Постанова

від 25.04.2012 по справі 34/204

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 34/204

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

секретар Гончарук І.В.

від позивача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.12.2011 р.)

ОСОБА_3 (дов. №1009 від 09.12.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_4 (дов. №153 від 07.11.2011 р.)

Білогородська Є.Я. - голова правління

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.01.2012 р.

у справі №34/204 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13»

про стягнення заборгованості в сумі 141872,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» про стягнення заборгованості за договором №1 на обслуговування будинку та прибудинкової території від 01.07.2003 р. в розмірі 70936,01 грн. за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року, пені в розмірі 70936,01 грн., нарахованої відповідно до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг (виконаних робіт) в період з серпня 2009 року по грудень 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» 70936,01 грн. основного боргу, 709,36 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимог в частині стягнення 70936,01 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно виконувались зобов'язання за договором №1 на обслуговування будинку та прибудинкової території в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг (виконаних робіт) в період з серпня 2009 року по грудень 2009 року. Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 70936,01 грн., нарахованої відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суд першої інстанції виходив з того, що дана норма не поширюється на відповідача, оскільки він не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у справі №34/204 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправомірно змінено призначення платежу за платіжними дорученнями №163 від 21.09.2009 р. №166 від 25.09.2008 р., №168 від 19.10.2009 р., №186 від 19.11.2009 р., №197 від 18.12.2009 р. та зараховано кошти в розмірі 31400 грн. в рахунок погашення нібито існуючої заборгованості, тоді як відповідачем сплачені за надані позивачем послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території (які складали лише частину житлово-комунальних послуг, що замовлялись ОСББ «Темп-13») за спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями №163 від 21.09.2009 р. №166 від 25.09.2008 р., №168 від 19.10.2009 р., №186 від 19.11.2009 р., №197 від 18.12.2009 р., №11 від 25.01.2010 р. Роботи, перелік яких викладено в розділі 3 договору №1, позивачем не виконані та не підтверджені актами виконаних робіт. Також скаржник зазначив про те, що позивачем, при здійсненні розрахунку заборгованості, не вірно застосовані тарифи на житлово-комунальні послуги, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 від 31.08.2009 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у справі №34/204 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у справі №34/204 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.07.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс», як виконавцем, та Об'єднанням співвласників багатоповерхового будинку «Темп-13», як замовником, було укладено Договір №1 на обслуговування будинку та прибудинкової території (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого замовник (правління ОСББ) доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по обслуговуванню будинку №16 по вулиці Голосіївській в м. Києві і прилеглої території на рівних умовах з державним (комунальним) житловим фондом (пункту 1.1 Договору).

Обов'язки виконавця (перелік робіт) встановлені в розділі 2 Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору, даний договір дійсний з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2006 р. і може бути пролонгований на кожний наступний календарний рік за взаємною письмовою домовленістю сторін, якщо поступила письмова пропозиція однієї із сторін за два місяця до закінчення терміну дії договору, а інша сторона не заперечує проти такого продовження, тоді договір рахується пролонгованим на вказаний строк і на тих же умовах.

Згідно з Додатком №1 від 01.01.2008 р. до Договору термін його дії був продовжений до 01.01.2009 р.

Відповідно до Додатку №2 від 01.01.2009 р. до Договору термін його дії був продовжений до 31.12.2009 р.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата по цьому Договору проводиться замовником не пізніше 20 числа наступного місяця на підставі рахунків, які надаються щомісячно виконавцем та актів виконаних робіт, що складаються замовником та виконавцем не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Позивачем щомісячно виставлялися рахунки-фактури, в яких відображалась вартість наданих послуг, розрахована на підставі діючих розпоряджень Київської міської державної адміністрації. Факт отримання зазначених рахунків-фактур підтверджується особистим підписом головного бухгалтера ОСББ «Темп-13» на цих рахунках-фактурах.

Позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані ТОВ «Житловик-Плюс» послуги за договором №1 на обслуговування будинку та прибудинкової території від 01.07.2003 р. за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року в розмірі 70936,01 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 12, ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги на другу групу за порядком затвердження цін/тарифів затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. №529 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають такі послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) (п.1 Порядку).

Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Тобто, незалежно від форми власності суб'єкта господарювання, що надає житлово-комунальні послуги, ціна їх є залежною від встановленого на ці послуги тарифу у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при здійсненні розрахунку суми заборгованості, застосування позивачем тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 від 31.08.2009 р., є вірним та обґрунтованим.

Як встановлено колегією суддів, позивачем виконані роботи за Договором за спірний період на суму 84257,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах актами виконаних робіт.

Відповідачем оплачена вартість наданих послуг частково в розмірі 37400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Так, в серпні 2009 р. позивачем було надано відповідачу послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території на суму 17805,75 грн., в вересні 2009 р. - на суму 16200,98 грн., в жовтні 2009 р. - на суму 16853,80 грн., в листопаді 2009 р. - на суму 16698,59 грн., в грудні - на суму 16698,59 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість наданих послуг по обслуговуванню будинку та прибудинкової території, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме сплачено: платіжним дорученням №163 від 21.09.2009 р. (а.с.111 т.1) - 5000 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за серпень 2009 р.), платіжним дорученням №166 від 25.09.2009 р. (а.с.112 т.1) - 3000 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за серпень 2009 р.), платіжним дорученням №168 від 19.10.2009 р. (а.с.113 т.1) - 8000 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за вересень 2009 р.), платіжним дорученням №186 від 19.11.2009 р. (а.с.114 т.1) - 7700 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за жовтень 2009 р.), платіжним дорученням №197 від 18.12.2009 р. (а.с.115 т.1) - 7700 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за листопад 2009 р.), платіжним дорученням №11 від 25.01.2010 р. (а.с.116 т.1) - 8000 грн. (призначення платежу - сплата за комунальні послуги за грудень 2009 р.).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно змінив призначення платежів, вказаних у вищезгаданих платіжних дорученнях та зарахував перераховані кошти в рахунок іншої заборгованості, яка не була предметом судового розгляду.

Місцевий господарський суд не врахував вимоги п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згідно якого платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, та п.3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, згідно якого реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Відтак, за розрахунком суду апеляційної інстанції, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги за договором №1 на обслуговування будинку та прибудинкової території від 01.07.2003 р. за серпень - грудень 2009 р. складає 46857,71 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 70936,01 грн., на підставі статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

З преамбули Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» вбачається, що цей Закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Статтею 1 цього Закону, на яку посилається позивач, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності , які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, вказана норма передбачає відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують згадані приміщення для провадження цієї діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 83 Цивільного кодексу України товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Згідно зі статтею 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Відповідно до статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Відповідно до абзацу 7 статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені на підставі статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» не підлягає задоволенню, оскільки дана норма не поширюється на відповідача, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, і відповідно не здійснює таку діяльність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права в частині винесення рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 24078,30 грн. основного боргу, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24078,30 грн. основного боргу, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у справі №34/204 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24078,30 грн. основного боргу.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 16, ідентифікаційний код 22893381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32374917) 46857 (сорок шість вісімсот п'ятдесят сім) грн. 71 коп. основного боргу, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 77 (сімдесят сім) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті в позові відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32374917) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 16, ідентифікаційний код 22893381) 273 (двісті сімдесят три) грн. 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Темп-13» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 16, ідентифікаційний код 22893381) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 97 коп., сплачений згідно платіжного доручення №100 від 24.01.2012 р.

Матеріали справи №34/204 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Синиця О.Ф.

Зеленін В.О.