Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2-259

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-259 Головуючий у суді у 1 інстанції - Глущенко Номер провадження 22-ц/1890/985/12 Суддя-доповідач - Рибалка Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Таран С. А., Хвостика С. Г.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500 грн. 73 коп. на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права. Просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її утримання ј частину його заробітку щомісячно.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 1984 року по 13 серпня 2010 року. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання безстроково та є особою похилого віку. ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 216 грн. 19 коп. Позивачка страждає на хронічний вірусний гепатит С, стадія цирозу та потребує відповідного лікування, проживає зі своєю донькою ОСОБА_4, яка працює лікарем - дерматологом в Роменській ЦРЛ. ОСОБА_3 працює водієм та отримує заробітну плату в розмірі 1 931 грн. 40 коп. Відрахування у січні - лютому 2012 року складає: податок з фізичних осіб - 279 грн. 28 коп., єдиний внесок в пенсійний фонд - 69 грн. 53 коп. З заробітної плати проводяться утримання на користь ОСОБА_1 по майновим зобов'язанням 316 грн. 52 коп. за січень та 372 грн. 37 коп. за лютий 2012 р. Згідно довідки квартального комітету № 9 від 01 лютого 2012 року ОСОБА_3 проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_5 та малолітньою дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 має батьків похилого віку, які проживають в АДРЕСА_1. Його мати є інвалідом І групи, потребує стороннього догляду.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд дійшов невірного висновку про те, що вона не потребує матеріальної допомоги внаслідок того, що її пенсія перевищує прожитковий мінімум є безпідставними.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції обґрунтовано послався на Закон України «Про державний бюджет України на 2012 рік», згідно якого прожитковий мінімум на одну особу з розрахунком на місяць встановлено для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2012 року - 822 грн. і дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що пенсія перевищує прожитковий мінімум встановлений вищезазначеним законом.

Ствердження в апеляційній скарзі про те, що згідно чинного законодавства до прожиткового мінімуму не включаються витрати на лікування не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір пенсії ОСОБА_1 не вистачає на всі необхідні ліки висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що беручи до уваги те, що позивачка проживає зі своєю донькою, а у відповідача є батьки похилого віку, його мати є інвалідом І групи і потребує стороннього догляду, суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -