Рішення

від 04.04.2012 по справі 2-38/11

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-38/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Тімченко О.В.

при секретарі Петришак Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

пр-ка позивача ОСОБА_2

пр-ка відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа ОКП ЛОР «БТІтаЕО»про визнання договору дарування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просить: визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від 03.11.2009 р. щодо нерухомого майна загальною площею 95,6 кв.м, що розташоване АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності за номером 24110335, реєстраційний номер 28517729 від 12.10.2009 р.. на нерухоме майно загальною площею 95,6 кв.м, що розташоване АДРЕСА_1, видане ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»на ім'я ОСОБА_4; визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті зазначене під літерою «Б-1»загальною площею 95,6 кв.м по АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.03.2008 р. між нею та СП ТзОВ «Вольф-АЛМ»укладено договір купівлі-продажу приміщення будинку АДРЕСА_1. Загальна площа будинку «А-2»становить 226,9 кв.м. Земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт площею 945 кв.м призначена для обслуговування даного об'єкту, кадастровий номер 4610136800:04:003:0009. Дана земельна ділянка відповідно до договору оренди від 31.12.2003 р., укладеного між Львівською міської радою та СП ТзОВ «Вольф-АЛМ», перебуває в оренді до 2013 р. СП ТзОВ «Вольф-АЛМ»згідно листа №09/12 від 04.06.2009 р. не заперечує проти переоформлення земельної ділянки площею 945 кв.м для обслуговування даного об'єкту на неї. Згідно листа №09/11 СП ТзОВ «Вольф-АЛМ»від 04.06.2009 р. вони не заперечували щодо будівництва нею об'єкта за адресою: АДРЕСА_1, а отже вона за власні кошти збудувала за даною адресою нежитлове приміщення площею 95,6 кв.м. 17.03.2009 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»видано технічний паспорт на нежитлові приміщення під літерою «Б-1»загальною площею 95,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. 14.08.2009 р. рішенням Франківського районого суду м.Львова визнано за нею право власності на нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті зазначене під літерою «Б-1», загальною площею 95,6 кв.м по АДРЕСА_1. Згодом вона звернулась в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»з метою зареєструвати право власності на нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті зазначене під літерою «Б-1»загальною площею 95,6 кв.м по вул.Зеленій у м.Львові, однак їй було відмовлено, оскільки право власності на дане нежитлове приміщення зареєстроване на ОСОБА_5 ОСОБА_5 оформила право власності на вище вказане приміщення на підставі договору дарування від 03.11.2009 р., укладеного між нею та ОСОБА_4 А ОСОБА_4 нежитлове приміщення належало на праві приватної власності на підставі заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.09.2009 р. Однак згідно з довідкою №М-02 від 19.05.2010 р. Пустомитівського районного суду Львівської області справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням судом не розглядалася, тобто рішення підроблене. Відтак, відповідачі не мають жодних правових підстав для оформлення на себе право власності на даний об'єкт.

В процесі розгляду справи представник позивача та позивач позов уточнили та просять визнати недійсним договір дарування та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У судовому засіданні позов підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідачів у судовому проти позову заперечив та пояснив, що позивач була винна гроші ОСОБА_7, яка є дочкою ОСОБА_4, і в рахунок погашення боргу сама позивач принесла рішення Пустомитівського районного суду м.Львова від 18.09.2009 р., хоча ствердив, що сам ОСОБА_4 з позовом до Пустомитівського районного суду з позовом про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення не звертався та відношення до них немає, не брав участі у судових засіданнях, ОСОБА_6 взагалі не знає, та, отримавши дане рішення суду, не звертався із заявою про його скасування; незважаючи на те, що ОСОБА_4 не вважав спірне приміщення своїм майном, натомість подарував його своїй матері ОСОБА_5

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі достатніх у ній матеріалів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали цивільної справи Франківського районного суду м.Львова №2-2698/09, інвентаризаційну та реєстраційну справи по АДРЕСА_1 у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов з уточненням підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними та допустимими, як це передбачено ст.ст.58-59 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 14.08.2009 р., яке не оскаржувалось та набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 95,6 кв.м. по АДРЕСА_1 та у судовому засіданні судом оглянуто справу Франківського районного суду м.Львова №2-2698/09 за позовом ОСОБА_1 до СП ТзОВ «Вольф-АЛМ», третя особа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», по якій дане рішення винесено.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на вищезгадані нежитлові приміщення не підлягає доказуванню.

Так, згідно із Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюється бюро технічної інвентаризації, в результаті чого видається витяг про державну реєстрацію прав.

31.08.2010 р. ОКР ЛОР «БТІ та ЕО»ОСОБА_1, згідно з рішенням Франківського районного суду м.Львова від 14.08.2009 р., відмовлено у видачі витягу про реєстрацію прав власності вищевказаних приміщень на підставі п.3.3 Тимчасового положення -заявлене право вже зареєстроване.

Так, заочним рішення Пустомитівського районного суду м.Львова від 18.09.2009 р. по справі №2-1789/2009, яке наявне в матеріалах реєстраційної справи, визнано за ОСОБА_4 право власності на власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 95,6 кв.м. Як вбачається з даного рішення таке винесено по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями.

На підставі даного рішення суду ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на згадані нежитлові приміщення /літ.Б/ загальною площею 95,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №24110335 від 12.10.2009 р., реєстраційний №28517729.

Однак, згідно із повідомленням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.05.2010 р. №М-02 та від 06.05.2011 р. №2047 цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням судом не розглядалася та рішення по ній не виносилось; в обліково-статистичній картці на цивільну справу №2-1789/09 зареєстровано цивільну справу, сторонами по якій виступають інші особи з іншими позовними вимогами.

Крім того, з листа ГУ МВСУ у Львівській області від 16.04.2012 р. №16/2209 вбачається, що розглядаються матеріали ЖРЗПЗ №419 від 15.03.2012 р. по заяві ОСОБА_1 щодо підроблення згаданого рішення Пустомитівського районного суду м.Львова.

Також, у судовому засіданні представник відповідачів ствердив, що ОСОБА_4 з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 95,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, до Пустомитівського районного суду Львівської області не звертався, участі у судових засіданнях не брав, не знає, хто така ОСОБА_8, таке приміщення йому ніколи не належало і відповідно до нього відношення немає. Крім цього з заявами про перегляд рішень чи оскарження їх в апеляційному порядку не звертався.

Згідно із ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з врахуванням достовірних відомостей, що справа, по якій наявне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.09.2009 р., даним судом не розглядалася, проводиться перевірка щодо порушення кримінальної справи щодо підроблення рішення суду відповідно до вимог КПК України та те, що ОСОБА_4 із згаданим позовом до суду не звертався, тому за останнім зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення без достатніх правових підстав, а тому витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за останнім слід скасувати.

Крім того, згаданий витяг про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 став підставою для того, що він подарував ОСОБА_5 нежитлові приміщення /літ.Б/ загальною площею 95,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить нотаріально посвідчений договір дарування від 03.11.2009 р.

Проте, як встановлено вище, ОСОБА_4 на момент дарування не набув право власності на спірне нерухоме майно, не мав повноважень власника нежитлових приміщень, у зв'язку з чим не мав права його відчужувати, а тому на підставі ст.ст.203, 215, 216 ЦК України договір дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід визнати недійсним.

Покликання ж представника відповідачів, всупереч вимог ст.10, 60 ЦПК України, жодним чином не підтверджене та не є підставою для відмови в позові, а крім того, вказані ним обставини про надання самою позивачкою рішення Пустомитівського районного суду Львівської області нічим не доведені та можуть бути предметом розгляду при кримінальній справі.

При розподілі судових витрат суд, згідно із ст.88 ЦПК України, якою передбачено що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому у зв'язку із задоволення позовних вимог на відповідачів слід покласти 47 грн. судових витрат (17 грн. судового збору -задоволено дві вимоги немайнового характеру /згідно із постановою Пленуму ВСУ України №9 від 06.11.2009 р. справи про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового/ та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), сплачені позивачем при подачі позову до суду та документально підтверджені.

На підставі ст.15, 16, 21, 203, 215, 216, 321, 328 ЦК України та керуючись ст.ст.3, 10, 57- 61, 88, 215, 218 ЦПК України, с у д, -

в и р і ш и в:

позов з уточненням вимог задоволити.

Визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 24110335, реєстраційний номер 28517729 від 12.10.2009 р., на нежитлове приміщення під літерою «Б»загальною площею 95,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, видане ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»на ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від 03.11.2009 р. щодо нежитлового приміщення під літерою «Б»загальною площею 95,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 47 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке було прийняте, - в той же строк з часу отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.