Постанова

від 03.05.2012 по справі 33/5009/7952/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.04.2012 р. справа №33/5009/7952/11

Головуючого:Бойко І.А. суддів: Зубченко І.В. Мартюхіної Н.О. при секретарі судового засідання: Лебеденко В.В. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 за довіреністю № 3916 від 12.12.11р., від відповідача: від третьої особи:не з'явився ОСОБА_6 за довіреністю № 1-4957 від 25.11.10р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 м.Москва на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року (повний текст від 27.02.2012р.) у справі№ 33/5009/7952/11 за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Бердянськ до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради м.Бердянськ ОСОБА_7 м.Москва прозобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 м.Бердянськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про зобов'язання Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради м.Бердянськ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_7 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. по справі № 33/5009/7952/11 (суддя Мірошніченко М.В.) позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. у справі № 33/5009/7952/11 третя особа, ОСОБА_7 м.Москва, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищенаведене рішення суду, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи. Заявник апеляційної скарги просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 15.03.2012 року Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Представник третьої особи (скаржника) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив. 03.04.2012 р. до суду надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 р. - без змін.

Відповідач у судові засідання 04.04.2012р., 18.04.2012р. не з'явився, але надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_7, просив задовольнити її у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , а оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з підстав, викладених у постанові.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Бердянської міської ради від 22.06.2006р. за № 21 було затверджено проект відведення Приватному підприємцю ОСОБА_8 земельної ділянки загальною площею 9,7079га, що складається з двох окремих площ 7,2388га та 2,4691га, розташованої по АДРЕСА_2 (між ДОТ «Морская волна»та котельнею ЗАТ «Приазовкурорт»), для будівництва зоопарку «Сафари»та передачі її в довгострокову оренду за рахунок земель міста, на підставі якого 07.07.2006р. між Бердянською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (орендар) був укладений договір оренди землі строком до 01.06.2021р. за умови здачі об'єкту в експлуатацію до 22.06.2011р.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ОСОБА_7 19.10.2007р. був укладений договір за № 12 про спільну дольову участь у будівництві (далі за текстом -договір), в пункті 1.1. якого зазначено, що предметом договору є спільна участь у будівництві зоопарку «Сафари», розташованого на земельній ділянці загальною площею 9,7079га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (між ДОТ «Морская волна»та котельнею ЗАТ «Приазовкурорт»).

За умовами договору, позивач здійснює будівництво зоопарку «Сафари», а третя особа приймає участь в паєвому будівництві зоопарку «Сафари»шляхом внесення паєвих внесків, розмір яких визначається договором, при цьому, відповідно до п.1.4 договору, при введенні в експлуатацію або при визнанні прав власності в суді на зоопарк "ІНФОРМАЦІЯ_1" рухоме та нерухоме майно, екзотичні тварини є власністю обох сторін в рівних частках 50 на 50.

07.09.2009р. виконавчим комітетом Бердянської міської ради на підставі рішення від 02.09.2009р. № 459 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: комплекс будівель і споруд, що складається з: основні будівлі А, Б, Е, Ж, З, И, К, вольєри Л, Х, навіси В, Г, Д, Є, М, Н, П, С, Т, будинки для птах О, Р, вбиральня У та споруди: два ганка до А, ганок та сходи до Б, паркани № 1, № 3, № 5, № 9, ворота № 2, № 4, бордюр № 6, світові опори № 7, огорожі № 8, № 10, гора "Бажань" № 11, люк № 12, басейн Ф, замощення І, ІІ, згідно з яким ФОП ОСОБА_8 є власником будівель та споруд по АДРЕСА_2

Право приватної власності на комплекс будівель та споруд у м.Бердянську по АДРЕСА_2, 5 було зареєстроване 07.09.2009р. Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради за ОСОБА_8, частка якого складає 1/1.

ОСОБА_7 11.06.2010р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8 про визнання права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку "ІНФОРМАЦІЯ_1". Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.12.2010р. у справі № 2-4893/2010 позов було задоволено: визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину нерухомого майна комплексу будівель та споруд зоопарку "ІНФОРМАЦІЯ_1", який складається з основних будівель А, Б, Е, Ж, З, И, К, вольєрів Л, Х, навісів В, Г, Д, Є, М, Н, П, С, Т, будинків для птахів О, Р, вбиральні У та споруд: двох ганків до А, ганку та сходів до Б, парканів № 1, № 3, № 5, № 9, воріт № 2, № 4, бордюру № 6, світових опор № 7, огорожі № 8, № 10, гори "Бажань" № 11, люку № 12, басейну Ф, замощення І, ІІ, що розташовані за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.03.2011р. рішення суду першої інстанції від 22.12.2010р. скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на Ѕ частину комплексу будівель та спору та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011р. було скасовано рішення суду апеляційної інстанції від 14.03.2011р. та залишено в силі рішення суду першої інстанції від 22.12.2010р.

