Рішення

від 24.04.2012 по справі 5016/251/2012(3/16)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5016/251/2012(3/16)

за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в

особі Державного агентства резерву України

01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28

До 1-відповідача: Виконавчого комітету Вознесенської міської ради

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл.. Центральна, 1

До 2-відповідача: Комунального підприємства "Вознесенське бюро технічної

інвентаризації"

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Леніна, 41

До 3-відповідача: Приватного акціонерного товариства "Хлібозахист"

54042, м. Миколаїв, вул. Мельнична, 20

про визнання незаконним підпункту в) пункту 2 рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 122 від 27.09.2002 р., скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури -Круш Т.О;

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Від 1-відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Від 2-відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Від 3-відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю, ОСОБА_1 -голова товариства;

Присутній представник РВФДМУ по Миколаївській обл. -ОСОБА_6, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України звернувся до суду з позовом визнати незаконним пп. в) п. 2 рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 122 від 27.09.2002 р. "Про розгляд питань обліку та реєстрації нерухомого майна"; скасувати реєстрацію за ЗАТ "Хлібозахист" права власності на 1/25 частину комплексу будівель, розміщених у м. Вознесенськ, вул. К.Маркса, 57; визнати право власності на 1/25 частину комплексу будівель, розміщених у м. Вознесенськ, вул. К.Маркса, 57 за державою в особі Державного агентства резерву України в оперативному управлінні ДП "Хлібна база № 76".

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст.ст. 393, 328, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, результатів проведеної прокуратурою області перевірки, якою було встановлено, що для оформлення та реєстрації права власності ПАТ «Хлібозахист»було подано заяву, до якої долучені договір купівлі-продажу державного майна від 23.06.1994, укладений між організацією орендарів Миколаївської експедиції по захисту хлібопродуктів та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, свідоцтво про державну реєстрацію указаного договору та перелік основних засобів, що не мають паспортів. У вказаному переліку зазначено два об'єкти (підсобний корпус та склад ядохімікатів) та зазначено, що вказані об'єкти перебували на балансі Вознесенського ХПП. Однак у заяві про реєстрацію права власності зазначено зовсім інші об'єкти, а саме гаражі, майстерня, побутовий корпус, склад та туалет.

Крім того, за інформацією РВ ФДМУ по Миколаївській області (лист від 13.01.2012 №14-10-00086) майно, на яке рішенням Виконкому зареєстроване право власності, не увійшло до складу майна, яке набуте організацією орендарів Миколаївської експедиції по захисту хлібопродуктів (правонаступником якого є Товариство) на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.1994. Натомість, до складу приватизованого майна увійшли підсобний корпус та склад ядохімікатів, які розміщено за адресою Привокзальна площа, 1 у м. Вознесенську.

Таким чином, прокуратура та позивач вважають, що всупереч вимогам законодавства висновок БТІ про можливість оформлення права власності на 1/25 частину комплексу будівель за Товариством підготовлено без попередньої інвентаризації. Також БТІ при підготовці висновку не звернуло увагу на те, що власником цілісного майнового комплексу за адресою вул. К.Маркса, 57 у м. Вознесенську на той час було ДАК «Хліб України»та вказане майно перебувало в оперативному управлінні ДП «Вознесенський комбінат хлібопродуктів».

Також, позов мотивований тим, що виконкомом при винесенні оспорюваного рішення порушено вимоги підп.10 п. «б»ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Прокурор та позивач стверджують, що власником спірної 1/25 частини комплексу будівель розміщених у м. Вознесенськ, вул. К.Маркса, 57 є Державне агентство резерву України . З моменту побудови цілісного майнового комплексу до теперішнього часу це майно перебувало на балансі ДП «Вознесенський комбінат хлібопродуктів», яке є структурним підрозділом Агенства.

Прокурор вважає, що внаслідок недобросовісних дій товариства та порушень вимог чинного законодавства на час виникнення спірних відносин виконкомом та БТІ майновим інтересам держави спричинено шкоду.

06.03.2012р. прокурор, який брав участь у справі, письмово (лист №15/05-11-12 від 06.03.12р.) повідомив суд, що 1/25 частка майнового комплексу за адресою вул. Карла Маркса, 57 у м. Вознесенську складається з наступних об'єктів нерухомості: літ. А1- 1 (гаражі, майстерня, побутовий корпус), літ. Ю-1 (склад), літ. Є-1 (туалет), літ. П-1 (гараж прищепної техніки) та літ. Р-1 (автогараж).

1-відповідач -виконавчий комітет Вознесенської міської ради у відзиві (№765/01/01-02/20 від 13.03.12р.) просить суд відмовити заступнику прокурора Миколаївської області та Державному агентству резерву України у задоволенні позову в повному обсязі мотивуючи наступним:

- оспорюване рішення про оформлення права власності за ЗАТ «Хлібозахист»на 1/25 частку нерухомого майна було прийнято на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 23.06.1994 року за результатами правонаступництва орендного підприємства «Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів»з перерозподілом часток у праві власності з ТОВ «Агроекспорт»за їх взаємною згодою;

- позивач не обґрунтував у своєму позові та не навів належних доказів порушення прийняттям Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради оспорюваного рішення будь-якого права чи інтересу Державного агентства резерву України;

- позивач не визначив норми права та не навів належного обґрунтування та не надав належних доказів, які б свідчили про порушення Виконавчим комітетом під час прийняття рішення будь-якого чинного на той час законодавства.

Також, 1-відповідач зазначає, що чинне законодавство прямо не передбачало і не передбачає на даний час обов'язкову наявність висновку БТІ для підготовки рішення про оформлення права власності. А норми пунктів 1.1, 1.2,1.4, 2.1, 2.6, 3.1 Тимчасового положення на які посилається позивач стосуються лише реєстрації права власності і не регулюють порядок прийняття рішень органом місцевого самоврядування. Зазначені норми передбачають інвентаризацію об'єктів нерухомого майна як дію, яка передує лише реєстрації права, а не прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

2-відповідач - КП «Вознесенське бюро технічної інвентаризації»у відзиві (вх. №4556/2012 від 02.03.12р.) вважає себе неналежним відповідачем по справі. Так, перед кожним засіданням виконкому по оформленню прав власності, всі заяви громадян обов'язково розглядалися на засіданні комісії при міськвиконкомі по питанням оформлення прав власності на нерухоме майно. Без засідання цієї комісії питання на виконком не виносилося. БТІ не має повноважень проводити та надавати правову оцінку та експертизу рішенням виконкому.

Також, відповідач зазначає, що у Вознссенського МБТІ, як у реєструючого органу, домагань щодо спірної нерухомості не виникає, в силу чого немає підстав притягувати його до участі у справі як відповідача. Позови про визнання права власності повинні подаватися до органів, які оформляли право власності на нерухоме майно та видавали відповідні свідоцтво про право власності.

В судовому засіданні 22.03.2012р. представник КП «Вознесенське бюро технічної інвентаризації»ознайомив суд з матеріалами інвентарної справи та надав відповіді на питання, які виникли в ході розгляду справи. Свої письмові пояснення щодо виступу скерував до суду 22.03.12р.

3-відповідач -ПАТ «Хлібозахист»21.03.12р. у своєму відзиві (№19-3-12/1 від 19.03.12р.) просить суд в задоволенні позову відмовити.

Товариство зазначає, що ствердження щодо того, що належні відповідачу-3 об'єкти нерухомості, що містяться у позовній заяві, «перебували на балансі Вознесенського ХПП»не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах приватизаційної справи ОП «Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів»подібні відомості відсутні. Крім того, у позовній заяві є посилання на лист РВ ФДМУ від 13.01.2012 р. № 14-10-00086 з відомостями про те, що на момент приватизації на балансі підприємства не обліковувалось майно, розташоване за адресою вул. Карла Маркса, 57. Напроти, всі документи, що є у вказаних матеріалах, свідчать про те, що на балансі підприємства, що приватизується, знаходяться об'єкти нерухомості, розташовані в м. Вознесенську, на території Вознесенського ХПП. Пояснюється це тим, що Вознесенське ХПП в м. Вознесенську мало два комплекси нерухомого майна: по вул. Карла Маркса, 57 та на Привокзальній площі, 1. Фактично, весь час майно відповідача-3 знаходилось саме за вказаною адресою: вул. Карла Марса, 57. Натомість, як слідує з листа РВ ФДМУ по Миколаївської області від 16.03.2012 р. № 14-11-00415 та додатків до нього, жоден з документів приватизаційної справи не містить посилання про розташування нерухомого майна відповідача-3 за адресою Привокзальна площа, 1.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що в силу приписів ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, строк позовної давності по зверненню до суду з даними вимогами минув, отже в задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Необхідно зазначити, що 22.03.2012 року, на виконання вимог ухвали від 06.03.2012 року, в судовому засіданні компетентний представник РВ ФДМУ по Миколаївської області ознайомив суд та присутніх осіб з матеріалами приватизаційної справи та надав відповіді на питання, які виникли в процесі розгляду даної справи.

30.03.2012р. за результатами цього виступу до суду від регіонального відділення надійшли відповідні письмові пояснення.

24.04.2012р., за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників процесу, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) У 1994 році регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, розглянувши заяву організації орендарів Орендного підприємства «Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів», керуючись п.9 Декрету КМУ №57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду», прийняло рішення від 21.04.1994 року за №20/1 про укладення з організацією орендарів ОП «Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів»договору купівлі-продажу державного майна.

Наказом регіонального відділення від 21 квітня 1994 року №26, була створена інвентаризаційна комісія та комісія з оцінки вартості майна ОП „Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів".

На підставі матеріалів інвентаризації майна, наданих орендним підприємством регіональному відділенню, відомості розрахунку залишкової вартості основних засобів станом на 1 травня 1994 року, був складений акт оцінки вартості майна ОП „Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів", затверджений начальником регіонального відділення 27 травня 1994 року. Згідно з Актом оцінки, до статутного фонду акціонерного товариства створеного на базі ОП „Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів", було включено майно, яке на момент оцінки обліковувалось на балансі орендного підприємства.

Так, згідно даних первинного бухгалтерського обліку основних засобів на балансі підприємства обліковувались підсобний корпус, та склад ядохімікатів, придбані за рахунок фонду розвитку виробництва, за адресою: 329600, Миколаївська область, м. Вознесенськ, Привокзальна площа, 1 (територія Вознесенського хлібопереробного підприємства).

На підставі договору купівлі-продажу державного майна від 23 червня 1994 року за Актом передачі проданого майна від 15 липня 1994 року, нерухоме майно цілісного майнового комплексу ОП „Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів" було передано регіональним відділенням у власність організації орендарів Миколаївської експедиції по захисту хлібопродуктів.

Таким чином, у результаті приватизації в 1994 році відбувся перехід права власності на вказані підсобний корпус та склад ядохімікатів, з державної у колективну, а нині-приватну власність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту ЗАТ „Хлібозахист", зареєстрованого виконавчим комітетом Миколаївської Ради народних депутатів 19 серпня 1994 року та затвердженого протоколом Установчої конференції від 15 серпня 1994 року, ЗАТ „Хлібозахист" є правонаступником всіх прав та обов'язків Орендного підприємства «Миколаївська експедиція по захисту хлібопродуктів».

2) Згідно додатку №3 до Постанови КМУ від 05.11.1997 р. №1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств»Вознесенський комбінат хлібопродуктів входив до переліку підприємств, державне майно яких було передано до статутного фонду ДАК «Хліб України».

За Розпорядженням КМУ від 28.10.1999 року №1174-р було прийнято пропозицію Держкомрезерву, погоджену з Мінагропромом, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Національним агентством з правління державними корпоративними правами ДАК «Хліб України»про виведення із складу ДАК «Хліб України»комбінатів хлібопродуктів і передачу їх до сфери управління Держкомзему згідно з додатком, до якого входив і Вознесенський комбінат хлібопродуктів.

