Постанова

від 17.04.2012 по справі 18/3405/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 18/3405/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Коваленко С.С., Воліка І.М. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСелянського фермерського господарства "Урожай" на постанову від 24.01.2012 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 18/3405/11 господарського суду Полтавської області за позовом Селянського фермерського господарства "Урожай" доСтовбино-Долинської сільської ради третя особаНовосанжарівська районна державна адміністрація провизнання права власності В судове засідання прибули представники сторін: позивачаОСОБА_4 (дов. від 15.03.2011 № 1/11); відповідачаНестор Л.О. -голова; третьої особине з'явились;

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.04.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді -Коваленко С.С., Волік І.М.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач - Селянське фермерське господарство "Урожай" (надалі - СФГ "Урожай") звернулось до господарського суду з позовом до Стовбино-Долинської сільської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна придбаного за договором купівлі-продажу приміщення, а саме: 1/2 частини площадки "Складу для цементу", площею 320 кв. м., з приміщенням 80 кв.м. розташованої за адресою: вул. Степова, 1 ж, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області та приміщення Фруктосховища зі інв. № 87, площею 150 кв. м, розташованою за адресою: вул. Степова, 1е, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2011 у справі № 18/3405/11 (суддя Тимченко Б.П.), позов задоволено; визнано право власності за Селянським фермерським господарством "Урожай" на господарські будівлі:

- 1/2 частини площадки "Складу для цементу", за інв. № 84, площею 320 кв. м., розташованої за адресою: вул. Степова, 1 ж, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області; - приміщення Фруктосховища, за інв. № 87, площею 150 кв.м., розташованої за адресою, вул. Степова, 1 е, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 (колегія суддів: Шепітько І.І. -головуючий, судді - Івакіна О.В., Пилипенко Н.М.), рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2011 у справі № 18/3405/11 скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - СФГ "Урожай" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2011 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, з урахуванням чого, суд надав невірну правову оцінку договору-купівлі продажу спірного майна, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Стовбино-Долинська сільська рада заперечила проти доводів касаційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслала.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача. Представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.01.2001 між Селянським (фермерським) господарством "Урожай" в особі голови Кобеляцького П.М. (Покупець) та Сільськогосподарський кооператив "Світанок" в особі голови Суткового Ю.Д. (Продавець), укладений договір купівлі-продажу приміщень, згідно умов якого Продавець продав - передав у власність Покупцю приміщення Корівника за інв. № 69, площею 2000 кв. м., приміщення Фруктосховища за інвентарним номером № 87, площею 150 кв. м. та 50 % площадки "Складу для цементу", площею 320 кв. м., з приміщенням 80 кв. м., приміщення Старої комори, площею 270 кв. м. (п.1.1. Договору).

В пункті 3.1. Договору сторони погодили, що ціна до продажу Корівника за інв. № 69, площею 2000 кв. м. становить 18000,00 грн., ціна Фруктосховища за інв. № 87, площею 150 кв. м. становить 8700,00грн, ціна 50% площадки "Складу для цементу", площею 320 кв. м., з приміщенням 80 кв. м. становить 9000,00 грн., ціна Старої комори, площею 270 кв. м. становить 1600,00 грн., загалом вартість відчужуваних приміщень склала 37300,00 грн., у тому числі ПДВ 6216,67 грн. Оплата здійснюється готівкою, безпосередньо перед підписанням акту здачі-приймання приміщень (п. 3.2. Договору). Передача приміщення, що продається, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну його передачу (п. 2.2. Договору).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру за № 152 прийнято від Кобеляцького П.М. за приміщення згідно договору від 19.01.2011 - 37000,00 грн., з урахуванням ПДВ 3216,67 грн. Квитанція підписана керівником СК "Світанок" Сутковим Ю.Д., головним бухгалтером та скріплена печаткою підприємства.

19.01.2001 за актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 19.01.2001 продавець -СК "Світанок", в особі голови Суткового Ю.Д., передав а покупець СФГ "Урожай" в особі голови Кобеляцького П.М. прийняв приміщення: Фруктосховища (інв. № 87), площею 150 кв. м., 50% площадки "Склад для цементу", площею 320 кв. м., з приміщенням 80 кв. м. (інв. № 84).

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що в 2000 році у результаті розпаювання майна сільськогосподарського кооперативу "Світанок" (надалі -СК "Світанок"), співвласниками майнових паїв було вирішено виділити частину майна кооперативу під забезпечення кредиторської заборгованості, яка погашалась шляхом продажу виділеного майна, а іншу частину майна передати за цивільно-правовими договорами в оренду.