На підставі заяви ОСОБА_7, Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 17.10.2011р. було проведено реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_7 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку у АДРЕСА_2

Зважаючи на те, що здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на Ѕ комплексу будівель і споруд зоопарку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за ОСОБА_7 без додержання обов'язкової процедури подання заяв обома співвласниками про таку реєстрацію (із урахуванням факту, що попередньо право власності на будівлі та споруди було в повному обсязі зареєстровано за ФОП ОСОБА_8 в частці 1/1) та без проведення поточної технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що порушує право власності позивача, останній звернувся до господарського суду із даним позовом.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Місцевим господарським судом вірно визначено, що даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а тому, відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011, є підсудним господарському суду.

Відповідно до п.3.5.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації. Оскільки даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів суб'єктів господарювання у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства, то судова колегія зазначає, що Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради м.Бердянськ є належним відповідачем у даній справі (див. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. у справі № 5023/4435/11 та Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права»).

Тотожної думки дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 19.10.2011р. у справі № 5023/4435/11.

В частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, згідно приписів статті 319 Цивільного кодексу України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частина 1 статті 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як свідчить ч.2 ст. 144 Господарського кодексу України, право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказані норми права свідчать, що позивач звернувся до суду у встановленому законодавством способом з метою захисту саме свого права власності на комплекс будівель і споруд (нерухоме майно). Так, до вчинення державної реєстрації права власності на вказане майно відповідачем, яке відбулось 17.10.2011р., за позивачем було зареєстроване право власності на комплекс будівель і споруд в повному обсязі (частка складала 1/1); після вчинення відповідачем державної реєстрації права власності на комплекс будівель і споруд на праві приватної спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд у АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 (розмір частки складає Ѕ), відповідно і виник перехід права власності на Ѕ частки комплексу будівель і споруд від позивача до третьої особи. Виходячи з копії Технічного паспорту, долученого до матеріалів справи, частка позивача складає Ѕ.

Судом першої інстанції вірно визначено, що з моменту державної реєстрації права власності на Ѕ частку комплексу будівель і споруд відповідачем за третьою особою, спірні правовідносини регулюються нормами глави 26 Цивільного кодексу України. За приписами ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно ч.2 цієї статті, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Із Витягу КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 17.10.2011р. вбачається, що право власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд зареєстровано за ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності. Відповідно, з цього моменту у ФОП ОСОБА_8 також виникає право приватної спільної часткової власності, яке також підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку замість зареєстрованого раніше універсального (в повному обсязі, тобто без обмежень) права приватної власності на увесь комплекс будівель і споруд у частці 1/1.

Тобто, з моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 попередні дані реєстрації за ФОП ОСОБА_8 є припиненими, та на теперішній час ОСОБА_7 є єдиним зареєстрованим власником на спірне майно.

Такі обставини безумовно призвели до порушення права власності позивача.

Отже, без додержання законодавчо встановленої процедури реєстрації цих прав відносно обох суб'єктів права не є можливою державна реєстрація права власності за співвласниками на комплекс будівель і споруд в частці Ѕ -за ФОП ОСОБА_8 та в частці Ѕ за ОСОБА_7, з якою Закон пов'язує виникнення права власності.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, про що визначено в ч.3 ст.3 вказаного Закону.

В пункті 1 частини 2 статті 9 вищезазначеного Закону передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. Згідно п.2 ч.2 ст.9 вказаного Закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Стаття 14 Закону визначає, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень закріплений в ст.15 даного Закону, а саме: державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В частині 3 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлена норма права, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Стаття 16 вказаного Закону встановлює, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина (ч.1). Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3).

Згідно ч.7 ст.16 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачені в ст.19 Закону, зокрема державна реєстрація прав проводиться (в тому числі) на підставі: - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - рішень судів, що набрали законної сили.

Стаття 21 Закону передбачає особливості здійснення державної реєстрації прав у разі поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна та об'єднання об'єктів нерухомого майна. Так, у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер (ч.1). Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт (ч.2).

Підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у ст.24 вказаного Закону України. Частиною 1 цієї статті визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, в тому числі, у разі, якщо: - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; - заявлене право вже зареєстровано. Згідно частини 4 вказаної статті, відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Частиною 12 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплена норма права, згідно з якою порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання витягів з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно визначений наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно".

В пункті 1.2. Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування (п.1.4 Тимчасового положення).

Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (п.1.6).