За актом приймання-передачі дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», на виконання розпорядження КМУ від 28.10.1999р. №1174-р, 25.07.2003 року здійснено передачу-приймання дочірніх підприємств ДАК «Хліб України»до сфери управління Держкомрезерву, шляхом виведення їх зі складу компанії, в тому числі ї ДП «Вознесенське КХП».

Слід зазначити, що відповідно до рішення виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів від 21.06.1994 року за №118 Вознесенському хлібоприймальному підприємству було видане Державний акт серії ІІ-МК №000076 на право постійного користування землею площею 9,0243 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування складських приміщень та млина.

З наданих позивачем доказів також вбачається, що 03.08.2011 року Розпорядженням №744-р Кабінету міністрів України нерухоме майно державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів»яке розташоване на Привокзальній площі, 1 (Нижня база) у м. Вознесенську, та по вул. Карла Маркса, 57 (Верхня база) у м. Вознесенську було передано до ДП «Хлібна база №76».

Згідно Наказу №142 від 08.08.11р. «Про передачу державного майна»Державне агентство резерву України передало з балансу Державного підприємства «Вознесенський КХП»на баланс Державного підприємства «Хлібна база №76»державне майно безоплатно згідно з додатком №1. Як зазначено в акті від 10.08.11р. передача відбулась після проведення обстеження об'єкту передачі за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Карла Маркса, 57.

3) 24.11.2000 року виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області приймає рішення №172 «Про розгляд питань обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна», яким вирішує оформити за Державною акціонерною компанією «Хліб України»право державної власності на комплекс будівель, розташованих в м. Вознесенську на Привокзальній площі, №1 та по вул. К.Маркса, 57, які знаходились в оперативному управлінні дочірнього підприємства «ДАК «Хліб України»Вознесенський комбінат хлібопродуктів».

Отже, державне майно ДП «Вознесенський КХП»за адресами: м. Вознесенськ вул. Привокзальна, 1 та вул. Карла Маркса, 57 було передано до статутного фонду ДАК «Хліб України»та зареєстровано 24.11.2000 року відповідним рішенням Вознесенської міської ради за ДАК «Хліб України» .

При цьому, враховуючи вищенаведені обставини, майно, що перейшло у власність ЗАТ «Хлібозахист»на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.1994 року фактично вибуло з оперативного управління дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»Вознесенський комбінат хлібопродуктів, отже не повинно було увійти до складу майна при оформлені права власності у 2000 році.

Також, згідно листа ДАК «Хліб України»ДП Вознесенський комбінат хлібопродуктів №523 від 15.11.2000 року, майновий комплекс розташований за адресою м. Вознесенськ пл. Привокзальна, 1, вул. Карла Маркса, 57 перебував на балансі підприємства з 1998 року , тобто після укладення договору купівлі-продажу від 23.06.1994 року (арк. 121, І том справи).

З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що в подальшому на підставі акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міського управління юстиції 04.05.2001р., затвердженого начальником вказаного відділу, майно за адресою вул. К.Маркса, 57 у м. Вознесенську було передано стягувачам: ВКФ «Галлій»- 49/50 часток та ТОВ «Евротрейд»- 1/50 частка.

Після проведення виконавчого провадження до КП «Вознесенське МБТІ»надійшли на реєстрацію:

- нотаріально посвідчене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 07.05.2001р. на 49/50 часток комплексу будівель по вул. К.Маркса, 57, оформлене на ПП «ВКФ «Галлій»;

- нотаріально посвідчене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 07.05.2001р. на 1/50 часток комплексу будівель по вул. К. Маркса 57, оформлене на ТОВ «Євротрейд».

09.06.2001р. згідно договору купівлі-продажу №174/1 між ПП «ВКФ «Галлій»та ТОВ «Донпромдизель», останнє придбало у ПП «ВКФ «Галлій»належну ПП «ВКФ «Галлій»49/50 часток комплексу будівель по вул. К.Маркса, 57 в м.Вознесенськ.

07.07.2001р. згідно договору купівлі-продажу №26/2 між ТОВ «Євротрейд»та ТОВ «Донпромдизель», останнє придбало у ТОВ «Євротрейд»належну ТОВ «Євротрейд»1/50 часток комплексу будівель по вул. К.Маркса, 57 в м.Вознесенськ.

20.08.2001р. згідно договору купівлі-продажу № 20/9 між ТОВ «Донпромдизель»та ТОВ «Агроекспорт», останнє придбало у ТОВ «Донпромдизель»весь комплекс будівель по вул. К.Маркса, 57 в м. Вознесенськ (вищевказаний договір зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.08.2001р.).

Таким чином, з 20.08.2001р. ТОВ «Агроекспорт»стало одноосібним власником майнового комплексу, розташованого по вул. К.Маркса, 57 в м.Вознесенськ, що раніше належав ДАК «Хліб України».

4) Пунктом 2 рішення №122 «Про розгляд питань обліку та реєстрації нерухомого майна»від 27.09.2002 року Виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області вирішив оформити право часткової власності Закритому акціонерному товариству «Хлібозахист»на 1/25 частку комплексу будівель по вул. Карла Маркса, №57.

Пунктом 3 цього рішення зобов'язано КП «Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації»внести зміни та зареєструвати видані правовстановлюючі документи.

У відзиві 1-відповідач вказує, що дане рішення було прийнято на розгляд клопотань юридичних осіб з доданими документами, що підтверджували їх право на об'єкт нерухомого майна по вул.Карла Маркса, 57 у відповідності до п.п.10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 (далі - Тимчасове положення).

В свою чергу пункт 6 Тимчасового положення, в редакції на день прийняття оскаржуваного рішення, містив повноваження органів місцевого самоврядування на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності юридичним особам внаслідок зміни належних їм часток, отримання у власність майна від ліквідованого підприємства, та на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

З пояснень представника виконкому Вознесенської міської ради вбачається також наступне: після звернення ЗАТ «Хлібозахист»у липні 2002 року з клопотанням про оформлення за ним права власності на нерухоме майно по вул. Карла Маркса, 57, придбане ним за договором купівлі-продажу від 23.06.1994 року, виникла потреба реєстрації прав на відповідні частини у праві власності на нерухоме майно, оскільки розділом 4 Тимчасового положення (в редакції станом на 27.09.2002 року) передбачалося відкриття на кожен об'єкт нерухомого майна, розташований за однією адресою окремого розділу реєстру прав, враховуючи, що в правовстановлюючих документах обох власників майно знаходилося за однією адресою. За їх взаємною згодою були перераховані частки у праві власності на нерухоме майно по вул. Карла Маркса,57 з видачею окремих свідоцтв у відповідних частках.

Свідоцтвом виконком посвідчив, що 1/25 частини комплексу будівель які розташовані в місті Вознесенськ, по вул. К.Маркса №57 дійсно належать Закритому акціонерному товариству «Хлібозахист»на праві приватної часткової власності.

Згідно п.п. 2 п.а) п.6.1 Тимчасового положення (в редакції станом на 03.06.2002 рік) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадилося з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку.

Водночас, при винесенні рішення виконавчим комітетом Вознесенської міської ради №122 від 27.09.2002 не було встановлено на підставі яких саме правовстановлювальних документів власники (ВАТ «Агроекспорт»та ЗАТ «Хлібозахист») володіли спільним майном, адже Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 передбачає певний порядок реєстрації прав на спільне володіння.

Виходячи з тексту заяви ЗАТ «Хлібозахист»№30 від 11.07.2002 року з описом майна за адресою м. Вознесенськ на яке товариство просило оформити право власності та відповідно до предмету договору купівлі-продажу від 23.06.1994 року й акту передачі проданого майна від 15.07.1994 року, право на спільне володіння нерухомим майном за адресою: м.Вознесенськ, вул.Карла Маркса, 57 між двома вказаними юридичними особами на момент винесення рішення №122 від 27.09.2002р. не вбачається.

Більш того, жодні документи, які б свідчили про здійснення перебудови, прибудови нерухомого майна за адресою: м.Вознесенськ,вул.Карла Маркса, 57 відсутні.

