Ухвала

від 16.07.2012 по справі 18/3405/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 липня 2012 р. № 18/3405/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПодоляк О.А., суддів:Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Першикова Є.В., Селіваненка В.П., розглянувши заявуСелянського фермерського господарства "Урожай" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 17.04.2012 у справі№ 18/3405/11 за позовомСелянського фермерського господарства "Урожай" доСтовбино-Долинської сільської ради третя особа Новосанжарівська районна державна адміністрація провизнання права власності, ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство "Урожай" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Стовбино-Долинської сільської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу приміщення, а саме: 1/2 частини площадки "Складу для цементу", площею 320 кв.м., з приміщенням 80 кв.м., розташованої за адресою: вул. Степова, 1 ж, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області, та приміщення Фруктосховища зі інв. № 87, площею 150 кв.м, розташованою за адресою: вул. Степова, 1е, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2011 у справі № 18/3405/11 позов задоволено: визнано право власності за Селянським фермерським господарством "Урожай" на господарські будівлі:

- 1/2 частини площадки "Складу для цементу", за інв. № 84, площею 320 кв.м., розташованої за адресою: вул. Степова, 1 ж, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району Полтавської області;

- приміщення Фруктосховища, за інв. № 87, площею 150 кв.м., розташованої за адресою, вул. Степова, 1 е, в с. Стовбина Долина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 залишено без змін.

Селянське фермерське господарство "Урожай" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.04.2012 у справі № 18/3405/11, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 331, 334, 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010 у справі № 34/214-06, від 20.08.2008 у справі № 11-03/5401, від 10.11.2010 у справі № 18/082-09, від 17.01.2012 у справі № 31/355-09, від 03.07.2007 у справі № 8/258/22-8/294/23, від 03.03.2009 у справі № 18/96.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, Вищий господарський суд України у постанові, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, виходячи з того, що відповідно до пункту 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 № 18/5, яка була чинна на момент підписання договору купівлі-продажу спірного приміщення, цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, але дана вимога сторонами не виконана, тому наслідком такого порушення відповідно до частини першої статті 47 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) встановлено недійсність такого договору.

Крім того враховуючи, що вказаний договір не визнавався дійсним в судовому порядку на підставі другої статті 47 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), зазначений договір купівлі-продажу спірних приміщень є нікчемним, тобто його недійсність встановлена законом і не потребує визнання в судовому порядку. За вказаних обставин, відсутні правової підстави для набуття позивачем права власності на спірне майно.

Водночас у постанові від 20.08.2008 у справі № 11-03/5401, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України дійшов до такого ж правого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомоств. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно того, що на підставі договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладеного відповідачем та третьою особою, за третьою особою згідно витягу від 14.05.2007 зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна. Правомірність укладення вказаного договору, продажу відповідачем відповідного майна та набуття на нього третьою особою права власності визнана рішенням Шполянського районного суду Черкаської області, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20.09.2007. Отже, відповідно до статті 35 ГПК України факт правомірності здійснення правочину, за яким право власності на спірне майно набула третя особа встановлений рішенням суду, докази скасування якого відсутні та яке набрало законної сили., у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2010 у справі № 18/082-09, від 17.01.2012 у справі № 31/355-09, від 03.07.2007 у справі № 8/258/22-8/294/23, від 03.03.2009 у справі № 18/96, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до судів першої інстанції , та постанова Вищого господарського суду України від 23.03.2010 у справі № 34/214-06, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на спірне майно (в частині, що стосується вимог заявника), а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції , не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 18/3405/11 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Селянському фермерському господарству "Урожай" у допуску справи № 18/3405/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Данилова Т.Добролюбова Є.Першиков В.Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)