Пунктом 1.7. Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

В пункті 2.1. Тимчасового положення передбачено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 3.1. Тимчасового положення визначено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, у тому числі, зокрема: відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.4. Тимчасового положення передбачено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації передбачені пунктом 3.5. Тимчасового положення., зокрема, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: - подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; - заявлене право вже зареєстроване; - не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт (пункти 3.5.4., 3.5.5., 3.5.6. Тимчасового положення).

Пунктом 3.9. Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації , окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

В пункті 3.10. Тимчасового положення визначено, що одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або зміни в його описі реєстраційний номер такого об'єкта залишається незмінним.

Згідно п.6.1. Тимчасового положення, на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа.

Пунктом 6.3 Тимчасового положення передбачено, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на нього, інші речові права, в тому числі, заяви про державну реєстрацію прав.

В розумінні п.2.1. Тимчасового положення, та у відповідності до п.п.5) ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з моменту набрання чинності рішенням Бердянського міськрайсуду від 22.12.2010р. (з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду від 03.08.2011р.) про визнання права власності за ОСОБА_7 на Ѕ частку комплексу будівель та споруд, ОСОБА_7 став правонабувачем саме на Ѕ частку комплексу нерухомого майна внаслідок переходу такого права за судовим рішенням.

Місцевий господарський суд вірно зауважив, що за змістом ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", судове рішення про визнання права власності є однією (серед інших) передбачених законодавством підстав для реєстрації права власності. При цьому, така реєстрація права власності повинна здійснюватись в загальному порядку, передбаченому Тимчасовим положенням.

З урахуванням факту попередньої реєстрації права власності за ФОП ОСОБА_8 на частку 1/1 комплексу будівель та споруд, відповідно і змінюється частка позивача у праві власності (з 1/1 на 1/2), яка підлягає також державній реєстрації за позивачем із додержанням законодавчо встановленої процедури (подання позивачем заяви із необхідними документами, проведення технічної інвентаризації об'єкту і т.ін.).

При цьому, згідно до п.3.8 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

Як зазначалось вище, реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема (в тому числі), відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам.

Отже, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що, згідно п.2.1. Тимчасового положення, обидва правонабувачі (співвласники) повинні подавати заяву про державну реєстрацію права власності із необхідними документами на комплекс будівель та споруд у частці Ѕ.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем така заява до відповідача не подавалась і здійснення державної реєстрації права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку лише за третьою особою порушує право власності позивача у справі.

Згідно ч.3 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав у випадках, передбачених законодавством України, проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1.7. Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

В пункті 3.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127) і яка регулює порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, встановлено, що роботи з інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватись на замовлення та за обов'язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі з обов'язковим підписанням ним (ними) цих документів.

При цьому, підпунктом "і" абзацу 3 пункту 10 цієї Інструкції передбачено, що підставою для проведення поточної інвентаризації є зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.

Як вбачається з матеріалів справи, попередня технічна інвентаризація була проведена в травні 2009року, а право власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд було зареєстроване за третьою особою 17.10.2011р., (тобто зміна власності на Ѕ частки відбулась після спливу 12 місяців), тому технічна інвентаризація в даному випадку є обов'язковою .

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, ця Інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства, зокрема Положення про Держбуд України, затвердженого Указами Президента України від 09.12.97р. № 1342/97 (1342/97) та від 16.05.2001р. № 314 (314/2001), якими на Комітет покладено здійснення функцій нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації.

В пункті 1.2. Інструкції зазначено, що вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація передбачає первинну технічну інвентаризацію об'єктів та поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.

Як встановлено судом першої інстанції, державна реєстрація права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд зоопарку за третьою особою була здійснена відповідачем без наявності проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Однак, зважаючи на те, що відбулась зміна власника на комплекс будівель та споруд, а проведення технічної інвентаризації в даному випадку є обов'язковою , відсутність доказів її проведення на момент реєстрації права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд за третьою особою не дозволяє визначити, які зміни мали місце з травня 2009р. щодо визначення фактичної площі будівель та споруд, право на які набула третя особі, і які, відповідно, залишаються у власності позивача; визначення технічного стану об'єктів; визначення їх вартості.

Виходячи із вищезазначеного, згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення, приймаючи до уваги те, що обов'язок з проведення поточної технічної інвентаризації покладений на бюро технічної інвентаризації, а підставою її проведення визначено сплив дванадцяти місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації, у Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради м.Бердянськ (із врахуванням не проведення на момент реєстрації права власності на частину спірного об'єкту за третьою особою технічної інвентаризації об'єкта, неподання заяв та усіх необхідних документів співвласниками (правонабувачами) були відсутні правові підстави для проведення реєстрації права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд за третьою особою.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Бердянськ в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 33/5009/7352/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 м.Москва на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 33/5009/7952/11 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року у справі № 33/5009/7952/11 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна