Постанова

від 18.04.2012 по справі 9/380

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 9/380

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 22/02/01 від 22.02.2012р.;

ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 22/02/02 від 22.02.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 05 від 03.01.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»

на рішення господарського суду м. Києва

від 05.01.2012р. (дата підписання - 12.01.2012р.)

у справі № 9/380 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан»

про стягнення боргу 71 744,00 грн.

встановив:

У листопаді 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Модекс» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан» про стягнення 71 744,00 грн. як набутих відповідачем без установлених законом підстав.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що на підставі усної домовленості у 2011р. з відповідачем виникли відносини з поставки цукру-піску на умовах попередньої оплати вартості цього товару позивачем. Так, 17.06.2011р. ТОВ «Волтан» (постачальник) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Модекс» (покупець) рахунок-фактуру №СФ-0067 на суму 5 520,00 грн. для здійснення передоплати замовлених покупцем 600 кг цукру-піску. Того ж дня, 17.06.2011р., ТОВ «Модекс» помилково перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Волтан» більшу суму, ніж передбачено домовленістю сторін, у розмірі 77 264,00 грн.

Відтак, зазначав позивач, кошти у розмірі 71 744,00 грн. були отримані відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №9/380.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог і у цьому зв'язку зазначив, що підставою для попередньої оплати грошових коштів у розмірі 77 264,00 грн. був рахунок-фактура №СФ-0067 від 17.06.2011р., виставлений позивачу на передоплату 8 398,00 кг цукру, загальною вартістю 77 264,00 грн. За поясненнями відповідача, покупець прийняв тільки 600 кг цукру-піску, у зв'язку з чим решта замовленого ним товару у кількості 7 798,00 кг була зарезервована постачальником та збережена на його складі.

У підтвердження своїх заперечень, відповідач надав господарському суду копію рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. (а.с.52) на передоплату цукру-піску у кількості 8 398,00 кг вартістю 77 264,00 грн., а також копію наказу №02/02 від 22.06.2011р. «Про резервування товару» (а.с.55) та копію листа №301 від 30.08.2011р. на ім'я керівника ТОВ «Модекс» з проханням отримати зарезервований товар у кількості 7 798,00 кг, який знаходиться на відповідальному зберіганні на складах ТОВ «Волтан» (а.с.57).

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.01.2012р. у справі №9/380 (суддя - Бондаренко Г.П.) у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю заявлених позовних вимог. За оцінкою господарського суду, між сторонами був укладений договір поставки у спрощеній формі саме на підставі рахунку-фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 77 264,00 грн., а тому сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 71 744,00 грн. не можуть вважатися помилково перерахованими на користь відповідача. До того ж, на думку місцевого господарського суду, для повернення помилково сплачених коштів у розмірі 71 744,00 грн. позивач мав до порушення провадження у справі направити відповідачу вимогу про повернення цієї суми, а докази її направлення - надати суду. У зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із вимогою повернути сплачені кошти, строк виконання їх повернення цих коштів не настав, а тому, вказав місцевий господарський суд, позивач не довів заявлені ним вимоги.

Не погоджуючись із висновками та мотивами судового рішення, позивач у січні 2012р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Утім, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу повернуто на підставі п.1 ч.1 ст.97 ГПК України.

Усунувши недоліки, визначені в ухвалі апеляційного господарського суду від 30.01.2012р., позивач у лютому 2012р. вдруге звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги до задовольнити у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені місцевим господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню,

Зокрема, апелянт зауважив, що суд першої інстанції дав невірну правову оцінку поданим позивачем документам на підтвердження заявлених вимог та безпідставно не приєднав до матеріалів справи докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути помилково сплачені кошти у розмірі 71 744,00 грн., оригінали яких були оглянуті у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Разом із апеляційною скаргою, позивач подав заяву про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, мотивуючи своє клопотання необхідністю усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012р. №9/380 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Модекс» відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 19.03.2012р.

У порядку ст.77 ГПК України у судовому засіданні від 19.03.2012р. оголошувалась перерва до 18.04.2012р.

17.04.2012р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, а оскаржене судове рішення залишити без змін, як таке, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.

Представники позивача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а судове рішення у даній справі залишити без змін та скасування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як випливає з матеріалів справи, доводи та заперечення сторін засновані на копіях двох рахунків-фактур з одним і тим самим номером та датою виготовлення - №СФ-0067 від 17.06.2011р., хоча й різних за змістом.

Як стверджував позивач, він помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 77 264,00 грн. на підставі отриманого від відповідача рахунку-фактури на оплату вартості 5 520,00 грн. за поставку на умовах передоплати цукру піску у кількості 600 кг (а.с.8), тоді як відповідач посилався у своїх запереченнях на рахунок - фактуру про оплату позивачем вартості 8 396,00 кг цукру-піску на суму 77 264,00 грн.

Місцевий господарський суд, оцінивши у сукупності наданий відповідачем рахунок-фактуру №СФ-0067 від 17.06.2011р. на передоплату 8 396,00 кг цукру на загальну суму 77 264,00 грн. та платіжне доручення №125 від 17.06.2011р., на підставі якого позивач у безготівковому порядку перерахував на користь відповідача 77 264,00 грн. з посиланням на рахунок-фактуру з №СФ-0067 від 17.06.2011р., встановив, що сторони досягли згоди про поставку 8 396,00 кг цукру загальною вартістю 77 264,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитися з таких міркувань.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За загальним правилом, якщо для укладення договору не потрібне нотаріальне посвідчення чи державна реєстрація, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції ( ч.1 ст.640 ЦК України).

