Постанова

від 25.04.2012 по справі 11/412

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012р. справа № 11/412

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівПриходько І.В. , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довір. б/н від 03.01.2012р. від відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Синтез" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. по справі№ 11/412 (Соболєва С.М.) за позовомприватного підприємства "Хімпостачальник" м. Сєверодонецьк Луганської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С интез" м. Донецьк простягнення 295588,77грн.

Господарський суд Донецької області (суддя Соболєва С.М.) рішенням від 12.03.2012р. частково задовольнив позовні вимоги приватного підприємства «Хімпостачальник»м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі -ПП «Хімпостачальник») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Синтез" м. Донецьк (далі - ТОВ "Еко-Синтез") основний борг в сумі 214002,30грн., три процента річних в сумі 2533,91грн., пеню в сумі 13091,86грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4592,56грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. у справі № 11/412 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з"ясування судом обставин справи, що мають значення для справи.

Позивач рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. у справі № 11/412 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач свого представника у судове засідання 25.04.2012р. не направив, але 23.04.2012р. надав через канцелярію апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням його представника у інше місто.

Апеляційна інстанція заяву відповідача про відкладення розгляду справи не задовольнила, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ПП «Хімпостачальник»звернулось до ТОВ «Еко-Синтез» про стягнення 295588,77грн., з яких: основний борг в сумі 289002,30грн., пеня в сумі 5518,39грн. та три процента річних в сумі 1068,08грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати поставленої продукції за договором № 203 від 23.09.2011р.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останньою заявою від 11.03.2012р. просив суд стягнути з відповідача 231236,83грн., з яких: основний борг в сумі 214002,30грн., пеня в сумі 13112,61грн., інфляційні витрати в сумі 1584,00грн. та три процента річних в сумі 2537,92грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті, окрім заявленої суми інфляційних витрат, оскільки в позовній заяві від 07.12.2011р. цієї вимоги заявлено не було (а.с. 67-68).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2011р. між сторонами був укладений договір поставки № 203, за умовами якого ПП «Хімпостачальник»(Постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність ТОВ «Еко-Синтез»(Покупець) продукцію ПП «Хімпостачальник», визначену у п. 1.2 договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити її вартість (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість товару, належного до поставки за договором, визначаються специфікаціями, замовленнями або видатковими накладними, які є невід'ємною частиною визначеного договору.

Згідно п. 3.2 договору товар поставляється на умовах DDP, склад Покупця (м. Горлівка), згідно редакції Інкотермс 2000.

Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 3.7.).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 289002,30грн., про що свідчать видаткові накладні № 1247 від 26.10.2011р. на суму 139405,50грн. та № 1260 від 28.10.2011р. на суму 149596,80грн. (а.с. 15, 19).

Відповідач продукцію прийняв за вищевказаними накладними, що підтверджується підписами представників відповідача - ОСОБА_6 за довіреністю № 83 від 25.10.2011р. і ОСОБА_7 за довіреністю № 84 від 27.10.2011р. та скріпленим печаткою підприємства на даних документах.

Транспортування товару вказаного в накладних, у обумовлене сторонами місце, підтверджується товарно-транспортними накладними № 724 від 26.10.2011р. та № 732 від 28.10.2011р. (а.с. 16, 20).

Отже, позивач належним чином виконав свій обов"язок щодо передачі товару у відповідності до умов, визначених договором поставки № 203 від 23.09.2011р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата за товар, поставлений за цим договором, здійснюється Покупцем у гривнях України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі рахунків-фактур, представлених останнім (п. 5.1); Покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату кожної поставленої партії товару не пізніше 20 календарних днів від дати її поставки згідно п. 3.7 (п. 5.2).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 75000,00грн., про що свідчить копія виписки банку № 22 від 03.02.2012р., у зв"язку з чим заборгованість останнього складає 214002,30 грн. (а.с. 95).

В обґрунтування неповної сплати суми вартості поставленого товару за договором поставки № 203 від 23.09.2011р. відповідач посилається на те, що ним виявлені приховані дефекти, які не зважаючи на звернення останнього, позивачем, до теперішнього часу, не усунуті. Правовим підґрунтям даних підстав несплати повної вартості товару визначено ст. 708 Цивільного кодексу України та приписи Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966р. (далі - Інструкція П-7).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-7.

Відповідно до п. 9.4. договору Покупець має право пред"явити претензію щодо якості товару протягом гарантійного строку зберігання товару за умови дотримання Покупцем правил транспортування, зберігання та перероблення товару відповідно до вимог нормативно-технічної документації на товар. Належним документом, що обґрунтовує претензію, буде вважатись акт, що підписаний уповноваженими на це представниками сторін, які приймали участь у прийманні продукції за якістю, та затверджений керівником підприємства-Покупця.

Згідно з п. 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки повинен складатись не пізніше чотирьохмісячного строку з дня отримання підприємством продукції.

Відсутність претензії в установлені строки тягне за собою втрату права на відшкодування збитків (п. 9.5 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не доведено факту наявності прихованих дефектів у спірному товарі, не надано ані рішення суду, ані висновку іншого уповноваженого органу, яким встановлено невідповідність цього товару його якісним показникам; не доведено встановлення та фіксації прихованих дефектів товару у відповідності до вимог Інструкції П-7 та розділу 9 договору поставки № 203 від 23.09.2011р.; не надано доказів звернення з претензією за якістю товару на підставі положень договору поставки № 203 від 23.09.2011р. та Інструкції П-7.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт виявлення дефектів у процесі експлуатації крівлі від 26.01.2012р. колегія суддів не приймає до уваги в якості доказу, оскільки незасвідчена належним чином копія документу не є доказом в розумінні ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. Інших доказів щодо прихованих дефектів у спірному товарі суду не надано (а.с. 80).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 214002,30грн., оскільки останнім не надано суду доказів щодо погашення цієї суми.

Позивач просив суд стягнути з відповідача три процента річних в сумі 2537,92грн. за період з 16.11.2011р. по 12.03.2012р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача трьох процентів річних у сумі 2533,91грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13112,61грн. за період з 16.11.2011р. по 12.03.2012р.

Згідно п. 9.3 договору у випадку затримання оплати партії товару понад строк, зазначений у п. 5.2 договору, Покупець зобов"язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача пені в сумі 13091,86грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду, що заявлення вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат, не може розглядатись як заява про збільшення розміру позовних вимог, в порядку, передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позові (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. у справі № 11/412 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Еко-Синтез" - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез» м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. у справі № 11/412 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Приходько І.В.

О.А. Скакун

Надрук.: 5 прим.

1.позивачу

1.відповідачу

1.у справу

1.ДАГС

1.г/с Дон. обл.