Постанова

від 28.03.2012 по справі 20/260

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012 № 20/260

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.03.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року,

у справі № 20/260 (суддя Палій В.В.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Граф»,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт»,

про стягнення 64 776,91 грн.,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі № 20/260 за позовом ТОВ «Граф» до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» про стягнення 64 776, 91 грн. - позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на користь ТОВ «Граф» 55 000,00 грн. - суму основного боргу, 3 630,00 грн. - збитків від інфляції, 3128,22 грн. - 3% річних, 550,00 грн. - пені, також стягнуто судові витрати. В іншій часті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 20/260 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов невірного висновку про переривання перебігу стоку позовної давності.

Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

За апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року згідно ст. 98 ГПК України Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 26.01.2012 року порушено апеляційне провадження та справу призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник апелянта в судовому засіданні надав усні пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 28.03.2012 року Київським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

19.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 2006-G/10 на виконання проектних робіт по об'єкту «Блок обслуговування на ділянці № 24 у 3-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва», відповідно до умов якого генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) бере на себе зобов'язання виконати розробку робочої документації на будівництво об'єкту «Блок обслуговування на ділянці № 24 у 3-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва» (а.с. 17-20). Відповідно до п. 1.2 вказаного договору зміст та термін виконання проектних робіт визначається календарним планом (додаток №1). Згідно із п. 1.3 договору відповідач зобов'язується на умовах і в порядку встановлених цим договором, прийняти і оплатити фактично виконані роботи позивачем згідно з цим договором.

22.05.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до договору (а.с. 14-15) якою сторони погодили, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується своїми силами та засобами виконати додатковий обсяг проектних робіт стадії: «Робоча документація»марок «АР», «КЗ» по об'єкту «Блок обслуговування на ділянці № 24 у 3-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва». Вартість додаткових проектних робіт, визначених у даній додатковій угоді складає 55 000,00 грн. з ПДВ. У додатку № 1 до додаткової угоди № 4 сторонами погоджено договірну ціну, яка складає 55 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 4, вартість проектних робіт згідно з кошторисом на проектні роботи (додаток № 2), зведеним кошторисним розрахунком вартості проектних робіт (додаток № 3), протоколом погодження договірної ціни (додаток № 4), протоколом погодження договірної ціни (Додаток №5), протоколом погодження договірної ціни (додаток № 6) становить 86 6567,76грн., крім того ПДВ (20%) 173 313,55грн., що разом складає 1 039 883,31грн.

Пунктом 5 додаткової угоди № 4 встановлено, що оплата вартості додаткових проектних робіт по цій додатковій угоді здійснюється шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на поточний рахунок позивача у наступному порядку: п. 5.1 після підписання даної додаткової угоди протягом 5 банківських днів відповідач здійснює позивачеві передплату у сумі 100% вартості додаткових проектних робіт, передбачених п.1 цієї додаткової угоди.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за договором підряду № 2006-G/10 загалом у сумі 863 545,44 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Діамантбанк» (а.с. 91-92) проте, передоплату на суму 550 00,00 грн. за додатковою угодою № 4, відповідач не здійснив, що і стало підставою для звернення із позовом до відповідача з вимогою стягнути з 55 000,00 грн. основного боргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи наведене, та неподання відповідачем належних та допустимих доказів погашення наявної заборгованості, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідача боргу у розмірі 55 000,00 грн. на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 550,00грн. пені виходячи з наступного.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.3 договору при порушенні термінів виконання робіт пов'язаних з ненаданням відповідачем вихідних даних та строків кінцевих розрахунків за виконані проектні роботи (на підставі підписаного з обох сторін акту приймання-передачі фактично виконаних проектних робіт та акту здачі-приймання проектної документації) відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,01% від суми неоплачених (недоплачених) проектних робіт за кожен день затримки, але не більше 1% від суми, яка підлягає оплаті.

Разом з тим, в ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що за прострочення платежу за договором може бути стягнута лише така сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Апеляційним господарським судом враховані висновки Вищого господарського суду України в постановах від 14.02.2008 року по справі № 5/2164 та від 13.05.2008 року по справі № 37/371).

Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку розміру пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 550,00грн. пені (1% від суми, яка підлягає оплаті, що визначено у п. 6.3 договору)

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 630,00 грн. та 3 % річних у розмірі 3 128, 22 грн. від простроченої суми за договором підряду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є правомірним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши повторний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшла до висновку, що місцевим господарським судом математично вірно обраховано інфляційні втрати та три відсотки річних.

Враховуючи наведене судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо, стягнення з відповідача на користь позивача 550,00грн. пені, 3 630,00 грн. збитків від інфляції та 3 128,22 грн. 3% річних.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги, щодо спливу строку позовної давності для звернення позивача з даним позовом до суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількості боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (п. 3 ст. 264 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 27/500 (а.с. 45-53) (провадження у справі порушено 07.10.2009 року) за позовом ТОВ «ГРАФ» до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» про стягнення заборгованості за договором підряду № 2006-G від 19.12.2006 року позивач звертався до суду із заявою про збільшення позовних вимог (заяву подано 01.12.2009 року), відповідно до якої позовні вимоги було збільшено на вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 55 000,00 грн. за додатковою угодою № 4 до договору. Заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду. До прийняття судом рішення по справі № 27/500 позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 55 000,00 грн. за додатковою угодою № 4 до договору. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 59) була прийнята судом до розгляду та рішення у справі № 27/500 було прийнято судом з урахуванням нової ціни позову (без розгляду попередньо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 55 000,00 грн. за додатковою угодою № 4 до договору).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що мало місце переривання перебігу позовної давності, шляхом пред'явлення позовних вимог до відповідача на суму 55 000,00 грн. за Додатковою угодою №4 до договору, у зв'язку з чим перебіг позовної давності щодо вказаної вимоги після 01.12.2009 року почався заново, а отже позивачем не пропущено процесуальний строк позовної давності.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обґрунтовані належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року у справі № 20/260 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року, по справі № 20/260 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі № 20/260 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 20/260 повернути до господарського м. Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Майданевич А.Г.

Ткаченко Б.О.