За змістом ст.ст. 641-642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивач, на відміну від відповідача, не зміг надати оригінал рахунку -фактури №СФ-0067 від 17.06.2011р. на суму 5 520,00 грн. на поставку цукру-піску у кількості 600 кг, у зв'язку з чим його доводи про помилковість перерахування коштів на суму 77 264,00 грн. судовою колегією оцінюються критично.

Разом з тим, сплатою позивачем грошової суми, вказаної у рахунку-фактурі продавця №СФ-0067 від 17.06.2011р. на передоплату 8 396,00 кг цукру на загальну суму 77 264,00 грн., на думку судової колегії, підтверджується досягнення сторонами згоди про разову купівлю-продаж на умовах передоплати цукру-піску у кількості 8 396,00 кг на загальну суму 77 264,00 грн.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір купівлі продажу є консенсуальним, відплатним, двостороннім та синалагматичним (зустрічним), оскільки за визначенням ст.655 ЦК України, покупець не повинен виконувати свої зобов'язання по оплаті товару до виконання продавцем своїх зобов'язань по передачі товару.

У разі укладення договору купівлі-продажу на умовах передоплати, суб'єктом зустрічного виконання стає продавець, який може не виконувати обов'язок з передачі товару до отримання від покупця обумовленої суми передоплати.

Так в силу ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За правилами ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З оцінки наявних у справі документів, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортна накладна та довіреність - а.с.12, 53) , випливає, що відповідачем вчинені дії по передачі у власність покупцю цукру -піску у кількості лише 600 кг цукру-піску за ціною 7,67 грн. (без ПДВ) за 1 кг, загальною вартістю 5 520,00 грн.

Зі змісту товарно-транспортної накладної від 21.06.2011р. також вбачається, що вантажовідправником цукру-піску був продавець, вантажоодержувачем - покупець - ТОВ «Модекс».

Вказана обставина дає підстави для висновку, що з ділової практики, яка склалася між сторонами, доставка попередньо оплаченого товару мала здійснюватися силами (транспортом) продавця.

В силу ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Продавець не виконав умов досягнутих домовленостей про поставку товару в обсязі здійсненої покупцем оплати на суму 77 264,00 грн., а його доводи, засновані на поданих суду наказі № 02/02 від 22.06.2011р. (а.с.55) та складській довідці №426 від 13.12.2011р. (а.с.59) з приводу резервування та збереження оплаченого покупцем товару на складі постачальника до отримання вказівок покупця є неспроможними і не можуть бути враховані в якості доказів належного виконання постачальником зобов'язань з поставки попередньо оплаченого товару, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Зі змісту ч.2 ст.693 у поєднанні із ч.2 ст.538 ЦК України випливає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, у зустрічному зобов'язанні не передав товар, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не заперечує тієї обставини, що листами 19 та 20 липня 2011р., 4 серпня та 12 вересня 2011р. покупець повідомляв продавця про відмову від поставки решти оплаченого цукру піску у кількості 7 798 кг і просив повернути йому надлишок грошових сум.

Утім, доказів передачі попередньо оплаченого товару у кількості 7 798,00 кг покупцеві відповідач не надав, коштів, сплачених покупцем за непереданий товар при доведенні до відома продавця волі покупця - не повернув, а отже у позивача виникло право у примусову порядку вимагати від відповідача, як продавця, повернення суми попередньої оплати на підставі спеціальної норми - ч.2 ст.693 ЦК України.

Між тим, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд невірно застосував положення ст.693 ЦК України у даному спорі і ухилився від застосування законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 19.10.2011р. у справі №5019/749/11, у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, то відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст.83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Помилкове обґрунтування позивачем своїх вимог іншими нормами законодавства, ніж тими, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, - не може бути підставою для відмови у позові при наявності факту порушення відповідачем прав позивача. У даному випадку суду необхідно самостійно визначитися щодо законодавства, яке регулює спірні відносини і підлягає застосуванню.

Крім того, із доводами судового рішення в частині тверджень про передчасність звернення ТОВ «Модекс» до господарського суду з позовом про повернення грошових коштів у розмірі 71 744,00 грн. з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про їх повернення у порядку досудового врегулювання спору, не можна погодитися ще й з тих мотивів, що висновок суду першої інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 28.11.2011р. № 3-127гс11.

Верховний Суд України зазначив, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), на думку Верховного Суду України, фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційного оскарження є обгрунтованими, а рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинами справи та неправильним застосуванням матеріального права, що регулює спірні правовідносини, із прийняттям нового судового акту про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» на рішення господарського суду м. Києва від 05.01.2012р. у справі №9/380 задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.01.2012р. у справі №9/380.

3. Прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан» (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4. код ЄДРПОУ 22967567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44, код ЄДРПОУ 14305281) 71 744,00 боргу.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан» (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4. код ЄДРПОУ 22967567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44, код ЄДРПОУ 14305281) 1 434,88 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтан» (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4. код ЄДРПОУ 22967567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модекс» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44, код ЄДРПОУ 14305281) 804,75 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

6. Матеріали справи №9/380 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Рудченко С.Г.

Поляк О.І.