інстанції послався на те, що ухвала від 26.02.2007 виконана Товариством частково, а строк протягом якого видається наказ на примусове виконання судового рішення після набрання останнім законної сили не обумовлений чинним законодавством. Також суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для подання ліквідатором заяви про відновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, оскільки такий виконавчий документ не видавався та, відповідно, відлік строку, протягом якого можливе пред'явлення його до виконання не розпочався.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника та видачу наказу на примусове виконання ухвали від 26.02.2007.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що зроблений із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Спеціальним законодавствам про примусове виконання судових рішень, а саме ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Аналогічні норми також були і у редакції Закону України "Про виконавче провадження" станом на день прийняття ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 20.02.2007) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Тобто, спеціальним законодавством визначено, що ухвали господарського суду є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені до Державної виконавчої служби на примусове виконання.

Крім того, статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 20.02.2007) установлено, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

2) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

3) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

4) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ухвали господарських судів є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені стягувачем до примусового виконання протягом одного року, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для видачі наказу господарським судом на примусове виконання такого судового рішення як ухвала господарського суду.

Слід також зазначити, що видача наказу, як самостійного виконавчого документа з метою примусового виконання ухвали господарського суду може призвести до подвійного виконання ухваленого судового рішення, що є неприпустимим.

За таких обставин, колегія суддів відзначає про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про видачу наказу на примусове виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007.

Щодо строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання слід зазначити таке.

Відповідно до статей 22, 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, єдиною підставою для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом строк, для пред'явлення якого пропущено, є судове рішення про задоволення заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення ухвали до виконання.

Ліквідатор заяву про відновлення пропущеного строку відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" до суду першої інстанції не подавав, що в свою чергу унеможливлює розгляд обставин та причин пропуску строку пред'явлення ухвали від 26.02.2007 до примусового виконання.

Також, слід зазначити, що 16.09.2011 ухвала від 26.02.2007 у даній справі була подана ліквідатором до відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції Черкаської області на примусове виконання та постановою державного виконавця від 19.09.2011 відмовлено в прийнятті до провадження у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, помилковими є доводи суду першої інстанції про те, що ухвала від 26.02.2007 не містить всіх реквізитів виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а отже не є виконавчим документом, оскільки такі обставини можуть бути предметом окремого розгляду господарського суду та усунені шляхом прийняття додаткової ухвали відповідно до ст. 88 ГПК України.

А за таких обставин, апеляційна колегія вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог матеріального та процесуального права зроблено помилковий висновок про необхідність видачі наказу на примусове виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 у даній справі, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала від 26.01.2012 (в редакції ухвали від 31.01.2012) підлягає скасуванню.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання ухвал Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 видано наказ від 30.01.2012 у справі № 14-18-01/1838.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Враховуючи, що ухвала від 26.01.2012, на підставі якої було видано наказ від 30.01.2012, підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне визнати зазначений наказ Господарського суду Черкаської області у даній справі таким, що не підлягає виконанню, усунувши таким чином, порушення місцевим господарським судом вимоги процесуального законодавства.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 17.02.2012 ліквідатор боржника звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу виконання ухвал Господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012, у якій просив змінити спосіб виконання вказаних судових рішень шляхом стягнення з ТОВ "АгроНіка" на користь боржника вартості майна на загальну суму 391354,00 грн.

Заява мотивована тим, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012, виданого на примусове виконання ухвали від 26.02.2007 на підставі ухвали від 26.01.2012, державним виконавцем не виявлено майна, яке підлягає до передачі Виробничому сільськогосподарському кооперативу ім. Шевченка.

Суд першої інстанції, розглянувши подану заяву, ухвалив змінити спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (з виправленою ухвалою суду від 31.01.2012 опискою) у даній справі із повернення майна (зокрема, посівного ячменю на суму 17000,00 грн., незавершеного виробництва по рослинництву на суму 343389,00 грн., десяти голів великої рогатої худоби на суму 30965,00 грн.) на стягнення його вартості грошима.

Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 у справі № 14-18-01/1838 про зміну способу виконання ухвал від 26.02.2007 та від 26.01.2012 також підлягає скасуванню, оскільки прийнята місцевим господарським судом на підставі незаконної ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що оскаржувані ухвали від 26.01.2012 та від 15.03.2012 підлягають скасуванню, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати, які понесені Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" у зв'язку із зверненням до апеляційного господарського суду на боржника - Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.01.2012 у справі

№ 14-18-01/1838 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 у справі

№ 14-18-01/1838 скасувати.

4. Визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012 у справі

№ 14-18-01/1838 таким, що не підлягає виконанню.

5. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка (вул. Шевченка, буд. 21, с. Баландине, Кам'янський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 03793231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" (вул. Червоноармійська, буд.37, кв.2, м. Кам'янка, Черкаська область, 20800, ідентифікаційний код 336639922) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 14-18-01/1838 повернути Господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Разіна Т.І.

Дзюбко П.О.