Отже, в порушення п.п. 2 п.а) п.6.1 Тимчасового положення виконком Вознесенської міської ради виніс рішення №122 від 27.09.2002р. про реєстрацію права власності 1/25 частини нерухомого майна за ПрАТ «Хлібозахист»без належних правовстановлювальних документів на визначене в заяві №36 від 11.07.2002р. ЗАТ «Хлібозахист»майно та за відсутності проведення перебудови або прибудови такого нерухомого майна.

Дослідивши та проаналізувавши вищенаведені обставини справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України докази надані учасниками судового процесу, суд дійшов висновків про відмову в задоволенні позову з трьох підстав:

По-перше:

Предметом даної справи є матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого у позивача виник спір та на який може бути спрямована самостійна вимога іншої особи, спірне правовідношення; натомість відсутність факту невизнання відповідачами права власності на спірне майно означає недоведеність чи відсутність існування самого спору, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та відповідно необхідності його судового захисту, що встановлюється рішенням суду під час вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Частина 1 ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 вказаної норми).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, а також докази, що підтверджують його право власності на спірне майно. Такими доказами відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідачі зокрема -ПАТ «Хлібозахист»не вчинили дій, що свідчили б про оспорювання чи невизнання ними права державної власності на спірні об'єкти нерухомості.

За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України , оскільки право позивача не порушено.

Засади і способи захисту права власності передбачені також главою 29 ЦК України, у тому числі право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України) та інші.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Заступником прокурора та позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що відповідачі порушили права та охоронювані законом інтереси резерву або ж створили загрозу їх порушення; всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано доказів про наявність у нього правовстановлювальних документів на заявлені 1/25 частку комплексу будівель розміщених у м. Вознесенськ, вул. Карла Маркса, 57 чи про втрату ним таких документів.

Позивач просить визнати право власності на 1/25 частину комплексу будівель, розміщених у м. Вознесенську за державою в особі Державного агентства резерву України в оперативному управлінні ДП «Хлібна база №76». Разом з тим в обґрунтування даної вимоги не додано жодного документа, який би підтвердив право власності держави на вказане майно, а тим більше, про перебування його в оперативному управлінні ДП «Хлібна база №76».

По-друге:

Згідно пункту 2.1 та Додатку № 1, 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема відноситься, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

В свою чергу, Комунальне підприємство «Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації»є лише технічним органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлювальних документів (наведене випливає з положень ст. 2, п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 № 7/5).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас слід мати на увазі, що бюро технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак не може бути стороною у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 №01-06/1623/2011).

По-третє:

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для правильного вирішення такого спору -як визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування суду належить з'ясувати не тільки відповідність спірного акта приписам закону, повноваження особи, що видала спірний акт, але й правовий статус позивача щодо спірного майна, зміст його речових прав чи законних інтересів, наявність порушення спірним актом таких прав та інтересів.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею місцевими органами виконавчої влади свідоцтва про право власності на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують їх право власності.

В силу приписів підпункту 10 пункту "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного індивідуального акту), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Статтею 144 Конституції України та частиною 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

На підставі вищенаведених обставин справи, застосувавши наведені положення законодавства, суд дійшов висновків, що рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 122 від 27.09.2002 р. "Про розгляд питань обліку та реєстрації нерухомого майна" прийнято всупереч вимогам пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, за відсутності у ПАТ «Хлібозахист»необхідних правовстановлюючих документів на зазначені 1/25 частки.

Але, з огляду на те, яким чином відбувалось відчуження спірного майна (здійснення ви конавчих дій, передача майна на реалізацію, проведення прилюдних торгів), не можна стверджувати про необізнаність органів, уповноважених державою управляти державним майном, про факт такого вибуття майна.

Наведене підтверджується і тим, що 25.07.2001 р. ДП «Вознесенський комбінат хлібопродуктів»Державного агенства резерву України зверталось до відповідача-2 з письмовим клопотанням №131/6 про ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи щодо спірного майна за адресою вул. Карла Маркса, 57.

За таких обставин, не приймаються судом до уваги твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, що, в свою чергу за заявленою вимогою 3-відповідача, є підставою для відмови у позові на підставі ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 03.05.2012 р.

Суддя О.Г. Смородінова