Так, СК "Світанок" в особі голови Суткового Ю.Д. укладалися угоди відчуження майна виділеного на погашення кредиторської заборгованості.

На виконання рішення співвласників паїв, 20.09.2000 між СК "Світанок" та СФГ "Урожай" укладений договір купівлі-продажу майна, перелік якого міститься у Додатку № 1 до цього Договору. Додаток до договору посвідчений Стовбино-Долинським сільським головою та скріплено печаткою Стовбино-Долинської сільської ради; 05.09.2000 між СК "Світанок" та СФГ "Урожай" укладений договір оренди з правом викупу тваринницьких приміщень до переліку якого входить приміщення Корівника за інв. № 69.

Виходячи з цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у голови СК "Світанок" були повноваження щодо укладання договорів відчуження майна, передбачені статутом кооперативу, а також, що про укладений 20.09.2000 договір купівлі-продажу майна було відомо сільський раді, оскільки підпис голови сільської ради з прикладанням печатки підтверджує факт укладання відповідного договору з відому органу самоврядування. При цьому, з пояснень сторін, судом встановлено, що зазначений договір укладено на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам СК "Світанок", та, який, було виконано зі сторони СФГ "Урожай", заборгованість по заробітній платі була погашена.

За договором купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001, укладеним між СК "Світанок" та СФГ "Урожай" позивач придбав приміщення Корівника за інв. № 69, площею 2000 кв. м., приміщення Фруктосховища за інвентарним номером № 87, площею 150 кв. м. та 50% площадки "Складу для цементу", площею 320 кв. м., з приміщенням 80 кв. м., приміщення Старої комори, площею 270 кв.м. Цей договір виконано сторонами, оскільки позивач сплатив ціну придбаного майна згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру за № 152, а майно передано у власність СФГ "Урожай" по акту приймання-передачі приміщень від 19.01.2001.

Згідно з укладеним 20.09.2000 між Співвласниками майнових паїв та СФГ "Урожай" договором оренди майна, до переліку основних засобів зазначених у додатку до договору за № 1, значиться Фруктосховище за інв. № 87, але не вказано площа приміщення, що передається в оренду, також не зазначена площа складу для цементу за інв. № 84, а тому, судом зауважено, щодо неможливості встановити точну площу спірних приміщень, яка передавалася в оренду позивачу.

10.12.2007 рішенням Стовбино-Долинської сільської ради присвоєно поштові адреси спорудам, які знаходяться на території сільської ради. Таким чином, окрім інших, присвоєно адреси спірним приміщенням: Цементний склад -вул. Степова, 1ж, Фруктосховище -вул. Степова, 1е в с. Стовбина ДолинаНовосанжарського району Полтавської області.

Крім цього, у 2000 році Засновником СФГ "Урожай" Кобеляцьким П.М. було створено та зареєстровано на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району, приватну агрофірму "Урожай" із якою укладалися договори оренди земельних часток (паїв) співвласників СК "Світанок". Для надання земельних ділянок під господарськими будівлями, які орендувало СФГ "Урожай", у тому числі і спірними приміщеннями, 30.01.2008 Стовбино-Долинською сільською радою було прийняте рішення про затвердження висновку щодо надання в оренду земельної ділянки під господарськими приміщеннями, яким затверджено висновок щодо надання в оренду ПАФ "Урожай" терміном на 10 років земельної ділянки загальною площею 640 кв. м., в т.ч. під господарською будівлею-приміщенням "Цементного складу" площею 640 кв. м., що розташована по вул. Степовій, 1ж та земельної ділянки, загальною площею 240 кв. м., в т.ч. під господарською будівлею-приміщенням Фруктосховища площею 240 кв. м. по вул. Степовій, 1е.

Стовбино-Долинською сільською радою було надано висновки за підписом сільського голови Нестор Л.О. про те, що сільська рада не заперечує щодо надання в оренду ПАФ "Урожай" земельної ділянки площею 640 кв. м. та відповідно земельної ділянки площею 240 кв. м.

При підготовці документів для укладення договорів оренди зроблено викопіровки за № 15 та № 16 із перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Стовбино-Долинської сільської ради, для передачі в оренду ПАФ "Урожай" земельних ділянок площею 640 кв. м. під приміщенням "Цементного складу" за адресою: вул. Степова, 1ж, та площею 240 кв. м. під приміщенням Фруктосховища за адресою: вул. Степова, 1е.

З огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальна площа Цементного складу складає 640 кв. м., а загальна площа Фруктосховища складає 240 кв. м., приміщення "Цементного складу" за інв. № 84, розташованого за адресою: вул. Степова, 1ж, має загальну площу у 640 кв. м. та складається з двох частин, одна з якої, площею 320 кв. м., була передана СФГ "Урожай" у власність за договором купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001, а інша частина площею 320 кв. м. увійшла до переліку пайового майна СК "Світанок" та передана СФГ "Урожай" у оренду за договором передачі майна колективом співвласників юридичній особі. Приміщення Фруктосховища, за інв. № 87, розташоване за адресою: вул. Степова, 1е, має загальну площу 240 кв. м. та складається з двох частин, одна з якої площею 150 кв. м. була передана СФГ "Урожай" у власність за договором купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001, а інша її частина площею 90 кв. м. увійшла до переліку пайового майна СК "Світанок" та передана у оренду за договором передачі майна колективом співвласників юридичній особі, тобто також СФГ "Урожай".

Пославшись на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в силу приписів діючого на час укладення Договору купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 законодавства, і зокрема ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, в редакції 1963 року, не передбачалось обов'язкового нотаріального посвідчення угод про відчуження майна між юридичними, а тому зробив висновок про наявність передбачених законом підстав набуття позивачем права власності на спірні приміщення сільськогосподарського призначення -об'єкти нерухомого майна.

При цьому відхиляючи заперечення відповідача суд послався на те, що позовні вимоги стосуються приміщень, які не є пайовим майном переданим у власність колишнім членам СК "Світанок", так як на час укладення договору купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 структура майна була розподілена, та співвласники вийшли з членів кооперативу "Світанок" отримавши майнові паї цілісним майновим комплексом.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з такого.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , зокрема, у пункті 2 частини 3 зауважено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 між сторонами укладений у простій письмовій формі, і на його виконання позивачем сплачені кошти, майно передане за Актом приймання-передачі від 19.01.2001.

Статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, який діяв на час укладення зазначеного договору передбачено, що нотаріальне посвідчення договору є обов'язковим тільки у випадках, зазначених в законі. Недотримання в таких випадках нотаріальної форми тягне недійсність договору з наслідками, передбаченими частиною 2 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, дотримання форми нотаріального посвідчення вимагалося при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, у якому хоча б однією із сторін договору є громадянин.

Разом з тим, пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 за № 18/5 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 07.07.1994 за № 152/361 , яка була чинна на момент підписання зазначеного договору купівлі-продажу приміщень передбачено, що відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) житлового будинку, іншого нерухомого майна.

З урахуванням наведених правових положень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 на час його підписання підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки за його умовами підлягало відчуженню нерухоме майно -приміщення.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності .

Оскільки зазначений Договір купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003, а як було наведено вище, позивач посилається в обґрунтування позову на невиконання відповідачем свого обов'язку з оформлення права власності позивача на майно на підставі цього договору у 2011 році, тобто після набрання чинності 01.01.2004 Цивільним кодексом України від 16.01.2003, до відповідних правовідносин сторін слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003.

Відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Отже, враховуючи те, що відповідно до пункту 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 за № 18/5 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 07.07.1994 за № 152/361 , яка була чинна на момент підписання договору купівлі-продажу приміщення від 19.01.2001 цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, але ця вимога сторонами не виконана, тому наслідком такого порушення відповідно до частини 1 ст. 47 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 р. встановлено недійсність такого договору, враховуючи, що цей договір не визнавався дійсним в судовому порядку на підставі частини 2 ст. 47 цього Кодексу, зазначений договір купівлі-продажу приміщень є нікчемним, тобто його недійсність встановлена законом і не потребує визнання в судовому порядку.

Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правової підстави набуття позивачем права власності на спірне майно.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з актом прийому-передачі майна у спільну часткову власність громадянам-колишнім членам СК "Світанок" від 20.09.2000, СК Сітанок", на підставі рішення його загальних зборів, оформлених протоколом № 6 від 26.07.2000 та на підставі Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном від 20.09.2000, було передано у спільну часткову власність громадян -колишнім членам СК "Світанок" цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшли спірні приміщення фруктосховища та складу для цементу. В акті не зазначено, що ці приміщення передано в якійсь певній частині, а зазначено їх інвентарний номер.

