Постанова

від 25.04.2012 по справі 10/356

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 10/356

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Студенця В.І. Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 та на рішення у справігосподарського суду міста Києва від 03.11.2011 №10/356 за позовомКомпанії "Маскіо Гаспардо С.п.А." (Maschio Gaspardo S.p.A.) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" простягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 -за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_6 -за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Маскіо Гаспардо С.п.А." (Maschio Gaspardo S.p.A.) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" 498 265,94 євро штрафних санкцій, з яких 494 789,76 євро за контрактом №01/2008 від 10.01.2008р. та 3476,18 євро за контрактом №1 від 25.01.2008р.,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання з оплати вартості поставленої позивачем сільськогосподарської техніки за вищевказаними контрактами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. у справі №10/356 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 494789,76 євро пені за контрактом №01/2008 від 10.01.2008р., 3476,18 євро штрафних санкцій за контрактом №1 від 25.01.2008р., 2 600,00 євро витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2010 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. та Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі №54/259 за позовом компанії "Маскіо Гаспардо С.п.А." до ТОВ "Технік Енерджі" про стягнення заборгованості у розмірі 585743,53 євро за контрактами №1 від 25.01.2008 року та 01/2008 від 10.01.2008 року , встановлено преюдиціальні факти щодо наявності у ТОВ "Технік Енерджі" обов'язку сплатити компанії " Маскіо Гаспардо С.п.А." 585743,53 євро.

ТОВ "Технік Енерджі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати , а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за період з 10.02.2009р. по 30.06.2011р відповідач не здійснив оплату заборгованості за контрактами №1 від 25.01.2008р. та №01/2008 від 10.01.2008р. у загальному розмірі 585743,53 євро, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції, нараховані за весь період прострочення, а саме: за контрактом №1 від 25.01.2008р. в сумі 3476,18 євро, за контрактом №01/2008 від 10.01.2008р. - 494789,76 євро.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, що передбачена контрактом №01/2008 від 10.01.2008 року та стягнення штрафних санкцій за прострочення сплати вартості поставленого товару, яких не передбачено за контрактом №1 від 25.01.2008 року.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування у даному спорі ст. 5 Законодавчого Декрету Італії №231 від 2002 року, не розмежувавши при цьому, які норми права Італії застосовуються до вказаних правовідносин, не визначили правову природу цих санкцій.

При цьому, встановленню підлягає питання про те, чим передбачена сторонами у контракті №01/2008 від 10.01.2008 відповідальність, а саме -пенею (тобто певним видом неустойки, як це передбачено законодавством України, у тому числі статтею 549 Цивільного кодексу України) чи процентами (річними) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (стягнення яких у законодавстві України передбачено пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Вказані обставини господарським судам слід встановлювати виходячи з того, яку саме правову природу має санкція, передбачена пунктом 5.4 Контракту.

У той же час, застосувавши законодавство Італії, судові інстанції зазначили лише відповідні норми про право кредитора на сплату відсотків за прострочений платіж на підставі Законодавчого Декрету Італії від 2002 року №231 (далі -Декрет). Проте в матеріалах справи відсутні норми права Італії, на які посилається суд у своїх рішеннях.

Разом з тим, судові інстанції не послались як на доказ на висновок міланського офісу адвокатського бюро "Бейкер і Макензі" щодо застосування відсотків на платежі, які здійснюються за комерційними трансакціями, хоча згаданий висновок містить не лише відповідне обґрунтування, а й відсоткові ставки за прострочений платіж, що може свідчити про застосування Декрету саме у випадку зобов'язання винною стороною сплатити на користь кредитора певних відсотків у випадку прострочення платежів (що у законодавстві України передбачено пунктом 2 статті 625 ЦК України).

Відповідно ж до статті 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 8 згаданого Закону з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Таким чином, через невизначення судовими інстанціями правової природи санкцій, передбачених контрактами, та невстановлення усіх норм, що регулюють спірні відносини, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування у спорі зі справи норм матеріального права та про обґрунтованість оскаржуваних судових актів, оскільки їх прийнято з порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Крім того, у новому розгляді справи, встановлюючи відповідні обставини та застосовуючи норми матеріального права Італії, судові інстанції не позбавлені права застосовувати процесуальні норми ГПК України, зокрема, статті 83 щодо права суду зменшити у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу).

Відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року у справі №10/356 скасувати.

Справу №10/356 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді В.І. Студенець

Н.М. Нєсвєтова