Ухвала

від 16.03.2012 по справі 07/2148

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 березня 2012 р. № 07/2148

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддяСеліваненко В.П., суддіДобролюбова Т.В., Заріцька А.О., Могил С.К., Удовиченко О.С., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі№ 07/2148 за позовомвідкритого акціонерного товариства "Фірма "Уманьспецмонтажпроект-1" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища" простягнення 76 757, 96 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Фірма "Уманьспецмонтажпроект-1" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 76 757,96 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.06.2011 у справі № 07/2148, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі № 07/2148 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі № 07/2148, в якій просить зазначену постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосування судом касаційної інстанції положень частини 3 статті 16, пункту 2 частини другої статті 207, статей 257, 882 Цивільного кодексу України, частини п'ятої статті 65 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2006 у справі № 82/14-05, від 27.11.2007 у справі № 39/460-07, від 21.10.2008 у справі № 24/848-16/393, від 12.07.2011 у справі № 3/206-10, від 18.01.2011 у справі № 29/200-10, від 15.03.2011 у справі № 37/18-10(35/112-09(9/3/128-08(28/526-07), від 15.09.2008 у справі № 6/346-07-8991, від 07.05.2008 у справі № 16/269-07, від 18.02.2010 у справі № 31/141, від 19.03.2008 у справі № 43/237пд, від 16.07.2009 у справі № 33/352 та від 01.09.2010 у справі № 42/174-09.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 23.11.2011 у справі № 07/2148, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами в усній формі договору підряду на розробку робочого проекту та договору підряду на виконання робіт з газопостачання топкової прохідної. При цьому судами встановлено, що виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується відповідними актами КБ2-в, довідками КБ-3 та актом здачі-приймання науково-технічної продукції, однак зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором у визначений строк відповідачем виконане неналежним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка не погашена.

Водночас у постанові від 01.09.2010 у справі № 42/174-09, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором підряду, з урахуванням того, що підписаний позивачем акт приймання -передачі виконаних робіт за формою не відповідає вимогам наказу Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, а за змістом не відповідає умовам договору та кошторису, який є додатком № 1 до договору. Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено направлення відповідачу повідомлення про прийняття виконаних підрядних робіт та виконавчої документації, як того вимагають приписи статті 882 Цивільного кодексу України та пункт 10.1 договору, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не настав обов'язок по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, висновки суду касаційної інстанції у постанові від 23.11.2011 у справі № 07/2148, про перегляд якої подано заяву, та у постанові від 27.07.2006 у справі № 82/14-05, на яку посилається заявник, ґрунтуються на різному матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин. Так, при прийнятті постанови у справі № 07/2148 суд касаційної інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, зокрема статтями 206, 208, 218, 530, 875, 887. Водночас у справі № 82/14-05 суд касаційної інстанції, відмовляючи у позові про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у зв'язку з пропуском позовної давності, керувався приписами статті 80 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (втратив чинність з 1 січня 2004 року згідно з Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV). При цьому зі змісту постанови від 23.11.2011 у справі № 07/2148 вбачається, що питання застосування позовної давності до спірних правовідносин судами не вирішувалося. За наведених обставин відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

До того ж, не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2007 у справі № 39/460-07 та від 15.03.2011 у справі № 37/18-10(35/112-09(9/3/128-08(28/526-07), на які посилається заявник, та постанова від 23.11.2011 у справі № 07/2148, про перегляд якої подано заяву, оскільки предмети позовів у зазначених справах та відповідно підстави їх виникнення є різними. Так, у справі № 07/2148 заявлено позов про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги; водночас у справі № 39/460-07 предметом позову є спонукання до виконання зобов'язання, а саме до укладення договору купівлі-продажу; у справі № 37/18-10(35/112-09(9/3/128-08(28/526-07) заявлено позов про усунення перешкод в здійсненні права користування майном.

Оскільки подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України у наведених заявником випадках не підтвердилася, то підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Окрім того, постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2008 у справі № 24/848-16/393, від 12.07.2011 у справі № 3/206-10, від 18.01.2011 у справі № 29/200-10, від 15.09.2008 у справі № 6/346-07-8991, від 07.05.2008 у справі № 16/269-07, від 18.02.2010 у справі № 31/141, від 19.03.2008 у справі № 43/237пд, від 16.07.2009 у справі № 33/352, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 07/2148 до провадження Верховного Суду України.

У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища" у допуску справи № 07/2148 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: Т. Добролюбова А. Заріцька С.Могил О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)