Рішення

від 23.07.2008 по справі 27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23.07.08                                                                                                        

Справа № 27/13

За позовом: ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної

сировини”, м. Львів

до відповідача:

ПП ОСОБА_1, с. Зубра Пустомитівського району Львівської

області

про стягнення 18 898,31 грн.

Суддя  Судова-Хомюк

Н.М.

В судове засідання  з'явились:

від позивача:      Довбак О.Я. - представник

від відповідача:  ОСОБА_2 -представник, ПП ОСОБА_1.

         Суть спору: розглядається

позовна заява за позовом ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної

сировини”, м. Львів до ПП ОСОБА_1., с. Зубра Пустомитівського району Львівської

області про стягнення 18 898,31 грн., що складаються з розміру заборгованості

по орендній платі , компенсаційних витратах, компенсації витрат за

електроенергію та нарахованих штрафних санкціях на загальну суму

заборгованості.

Представник позивача уточнені 08.07.2008 р. позовні вимоги підтримав з

підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача  суму боргу за договором оренди в розмірі 16

657,13 грн., пеню в розмірі 1960,52 грн., 3% річних -280,66 грн.

Відповідач проти позову заперечив у відзиві на позовну заяву від

15.07.2008 р., стверджуючи, що проводив оплату за використану електроенергію на

підставі виставлених позивачем рахунків -фактур, що формувались на основі

знятих фабрикою показників лічильника, після чого сторонами підписувались акти

здачі -прийняття робіт.

В судовому засіданні 10.07.2008 р. було оголошено перерву до 16.07.2008

р., яку продовжено до 23.07.2008 р., по закінченні якої сторонам було оголошено

вступну та резолютивну частину судового рішення.

В процесі судового розгляду судом встановлено:

01.06.2007 р. між  ЗАТ „Львівська

фабрика по переробці вторинної сировини” та ПП ОСОБА_1, с. Зубра

Пустомитівського району Львівської області було укладено договір оренди

нежитлових приміщень №01/06/07 площею 187,40 кв. м, що знаходяться по вул.

Ґрунтовій, 5 у м. Львові, котре було передано в користування відповідачу згідно

акту №1 приймання -передачі нежитлового приміщення.

Згідно п. 4.1.3 договору орендар зобов”язаний своєчасно і в повному

обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені договором, платежі.

01.06.2007 р. між сторонами укладено угоду компенсації послуг до

договору оренди №01/06/07 від 01.06.2007 р., згідно якої користувач (відповідач)

використовує електроенергію фабрики (позивача), в зв”язку з чим зобов”язується:

фіксувати показники лічильника в присутності представника фабрики станом на 28

число кожного місяця; оплачувати компенсацію вартості використаної

електроенергії на підставі виписаних рахунків до другого числа кожного місяця.

Позивач вважає, що оплата відповідачем електроенергії та орендна плата

проведена частково. При цьому представник позивача подаючи, на вимогу суду,

детальний розрахунок заборгованості за спірним договором оренди, помилково

ототожнює розмір орендної плати та розмір компенсаційних витрат. Сплата

орендної плати визначалася договором оренди №01/06/07 від 01.06.2007 р. та

становила 5239,71 грн.( Протокол погодження договірної ціни оренди нежитлового

приміщення Додатку №1  договору №01/06/07

від 01.06.2007 р.). Сторони угоди обумовили, що орендна плата сплачується

орендарем щомісячно на рахунок орендодавця авансовим платежем до п”ятого числа

кожного поточного звітного місяця (п.3.2 договору). У випадку протермінування

сплати орендної плати орендарю нараховується пеня в розмірі облікової ставки

НБУ від простроченого платежу. Застосування штрафної санкції у вигляді пені до

компенсаційних витрат є безпідставним.

      Виходячи з того що розмір щомісячної

орендної плати сторони визначали в сумі 5239,71 грн., а загальний час

використання об”єкту оренди становив шість з половиною місяців ( з

01.06.2007р.по 13.12.2007р.), сторона відповідача зобов”язана сплатити 34

058,12 грн., при цьому сплата орендної плати за грудень береться у розмірі

половини орендного платежу.

Представник позивача представив у судовому засіданні витяги банківських

платіжок, які здійснювались стороною відповідача. З аналізу вказаних документів

вбачається, що стороною відповідача за весь період відносин між сторонами

перераховано 34 000,0 грн., при цьому призначення платежу вказувалось, як  сплата орендної плати за різні періоди.

Враховуючи дані обставини, суд зазначає, що загальна сума заборгованості

по сплаті орендної плати становить 58,12 грн., що  підлягає до стягнення .

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання

настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема сплата

неустойки (пені), що передбачена договором та становить  4,34 грн. та нарахування трьох відсотків

річних від простроченої суми, за порушення грошового зобов”язання , згідно

ст.625 ЦК України у розмірі 1,74 грн.

У відповідності до поданого стороною позивача розрахунку заборгованості,

загальний розмір боргу становить 1338,33 грн. та складається з заборгованості

по сплаті орендних платежів та компенсаційних витрат без компенсації витрат

електроенергії .

      Як зазначено судом, загальна сума

заборгованості по сплаті орендної плати становить 58,12 грн., тому різниця

чисел 1338,33-58,12 = 1280,12 грн. становить заборгованість по сплаті

компенсаційних витрат, що передбачена додатковою угодою компенсації послуг до

договору №01/06/07 від 01.06.2007 р. та підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового

зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити три проценти річних від

простроченої суми, що становить 38,40 грн.

Що стосується заявлених позивачем 15 318, 80 грн. компенсаційних витрат

по електроенергії та нарахованим на цю суму розміру штрафних санкцій,  суд вважає позовні вимоги в цій частині

безпідставними.

      ПП ОСОБА_1. за власні кошти, про що

свідчить товарний чек від 23.11.2006р., придбав лічильник електричної енергії №

60022867 ( оригінал паспорту та товарного чеку долучено до матеріалів справи).

Даний лічильник був переданий орендодавцю, і останній встановив лічильник у

загальну систему електропостачання . Через відсутність доступу до лічильника

електричної енергії ПП ОСОБА_1. самостійно не знімав покази лічильника. Оплата

використаної електроенергії здійснювалась на підставі виставлених стороною

позивача рахунків-фактур, що формувалися на основі знятих представником

позивача показників приладу обліку.

Сторона відповідача проводила оплату на підставі виставлених рахунків,

після чого сторонами підписувалися Акти здачі-приймання послуг. Примірники цих

актів, які завірені печаткою приватного підприємця долучені до матеріалів

справи, та містять дані про щомісячне 

нарахування розміру орендної плати, та розміру компенсаційних витрат:

користування прохідною, водовідведення, та використання електричної енергії..

      Суду не подано доказів наявності актів

здачі-приймання за серпень 2007 року та частину грудня 2007року.

Твердження позивача щодо фіксування розміру витрат електричної енергії у

актах приймання та передачі приміщення не можуть братися судом  до уваги. Акт №2 приймання -передачі

нежитлового приміщення  від 13.12.2007р.

містить інформацію, що сторони підтверджують та гарантують одна одній

відсутність організаційно-правових, майнових та грошових претензій. Крім того,

з поданих стороною позивача додаткових доказів щодо фіксування на приладах

обліку спірного обсягу електричної енергії, що, на думку позивача, була

використана орендарем, доводиться наступне.

       За договором поруки № 4-Д від

03.01.2007р. сторона позивача набувала статус поручителя щодо зобов”язань

третьої особи по оплаті за договором про постачання електричну енергію. Статус

споживача електричної енергії сторона позивача набула лише 20.09.2007р. на

підставі договору №90546 з ВАТ „Львівобленерго”. Додаток №9 вказує, що до

переліку точок обліку включено два прилади обліку за № 36109809 по якому

облікується електрична енергія підприємства позивача, та прилад обліку № 388180,

по якому облікується електрична енергія, що використовується мешканцями

гуртожитку, який знаходиться в приміщенні фабрики.

Представник позивача в судовому засіданні  на запитання головуючого судовим засіданням,

про відсутність приладу обліку, за яким обліковувалась електрична енергія, що

споживалась орендарем, серед  переліку

точок обліку, які визначені договором про № 90546 від 20.09.2007р., пояснив, що

потреби  заносити відомості про даний

прилад обліку у підприємства не було, оскільки даний прилад обліку не

відноситься до загальної мережі, по якій проводиться облік спожитої позивачем

електроенергії. Долучені до матеріалів справи копії актів обліку електричної

енергії між ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м. Львів

та ВАТ „Львівобленерго” засвідчують що попередні покази приладів обліку  є нульовими.

Сторона позивача не надала суду пояснень з приводу обліку електричної

енергії, яка використовується орендарями. З рішення господарського суду

Львівської області від 11.12.2207р.у справі № 23/77 вбачається, що сторона

позивача укладала однотипні договори оренди з іншими орендарями, у

відповідності до яких орендарі зобов”язувались відшкодовувати розмір орендної

плати та розмір компенсаційних витрат.

        Враховуючи наведене, суд  вважає, що стороною позивача не доведено

обсягу споживання електричної енергії на суму 15 318,80 грн., не надано суду

ґрунтовних пояснень щодо підстав нарахування коштів за електричну енергію до

20-ого вересня 2007року та сплати цієї суми самим підприємством-позивачем.

 У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами

у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

 Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Враховуючи наведене та керуючись

ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст.  32,33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1. 

Позов задоволити частково.

 2. Стягнути з ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

р/р №НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ЗАТ „Львівська фабрика

по переробці вторинної сировини” (м. Львів, вул. Ґрунтова, 5, р/р

№26006034820601 в ф-ї АБ „Брокбізнесбанк” м. Львів, МФО 325774,  код ЄДРПОУ 01878377) 58,12 грн. орендної

плати, 4,34 грн. пені, 1280,12 грн. компенсаційних витрат, 42,74 грн. -3%

річних, 13,40 грн.  державного

мита  та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

      Наказ видати відповідно до вимог ст. 116

ГПК України. 

Суддя                                                                                            

Судова-Хомюк Н.М.