20.09.2000 співвласниками майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна сільськогосподарського кооперативу "Світанок", був укладений договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності. В пункті 1.3. цього Договору зазначено, що з метою більш ефективного використання Майна Співвласники домовилися передати його за цивільно-правовими договорами в оренду та на умовах товарного кредиту селянському (фермерському господарства) "Урожай".

20.09.2000 між співвласниками майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна сільськогосподарського кооперативу "Світанок" та селянським (фермерським) господарством "Урожай" укладений договір передачі майна колективом співвласників юридичній особі, згідно з яким зазначені громадяни-співвласники майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна сільськогосподарського кооперативу "Світанок" передають належне їм на праві спільної власності майно СФГ "Урожай" в оренду, а обігові засоби, що входять до складу майна - передаються останньому на умовах товарного кредиту.

У переліку основних засобів, що передаються СФГ "Урожай" в оренду включено спірні приміщення фруктосховища та складу для цементу із зазначенням їх інвентарних номерів 87 та 84 та без зазначення того, що ці приміщення передаються в якійсь певній частині.

08.04.2011 проведено збори колективу співвласників майнового комплексу, отриманого в результаті паювання майна сільськогосподарського кооперативу "Світанок", на яких розглядалися питання про завершення дії договору оренди майна від 20.09.2000 та розподіл майна між новими орендарями. Зазначеними зборами вирішено визнати договір оренди майна з СФГ "Урожай" таким, що втратив чинність та затвердити списки розподілу майна між орендарями.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірне майно було передано СК "Світанок" у спільну часткову власність колишнім членам кооперативу, які 20.09.2000 передали його в оренду позивачу по договору передачі майна колективом співвласників юридичній особі. На час підписання Договору купівлі-продажу спірних приміщень від 19.01.2001 між СК "Світанок" та позивачем зазначений договір оренди діяв, оскільки його не було розірвано чи визнано недійсним у встановленому законом порядку, докази вибуття цього майна з власності співвласників-колишніх членів СК "Світанок" в тому числі у власність СК "Світанок", позивачем в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано. Такої обставини не підтверджують і безпідставні посилання місцевого господарського суду на те, що при реорганізації СК "Світанок" зі складу майна кооперативу було виділено майно під забезпечення кредиторської заборгованості, яка погашалась шляхом продажу виділеного майна, для чого СК "Світанок" в особі голови Суткового Ю.Д. укладалися угоди відчуження майна, виділеного на погашення цієї заборгованості.

Разом з тим, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, договори, на які посилався місцевий господарський суд не стосуються спірного майна

Окрім цього, СК "Світанок" за актом прийому-передачі майна передано спірні приміщення зерносховища та складу для цементу у спільну часткову власність громадянам-колишнім членам кооперативу повністю, а не в певній частині у складі цілісного майнового комплексу. Зазначені приміщення співвласниками також передавались в оренду позивачеві по договору передачі майна колективом співвласників юридичній особі від 20.09.2000, також повністю, а отже висновок місцевого господарського суду про те, що спірна частина приміщень зерносховища була передана у власність за договором купівлі-продажу приміщень від 19.01.2001 СФГ "Урожай", а інша частина увійшла до переліку пайового майна СК "Світанок" та передана в оренду за договором передачі майна колективом співвласників СФГ "Урожай" спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що місцевий суд в порушення норм матеріального права, зокрема ст. ст. 321, 334, 392 Цивільного кодексу України, визнав право власності на предмет договору купівлі-продажу за позивачем без належних доказів, що підтверджують його право власності, оскільки договір купівлі-продажу, відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, є правовою підставою для реєстрації зазначеного майна в органах виконавчої влади, а не підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності на майно.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зауважити, що апеляційна інстанція безпідставно застосувала ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР в обґрунтування недійсності Договору купівлі-продажу спірних приміщень від 19.01.2001, оскільки вказаною статтею врегульовано обов'язок нотаріального посвідчення угод лише у випадках зазначених у законі. Адже, Цивільний кодекс Української РСР 1963 року не містив норм про обов'язковість нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу будь-якого іншого нерухомого майна, укладених між юридичними особами.

Разом з тим, зазначена юридична оцінка договору купівлі-продажу не вплинули на правильність інших висновків суду апеляційної інстанції та не призвели до прийняття неправильного рішення.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Урожай" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі № 18/3405/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік