Постанова

від 26.04.2012 по справі 12/148-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 12/148-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О. В. Полянський А. Г. Сибіга О. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської обласної спілки споживчих товариств на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 11.01.2012 року у справі№ 12/148-11 Господарського суду Київської області за позовомКиївської обласної спілки споживчих товариств до 1. Виконавчого комітету Бородянської селищної ради 2. Закритого акціонерного товариства "СТ Бородянка" третя особа проБородянська районна спілка споживчих товариств визнання права власності За участю представників сторін: від позивача: від відповідача -1: від відповідача -2: від третьої особи: ОСОБА_4 -дов. від 03.01.12р. не з'явились Мазнєв А. П., гол. правління не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Бородянської селищної ради та Закритого акціонерного товариства "СТ Бородянка" про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2011 року у справі № 12/148-11 (суддя Дьоміна С. Ю.) позов задоволено. Визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на: ресторан "Бородянка", розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 339; цілісний майновий комплекс "Хлібохарчкомбінату", розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1/2; цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 12/148-11 (головуючий суддя Рудченко С. Г., судді Буравльов С. І., Кропивна Л. В.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "СТ Бородянка" задоволено. Рішення Господарського Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 191, 328, 331, 392 ЦК України, ст. 35 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 проти вимог та доводів скаржника заперечує, просить залишити оскаржену постанову в силі.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року № 03.08-05/224 для перегляду в касаційному порядку справи № 12/148-11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді -Полянський А. Г., Сибіга О. М.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 24.04.2012 року оголошено перерву до 26.04.2012 року.

Представники відповідача-1 і третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача-1 і третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача-2, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд з посиланням на ст. 35 ГПК України виходив з того, що рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 333/10-05/20-07/1519/7-10 встановлено законність належності позивачу та наявність у останнього майнових прав власника на об'єкти нерухомості у вигляді ресторану "Бородянка", цілісного майнового комплексу "Хлібохарчкомбінату" та цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства на підставі того, що будівництво спірних об'єктів здійснювалося саме за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення господарського суду першої інстанції, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог. Так, в оскарженій постанові апеляційної інстанції в якості підстав для застосування зазначено, що для визнання права власності на цілісний майновий комплекс позивач не довів, що внаслідок побудови будівель позивач став власником підприємства, виробнича діяльність якого здійснюється у тому числі на базі будівель і споруд, збудованих позивачем. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на ст. 191 ЦК України.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до 01.01.2004 року -главою 12 ЦК УРСР та Законом України "Про власність".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Рішенням виконкому № 218 від 26.10.2001 року визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: магазин "Універмаг", розташований в смт. Бородянка Київської області, по вул. Леніна, 343, кошторисною вартістю 1 100 491,46 грн., загальною площею 1 550 кв. м; ресторан "Бородянка", розташований в смт. Бородянка Київської області по вул. Леніна, 339, кошторисною вартістю 1 115 298,28 грн., загальною площею 2 000 кв. м; автотранспортне підприємство РайСТ, розташований в смт. Бородянка, по вул. Вокзальній, 2, кошторисною вартістю 129 680,00 грн., загальною площею 1 226 кв.м; хлібохарчкомбінат, розташований у смт. Бородянка Київської області, по вул. Гагаріна, 1/2, кошторисною вартістю 753 635,52 грн., загальною площею 2 500 кв. м, за Бородянським районним споживчим товариством.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 333/10-05/20-07/1519/7-10 зазначене рішення відповідача-1 визнане недійсним. При цьому господарський суд встановив, що будівництво спірних об'єктів здійснено саме за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств, тобто позивача.

На підтвердження позовних вимог Київською обласною спілкою споживчих товариств надано акти приймання в експлуатацію спірних об'єктів та довідки його про балансову вартість.

Відповідно до ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема: у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не навів мотивів відхилення вищезазначених доказів, які в сукупності з іншими доказами покладені в основу висновку місцевого суду про задоволення позову.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З позовом про визнання права власності на майно позивач звертається тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

Оскільки з дій відповідачів вбачається оспорення права власності позивача на спірні об'єкти, Київські обласна спілка споживчих товариств обґрунтовано звернулась захистом свого порушеного права на підставі ст. 392 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що право власності позивача на спірне майно виникло до набрання чинності Цивільним кодексом України, про що, серед іншого, зазначено в рішенні Господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10.

Нормами законодавства, зокрема Цивільного кодексу УРСР та Закону України "Про власність", момент виникнення права власності не пов'язувався з реєстрацією в Бюро технічної інвентаризації чи оформленням інших документів. Наявність доказів приймання об'єктів в експлуатацію є допустимим доказом на підтвердження створення майна і, відповідно, виникнення права власності на нього у замовника.

Відповідно до положень ст. 353 ЦК УРСР (яка була чинною на момент створення спірного майна) замовник, тобто позивач, був зобов'язаний надати для виконання робіт підряднику в тому числі і земельну ділянку, і проектну документацію. Виходячи з презумпції правомірності поведінки, зазначені вимоги позивачем були виконані.

Крім того, чинним до 1992 року законодавством (постанова Ради Міністрів УРСР від 12.03.1981 № 125 "Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" із змінами та доповненнями) передбачалося при прийнятті в експлуатацію об''єктів виробничого призначення тільки в тому випадку, якщо вони підготовлені до експлуатації (укомплектовані експлуатаційними кадрами, забезпечені енергоресурсами, сировиною та інш.), на них усунені недоробки і на встановленому устаткуванні розпочато випуск продукції (надання послуг), передбаченої проектом, в обсязі, який відповідає нормам освоєння проектних потужностей в початковий період.

В рішенні Господарського суду Київської області від 15.11.2010 року у справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10 зазначений склад спірних об'єктів як цілісних майнових комплексів.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної інстанції про недоведеність права власності позивача на спірні об'єкти саме як на цілісні майнові комплекси не відповідає матеріалам справи та зазначеним вище нормам матеріального права.

Враховуючи, що саме внаслідок дій відповідача-1 позивача позбавлено права власності на спірне майно проти його волі, а відповідач-2 утримує це майно, позивач вірно визначив відповідачів в спірних відносинах.

Доводи про порушення строку позовної давності судом першої інстанції відхилені правомірно, враховуючи те, що порушення прав позивача на спірне майно носить триваючий характер і не усунене до момент прийняття рішення у справі.

За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 12/148-11 Господарського суду Київської області скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2011 року у справі № 12/148-11 залишити в силі.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

О. М. Сибіга